Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/2425/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" березня 2024 р. Справа№ 911/2425/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. секретар судового засідання Токарева А.Г., за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі № 911/2425/22 (суддя: Спаських Н.М.) за позовом Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" за участі третьої особи - Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 1 405 782,33 грн. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, АТ «ДАК «Автомобільні дороги України»; Компанія) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (надалі - відповідач, ТОВ «ДС Пром Груп», Товариство; апелянт) про стягнення 1 405 782,33 грн., з яких: 1 005 091,98 грн. основний борг; 256 367,30 грн. пеня, 17 761,21 грн. 3 % річних та 126 561,84 грн. втрати від інфляції, які нараховані за період з 16.04.2022 по 16.11.2022. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди майна № 14-22 від 07.07.2021 в частині оплати за користування майном за період з березня по жовтень 2022 року. 13.02.2023 від позивача надійшла заява про одночасне збільшення і зменшення позовних вимог, якій АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» просить суд стягнути з ТОВ «ДС Пром Груп» 805 091,98 грн. залишку основного боргу; 292841,16 грн. пені, 22305,67 грн. як 3 % річних та 109455,44 грн. інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.02.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну розміру позовних вимог. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі № 911/2425/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (ідентифікаційний код 39810010, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 2/1) на користь Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ідентифікаційний код 31899285, м. Київ, вул. Антоновича, 51) - 805 091,98 грн. основного боргу по орендній платі; 292 841,16 грн. пені, 22 305,67 грн. 3% річних, 109 455,44 грн. втрат від інфляції за договором оренди майна № 14-22 від 07.07.2021 та 18 445,41 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зауважив, що позивач довів, що у відповідача несплачений борг по орендній платі в розмірі 805 091,98 грн. (2 112 353,75 - 805 261,77 - 302 000 - 200 000). Доказів проведення сплати у більшому розмірі, ніж обліковує позивач, відповідачем суду не подано. Строк повного виконання даного зобов`язання по орендній платі для відповідача є таким, що настав. При цьому, суд відхилив заперечення відповідача, що орендна плата повинна була нараховуватися йому у розмірі 50% в період воєнного стану згідно положень Постанови КМУ від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану". З вище наведеного суд, дослідивши сукупність доказів та факт передачі майна у статутний капітал позивача, позиції ФДМУ при роз`ясненні правового статусу майна АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» і з урахуванням, що об`єкт оренди не обліковується Фондом державного майна як державна власність, зробив висновок, що орендоване відповідачем майно за договором оренди від 07.07.2021 є приватним майном позивача. За висновками суду, відповідач не може розраховувати на звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань по своєчасному внесенню орендної плати по договору між сторонами, на підставі введення воєнного стану, як настання форс-мажорної обставини. Незважаючи на те, що розпочата 24.02.2022 збройна агресія рф щодо України підтверджується Торгово-промисловою палатою України як обставина непереборної сили листом від 28.02.2022, який опубліковано на сайті Торгово-промислової палати в загальний доступ, відповідач повідомив позивача про настання цих обставин не у триденний термін (п. 10.1. Договору), а лише листом від 30.05.2022. В даному випадку відповідач також повинен довести, яким саме чином настання форс-мажорної обставини у вигляді введення воєнного стану завадило виконанню зобов`язання перед позивачем. Крім того, 31.01.2023 відповідач сплатив на користь позивача 200 000,00 грн. Також суд відхилив заперечення відповідача, що ненадання позивачем відповідачу рахунків на сплату орендної плати у відповідності до п. 3.4. Договору оренди майна № 14-22 від 07.07.2021, є простроченням кредитора, що звільняє відповідача від відповідальності за прострочення зобов`язання. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару чи послуги не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості належної оплати, тобто, носить інформаційний характер. Подібний висновок викладено Верховним Судом (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19. Ненадання рахунку з розрахованим індексом інфляції по щомісячному орендному платежу не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а значить не звільняє відповідача від обов`язку щомісячно сплачувати орендну плату у повному розмірі. З розрахунків позивача, які не заперечуються відповідачем, вбачається, що в межах строку дії договору оренди майна № 14-22 від 07.07.2021 мала місце кількаразова сплата відповідачем орендної плати за попередні місяці, тобто відповідач розумів механізм нарахування орендної плати та не доводив, що у всіх випадах мало місце попереднє виставлення рахунку відповідачу, без якого у відповідача існували об`єктивні перешкоди сплачувати орендну плату. На думку суду першої інстанції, арешт коштів на банківських рахунках відповідача в період з 24 серпня по листопад 2022 року не звільняє його від відповідальності за прострочення зобов`язання по щомісячній сплаті орендної плати, оскільки таке не передбачено чинним законодавством. За умовами договору оренди майна № 14-22 від 07.07.2021 між сторонами не передбачено залежність щомісячної регулярної сплати орендної плати на користь позивача від результатів господарської діяльності відповідача. Перевіривши уточнені розрахунки позивача, суд зазначив, що розрахунок залишку основного боргу по орендній платі в сумі 805 091,98 грн. з урахуванням всіх оплат відповідача та зарахування в рахунок боргу 302 000,00 грн. гарантійного платежу, є вірним. Доказів проведення повного розрахунку чи розрахунків у більшій сумі, ніж обліковує позивач, відповідач суду не надав. Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що розрахунок зроблено вірно та з урахуванням обставин справи. Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 292 841,16 грн. пені, 3% річних в сумі 22 305,67 грн. та 109 455,44 грн. інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «ДС Пром Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі № 911/2425/22 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 133 620,34 грн., в решті позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" вважає, що починаючи з 24.02.2022 орендна плата повинна була йому нараховуватися у розмірі 50%. Втім суд не застосував до правовідносин між позивачем і відповідачем вказаний нормативно-правовий акт. На думку Товариства, докази, що прийняв до уваги суд першої інстанції, не містять відомостей, на підставі яких можна б було дійти однозначного висновку, що до статутного фонду АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» увійшло спірне орендоване майно. Зазначає, що аналізуючи положення Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про господарські товариства», який діяв щодо акціонерних товариств до вступу в дію Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про приватизацію державного майна» або корпоратизації на підставі Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», Закону України «Про холдингові компанії в Україні», Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» можна зробити висновок, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації. Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання такого майна державою до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства. Тому державне майно, що передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100% акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю. Отже, позивач має спеціальний правовий режим майна, порівняно з іншими господарськими товариствами, а, зокрема, державне майно, передане до статутного фонду державного акціонерного товариства, залишається у державній власності й відчуження його можливе лише тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури. Також відповідач підкреслив, що ненадання позивачем рахунку на оплату є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України. В частині допущення судом порушень норм процесуального права, відповідач, по-перше, зазначив, що повноваження представника позивача адвоката Фрейдун О.М. оформлені неналежним чином, а саме в порушення ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України довіреність не була посвідчена нотаріально, чим суд допустив до участі у судовому процесі неповноважну особу. По-друге, більшість поданих позивачем під час розгляду справи документів відповідачем не отримувалися, що позбавляло можливості представника відповідача, який на відміну від ТОВ «ДС Пром Груп» зареєстрований в системі «Електронний суд», здійснити аналіз поданих позивачем документів та сформувати правову позицію. По-третє, суд розглянув справу без залучення Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яка є стороною договору оренди майна № 14-22 від 07.07.2021, оскільки рішення впливає на права та обов`язки цієї особи. Окремо відповідач зауважив на наявність правових підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21, висновок по якій має суттєве значення для вирішення спору в цій справі, оскільки правовідносини у справах № 911/2425/22 та № 917/1212/21 за сферою правового регулювання та ключовою правовою проблемою є подібними. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 апеляційна скарга у справі № 911/2425/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 911/2425/22 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 911/2425/22. 17.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Черкаської області, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 07.08.2023, надійшли матеріали справи № 911/2425/22. У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Ходаківської І.П. та Демидової А.М., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 справу № 911/2425/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі № 911/2425/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі № 911/2425/22 призначено на 02.10.2023. 08.09.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» обґрунтовує тим, що передане за договором майно не є об`єктом державної власності, майно не є державним, а належить АТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Також позивач зазначає про необґрунтованість доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 залучено до участі у справі № 911/2425/22 в якості третьої особи - Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ: 31141625, місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 389). Розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва. Представник відповідача в судовому засіданні 11.03.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Представник позивача та третьої особи проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 07.07.2021 між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (в подальшому - Власник), ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (нижче - Орендодавець) та ТОВ "ДС Пром Груп" (в тексті - Орендар) укладено договір оренди майна № 14-22 (по тексту - Договір або Договір оренди), за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування будівлі і споруди, загальною площею 1 293,9 кв.м., а саме: склади (247,9 кв.м.), лабораторія (78,3 кв.м.), адмінбудівля та цехи (239,2 кв.м.), трансформаторна підстанція (47,9 кв.м.), газорозподільчий пункт (81 кв.м.), приміщення вагової (18,1 кв.м.), ваги (48,4 кв.м.), компресорна підстанція (21,4 кв.м.), електрощитові бітумних котлів (19,5 кв.м.), пультова (22,9 кв.м.), безкомпресорна установка (13,7 кв.м.), вбиральня (5,6 кв.м.), замощення (200 кв.м.), башта Рожновського (в т.ч. лічильник води ЛЛТ50Х), бітумні котли, асфальтозмішувач ДС-158, (в т.ч. агрегат мінерального порошку, газовідвід розпилювач, установка для підігріву, форсунка для сушильного барабану А/З, піч муфельна, насос бітумний (2шт.), відстійні ями, вигрібні ями, огорожа, свердловина, площадка під сипучі матеріали (щебенева) (250 кв.м.), що розташовані за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Хацьки, вул. Тищенка, 80 та обліковується на балансі філії "Черкаська ДЕД" ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з належною оцінкою (актуалізацією) і становить станом на 01 жовтня 2020 року 957 784,00 грн. без ПДВ. Передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням Сторонами Акту приймання - передачі майна (додаток № 1 до цього договору). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до Орендаря з дати підписання такого Акту. Обов`язок зі складання Акту приймання - передачі майна покладається на сторону, яка передає майно (п. 2.1. Договору оренди). Цей договір укладений строком на 1 (один) рік, який діє з моменту підписання його сторонами (п. 11.1. Договору). 06.07.2022 між сторонами Договору укладено додаткову угоду № 1, за умовами якої внесено зміни до Договору оренди в частині строку його дії, зокрема про укладення строком на 1 рік 3 місяці. 07.07.2021 на виконання умов Договору між Власником, Орендодавцем та Орендарем підписано акт приймання-передачі майна, згідно якого Орендар передав, а Орендодавець прийняв в оренду визначене за Договором майно. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розмір орендної плати за перший місяць становить 151 000 (сто п`ятдесят одна тисяча) грн. з ПДВ у т.ч. ПДВ 25 166 ( двадцять п`ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 67 (шістдесят сім ) коп. (п. 3.1. Договору). Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 3.3. Договору оренди). Орендна плата перераховується Орендарем відповідно до наданих Власником рахунків, у яких зазначено розподіл орендної плати між Власником та Орендарем (п. 3.4. Договору). Орендна плата перераховується Орендарем щомісяця не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним (п. 3.5. Договору оренди). Для забезпечення виконання даного договору сторони встановлюють такий вид забезпечення як гарантійний платіж. Гарантійним платежем за цим Договором є грошова сума у розмірі двох місячних орендних плат. Гарантійний платіж перераховується Орендарем на банківський рахунок Власника в день укладення даного Договору. Неперерахування гарантійного платежу в повному обсязі в день укладення даного договору є порушенням Договору. Сторони даного Договору свідчать, що Власник має право використовувати гарантійних платіж у випадку: несвоєчасної плати Орендарем орендної плати чи інших платежів, передбачених даним Договором, для погашення заборгованості та відшкодування штрафних санкцій, інших видів відповідальності та/або у випадку спричинення шкоди/завдання збитків орендованому майну (п. 2.4. Договору оренди). 06.10.2022 сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі майна з оренди. Позивач у позові вказував, що за період з 07.07.2021 по 06.10.2022 (за виключенням листопад - грудень 2021 року) Орендарем повинно бути сплачено орендну плату на загальну суму 2 112 353,75 грн. З урахуванням заяви АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про збільшення/зменшення позовних вимог, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості нарахована орендна плата за період з липня 2021 року по жовтень 2022 року становить 2 112 353,75 грн., а відповідачем сплачено лише 805 261,77 грн. по лютий 2022 року включно, тому залишок боргу по оренді становить 1 307 009,98 грн. (за період березень - жовтень 2022 року). Також Орендарем зараховано в рахунок погашення заборгованості гарантійний платіж в розмірі 302 000,00 грн., що був сплачений Орендодавцем Власнику на виконання п. 2.4. Договору платіжним дорученням № 857 від 20.07.2021. В свою чергу, до відзиву на позов відповідачем подано платіжну інструкцію № 90436 від 31.01.2023 на суму 200 000,00 грн. в якості сплати орендної плати згідно Договору. Розмір сплати Орендарем орендних платежів на загальну суму 1 005 261,77 грн. та сплату гарантованого платежу в розмірі 302 000,00 грн. відповідачем не заперечується. За висновками суду першої інстанції, у відповідача виник борг по орендній платі, який становить 805 091,98 грн. (2 112 353,75 - 805 261,77 - 302 000 - 200 000). Щодо доводів апелянта про те, що з 24.02.2022 Орендарю мала б нараховуватися орендна плата по Договору в розмірі 50% від розміру орендної плати, через прийняття 27.05.2022 Кабінетом Міністрів України постанови № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", апеляційний суд зазначає наступне. Дійсно, 27.05.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", за якою відповідно до Закону України від 1 квітня 2022 р. № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України Про оренду державного та комунального майна» Кабінет Міністрів України встановив, зокрема, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). Звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця. Орендодавці державного та комунального майна мали забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто, для застосування положень вказаної Постанови КМУ до Договору оренди слід встановити, що об`єкт Договору оренди є державним майном. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» затверджено Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, за приписами якого воно визначає порядок безоплатної передачі об`єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, об`єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органів, уповноважених управляти державним майном), Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій. Об`єктами передачі згідно з цим Положенням є, зокрема: а) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства), крім об`єктів, визначених підпунктом "д" цього пункту; д) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів у зв`язку з прийняттям рішення про їх приватизацію. Передача об`єктів права державної власності здійснюється за рішенням, зокрема, а) Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів, визначених підпунктами "а" і "в" пункту 2 цього Положення; г) органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій та Фонду державного майна - щодо об`єктів, визначених підпунктом "д" пункту 2 цього Положення. Передача об`єктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації. Органи, до сфери управління яких передано об`єкт державної власності, у двотижневий термін з дня затвердження акта приймання-передачі зобов`язані повідомити про таку передачу органи державної статистики та державної податкової служби, фінансові органи, а стосовно об`єктів, передача яких провадилася на підставі рішень Кабінету Міністрів України, також Мінекономіки та своїм наказом закріпити нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління). У разі передачі об`єктів, визначених підпунктом "д" пункту 2 цього Положення, державний орган приватизації у п`ятиденний термін після прийняття рішення про приватизацію державного майна підприємства повідомляє про це відповідний орган, уповноважений управляти державним майном, а також місцевий орган виконавчої влади. Відповідно, Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності передбачено передачу цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів на підставі рішення Кабінету Міністрів України або у зв`язку з прийняттям рішення органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій та Фонду державного майна про їх приватизацію. Указом Президента України від 08.11.2001 № 1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» утворено Державну службу автомобільних доріг України як центральний орган виконавчої влади, ліквідувавши Українську державну корпорацію по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг. Кабінет Міністрів України мав утворити у тримісячний строк Державну акціонерну компанію «Автомобільні дороги України», передавши до її статутного фонду майно державних підприємств, що входили до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» визначено, що: - засновником та акціонером Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України; - повноваження вищого органу управління покладаються на засновника Компанії; - у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії; - акціонерами Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію Компанії. Державна служба автомобільних доріг України мала в місячний термін передати до статутного фонду Компанії майно державних підприємств, які належать до сфери управління Укравтодору, з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства. Таким чином, держава в особі Укравтодору здійснює корпоративне управління Компанією як її вищий орган управління (здійснює управління корпоративними правами держави щодо Компанії). Майно державних підприємств, які належать до сфери управління Укравтодору, передається до статутного фонду Компанії від Державної служби автомобільних доріг України. Згідно наказу Укравтодору від 05.03.2002 № 93 «Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі», Компанія визначена правонаступником майна ліквідованих дорожніх державних підприємств. Об`єднанням та дорожнім державним підприємствам було необхідно у встановленому порядку передати з балансу, а Компанії прийняти на баланс майно і фінансові ресурси згідно з результатами інвентаризації. На виконання наказу Укравтодору від 05.03.2002 № 93, згідно акту передачі майна до статутного фонду ДАК "Автомобільні дороги України" було передано майно Черкаського районного дорожнього державного підприємства «Черкаський райавтодор» (у т.ч. бітумна база). Чиста вартість цілісного майнового комплексу підприємства становить 655 684 грн. Зі змісту листа № 1/14.1-3-4830/09 від 10.09.2009 Державної служби автомобільних доріг України, адресованого ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", засновником та акціонером Компанії в площині питання оформлення права власності на нерухоме майно, переданого до статутного фонду ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", відзначається, що передане до статутного фонду ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" майно є власністю Компанії, а держава в особі Укравтодору управляє діяльністю через корпоративні права. Майно передано у господарське відання Компанії, що в силу ст. 136 Господарського кодексу України визначено як речове право суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником. Згідно наявних в матеріалах справи листів Фонду державного майна України, а саме: від 16.09.2002, від 02.03.2007, від 17.05.2023, від 25.05.2023 випливає, що повноваження вищого органу Компанії покладаються на засновника - Державну службу автомобільних доріг України, яка здійснює управління ВАТ і, отже, приймає рішення щодо розпорядженням майном ВАТ, а в межах, визначених статутом ВАТ - рішення приймає сама Компанія. Майно, що увійшло до статутного капіталу ВАТ, не є державним. Слово "державна" у назві Компанії свідчить про те, що державі належать всі акції товариства, і повний контроль над ним, але не майно. Відомості щодо майна за місцем знаходження Черкаська область, Черкаський район, с. Хацьки, вул. Тищенка, 80 як таке, що не увійшло до статутного капіталу та перебуває на балансі ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "«Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Державним агентством автомобільних доріг України до Фонду державного майна України з метою внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності, який ведеться ФДМУ не надавалися. Згідно з п. 1.1 Статуту Компанії Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Компанія) створено рішенням Державного агентства автомобільних доріг України (наказ Укравтодору від 05 березня 2002 року № 93 на виконання Указу Президента України від 08 листопада 2001 року № 1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та інших законодавчих актів України. Засновником і єдиним акціонером Компанії є держава в особі Державного агентства автомобільних доріг України. Управління корпоративними правами держави стосовно Компанії здійснює Державне агентство автомобільних доріг України (п. 4.1. Статуту). Пунктом 3.8. Статуту передбачено, що Компанія має у власності майно, що обліковується на її балансі та/або внесене до її статутного капіталу, здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном. За п.п. 5.1., 5.2., 5.3, 5.4., 5.6. Статуту, Компанія є правонаступником майна, інших активів та майнових прав дорожніх підприємств, майно яких було передано до статутного капіталу Компанії. Майно Компанії складається з основних засобів, майнових прав, вартість яких відображена в балансі Компанії. Джерелами формування майна Компанії є майно, передане засновником. Компанія є власником майна, переданого засновником до її статутного капіталу у власність. Здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту, іншим внутрішнім документам Компанії та меті її діяльності. Тобто, АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є правонаступником майна Черкаського районного дорожнього державного підприємства «Черкаський райавтодор», яке було передано до його статутного капіталу згідно акту передачі майна, і Компанія володіє, користується і розпоряджається таким майном. При цьому повноваження вищого органу управління покладаються на Державну службу автомобільних доріг України, позаяк держава в особі останньої є засновником та акціонером Компанії. З урахуванням викладеного, з огляду на сукупність зібраних у справі доказів, що свідчать про передачу до статутного фонду АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від Державної служби автомобільних доріг України майна державних підприємств, які належать до сфери управління Укравтодору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів ТОВ «ДС Пром Груп», що орендна плата за Договором, з урахуванням воєнного стану та на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27 травня 2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», повинна розраховуватися у розмірі 50% як за оренду державного майна, починаючи з 24.02.2022. Відтак, судом апеляційної інстанції відхиляються аргументи апелянта щодо необхідності застосування до правовідносин за Договором оренди положень постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27 травня 2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». В частині викладених відповідачем в апеляційні скарзі тверджень, що ненадання позивачем доказів направлення та/або отримання Орендарем від Орендодавця рахунків на оплату оренди є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, колегія судді зазначає наступне. Статтею 212 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). В статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору. За змістом Договору оренди на Орендаря покладається обов`язок по здійсненню щомісячної своєчасної та повної сплати орендних платежів. Як свідчать матеріали справи, в червні 2022 року між Власником та Орендарем підписано акт звірки розрахунків, згідно якого вбачається дебіторська заборгованість Товариства перед АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на суму 718 837,01 грн. (з урахуванням здійсненого гарантованого платежу в розмірі 302 000,00 грн.), що виникла за період з 31 січня 2022 року по 30 червень 2022 року (158 132,50 грн., 160 662,62 грн., 167 892,44 грн., 173 097,11 грн., 177 770,72 грн., 183 281,62 грн.). З вказаного акту звірки розрахунків вбачається розмір орендної плати за період з січня по червень 2022 року. Таким чином, беручи до уваги, що суми орендної плати по Договору за період з січня по червень 2022 року відповідають сумам, зазначеним в рахунках №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9, Орендар був обізнаний про розмір орендної плати за Договором за відповідний період. В січні 2023 року Орендарем здійснено черговий платіж по орендній платі за Договором в сумі 200 000,00 грн. Згідно п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць оренди розраховується шляхом коригування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за попередній місяць відповідно до наданих розрахунків. Як зазначено судом першої інстанції, індекси інфляції оприлюднюються щомісячно Держстатом України в загальний безкоштовний доступ разом із методикою розрахунків, тому відповідач не був позбавлений можливості самостійно розраховувати належний щомісячний платіж по оренді з індексом інфляції та сплачувати його на користь позивача. Водночас, колегія суддів зазначає, що рахунок не є первинним документом. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19. Такі ж висновки знайшли своє відображення також в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 914/1185/20. Крім того, Верховний Суд у цій справі відзначив, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України). Отже належним доказом може бути будь-який документ, яким сторона підтверджує ті обставини, на які вона посилається, незважаючи на те, чи є він первинним документом за законодавством про бухгалтерський облік та фінансову звітність (постанови Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20, від 02.11.2021 у справі № 910/13206/20). Тому, виходячи також з обставин часткового погашення боргу з орендної плати вже після закінчення строку дії Договору оренди та повернення Орендарем майна Орендодавцю за актом прийому-передачі, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ненадання рахунку з розрахованим індексом інфляції по щомісячному орендному платежу не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а значить не звільняє відповідача від обов`язку щомісячно сплачувати орендну плату у повному розмірі. З огляду на наведене, судом відхиляються доводи апелянта у відповідній частині. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підтвердження позивачем заборгованості у Орендаря за Договором оренди в сумі 805 091,98 грн. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом п. 8.3. Договору встановлено, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання інших платежів, обумовлених у тому числі і Додатковими угодами, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день такої затримки (включаючи день оплати). Позивач, у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, обмежений нарахуванням пені шістьма місяцями з моменту виникнення права на її нарахування. У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, нарахованої за період з 16.04.2022 по 17.02.2023, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17. Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 16.04.2022 по 17.02.2023, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним. Поряд із цим, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції в розмірі 109 455,44 грн., який і був визначений судом до стягнення, колегія суддів звертає увагу, що такий розрахунок був проведений арифметично не вірно. Так, здійснивши перерахунок втрат від інфляції за період з 16.04.2022 по 01.02.2023 (вказаний період нарахувань визначено позивачем в розрахунку інфляційних втрат, що долучений до заяви про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 13.02.2023 (а.с. 85, том 1), апеляційний суд визначає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 102 683,87 грн. втрат від інфляції. За таких обставин, оскаржуване відповідачем рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 6 771,57 грн. Відповідно, апеляційна скарга ТОВ «ДС Пром Груп» у вказаній частині підлягає задоволенню. Стосовно твердження апелянта про оформлення неналежним чином повноважень представника позивача адвоката Фрейдун О.М., колегія суддів виходить з такого. За ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (в рішенні - ГПК України) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України). Відповідно до ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26). Як свідчать матеріали справи, згідно наказу № 120-ВК від 09.06.2020 АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Фрейдун О.М. переведена на посаду начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління. 10.08.2022 АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», з метою представництва інтересів, видано довіреність № 1-А на ім`я Фрейдун О.М. За змістом довіреності, Фрейдун О.М. здійснює адвокатську діяльність у складі Адвокатського об`єднання «Ті.Кей.Партнерз» на підставі договорів про надання правничої допомоги. Також в системі «Електронний суд» сформована, за підписом Корх О.М. (згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - керівник), довіреність на ім`я Фрейдун О.М. в порядку передоручення. 01.11.2022 між Адвокатським об`єднанням «Ті.Кей.Партнерз» та АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як Клієнтом, укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами п.п. 1.1. Адвокатське об`єднання через адвокатів, що входять до його складу зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у господарському суді першої інстанції при розгляді справи за позовом ТОВ «ДСП ром Груп» про стягнення 1 405 782,33 грн., а Клієнт за здійснення захисту, представництво інтересів та надання правничої допомоги зобов`язується сплатити винагороду за правничу допомогу. Строк дії договору про надання правничої допомоги до 31.12.2023. 22.02.2023 між Адвокатським об`єднанням «Ті.Кей.Партнерз» та АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» складено акт наданих послуг, за яким адвокатським об`єднанням надана, а Клієнтом прийнята правнича допомога на загальну суму 35 000,00 грн. За таких обставин, з урахуванням видачі позивачем на ім`я Фрейдун О.М. довіреності та здійснення Фрейдун О.М. адвокатської діяльності у складі Адвокатського об`єднання «Ті.Кей.Партнерз», яке, в свою чергу, надавало правничу допомогу АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на підставі договору, аргументи відповідача щодо допущення судом до участі у судовому процесі Фрейдун О.М., як неповноважної особи, судова колегія відхиляє. В межах питання позбавлення можливості представника відповідача здійснення аналізу поданих позивачем документів та формування правової позиції через не отримання ним в системі «Електронний суд» поданих позивачем під час розгляду справи документів, колегія суддів зазначає, що за п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Так, з моменту відкриття провадження у справі № 911/2425/22 і до моменту прийняття рішення судом першої інстанції представник відповідача не був обмежений у процесуальній можливості ознайомлення з матеріалами справи, робити з неї витяги, необхідні для викладення власної правової позиції у справі. З додатковими документами у справі представник відповідача ознайомлювався, про що підкреслено судом в судовому засіданні 12.06.2023 під час розгляду справи. Крім того у судовому засіданні 12.06.2023 представник відповідача не висловив заперечень щодо долучення судом до матеріалів справи поданих представником позивача через систему «Електронний суд» 09.06.2023 та зареєстрованих 12.06.2023 судом документів, а також не звертався до суду із клопотанням про необхідність надання йому додаткового часу для ознайомлення з відповідними документами. В рамках процесуального питання необхідності залучення до участі у справі Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яка є стороною договору оренди майна № 14-22 від 07.07.2021, то колегія суддів звертає увагу, що за ч. 2 ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. За п. 3.4. Договору орендна плата перераховується Орендарем з урахуванням розподілу орендної плати між Власником та Орендодавцем. З наявних у справі рахунків на оплату за березень - жовтень 2022 року вбачається про розподіл орендної плати в розмірі 100% на користь АТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Заявлена за позовом сума до стягнення складає заборгованість з орендної плати за Договором, яка утворилась у період за березень - жовтень 2022 року. Тобто, розподілу орендної плати за березень - жовтень 2022 року на користь Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в рахунках не визначено. В розрізі окресленого, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо недотримання судом першої інстанції положень ст. 50 ГПК України через незалучення при розгляді справи до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». В частині посилань апелянта про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21, колегія суддів зазначає, що за п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. В цьому аспекті колегією суддів зауважується, що предмет спору у справі № 917/1212/21 та справі № 911/2425/22, - різний. За фактичними обставинами справи № 917/1212/21, що слідує з п.п. 7, 8, 14-17 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023: «ПрАТ «НАК «Надра України» не проходило процедуру корпоратизації (перетворення) на підставі Указу Президента України від 01 червня 1993 року № 210 «Про корпоратизацію підприємств», не мало статусу державного підприємства, а створено саме як акціонерне товариство за окремим розпорядчим актом Президента України та є власником майна, переданого засновником до її статутного фонду як плату за акції. Статут Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» в редакції, чинній на момент передачі майна до статутного фонду, так і на дату реєстрації права власності відповідача-2 та відчуження майна, не встановлював особливостей правового статусу майна, переданого засновником до статутного капіталу товариства і не передбачав обмежень щодо розпорядження цим майном. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про різну практику судів господарської та адміністративної юрисдикції щодо визначення моменту переходу права власності на державне майно, яке передається як внесок до статутного капіталу господарського товариства. Колегія суддів касаційного господарського суду вважає, що касаційним адміністративним судом не було застосовано особливості правового режиму майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній власності) відповідно до частини третьої статті 145 ГК України, які визначають, що правовий режим майна такого суб`єкта може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Аналізуючи положення Конституції України, ГК України, ЦК України, Закону України «Про господарські товариства», який діяв щодо акціонерних товариств до вступу в дію Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про приватизацію державного майна» або корпоратизації на підставі Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», Закону України «Про холдингові компанії в Україні», Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації. Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання такого майна державою до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства. Тому державне майно, що передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100% акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю. Разом з тим колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглядаючи справу № 826/11262/15 про стягнення заборгованості по податкових зобов`язаннях в порядку статті 96 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проаналізувавши положення статті 80 ГК України, статей 115, 155 ЦК України виснувала про те, що держава, як засновник акціонерного товариства з моменту передання товариству майнових внесків перестає бути власником майна, що становить її внесок до статутного капіталу, здобуваючи у власність замість цього майна акції товариства і відповідно корпоративні права щодо цього товариства. При цьому положення частини третьої статті 145 ГК України касаційним адміністративним судом не застосовувалися. Зважаючи на таке та іншу практику в судах господарської юрисдикції щодо визначення моменту переходу права державної власності на майно до створеного державою господарського товариства шляхом внесення державного майна до статутного капіталу товариства, зокрема, за наслідком завершення процедури приватизації шляхом відчуження приватним особам акцій товариства, касаційний господарський суд вважав за можливе відступити від правового висновку щодо того, що держава, набувши корпоративні права, втрачає право власності на майно передане до статутного капіталу товариства за наслідком такої передачі, викладеного в раніше ухваленому рішенні колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 826/11262/15 шляхом його уточнення про те, що до завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) майно не змінює свого статусу державної власності, так як приватизація майна не завершена». Поряд з цим, виходячи із правовідносин у площині справи № 911/2425/22, судом надається правова оцінка обставинам справи та фактам з огляду, серед іншого, на положення Указу Президента України від 08.11.2001 № 1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», статуту АТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Крім того, припис ч. 5 ст. 145 Господарського кодексу України встановлює, що законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання. Отже, приймаючи до уваги різноплановість правовідносин у справах № 917/1212/21 та справі № 911/2425/22, колегія суддів не вбачає правових підстав для зупинення провадження у справі № 911/2425/22. Окремо, апеляційний суд зазначає, що процесуальний припис п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України не встановлює для суду обов`язку зупинити провадження у справі. За викладеного, апеляційним судом відхиляється клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору. Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, беручи до уваги здійснення перерахунку втрат від інфляції та визначення їх до стягнення в розмірі 102 683,87 грн., враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ "ДС Пром Груп" в частині стягнення 6 771,57 грн. втрат від інфляції, а в іншій частині скарга залишається без задоволення. В силу положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положення статті 282 ГПК України визначають, що постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Так, при зверненні з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 18 445,41 грн. В свою чергу, відповідачем при подачі апеляційної скарги до апеляційного суду сплачено 27 668,12 грн. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог на суму 1 222 922,68 грн. (із заявлених 1 229 694,25 грн.), судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням апеляційного розгляду, з яких витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 152,36 грн. стягуються з позивача на користь відповідача, а витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції у сумі 18 343,84 грн. стягуються з відповідача на користь позивача, відповідно за новим розподілом судових витрат. Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі № 911/2425/22 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі № 911/2425/22 скасувати в частині стягнення 6 771,57 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят одна гривня 57 копійок) втрат від інфляції та 101,57 (сто одна гривня 57 копійок) судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (ідентифікаційний код - 39810010, адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 2/1) на користь Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код - 31899285, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) втрат від інфляції в сумі 102 683,87 грн. (сто дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні 87 копійок).

4. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі № 911/2425/22 - залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (ідентифікаційний код - 39810010, адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 2/1) на користь Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код - 31899285, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 18 343,84 грн. (вісімнадцять тисяч триста сорок три гривні 84 копійки).

6. Стягнути з Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код - 31899285, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (ідентифікаційний код - 39810010, адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 2/1) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 152,36 грн. (сто п`ятдесят дві гривні 36 копійок).

7. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

8. Справу № 911/2425/22 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 25.03.2024. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак