Постанова 4873 № 925/972/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2026 р. Справа№ 925/972/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Алданової С.О. Євсікова О.О. за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д., за участю представників учасників справи: від позивача: Тищенко Ю.П. від відповідача: Прудивус М.А. (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2025, повний текст якого складений та підписаний 08.12.2025 у справі № 925/972/25 (суддя Кучеренко О.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Груп" про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 18.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сана» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати та компенсацію послуг з очистки цистерн у сумі 752 000,00 грн, пеню у сумі 97 080,11 грн, інфляційні втрати у сумі 48616,20 грн, 3% річних у сумі 13 412,38 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 933,30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди залізничного рухомого складу від 08.12.2023 №08-1/12/2023 позивач надав, а відповідач прийняв у користування залізничні вантажні цистерни. Надання послуг з оренди підтверджуються актами приймання-передачі (здачі з оренди) залізничних цистерн. Орендар частково здійснював оплату за користування рухомим складом, проте з серпня 2024 року він не сплачує орендну плату за користування цистернами, не компенсує витрати за очистку цистерн, відмовляється від досудового врегулювання спору. За доводами позивача, за відповідачем рахується заборгованість, яка станом на час подання позовної заяви складає 752 000,00 грн за стягненням яких разом із нарахованими пенею, інфляційними витратами та 3% річними позивач і звернувся до суду. Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 764, 762, 625 ЦК України. Доводи та заперечення відповідача Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що у складі вартості послуг позивача за договором знаходиться ПДВ, яке відповідач мав отримати у вигляді податкового кредиту. Позивач не зареєстрував податкові накладні на користь відповідача всього ПДВ на суму 223 583,33 грн, тому за таких обставин він вправі притримувати оплату за договором оренди рухомого складу у межах невиконаних обов`язків по проведенні реєстрації податкових накладних з ПДВ на всю суму ПДВ за договором та актах приймання-передавання виконаних робіт. У гарантійному листі №28/10 від 28.10.2024 позивач зобов`язався сплатити додаткові станційні збори, зберігання вантажу за вагон цистерну №51079028 по станції Лівобережна Південної залізниці у сумі 599 298,94 грн, за вимогами Акціонерного товариства «Українська залізниця» та рішення суду. Невиконання позивачем зобов`язань за гарантійним листом призвели до негативних наслідків для відповідача у вигляді нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» Акціонерним товариством «Українська залізниця» станційних зборів. Також відповідач стверджує, що 11.09.2025 він звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та в односторонньому порядку зарахував суму несплачених позивачем перед відповідачем платежів у сумі 599298,94 грн для зменшення боргу відповідача за договором оренди рухомого складу №08-01/212/2023 від 08.12.2023, на якому ґрунтуються позовні вимоги. З огляду на суму, на яку було зменшено зобов`язання відповідача перед позивачем внаслідок подання заяви про залік зустрічних однорідних грошових вимог - 599 298,94 грн, сума боргу відповідно є зменшеною на цю суму. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у частині стягнення 599298,94 грн, а також відмовити у задоволенні позову у частині стягнення решти боргу у зв`язку простроченням позивачем обов`язків з реєстрації податкових накладних з ПДВ на суму 223 583,33 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.11.2025 у справі №925/972/25 позов суд задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана» 752 000,00 грн основної заборгованості, 97080,11 грн пені, 47014,97 грн інфляційних витрат, 13412,38 грн 3% річних, 10914,09 грн судового збору. Рішення, з посиланням на ст.ст. 549, 598, 599, 601, 611, 612, 625, 765 ЦК України, мотивоване тим, що відповідач порушив умови договору оренди залізничного рухомого складу, не сплативши своєчасно орендну плату, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підтверджується належними доказами (актами наданих послуг та актом звірки взаєморозрахунків). Також суд відхилив доводи відповідача про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог, оскільки наданий відповідачем гарантійний лист не свідчить про виникнення між сторонами грошових зобов`язань, а докази направлення заяви про зарахування позивачу відсутні. Відповідно, через прострочення виконання грошового зобов`язання, з відповідача правомірно стягується не лише сума основного боргу, а й нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові в частині стягнення 599 298,94 грн у наслідок зарахування зустрічних однорідних грошових вимог; відмовити позивачу у стягненні решти боргу по Договору оренди рухомого складу №08-01/212/2023 від 08.12.2023 року по факту прострочення кредитором своїх обов`язків по реєстрації ПН з ПДВ на суму 223 583,33 грн. А саме апелянт посилається на те, що: - у складі вартості послуг позивача (ТОВ «САНА») за Договором оренди знаходиться податок на додану вартість (ПДВ), який відповідач (ТОВ «Атлантик Груп») мав отримати у вигляді податкового кредиту; - ТОВ «Атлантик Груп» належним чином сплачував орендні платежі, перераховуючи позивачу кошти за користування цистернами згідно з виставленими рахунками. У скарзі наведено перелік платіжних інструкцій за червень-липень 2024 року із зазначенням конкретних сум платежів та сум ПДВ у їхньому складі; - ТОВ «САНА» не зареєструвало податкові накладні на користь ТОВ «Атлантик Груп» на загальну суму ПДВ у розмірі 223 583,33 грн. Реєстрація низки податкових накладних позивача була зупинена, що підтверджується відповідними квитанціями ДПІ; - загальна сума неотриманого відповідачем податкового кредиту внаслідок дій позивача становить 223 583,33 грн; - відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку-продавець зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну, яка є підставою для віднесення сум покупцем до податкового кредиту. Невиконання цього обов`язку є порушенням вимог Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов`язань (ст. 509, 526, 629). Відповідно, відповідач вказує на факт прострочення кредитором (позивачем) своїх обов`язків. Доводи та заперечення позивача Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд відмовити в її задоволенні повністю, мотивуючи це тим, що скаржник не довів наявності жодної з підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення. Зокрема, позивач зазначив, що: - апеляційна скарга є необґрунтованою через відсутність підстав для скасування рішення, перелічених у ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України. Представником відповідача не зазначено: які обставини не з`ясовані судом або є недоведеними, які висновки не відповідають обставинам справи, і які норми матеріального чи процесуального права були порушені. Відповідач фактично не зазначає, що саме вчинив помилково суд першої інстанції, а його доводи просто дублюють відзив на позовну заяву. Крім того, апеляційна скарга не містить вимоги про ухвалення нового рішення та не зазначає, скасувати рішення повністю чи частково; - суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати в діях особи порушення податкового законодавства щодо складання та реєстрації податкових накладних. Надані відповідачем платіжні інструкції не є належним доказом, оскільки у них вказані інші рахунки на оплату і вони не стосуються предмета спору. Відповідачем не доведено обов`язок позивача за договором оренди на реєстрацію податкових накладних на користь ТОВ «Атлантик Груп» та факт їх нереєстрації. Факт невиконання такого обов`язку не встановлений жодним судовим рішенням або постановою контролюючого органу; - зміст гарантійного листа №28/10 від 28.10.2024 не свідчить про те, що між позивачем та відповідачем виникли будь-які зобов`язання, які б мали грошовий характер. Відповідач безпідставно подав заяву про зарахування, і вона не відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази направлення цієї заяви на адресу позивача; - аргумент про стягнення платежів з ТОВ «Атлантик Груп» на користь ПАТ «Укрзалізниця» (справа №925/223/25) є неспроможним, оскільки ТОВ «Сана» не було стороною по цій справі, позовні вимоги до нього не пред`являлись, і клопотання про залучення його як третьої особи не подавались; - твердження відповідача про відхилення судом першої інстанції від правових висновків ВС КГС в аналогічних справах щодо заліку зустрічних вимог є недоведеним, оскільки представник відповідача не зазначив конкретні правові висновки, які не були враховані; - твердження відповідача щодо стягнення коштів без первинних документів позбавлена логічного змісту, оскільки суд стягнув лише суму основної заборгованості у розмірі 752 000 грн. Відповідач також не зазначає, які саме первинні документи мали б бути подані, але не були подані позивачем; - відповідачем не доведено факт, що позивач має перед ним невиконані зобов`язання і є боржником. Право на притримання виникає лише за наявності взаємного зобов`язання та доведеного статусу боржника. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2025 у справі №925/972/25. Постановлено витребувати у Господарського суду Черкаської області матеріали оскарження справи №925/972/25 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 02.02.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 26.01.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 26.01.2026 (включно). На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/972/25. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О. Станом на 02.02.2026 матеріали справи №925/972/25 не надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2025 у справі №925/972/25 прийняти до провадження у визначеному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О. Повідомлено учасників справи про призначення справи №925/972/25 до розгляду 01.04.2026. Розгляд справи відкладався, зокрема до 25.05.2026. У судовому засіданні 25.05.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі № 925/972/25, яка відбудеться 03.06.2026. Явка представників учасників справи У судовому засіданні 03.06.2026 проголошено короткий текст постанови за участі представників сторін. На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 25.05.2026 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Розгляд клопотань та заяв учасників справи 17.02.2026 відповідач подав заяву, у якій він наголошує на неправомірності стягнення з нього повної суми заборгованості за договором оренди, оскільки суд першої інстанції помилково не врахував факт невиконання позивачем (ТОВ «САНА») обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 223 583,33 грн, які наразі заблоковані. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, відповідач стверджує, що має законне право зменшити суму заборгованості перед виконавцем на розмір ПДВ за незареєстрованими накладними та не сплачувати її до моменту їх розблокування. Відповідно, ТОВ «Атлантик Груп» просить апеляційний суд врахувати ці обставини при розгляді справи, оскільки вони свідчать про порушення позивачем умов договору, та переглянути рішення суду першої інстанції, яке, на думку відповідача, було ухвалене без належного аналізу цих даних. Розглянувши подану заяву, колегія дійшла висновку про відмову у її задоволенні, оскільки ця заява не містить правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції або зменшення суми стягнення. 16.03.2026 відповідач подав дві заяви, у яких просить не допустити повторного стягнення з підприємства фактично відсутнього боргу перед ТОВ Сана в частині 599 298,94 грн, врахувати правові висновки ВС КГС в частині застосування права сторони на притримання виконання грошового зобов`язання до реєстрації кредитором податкової накладної з ПДВ. Долучає копію рішення у справі №925/223/25 від 08.09.2025. 20.04.2026 відповідач подав заяву, у якій зазначив, що основною, на його думку, обставиною для відмові в позові є відсутність фактичної оплати ТОВ «САНА» Гарантійного свого листа №3010 1 від 30.10.2024, що підтверджено у постанові апеляційного суду у справі №925/223/25. 07.05.2026 позивач подав письмові пояснення у справі та просить їх врахувати при прийнятті постанови, а також просить відмовити у долучені до матеріалів справи постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 у справі №925/223/25. Розглянувши подані заяви, колегія суддів встановила, що відповідач наполягає на врахуванні обставин, встановлених у справі №925/223/25, стверджуючи про «повторне стягнення» коштів. Проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 у справі №925/223/25 було встановлено, що ТОВ «Атлантик Груп» є належним відповідачем перед АТ «Українська залізниця» щодо спірного вагону №51079028. Позивач у цій справі (ТОВ «САНА») не був стороною у справі №925/223/25, а доводи відповідача про неможливість стягнення заборгованості через відсутність доказів оплати позивачем послуг залізниці є безпідставними, оскільки гарантійний лист не створює первинного господарського зобов`язання і не звільняє відповідача від оплати наданих позивачем послуг за договором оренди. Позивач у своїх письмових поясненнях вказує на те, що відповідач систематично подає клопотання про долучення доказів, які не мають прямого стосунку до предмета спору (як-от постанова у справі № 925/223/25), з метою затягування судового процесу та введення суду в оману. Колегією встановлено, що постанова у справі №925/223/25 не підтверджує наявності у ТОВ «САНА» грошового боргу перед відповідачем, оскільки гарантійний лист сам по собі не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції або реальної заборгованості. 18.05.2026 позивач подав клопотання про приєднання у справі доказів, а саме: - скріншот з системи Mе doc - на підтвердження факту реєстрації податкових накладних. Позивач зауважує, що дана система створена для автоматизації документообігу та подання звітності в електронному вигляді до контролюючих органів, включаючи Державну Податкову Службу України. Програма дозволяє підписувати документи електронним підписом, реєструвати податкові накладні та обмінюватися первинними документами з контрагентами; - дані з сервісів перевірки контрагентів «Опендабот» та « YouControl», які перебувають у вільному публічному доступі - на підтвердження факту анулювання ТОВ «Атлантик Груп» свідоцтва ПДВ. В обґрунтування подання цих доказів відповідач зазначив, що його представник тільки в апеляційній інстанції повідомив про те, що з ТОВ «Атлантик Груп» знято статус ризикованого платника, не надавши суду доказів підтвердження даного факту; зважаючи на те, що представник відповідача наполягає на тому, що позивач не вчинив жодних дій щодо реєстрації податкових накладних та враховуючи те, що представник відповідача не повідомив суд першої та апеляційної інстанції про анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «Атлантик Груп», представник позивача просить суд апеляційної інстанції приєднати до матеріалів справи ці докази. Розглянувши подані клопотання, колегія суддів зазначає наступне. За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Колегія суддів вважає, що наведені скаржником причини неподання доказів до суду першої інстанції пов`язані з суб`єктивним ставленням скаржника до подання відповідних доказів. Процесуальний закон встановлює чіткі наслідки неможливості подання доказів до суду першої інстанції. Отже, протокольною ухвалою суду від 25.05.2026 відмовлено у залученні зазначених вище доказів на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України, оскільки скаржником не наведено виняткових випадків, неможливості подання доказів до суду першої інстанції. 25.05.2026 відповідач подав клопотання, в якому заявник: - просить витребувати у позивача офіційні рішення податкових органів про реєстрацію податкових накладних за низкою актів та рахунків, оскільки вважає наданий позивачем скриншот із програми «МеДок» недостовірним доказом виконання обов`язку з реєстрації ПДВ на суму 223 583,33 грн; - у разі неподання позивачем належних підтверджень реєстрації (рішень ДПС), відповідач просить суд винести окрему ухвалу та направити матеріали до правоохоронних органів за фактом подання завідомо неправдивих документів (службове підроблення); - відповідач наполягає, що стягнення повної суми заборгованості, включаючи ПДВ та інфляційні нарахування, є безпідставним, доки позивач не виконає свій публічний обов`язок із реєстрації податкових накладних, що, на думку заявника, підтверджується позиціями Верховного Суду. Розглянувши подане клопотання колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування судом. Проте заявник не довів, що вчиняв належні дії для отримання вказаних документів (рішень ДПС) у межах своїх повноважень або що ці докази об`єктивно відсутні у нього в публічному доступі (електронному кабінеті платника), що є необхідною умовою для задоволення такого клопотання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Заявник не навів переконливих обґрунтувань, які б беззаперечно спростовували подані позивачем відомості, а припущення про «неправдивість» скриншоту з системи «МеДок» не є належним процесуальним доказом фальсифікації, що вимагає витребування додаткових доказів. Щодо неможливості застосування ст. 358, 372 КК України, питання наявності складу кримінального правопорушення не входить до компетенції господарського суду. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та досліджує господарські правовідносини, а не здійснює кваліфікацію дій сторін як злочинних. Доводи відповідача про неможливість стягнення боргу через нереєстрацію податкових накладних не є безумовною підставою для відмови у позові, оскільки виконання зобов`язань з оплати отриманих послуг, підтверджених первинними документами, є самостійним цивільно-правовим обов`язком, який не ставиться в пряму залежність від податкових процесів, якщо інше прямо не обумовлено договором сторін. Враховуючи вищевикладене, клопотання ТОВ «Атлантик Груп» про витребування доказів та вчинення дій, спрямованих на кримінальне переслідування позивача, задоволенню не підлягає, оскільки воно ґрунтується на припущеннях, а не на належних та допустимих доказах. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін. 08.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сана» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» (орендар) було укладено договір оренди залізничного рухомого складу №08-1/12/2023 (далі - договір). За умовами цього договору орендодавець зобов`язується на підставі письмових заявок орендаря (додаток №1) передати в оренду (строкове платне володіння і користування) власні залізничні вантажні цистерни (рухомий склад - РС) у кількості, узгодженій орендодавцем у заявках (додаток №1), а орендар зобов`язується прийняти рухомий склад по акту приймання-передачі і своєчасно здійснювати всі передбачені цим договором платежі (пункт 1.1 договору). Кількість, номера РС, моделі, рік випуску, балансова (залишкова) вартість та інша інформацію вказуються у додатку №2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Рід вантажів, що перевозяться і полігон курсування РС узгоджуються сторонами у заявках (додаток №1) (пункт 1.2 договору). Передача вагонів в оренду проводиться по даті прибуття вагону на письмово узгоджену сторонами станцію приймання-передачі вагонів в оренду, відповідно до штемпеля в залізничній накладній та оформлюється двостороннім актом приймання-передачі вагонів. В акті вказуються номери РС і дата передачі. Якщо при прийому РС в оренду в вагоні виявляться технічні і (або) комерційні несправності, то такий вагон приймається орендарем після усунення орендодавцем технічних і (або) комерційних несправностей на підставі підтверджуючих документів (акти форми ВУ-23М, ГУ-23). При передачі рухомого складу в оренду орендар бере на себе зобов`язання не змінювати комплектуючі РС і контролювати в продовжені всього терміну оренди відповідність комплектації РС довідці 2731 (пункт 2.1 договору). Технічно справний і комерційно придатний РС вважається переданим в оренду з дати підписання сторонами акту приймання-передачі РС в оренду та акту огляду вагону (пункт 2.1.1 договору). Датою повернення технічно справного і комерційно придатного PC з оренди є дата підписання акту приймання-передачі PC з оренди. Якщо при поверненні PC з оренди у вагоні виявляться технічні несправності, які не будуть відповідати акту огляду при прийманні в оренду, то такий вагон приймається орендодавцем після усунення орендарем технічних несправностей на підставі підтверджуючих документів (акти форми ВУ-23М). У разі якщо вагон у період оренди був у капітальному або деповському ремонті він вважається повністю справним та укомплектованим. Дата акту приймання-передачі PC з оренди підтверджується датою календарного штемпелю в залізничній накладній станції повернення PC з оренди або ж фактичною датою прибуття на станцію повернення PC з оренди згідно з довідкою з бази даних ГІОЦ. Дата повернення і станція повернення PC з оренди узгоджується сторонами за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору і/або за 30 календарних днів до запланованої дати дострокового повернення PC з оренди (пункт 2.2 договору). Останнім днем оренди вважається день підписання акту приймання-передачі PC з оренди (включно) (пункт 2.2.1 договору). Термін оренди PC встановлюється з дати підписання акта (ів) приймання-передачі PC в оренду по дату повернення PC з оренди згідно з пунктом 2.2 цього договору (включно). Термін закінчення оренди PC може бути продовжений або скорочений за письмовою згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди (пункт 2.3 договору). Орендар серед іншого зобов`язується: своєчасно проводити оплату орендодавцю орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором; забезпечувати за свій рахунок підготовку PC під навантаження, вивантаження, подачу-прибирання на під`їзні колії підприємств, знаходження рухомого складу на коліях відстою залізниці, поточний ремонт, технічне обслуговування вагонів на шляху прямування та інші витрати, пов`язані з поточним ремонтом і обслуговуванням вагонів, а також всі пов`язані з цим операції, в тому числі оплату простою під час цих операцій (пункти 3.1.2 та 3.1.4 договору). Орендна плата встановлюється у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору. Орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума цього договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до пункту 1.1 цього договору. Валюта цього договору - гривня. Порядок розрахунків між сторонами цього договору здійснюється за безготівковим розрахунком (пункт 4.1 договору). Зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати за оренду рухомого складу забезпечуються таким чином: за перший місяць оренди рухомого складу орендар перераховує орендодавцю передплату одразу по прибуттю вагонів на станцію першого завантаження, вказану орендарем та підписання актів приймання-передачі. Наступні платежі орендної плати здійснюються орендарем орендодавцю щомісячно, до 5 числа поточного календарного місяця оренди рухомого складу на наступний за поточним календарний місяць на підставі рахунків орендодавця (пункт 4.1.1 договору). Орендна плата нараховується з дати відповідно до актів приймання-передачі PC в оренду. Нарахування орендної плати припиняється у день підписання актів приймання-передачі PC з оренди (включно), день підписання акту приймання-передачі PC з оренди вважається останнім днем оренди. Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю у розмірі, обумовленому у протоколі узгодження договірної ціни на оренду рухомого складу, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 4.2 договору). Сторони оформлюють акт приймання-передачі наданих послуг до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Орендар зобов`язується підписати і направити орендодавцю підписаний зі свого боку акт приймання-передачі наданих послуг, отриманий від орендодавця, або направити протягом 5 днів мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі наданих послуг. У разі якщо така відмова не буде отримана від орендаря, послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті в порядку, встановленому цим договором. Датою прийняття послуг орендарем у такому випадку вважається 5 число місяця, наступного за місяцем, у якому були надані послуги (пункт 4.5 договору). Щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним, сторони, при необхідності або на вимогу однієї із сторін, проводять звірку взаєморозрахунків і оформляють відповідний акт звірки взаєморозрахунків (пункт 4.6 договору). У разі порушення орендарем терміну сплати орендної плати, передбаченого цим договором (пункт 4.1.1), орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який вона нараховується за кожен день порушення терміну платежу до фактичної сплати такої суми (пункт 5.4 договору). Орендодавець не відповідає за зобов`язаннями орендаря, а також не несе відповідальності перед третіми особами за претензіями та/або позовами, які можуть бути пред`явлені у зв`язку з використанням орендарем PC на умовах цього договору. Орендар не відповідає за зобов`язаннями орендодавця (пункт 5.5 договору). Договір підписаний уповноваженими представниками орендодавця та орендаря та скріплений печатками підприємств. До договору між сторонами були підписані протоколи погодження договірної ціни №1 від 08.12.2023, №2 від 08.03.2024, №3 від 26.03.2024, №4 від 30.04.2024, №5 від 29.05.2024, №6 від 10.06.2024, №7 від 13.06.2024, №8 від 01.07.2024, №9 від 30.07.2024, у яких сторони погоджували ціну орендної плати рухомого складу у відповідні місяці за 1 добу оренди (а.с.17-21). На виконання умов договору позивач у період з 22.12.2023 до 20.06.2024 передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування на умовах оренди рухомі склади - залізничні вагони-цистерни придатні для перевезення встановленої ТУ номенклатури вантажів, а саме: згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №1 від 22.12.2023 - вагони №75229898, №75229799; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №2 від 05.01.2024 - вагони №75229294, №75229393; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №3 від 21.01.2024 - вагони №75229492, №75229591, №75230193; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №3/1 від 01.02.2024 - вагон №75229997; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №4 від 20.02.2024 - вагон №75229898; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №5 від 15.03.2024 - вагон №75229898; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №6 від 24.03.2024 - вагон №51079002; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №7 від 26.03.2024 - вагони №51192839, №51079028; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №8 від 30.03.2024 - вагони №58647991, №50093723, №50944552; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №9 від 10.06.2024 - вагони №77255164, №77227858; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №10 від 13.06.2024 - вагон №77258556; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №11 від 14.06.2024 - вагон №75234195; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №12 від 18.06.2024 - вагон №77233229; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №13 від 20.06.2024 - вагон №58707985. Датою прийняття орендарем у користування вказаних в актах вагонів та початок нарахування орендної плати є дата складення кожного окремого акту. Вагони, які були передані відповідачу в оренду, були повернуті останнім позивачу згідно з актами приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн, а саме: згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №4 від 20.02.2024 - вагон №75229898; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №14-1 від 06.08.2024 - вагон №50944552; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №15 від 22.08.2024 - вагони №77233229, №58707985; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №16 від 24.08.2024 - вагони №77255164, №75234195; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №16/1 від 05.09.2024 - вагон №58647991; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №17 від 14.09.2024 - вагони №75229898, №75229799, №75229393, №75229591, №75229997, №77258556; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №18 від 17.09.2024 - вагон №50093723; згідно з актом приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн №19 від 04.12.2024 - вагон №51079028. Датою прийняття орендодавцем з користування орендаря вагонів та закінчення нарахування орендної плати є дата складення окремого акту. Акти приймання-передачі (здачі в оренду) залізничних цистерн підписані уповноваженими представниками орендодавця та орендаря і скріплені печатками підприємств. Про надання послуг з оренди залізничних цистерн між позивачем та відповідачем були підписані акти наданих послуг, у яких сторони підтвердили надання позивачем послуг відповідачу з оренди цистерн, зокрема: №41 від 31.08.2024 (оренда цистерн) на суму 411 600,00 грн з ПДВ, №44 від 30.09.2024 (оренда цистерн) на суму 146 600,00 грн з ПДВ, №46 від 31.10.2024 (оренда цистерни) на суму 31000,00 грн з ПДВ, №47 від 15.11.2024 (очистка (промивка/пропарка) вагонів) на суму 179 500,00 грн з ПДВ, №48 від 30.11.2024 (оренда цистерни) на суму 30000,00 грн, №49 від 04.12.2024 (оренда цистерни) на суму 4000,00 грн. У цих актах сторонами за договором зафіксовані кількість днів перебування в оренді відповідача кожної цистерни та загальну вартість послуг. Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: №50 від 01.08.2024 на суму 474 300,00 грн з ПДВ, №52 від 02.09.2024 на суму 294 000,00 грн з ПДВ, №56 від 01.10.2024 на суму 31000,00 грн з ПДВ, №57 від 01.10.2024 на суму 179500,00 грн з ПДВ, №59 від 30.11.2024 на суму 30000,00 грн з ПДВ, №60 від 04.12.2024 на суму 4000,00 грн. Позивач у матеріали справи надав гарантійний лист №0509-1 від 05.09.2024 за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп», згідно з яким відповідач зобов`язався у термін до 15.11.2024 погасити заборгованість за договором оренди залізничного рухомого складу №08-1/12/2023 від 08.12.2023 за надані послуги з оренди цистерн згідно з актом наданих послуг №41 від 31.08.2024 у розмірі 411 600,00 грн. Відповідач рахунки за надані послуги оплатив частково, залишок заборгованості становить 752 000,00 грн. Вказана сума визнана відповідачем у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2024 до 05.12.2024, який підписаний директором відповідача без зауважень. 20.11.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №7-11/24, у якій просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 718 000,00 грн протягом 5 календарних днів з моменту отримання цієї претензії. 16.12.2024 позивач надіслав на адресу відповідача ще одну претензію №3-12/24 від 05.12.2024, у якій просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 752 000,00 грн протягом 5 календарних днів з моменту отримання цієї претензії. Ці претензії залишились відповідачем без відповіді та без задоволення. Відповідач у матеріали справи надав платежі інструкції кредитового переказу коштів на суму 1 341 500,00 грн (а.с.96-102), а саме: №2201 від 07.06.2024 на суму 492 000,00 грн, у призначені платежу якої зазначено «орендна цистерн зг рах №42 від 31.05.2024, у тому числі ПДВ 82000,00 грн»; №2299 від 05.07.2024 на суму 200 000,00 грн, у призначені платежу якої зазначено «орендна цистерн зг рах №48 від 01.07.2024, у тому числі ПДВ 33333,33 грн»; №2306 від 11.07.2024 на суму 485 100,00 грн, у призначені платежу якої зазначено «орендна цистерн зг рах №48 від 01.07.2024, у тому числі ПДВ 33333,33 грн»; №2226 від 14.06.2024 на суму 50400,00 грн, у призначені платежу якої зазначено «орендна цистерн зг рах №43 від 10.06.2024, у тому числі ПДВ 8400,00 грн»; №2236 від 18.06.2024 на суму 21600,00 грн 18.06.2024 грн, у призначені платежу якої зазначено «орендна цистерн зг рах №44 від 13.06.2024, у тому числі ПДВ 3600,00 грн»; №2257 від 21.06.2024 на суму 72000,00 грн, у призначені платежу якої зазначено «орендна цистерн зг рах №46 від 21.06.2024, у тому числі ПДВ 12000,00 грн»; №2235 від 18.06.2024 на суму 20400,00 грн, у призначені платежу якої зазначено «орендна цистерн зг рах №45 від 14.06.2024, у тому числі ПДВ 3400,00 грн». До відзиву на позов відповідач додав лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана» №28/10 від 28.10.2024, у якому позивач надав відповідачу згоду скористатись власним кодом рахунку платника №8202245 Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Терра» для оплати всіх станційних зборів по вагону цистерні №51079028, вантажовідправник Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп». У цьому листі позивач також зазначив, що претензій до повернення чи додаткової оплати, крім орендної заборгованості згідно з договором №08-1/12/2023 від 08.12.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» не матиме (а.с.111). Також до матеріалів відзиву відповідачем надана копія заяви про зарахування зустрічних вимог без номера та дати за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп», без доказів її направлення позивачу. У цій заяві відповідач, посилаючись на статті 601 та 602 Цивільного кодексу України заявив про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 599 298,94 грн, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Сана» зобов`язалось сплатити, як додаткові станційні збори, зберігання вантажу за вагон цистерну №51079028 по станції Лівобережна Південної залізниці у рахунок погашення боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сана» за орендну плату рухомого складу згідно з договором №08-01/212/2023 від 08.12.2023. Розглянувши наведені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору оренди залізничного рухомого складу, не сплативши своєчасно орендну плату, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підтверджується належними доказами (актами наданих послуг та актом звірки взаєморозрахунків). Також суд відхилив доводи відповідача про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог, оскільки наданий відповідачем гарантійний лист не свідчить про виникнення між сторонами грошових зобов`язань, а докази направлення заяви про зарахування позивачу відсутні. Відповідно, через прострочення виконання грошового зобов`язання, з відповідача правомірно стягується не лише сума основного боргу, а й нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних. Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини. Договір найму (оренди) підпадає під правове регулювання Глави 58 статей 759-797 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 29 Господарського кодексу України. Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Відповідно до частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Згідно з статтею 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму. Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частин 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень статті 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Правова позиція апеляційного суду Колегія суддів, здійснивши повний, всебічний та об`єктивний розгляд доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшла таких висновків. Щодо доводу апелянта про невиконання позивачем обов`язку з реєстрації податкових накладних та наявність прострочення кредитора апелянт стверджує, що внаслідок нереєстрації позивачем податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 223 583,33 грн, відповідач був позбавлений права на податковий кредит. Відповідач кваліфікує це як прострочення кредитора в розумінні Цивільного кодексу України та вважає це підставою для звільнення від сплати зазначеної суми (відмови у позові в цій частині). Колегія суддів відхиляє цей довід з огляду на таке. Відносини щодо складання та реєстрації податкових накладних регулюються положеннями Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Водночас обов`язок продавця (позивача) зареєструвати податкову накладну є публічно-правовим (податковим) обов`язком, який виникає не з договору оренди чи надання послуг, а безпосередньо з імперативних норм податкового законодавства. Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Колегія суддів наголошує, що нездійснення реєстрації податкової накладної не є тією дією кредитора (позивача), без якої боржник (відповідач) позбавлений об`єктивної можливості виконати свій грошовий обов`язок з оплати отриманих послуг оренди. Колегія вважає, що порушення постачальником правил реєстрації податкових накладних не є підставою для зупинення розрахунків за договором та не свідчить про наявність прострочення кредитора, якщо тільки умовами самого господарського договору прямо не передбачено право покупця/орендаря відстрочити оплату до моменту реєстрації податкової накладної. Матеріали справи не містять доказів того, що Договір оренди рухомого складу, укладений між сторонами, ставив обов`язок відповідача з оплати орендних платежів у пряму залежність від попередньої реєстрації податкових накладних позивачем. Отже, відсутні правові підстави для застосування статті 613 ЦК України. Обов`язок оплатити фактично отримані послуги залишається безумовним Якщо відповідач вважає, що неправомірними діями позивача (нереєстрацією накладних) йому завдано збитків у вигляді втраченого податкового кредиту, він не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення таких збитків (відшкодування шкоди) у порядку, передбаченому статтею 22 та 224 ЦК України, за умови доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення. Однак це не є підставою для відмови у стягненні з відповідача заборгованості за отримані послуги в межах даної справи. Щодо припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 599 298,94 грн відповідач вказує на неправомірність неврахування судом першої інстанції його заяви про зарахування зустрічних вимог на суму 599 298,94 грн, яка ґрунтується на Гарантійному листі. Суд апеляційної інстанції вважає цей аргумент безпідставним з огляду на таке. Відповідно до статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Застосовуючи вказані норми матеріального права, колегія вважає, що для проведення зарахування зустрічних вимог необхідно дотриматись сукупності умов: вимоги мають бути зустрічними (сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, де кредитор в одному є боржником в іншому); однорідними (мають однаковий предмет, як правило - гроші); строк їх виконання настав. Найважливішою умовою є безспірність таких вимог (їх наявність та розмір мають бути підтверджені належними та допустимими докази). Судом встановлено, що відповідач обґрунтовує свою зустрічну вимогу виключно наявністю Гарантійного листа від 28.10.2024 № 28/10. Проте гарантійний лист за своєю правовою природою є лише обіцянкою або підтвердженням наміру вчинити певні дії, він самостійно не створює первинного господарського зобов`язання та не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який би засвідчував факт здійснення господарської операції та наявність реальної заборгованості позивача перед відповідачем. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази (акти виконаних робіт, платіжні інструкції про оплату коштів за позивача на користь третіх осіб, виписки з банківських рахунків тощо), які б підтверджували фактичне виникнення у позивача грошового зобов`язання перед відповідачем на суму 599 298,94 грн. Враховуючи, що зустрічна вимога відповідача є недоведеною, спірною та не підтвердженою належними первинними документами, заява про зарахування зустрічних вимог не породжує правових наслідків у вигляді припинення зобов`язання зі сплати орендної плати. Отже, суд першої інстанції правомірно не прийняв її як підставу для відмови у позові. Щодо правомірності розрахунку та стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій колегія звертає увагу на статті 525, 526 ЦК України, якими передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Факт надання позивачем послуг та часткової їх неоплати відповідачем підтверджується підписаними актами надання послуг і виставленими рахунками, що наявні в матеріалах справи, і фактично не спростовується апелянтом. Відповідач не надав жодних первинних документів, які б свідчили про повну оплату заборгованості у розмірі 752 000,00 грн. Нарахування судом першої інстанції пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено з дотриманням приписів статті 625 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Оскільки факт прострочення відповідача доведено, застосування заходів цивільно-правової відповідальності є обґрунтованим. Отже, резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну правову оцінку всім наданим доказам і ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом норм матеріального права і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Правових підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду немає. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити. Судові витрати Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2025 у справі №925/972/25 залишити без змін. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, - 24.06.2026. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді С.О. Алданова О.О. Євсіков