Постанова 4873 № 911/2573/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" травня 2026 р. Справа№ 911/2573/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Алданової С.О. Євсікова О.О. за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д., за участю представників учасників справи: від позивача: Петрик С.А. від відповідача: Симбірцев Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2026, повний текст якого складено та підписано 03.02.2026 у справі №911/2573/24 (суддя Ярема В.А.) за позовом Приватного підприємства «Зірка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім» про зобов`язання повернути майно, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 25.09.2024 Через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного підприємства "Зірка" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" про зобов`язання останнього повернути A3 Xerox PH5550DN с\н KNB005751 вартістю 33 000,00 грн. Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно утримує та ухиляється від виконання прямого обов`язку повернути належне позивачу майно (принтер марки Xerox PH5550DN), яке було передане йому в тимчасове користування за актом приймання-передачі від 05.12.2018 року на виконання усного договору оренди. Позивач наголошує, що з початком бойових дій фактична співпраця між підприємствами зупинилася, однак обладнання власнику не повернули, а надіслана у червні 2024 року письмова вимога про розірвання договору та повернення техніки залишилася без жодної відповіді з боку відповідача. З огляду на це, посилаючись на приписи статей 763 та 785 Цивільного кодексу України, позивач доводить, що у зв`язку з припиненням договірних відносин відповідач як наймач несе законодавчо закріплений обов`язок негайно повернути спірну річ наймодавцеві. Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 763, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Доводи та заперечення відповідача Відповідач у відзиві на позов заперечує існування між сторонами усного договору оренди, зазначаючи, що правовідносини регулювалися письмовим Договором обслуговування обладнання від 01.02.2018 року, за яким здійснювалася оплата за виготовлені копії, а не орендні платежі. Головним аргументом відповідача є те, що спірний принтер ще 28 липня 2021 року був вивезений з території підприємства особисто директором позивача для ремонту, що зафіксовано в журналі охорони, і назад не повертався, тому вимога повернути майно, яке позивач самостійно вилучив, є безпредметною, об`єктивно неможливою до виконання та розцінюється відповідачем як шахрайські дії. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2026 у справі №925/972/25 позовні вимоги суд задовольнив. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" повернути на користь Приватного підприємства "Зірка" принтер марки A3 Xerox PH5550DN SKNB005751 вартістю 33 000,00 гривень. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" на користь Приватного підприємства "Зірка": - 2 422,40 грн судового збору; - 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення, з посиланням на статтю 785 Цивільного кодексу України, а також на статті 74, 77 ГПК України мотивоване тим, що факт виникнення між сторонами договірних зобов`язань з оренди належним чином підтверджується Актом приймання-передачі від 05.12.2018 року, тоді як відповідач не надав жодних допустимих первинних бухгалтерських документів на підтвердження повернення спірного майна. Суд відхилив наданий відповідачем запис у внутрішньому журналі охорони як неналежний та недостовірний доказ, вказавши, що рух матеріальних цінностей має оформлюватися відповідними актами. Крім цього, суд задовольнив вимогу про стягнення 20 000 грн витрат на правничу допомогу, виходячи з того, що відповідач не довів їх неспівмірності, а за процесуальним законом розподілу підлягають як вже фактично сплачені витрати, так і ті, що лише підлягають сплаті за умовами договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Зірка». А саме апелянт посилається на те, що: - між сторонами не укладався письмовий договір оренди оргтехніки (всупереч ст. 208 ЦК України), а також не здійснювалися орендні платежі, що свідчить про відсутність правовідносин оренди; - спірне обладнання знаходилось у Відповідача виключно в рамках Договору обслуговування обладнання №180201/008 від 01.02.2018, за яким Позивач здійснював ремонт та обслуговування техніки; - 28.07.2021 директор Позивача вивіз спірний принтер для ремонту і не повернув його, що підтверджується копіями сторінок журналу охорони; - відповідно до положень Податкового кодексу України щодо амортизації, за 6-7 років експлуатації залишкова вартість спірного принтера дорівнює або наближається до нуля, тому вимога щодо повернення майна вартістю 33 000,00 грн є безпідставною; - суд безпідставно стягнув 20 000 грн витрат на правничу допомогу, спираючись виключно на пункт договору «клієнт сплатив», який не є первинним фінансовим документом і не доводить фактичного руху коштів. Проігнорувавши відсутність банківських чи касових чеків та суперечливі заяви представника Позивача щодо форми розрахунку, суд всупереч ст. 74 ГПК України та принципу змагальності незаконно презюмував факт оплати, хоча відшкодуванню підлягають лише реально понесені та доведені витрати. У письмових поясненнях від 11.05.2026 апелянт зазначив, що суд першої інстанції ухвалив практично невиконуване рішення, оскільки не з`ясував, чи дійсно спірний принтер перебуває у відповідача на момент розгляду справи. Фактично позивач самостійно вивіз майно на ремонт і не повернув його, а за відсутності речі в натурі стягувачу має відшкодовуватись її вартість, а не заявлятися безпідставна вимога про її повернення. Апелянт зазначив, що відхиляючи журнал охорони як доказ, суд порушив стандарт «вірогідності доказів» та безпідставно проігнорував поведінку позивача, який понад три роки не виставляв рахунків і не заявляв жодних претензій. Така тривала бездіяльність з подальшим раптовим зверненням до суду свідчить про фактичне припинення орендних відносин шляхом конклюдентних дій та прямо суперечить принципу добросовісності. Щодо стягнення 20 000 грн витрат на правничу допомогу, апелянт зазначив, що їх стягнення є незаконним через повну відсутність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх фактичну сплату, що суперечить сталій практиці Верховного Суду. Суд першої інстанції проігнорував суперечливі пояснення представника позивача щодо форми розрахунку та помилково стягнув витрати, які лише «підлягають сплаті», чим спотворив природу відшкодування реальних судових витрат. Доводи та заперечення позивача У поясненнях від 11.04.2026 позивач з апеляційною скаргою не погодився та зазначив таке: - між сторонами виникли правовідносини з найму (оренди) майна, а не віндикації, тому обов`язок повернути річ та тягар доказування факту її повернення лежить саме на Відповідачі; - наданий Відповідачем запис у внутрішньому «журналі охорони» є недопустимим доказом повернення принтера, оскільки передача матеріальних цінностей має підтверджуватися виключно належними первинними бухгалтерськими документами (актами або накладними); - отримання майна Відповідачем підтверджується актом, і за відсутності належних доказів його повернення діє правова презумпція, що майно досі перебуває у нього. Позивач не зобов`язаний доводити фізичну наявність майна, а питання неможливості примусового вилучення вирішується на стадії виконавчого провадження (зокрема, шляхом зміни способу виконання на стягнення вартості майна); - відповідно до ГПК України та сталої практики Верховного Суду, витрати на адвоката підлягають розподілу виходячи з розміру витрат, які сплачені або лише підлягають сплаті (тобто навіть у разі наявності боргу клієнта перед адвокатом); - укладений між сторонами договір містить фіксований гонорар (20 000 грн) і пряме застереження, що кошти були сплачені в момент підписання, що засвідчує факт розрахунку. Відсутність касових ордерів є питанням дотримання касової дисципліни в межах податкового обліку і не є підставою для відмови у компенсації судових витрат. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2573/24 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2026 у справі № 911/2573/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 11.05.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 27.03.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 27.03.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою. У судовому засіданні 11.05.2026 суд оголосив перерву до 20.05.2026. Явка представників учасників справи Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2026 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2026 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін. 05.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський пекарний дім" (ідентифікаційний код 41576871) як замовником та Приватним підприємством "Зірка" (ідентифікаційний код 32765826) як виконавцем підписано акт №01-1 від 05.12.2018 здачі-прийняття обладнання, згідно зі змістом якого він складений, зокрема, про те, що: - виконавцем надано в оренду для користування замовнику наступне обладнання: принтер марки A3 Xerox PH5550DN SKNB005751 (1 шт., вартість 33 000,00 грн з ПДВ , IP: 10.21.8.56/загальний лічильник 382500 відбитків (далі також - обладнання/принтер Xerox PH5550DN); - надане обладання є власністю виконавця (далі також - акт від 05.12.2018). Копію вказаного акта від 05.12.2018 додано до позовної заяви. Посилаючись на вказане вище та мотивуючи звернення до суду із відповідним позовом, ПП "Зірка" зазначило, що між ним та ТОВ "Київський пекарний дім" укладено усний договір оренди оргтехніки та в якості оплати за користування означеним обладнанням, за домовленістю сторін, позивач здійснював його обслуговування, а відповідач оплачував відповідні послуги з розрахунку кількості виготовлених принтером копій. Відтак, за доводами позивача, після повномасштабного вторгнення російської федерації 24.02.2022 співробітництво між сторонами зупинилось, попри те відповідач не повернув передане йому у користування обладнання, як і не сплачував жодних компенсацій за користування ним. У розрізі зазначених обставин позивач вказав, що у червні 2024 року він звернувся до відповідача з листом №8 від 27.06.2024, яким повідомляв про розірвання усного договору користування майном та просив його повернути. До позовної заяви долучено копію адресованого відповідачу листа-вимоги ПП "Зірка" №8 від 27.06.2024, а також копії опису вкладення у лист рекомендований за №0408609962452, накладної та фіскального чеку АТ «Укррпошта» від 30.06.2024, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №0408609962452. Посилаючись на те, що відповідач не надав жодної відповіді на вказаний лист та обладання не повернув, позивач звернувся до суду за цим позовом та вимогою про зобов`язання ТОВ "Київський пекарний дім" (ідентифікаційний код 41576871) повернути на користь ПП "Зірка" (ідентифікаційний код 32765826) наступне майно: принтер марки A3 Xerox PH5550DN SKNB005751 вартістю 33000,00 гривень. Своєю чергою у відзиві на позов відповідач не погодився із заявленими вимогами з огляду на те, що правочини між юридичними особами згідно зі статтею 208 Цивільного кодексу України вчиняються у письмовій формі, відтак ТОВ "Київський пекарний дім" не укладало з ПП "Зірка" жодних усних договорів оргтехніки. В розрізі вказаних обставин, посилаючись на ч. 2 ст. 206 ЦК України, відповідач зазначив, що він не здійснював жодних орендних платежів на користь ПП "Зірка", що також спростовує доводи позивача про існування орендних правовідносин. Натомість, як зауважив відповідач, правовідносини між сторонами спору існували на підставі договору обслуговування обладнання №180201/008 від 01.02.2018, згідно якого позивач здійснював обслуговування, зокрема, і принтера марки A3 Xerox PH5550DN SKNB005751 вартістю 33000,00 гривень. До відзиву на позов додано копію договору обслуговування обладнання №180201/008 38/18 від 01.02.2018 (далі також - договір обслуговування від 01.02.2018), а також копію додатку №1 до договору №180201/008 від 01.02.2018, оригінали яких судом оглянуто у судовому засіданні 25.11.2024. Надалі, під час розгляду цієї справи відповідач надав суду копію додатку №2 до договору №180201/008 від 01.02.2018, а також пояснив, що на оригіналі вказаного ним договору у номері такого правочину цифри « 38/18» дописано від руки невідомою особою, попри те у додатках до такого договору та платіжних документах вказано саме номер «№180201/008». Посилаючись на вказане та умови договору обслуговування від 01.02.2018, відповідач зауважив, що протягом строку користування обладнанням його обслуговування та ремонт здійснював директор Відтак, за доводами відповідача, 28.07.2021 директор позивача вивіз з території товариства принтер для ремонту і такі обставини підтверджуються журналом охорони, копії сторінок якого додано до відзиву на позов. Оригінали доданих до відзиву сторінок журналу охорони судом оглянуто у судовому засіданні 25.11.2024 та, надалі, у судових засіданнях 08.04.2025, 25.11.2025 та 08.12.2025 судом оглянуто оригінал такого журналу. Водночас відповідач зазначив, що: - між сторонами сформувалась така ділова практика оформлення господарських відносин - ПП «Зірка» складало всі первинні документи, зокрема рахунки-акти до договору обслуговування обладнання та специфікації до відповідних рахунків-актів; - після вивезення 28.07.2021 Xerox PH 5550DN позивач не виставляв жодних рахунків за обслуговування обладнання, а тому оплати як за користування Xerox PH 5550DN, так й за його обслуговування не проводилась і вказане свідчить про вчинення позивачем конклюдентних дій щодо припинення договірних відносин з обслуговування обладнання; - чинне законодавство України не передбачає порядку оформлення приймання-передачі майна у користування та при передачі Xerox PH 5550DN у користування ТОВ «Київський пекарний дім» сторони також самостійно не погодили порядок оформлення його повернення з користування. ПП "Зірка" Гончаренко О.І. як безпосередньо на території ТОВ "Київський пекарний дім", так і за її межами. Тобто, за твердженнями відповідача, правовідносини між сторонами складалися саме на основі згаданого договору та жодних орендних платежів ТОВ «Київський пекарний дім» на рахунок ПП «Зірка» не здійснювалося, а оплата відбувалася виключно при умові, що принтери, як наявні у власності у відповідача, так і передані позивачем, виготовляють необхідні копії і у відповідності до кількості виготовлених копій відбувалася оплата. Посилаючись на зазначене та те, що директор ПП "Зірка" Гончаренко О.І. вивіз принтер для ремонту та не повернув його, ТОВ "Київський пекарний дім" вважає неможливою до виконання заявлену позивачем вимогу. Крім того відповідач не погодився і з вартістю принтера з огляду на те, що вартість такого обладнання станом на 2018 рік та після 7 років експлуатації не можуть бути тотожними. З огляду на вказане, посилаючись на пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що мінімально допустимий строк амортизації основних засобів становить 2 роки, а тому, навіть за умови передачі принтеру в користування, за 6 років його вартість якщо і не дорівнює нулю, то безперечно доходить до такого показника. Отже, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. У відповіді на відзив позивач не заперечив обставин укладення з відповідачем договору обслуговування обладнання №180201/008 від 01.02.2018, за яким обслуговувалась належна відповідачу копіювальна техніка. Водночас, як зауважив позивач, предметом вказаного договору не передбачено передачу позивачем відповідачу в оренду техніки, а зміст додатку №2 до договору №180201/008 від 01.02.2018, на який посилається відповідач, не місить відомостей про спірне майно. Предметом же спору у цій справі, за доводами позивача, є не відносини з обслуговування оргтехніки, а відносини з повернення майна, яке позивач передав відповідачу у тимчасове користування. Тобто, за доводами позивача, акт від 05.12.2018 та договір обслуговування від 01.02.2018 є двома окремими правочинами, які регулюють різні правовідносини сторін, зокрема жодних обов`язків з ремонтних робіт принтера марки A3 Xerox PH5550DN SKNB005751 згідно з договором обслуговування від 01.02.2018 у позивача не виникало. Також позивач заперечив вказані відповідачем обставини про те, що 28.07.2021 директор ПП «Зірка» заїжджав на територію ТОВ "Київський пекарний дім", оскільки відносини між сторонами фактично припинились з травня 2021 року. Позивач зазначив, що після передачі відповідачу принтеру на підставі акту №01-1 від 05.12.2018 ані директор позивача, ані будь-який інший його представник не вивозив принтер A3 Xerox PH5550DN SKNB005751 з території ТОВ "Київський пекарний дім" та будь-яких первинних бухгалтерських документів про повернення принтеру сторони не складали і не підписували. Посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та надане ним визначення терміну «господарська операція», позивач вказав, що за своєю природою переміщення товарно-матеріальних цінностей між підприємствами є господарською операцією, оскільки таке переміщення змінює як структуру активів двох підприємств, так і їх зобов`язань один перед одним. З огляду на зазначене позивач звернув увагу на те, що з наданої відповідачем копії сторінки журналу охорони неможливо встановити який саме Гончаренко заїжджав на територію підприємства, в якому році та з метою ремонту якого саме принтеру він заїжджав і що саме він вивіз. Отже, позивач вважає, що додані відповідачем до відзиву копії сторінки книги реєстрації (журналу охорони), як і сам журнал не відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, а тому такий документ не може підтверджувати ані виникнення, ані припинення певних зобов`язань між двома юридичними особами, в тому числі не підтверджує він і повернення позивачу спірного майна. Звідси, на переконання позивача, згаданий документ не є допустимим доказом в розумінні статті 77 ГПК України, тоді як, до прикладу, передача інших, належних відповідачу принтерів на ремонт здійснювалась за підписаними двома сторонами актами. На підтвердження вказано позивач надав копію акта на вивіз від 17.05.2019. Крім того позивач зауважив, що приписи Податкового кодексу України не мають відношення до спірних відносин у цій справі, заснованих на передачі майна в оренду однією особою іншій. Відповідач заперечив проти зазначених доводів позивача, оскільки вони протирічать як правовідносинам сторін, які між ними існували, так і наявним у відповідача доказам. Так, подаючи до суду копії платіжних доручень та виставлених ПП «Зірка» рахунків-актів за період з січня 2019 року по травень 2021 року, відповідач зазначив, що у таких документах відображено нарахування оплати згідно договору обслугування за належний позивачу принтер Xerox PH5550DN так само, як і за належне ТОВ «Київський пекарний дім» обладнання. Відповідач звернув увагу, що у журналі охорони ТОВ «Київський пекарний дім» зафіксовано наступні заїзди директора ПП «Зірка» для проведення ремонтних робіт, зокрема: 06.01.2020, 09.01.2020, 18.01.2020 - вивіз ремонт пристрою СВ532А, 08.08.2020, 06.05.2020, 21.05.2020, 27.07.2020, 05.01.2021, 28.02.2021, 18.03.2021, 21.05.2021, 28.07.2021 (ремонт та вивіз принтера PH 5550DN). Отже, за доводами відповідача, вивіз з території ТОВ «Київський пекарний дім» пристроїв для ремонту є усталеною діловою практикою відносин між сторонами. До того ж відповідач вказав, що укладений між ПП «Зірка» та ТОВ «Київський пекарний дім» договір має реальний характер, оскільки правовідносини між сторонами виникли саме з моменту передачі Xerox PH 5550DN , відтак права та обов`язки сторін відповідно виникають у момент передачі речі та, відповідно, припиняються, якщо річ не передано наймачеві. Додатково відповідач зазначив про наявність досудового розслідування щодо директор ПП «Зірка» Гончаренка Олексія Ігоровича за ознаками статті 190 КК України. Відтак, подаючи до суду копії ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області справа №361/12231/24 (провадження №1-кс/361/2370/24 від 11.12.2024) та сформованого 21.01.2025 витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024116130000563 (дата реєстрації провадження 13.12.2024), відповідач зазначив про те, що за результатами звернення до поліції щодо шахрайських дій позивача порушено кримінальне провадження. У судових засіданнях під час розгляду цієї справи по суті представники сторін надали такі пояснення, зокрема на аргументи відповідача стосовно того, що з травня 2021 року рахунки за оренду принтера не виставлялись, представник позивача зауважив, що: - як і належні відповідачу принтери, переданий у користування принтер позивача теж потрібно було заправляти, тобто фактично обслуговувати; - розрахунок формувався на підставі отриманих предстником ПП «Зірка» відомостей з лічильників принтерів, що знаходяться на території ТОВ «Київський пекарний дім»; - за здійсненим у телефонному режимі позивачу повідомленням обслуговування принтерів відповідача у 2021 році здійснювало інше товариство; - оскільки відповідач перестав викликати майстрів ПП «Зірка» і їх більше не допускали до пристроїв на території ТОВ «Київський пекарний дім», рахунки не виставлялись; - виставляти рахунки за оренду є правом позивача, а тому невиставлення таких рахунків не свідчить про те, що принтер повернуто. Суд дійшов висновку, що факт виникнення між сторонами договірних зобов`язань з оренди належним чином підтверджується Актом приймання-передачі від 05.12.2018 року, тоді як відповідач не надав жодних допустимих первинних бухгалтерських документів на підтвердження повернення спірного майна. Суд відхилив наданий відповідачем запис у внутрішньому журналі охорони як неналежний та недостовірний доказ, вказавши, що рух матеріальних цінностей має оформлюватися відповідними актами. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи скаржника з огляду на таке. Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частинами 1, 4 статті 202, частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 04.11.2018) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 04.11.2018), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до частин 1, 2 статті 639, частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 04.11.2018) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч. 1 ст. 760, ч. 1 ст. 762 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Правова позиція апеляційного суду Щодо правової природи спірних правовідносин сторін Апелянт стверджує, що між сторонами існували виключно відносини з надання послуг на підставі Договору обслуговування обладнання від 01.02.2018 № 180201/008, а усний договір оренди оргтехніки не укладався, оскільки це суперечить вимогам статті 208 ЦК України щодо письмової форми правочинів між юридичними особами. Колегія суддів відхиляє цей довід як безпідставний г огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2018 між ПП «ЗІРКА» та ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» було складено та підписано повноважними представниками сторін і скріплено печатками Акт № 01-1 приймання-передачі (здачі) обладнання, у якому прямо зазначено про передачу принтера марки Xerox PH5550DN S/N KNB005751 «в оренду для користування». Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Велика Палата вказала, що згідно з ч. 1 та 8 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб. Фактичні дії сторін щодо приймання-передачі товару чи послуг свідчать про досягнення згоди щодо всіх істотних умов та підтверджують виникнення зобов`язань навіть без єдиного підписаного письмового договору. (постанова від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21). Верховний Суд у своїх постановах (від 07.11.2024 у справі № 925/727/22, від 22.01.2019 у справі №904/887/18) неодноразово наголошував, що відсутність єдиного письмового документа, який має назву «договір», не означає відсутності договірних відносин, якщо з інших письмових документів (актів приймання-передачі, видаткових накладних тощо) вбачається волевиявлення сторін на встановлення відповідних зобов`язань. Підписавши Акт № 01-1 від 05.12.2018, Відповідач прийняв майно в тимчасове користування, що за своєю правовою природою є відносинами майнового найму (оренди), які регулюються главою 58 ЦК України. Посилання Апелянта на Договір обслуговування від 01.02.2018 не спростовує факту передачі спірного майна в оренду, оскільки Договір обслуговування має інший предмет (надання послуг) і не виключає паралельного існування між тими ж сторонами орендних правовідносин щодо конкретної індивідуально визначеної речі. Щодо факту неповернення майна та оцінки доказів (записів у журналі охорони) Ключовим аргументом Апелянта є твердження про те, що майно було самостійно вивезене (вилучене) директором Позивача 28.07.2021, на підтвердження чого надано копію сторінки внутрішнього Журналу охорони ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ». На думку Апелянта, суд першої інстанції безпідставно відхилив цей доказ та порушив стандарт вірогідності доказів у відповідності до ст. 79 ГПК України. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи апелянта з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Будь-який рух товарно-матеріальних цінностей між суб`єктами господарювання (зокрема, повернення майна з оренди) є господарською операцією, що змінює структуру активів та зобов`язань підприємств, і має оформлюватися відповідними первинними документами (актом приймання-передачі, накладною тощо), які містять обов`язкові реквізити: посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Стала судова практика Верховного Суду (постанови від 07.05.2024 у справі №910/7718/22, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18) вказує на те, що факт передачі (повернення) майна у господарських відносинах може доводитися виключно належними первинними документами бухгалтерського обліку. Внутрішній журнал охорони не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить необхідних реквізитів, не ідентифікує майно за індивідуальними ознаками (серійним номером) та не містить підписів уповноважених осіб сторін про передачу/приймання товарно-матеріальних цінностей. Щодо посилання Апелянта на статтю 79 ГПК України (вірогідність доказів), колегія суддів наголошує, що стандарт вірогідності застосовується судом під час оцінки сукупності доказів, однак він не скасовує і не може підміняти собою імперативні вимоги статті 77 ГПК України щодо допустимості доказів. Недопустимий доказ (журнал охорони для підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей) не може оцінюватися на предмет його вірогідності, оскільки він за законом не може підтверджувати відповідну обставину. Оскільки договір найму припинено шляхом направлення Позивачем відповідної вимоги від 27.06.2024, в силу вимог частини 1 статті 785 ЦК України наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ. Належних та допустимих доказів виконання цього обов`язку Відповідач суду не надав. Щодо тверджень про неможливість виконання рішення та безпредметність позову Апелянт зазначає, що суд не встановив факту фактичної наявності принтера у Відповідача, і зобов`язання повернути індивідуально визначену річ є неможливим у разі її фізичної відсутності у боржника. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи апелянта, адже вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права. У справах про повернення майна з оренди (на підставі ст. 785 ЦК України), на відміну від віндикаційних позовів (ст. 387 ЦК України), позивач не зобов`язаний доводити факт фактичного перебування майна у відповідача. Діє правова презумпція: якщо майно було правомірно передане наймачу і останній не надав юридично значущих доказів його повернення або об`єктивного знищення (втрати) з оформленням відповідних актів списання, майно вважається таким, що перебуває у наймача. Верховний Суд (зокрема, у постановах від 14.05.2020 у справі №908/394/19, від 14.11.2024 р. у справі № 346/1892/22, від 05.07.2023 у справі № 925/384/21, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 873/287/23) послідовно вказує, що відсутність індивідуально визначеного майна не може констатуватися виключно зі слів відповідача з метою ухилення від договірного обов`язку. Питання фактичної наявності майна для виконання рішення про його повернення є стадією виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання буде встановлено фактичну відсутність речі, стягувач не позбавлений права відповідно до статті 331 ГПК України звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення вартості неповернутого майна. Щодо доводів про недобросовісність Позивача (venire contra factum proprium) Апелянт вказує, що Позивач протягом понад трьох років не виставляв рахунків за оренду та не пред`являв претензій, що, на його думку, є конклюдентними діями, які свідчать про припинення правовідносин, а звернення з позовом суперечить засадам добросовісності. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи апелянта, оскільки затримка у реалізації права на судовий захист у межах строків позовної давності (яка в цьому випадку не пропущена, оскільки вимога про повернення майна заявлена в червні 2024 року) не є формою зловживання правом або порушенням принципу естопеля (venire contra factum proprium). Сама лише пасивна поведінка кредитора (невиставлення рахунків) без вчинення активних юридично значущих дій (наприклад, підписання акту звірки з нульовим сальдо або підписання акту повернення майна) не припиняє право власності та не звільняє боржника від обов`язку, передбаченого статтею 785 ЦК України. Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу Апелянт оскаржує рішення суду в частині стягнення 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу, мотивуючи це відсутністю в матеріалах справи касових ордерів чи банківських виписок, які б підтверджували фактичний рух коштів, зазначаючи, що пункт договору із фразою «клієнт сплатив» не є первинним фінансовим документом. Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на усталену практику Верховного Суду. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами виходячи з розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (щодо застосування положень статті 126 ГПК України) сформувала однозначний правовий висновок: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Водночас ГПК України не обмежує відшкодування витрат на правничу допомогу лише тими, що вже були фактично сплачені до моменту ухвалення судового рішення. Положеннями статті 126 ГПК України визначено, що витрати підлягають розподілу виходячи з розміру витрат, що підлягає сплаті. Відтак, наявність укладеного між Позивачем та адвокатом Договору-доручення від 04.09.2024, яким сторони погодили фіксований розмір гонорару (20 000,00 грн), є самостійною і достатньою підставою для розподілу цих судових витрат, оскільки у Позивача виникло дійсне грошове зобов`язання перед адвокатом. Питання дотримання сторонами касової дисципліни (наявність касових ордерів) є предметом податкового та бухгалтерського контролю, проте не може слугувати підставою для відмови учаснику справи у відшкодуванні судових витрат у порядку господарського судочинства за наявності чинного договору, який фіксує зобов`язання щодо оплати послуг. Крім того, Апелянт у суді першої інстанції не довів неспівмірності заявленої суми витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку поданим сторонами доказам відповідно до вимог статті 86 ГПК України, правильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 759, 785 ЦК України та не допустив порушень норм процесуального права, зокрема статей 74, 77, 79, 126 ГПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та власного, помилкового тлумачення Апелянтом норм матеріального і процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити. Судові витрати Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2026 у справі №911/2573/24 залишити без змін. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, - 10.06.2026. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді С.О. Алданова О.О. Євсіков