LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4820676/4556/23

від 04.06.2026 ·

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 676/4556/23 Провадження № 22-ц/820/1160/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю представниці апелянта, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення майнової шкоди, за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2026 року в складі судді Бондара О.О. та ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2026 року про відмову в ухваленні додаткового рішення. Заслухавши доповідача, учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У червні 2023 року позивач, звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, зазначив, що постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2023 року в справі №676/4556/23 відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Встановлено, що 08 січня 2023 року о 18.35 год. на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці км.227+100 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda 323F, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Хмельницького, не врахував стан дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, допустивши наїзд на бар`єрне огородження (відбійник), внаслідок чого автомобіль та бар`єрне огородження (відбійник) отримали механічні пошкодження. Збитки внаслідок пошкодження бар`єрного огородження (відбійника) складають 40830,40 грн. і відповідачем не відшкодовано. Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 шкоду, завдану адміністративним правопорушенням, на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області в розмірі 40830,40 грн. 13 лютого 2024 року позивачем подано уточнену позовну заяву про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова група «ТАС» завданої шкоди в розмірі 40830,40 грн. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2026 року в задоволенні позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення солідарно матеріальної шкоди в розмірі 40830,40 грн. відмовлено. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2026 року відмовлено в стягненні з ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області судового збору в сумі 1342 грн. з кожного відповідача. В апеляційній скарзі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області просить скасувати рішення суду як незаконне та задовольнити позов, стягнути на її користь понесені судові витрати. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що право позивача як потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якою потерпілий не був, допоки така шкода не буде відшкодована, а звернення до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування є правом потерпілого, а не обов`язком. Суд фактично позбавив позивача права на отримання відшкодування шкоди та звільнив винну особу від відповідальності, пославшись на наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Наявність договору страхування не припиняє обов`язку відшкодування збитків винною особою, а лише створює механізм можливого відшкодування шкоди страховиком. На думку апелянта, пропуск річного строку звернення з заявою до страховика не є підставою для припинення матеріального права, цей строк не є преклюзивним і не припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди. Судом не враховано, що позивач діяв добросовісно та не допускав бездіяльності, здійснював активні дії щодо захисту свого порушеного права, звернувшись до суду з позовом до винної особи у межах встановлених строків, а страховика було залучено до участі у справі, що забезпечило йому можливість реалізувати свої процесуальні права в повному обсязі. Служба звернулася з цивільним позовом 22.06.2023 року до винуватця ДТП ОСОБА_1 та подала позовну заяву у новій редакції від 13.02.2024 року, в межах встановлених строків (в тому числі і встановленого річного строку), тобто, як потерпіла сторона здійснила відповідне волевиявлення. Звернення позивача до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою, яка не виключає можливості потерпілого звернутися безпосередньо до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. У відзиві ПрАТ «Страхова Група ТАС» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що позивач пропустив річний строк на звернення із заявою про страхове відшкодування і відповідно до п. 37.1.4. ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має права на отримання страхового відшкодування. Крім того, відповідно до п. 5 Полісу №АТ/3100963 франшиза становить 1600 грн. В засіданні апеляційного суду представниця апелянта підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів. Інші учасники в суд не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Так, встановлено, що 08 січня 2023 року о 18.35 год. на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-03 Житомир-Чернівці км 227+100 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda 323F, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Хмельницького, не врахував стан дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, та допустив наїзд на бар`єрне огородження (відбійник), внаслідок чого автомобіль та бар`єрне огородження (відбійник) отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.3. б, 12.1 правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Постановою Кам`янець-Подільського міськрайоного суду Хмельницької області 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. Відповідно до довідки про балансову вартість № 1153 від 16.06.2023 року автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир Чернівці протяжністю 198,2 км. зі всіма складовими автомобільної дороги відповідно до ст. 9 ЗУ «Про автомобільні дороги» знаходиться на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області та загальна вартість складає 1364999,2 тис. грн. Згідно довідки Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області № 219 від 07.02.2023 року, збитки державі в особі Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області як балансоутримувача доріг державного значення Хмельницької області, заподіяні внаслідок пошкодження бар`єрного огородження розташованого на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення Н-03 Житомир-Чернівці км 227+075, складають 40830,40 грн. Відповідно до Полісу № АТ 3100963 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.02.2022 року ОСОБА_1 на час ДТП мав застраховану цивільно-правову відповідальність щодо транспортного засобу Mazda 323F, державний номерний знак НОМЕР_1 в ПрАТ «СГ «ТАС». 19.01.2024 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області звернулася із заявою до ПрАТ «СГ «ТАС» про страхове відшкодування, однак страховою компанією було відмовлено в виплаті страхового відшкодування з підстав пропуску річного строку подачі заяви про страхове відшкодування згідно п.п. 37.1.4 ст.37 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з позовом до ПрАТ «Страхова група «ТАС» з пропуском річного строку, передбаченого п. 37.1.4. пункту 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що є підставою для відмови у стягненні шкоди зі страховика. Водночас відсутні підстави для стягнення завданої шкоди з винуватця ДТП ОСОБА_1 , оскільки на час ДТП він застрахував свою цивільно-правову відповідальність щодо транспортного засобу Mazda 323F, держномер НОМЕР_1 в ПАТ «СГ «ТАС». Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду в частині відмови у позові до ОСОБА_1 є безпідставними. Так, стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами 1-2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Проте з вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №85/96-ВР)). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час виникнення спірних правовідносин регламентував, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV). Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV). За статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тож відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) Така правова позиція неодноразово підтверджена Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови від 09.11.2021 року у справі №147/66/17, постанова ВП ВС від 14.12.2021 року в справі № 147/66/17). Відповідно до ст. 28 Закону України №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху. Згідно з статтею 31 Закону №1961-IV розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства. Відповідно до Полісу № АТ 3100963 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.02.2022 року ліміт страхової відповідальності страховика за шкоду, завдану заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, складає 160000 грн., франшиза 1600 грн. Заявлений розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, тож суд першої інстанції правильно констатував відсутність правових підстав для покладення обов`язку з відшкодування завданої шкоди на відповідача як винуватця ДТП . Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду в частині відмови у позові до ОСОБА_1 ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Разом з тим, рішення в частині відмови у позові до страховика ПрАТ «СГ «ТАС» прийняте з порушенням норм процесуального права. Так, відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За ч. 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України). Спір у цій справі в частині позовних вимог до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення шкоди є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як потерпілого в результаті ДТП (страхового випадку) з боку юридичної особи-страховика. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині позовних вимог до ПрАТ «Страхова група «ТАС» віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Такий висновок цілком відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, постанові Верховного Суду від 04.05.2022 року у справі № 676/7424/19. Тож позов в частині позовних вимог до ПрАТ «Страхова група «ТАС» (незалежно від заявленого солідарного характеру стягнення) за суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Суд першої інстанції помилково розглянув справу в частині цих вимог в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню - провадження у справі в цій частині слід закрити. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачеві, що розгляд справи в частині позовних вимог до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення шкоди віднесений до юрисдикції господарського суду. В цій справі об`єднано в одне провадження кілька вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, що виключає можливість направлення справи за встановленою юрисдикцією за заявою позивача. Щодо доводів апеляційної скарги про скасування ухвали про відмову у задоволенні вимог про стягнення судових витрат, слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, а тому у суду не було підстав для стягнення судових витрат (судового збору) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області. За наведеного ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2026 року залишити без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Апеляційним судом не задоволено позовних вимог апелянта, а тому понесені апелянтом судові витрати не підлягають розподілу. Керуючись ст. ст. 374, 375, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення майнової шкоди скасувати, провадження у справі в цій частині закрити. В решті рішення залишити без змін. Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 10 червня 2026 року. Судді Л.М. Грох А.М. Костенко О.І. Ярмолюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»