Постанова Одеський апеляційний суд № 521/15224/25

Номер провадження: 22-ц/813/5149/26 Справа № 521/15224/25 Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 04.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2025 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого зазначив, що 29.04.2025 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральний аеропорт, 23 в м. Одесі не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з авто BMW X5 державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . 29.05.2025 року Хаджибейским районним судом м. Одеси винесено постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП України по справі № 521/7610/25. При зіткненні були завдані значні технічні ушкодження транспортному засобу BMW Х5 державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 . 08.05.2025 року ОСОБА_1 надіслав заяву на ім?я ФОП ОСОБА_4 для проведення оцінки автомобіля BMW XS 35iX, реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого в результаті ДТП. 16.06.2025 ОСОБА_1 отримав звіт № 0787-06-25 про оцінку вказаного транспортного засобу з наступним висновком: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW XS 35iX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , визначена з використанням витратного підходу, технічним станом на 12 травня 2025 року, на дату складання звіту становить: 316220,27 гривень. Також, зазначена дата ушкодження 29.04.2025 внаслідок ДТП. Витрати на проведення оцінки колісного транспортного засобу становлять 5000,00 гривень, які понесені позивачем внаслідок ДТП, яке скоїв ОСОБА_2 . 20.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про страхове відшкодування до Голови Правління ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталося 29.04.2025, Поліс ОСЦІВ ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»: ЕР-221549242 за участі транспортних засобів, а саме: Т3 Потерпілого BMW, X5, номерний знак НОМЕР_3 , та Т3 страхувальника VOLKSWAGEN, TIGUAN, номерний знак НОМЕР_5 , у розмірі 160000,00 гривень. 27.05.2025 року ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» направило Фархаду Омрану лист про прийняте рішення за вих. № 250001311351 у якому розглянули матеріали стосовно дорожньо-транспортної пригоди, та повідомило, що належна сума страхового відшкодування 160000,00 гривень буде перерахована згідно із заявою на реквізити АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, у полісі ОСЦІВ ЕР-221549242 встановлений ліміт виплати за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160000,00 гривень. 28.05.2025 року ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування від ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» у розмірі 160000,00 гривень. Однак, станом на день подання позову матеріальний збиток становить 156220,27 гривень (розрахунок: 316220,27 грн - 160000,00 грн = 156220,27 грн. Отже, матеріальна шкода у розмірі 156220,27 гривень підлягає стягненню саме з ОСОБА_2 , як безпосереднього винуватця дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що внаслідок зазначеної ДТП позивач ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, що виразилась у тривалих душевних стражданнях, пов?язаних із пошкодженням належного йому майна - автомобіля у зв?язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2 . Через неможливість користуватися автомобілем у звичний спосіб позивач був змушений витрачати значний час і зусилля на взаємодію зі страховою компанією, на підготовку документів та на звернення до суду, що спричинило емоційне напруження, тривожність, фізичний дискомфорт і погіршення якості повсякденного життя. Вимушена відмова від користування власним автомобілем посилила симптоматику захворювання бронхіальної астми, а саме задишка, кашель, що підсилює інтенсивність і тривалість моральних страждань. Позивач оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 25000,00 гривень з урахуванням характеру і тривалістю страждань та значимістю транспортного засобу для повсякденних потреб. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду заподіяну майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 156220,27 гривень, моральну шкоду у розмірі 25000,00 гривень, витрати на проведення оцінки майна з визначення вартості завданого матеріального збитку автомобілю BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_3 у розмірі 5000,00 гривень та вирішити питання розподілу судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Хаджибейський районний суд м. Одеси рішенням від 23 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 156220 гривень 27 копійок, на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень 00 копійок, витрати на проведення оцінки збитку в сумі 5000 гривень 00 копійок та судовий збір в сумі 1617 гривень 57 копійок. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми завданої майнової шкоди в розмірі 156220 грн 27 коп., та витрат на проведення оцінки збитку в сумі 5000 грн. Виходячи з принципу розумності та справедливості, адекватності завданим душевним та моральним стражданням позивача, враховуючи наявність вини відповідача у вчиненні ДТП, внаслідок якої позивачу було спричинено моральну шкоду суд вважав, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди в розмірі 25000 грн є надмірним, та дійшов висновку про її стягнення з відповідача в меншому розмірі, а саме в сумі 5000,00 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 23.12.2025 року скасувати та ухвалити нове рішенням яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга вмотивована тим, що під час судового засідання, яке відбулось 23.12.2025 року були долучені копії медичних документів з яких вбачається, що на момент події ДТП 29.04.2025 року апелянт ОСОБА_2 втратив свідомість та допустив зіткнення, яке не залежало від його волі та фізично він не міг уникнути цієї ситуації. Крім того автомобіль позивача перебував у зоні дії знаку «стоянка заборонена». Відразу коли скаржник прийшов до тями повідомив позивачу що готовий відшкодувати збиток в розумних межах на що той відмовився, мотивуючи своє рішенням тим, що сума збитків на його думку складає 8000 доларів США. Матеріалами цивільної справи підтверджено, що на момент розгляду справи позивач отримав страхове відшкодування в розмірі 160000 гривень. Вважає, що зазначена у звіті сума в розмірі 316220, 27 грн, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, є занадто високою виходячи за межі результатів технічного обстеження, деякі позиції не відповідають даним досліджень, взагалі не містить інформації про вартість пошкоджень, дефектів, пошкоджень які були виявлені при обстеженні до моменту ДТП та суми збитків, на яку посилається відповідач. Крім того, як зазначено у самому звіті, розмір витрат товарної вартості не разраховувався у зв`язку із тим, що термін експлуатації автомобіля перевищує 7 років. Коефіцієнт зносу деталей автомобіля також не було враховано в повному обсязі. Разом із тим, посилається, що величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Скаржник зауважує, що звіт має помилки, недоліки та похибки, які мають суттєве значення для визначення справжньої вартості завданого збитку КТ3, а тому вказана оцінка оцінювача не може братися судом до уваги. Не вказано, що підлягає заміні, що ремонту і що фарбуванню. В звіті не відображено характер пошкоджень деталей (порушення цілісності, зруйновано, деформовано, пошкоджено, пошкоджено ЛФП тощо). Тобто відсутні об?єктивні данні щодо характеру ушкоджень деталей і запчастин. В звіті зазначено, що деякі деталі підлягають заміні, проте на фотографіях з місця ДТП не зрозуміло чи вони дійсно пошкоджені, чи мають дефекти. В звіті оцінювача застосована вартість трудомісткості ремонтно-відновлювальних робіт, що не відповідає середній регіональній вартості по Одеській області. А тому, скаржник вважає, що звіт № 0787-06-25 від 16.06.2025 року складений з порушенням Методики і Інструкції, а тому є неналежним доказом щодо завдання матеріальних збитків власнику Т3 та не може підтверджувати вимоги позивача. Висновок звіт № 0787-06-25 від 16.06.2025 року є неповним і нечітким, а тому є недопустимим доказом, який не може встановити дійсні обставини справи. (2) Позиція інших учасників справи Одеський апеляційний суд ухвалою від 13.03.2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_3 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 21.03.2026 року та 13.02.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 01.04.2026 року в приміщенні апеляційного суду та 03.04.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Від представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 03.04.2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, представник просив поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 , судові повістки-повідомлення отримали 03.04.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника ОСОБА_5 ОСОБА_7 про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, долучено відзив до матеріалів справи, оскільки матеріалами справи підтверджено, що з заявою про отримання копії ухвали про відкриття провадження та копії апеляційної скарги представник звернувся 31.03.2026, та в обґрунтування пропуску строку зазначає, що апеляційна скарга позивачем не була отримана в підсистемі «Електронний суд». Представники ОСОБА_2 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 в судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми завданої майнової шкоди в розмірі 156220 грн 27 коп., та витрат на проведення оцінки збитку в сумі 5000 грн. Виходячи з принципу розумності та справедливості, адекватності завданим душевним та моральним стражданням позивача, враховуючи наявність вини відповідача у вчиненні ДТП, внаслідок якої позивачу було спричинено моральну шкоду суд вважав, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди в розмірі 25000 грн є надмірним, та дійшов висновку про її стягнення з відповідача в меншому розмірі, а саме в сумі 5000,00 гривень. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Судом встановлено, що 29.04.2025 року в м. Одесі ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_6 , по вул. Центральний аеропорт, 23 в м.Одесі не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем BMW X5, д.н.з. НОМЕР_7 , під управлінням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 29 травня 2025 року по справі 521/7610/25 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу. Власником автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_7 , є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , виданого ТСЦ 5141 24.03.2023 року. У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до статті 1192 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Системний аналіз статті 22 ЦК України, частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі. Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Частиною першою статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. Відповідно до полісу № ЕР-221549242 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» транспортний засіб Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_6 , на момент ДТП 29.04.2025 року застрахований, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260000 (двісті шістдесят тисяч) грн, а розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну становить 130000 (сто тридцять тисяч) грн; розмір франшизи - складає 0 грн. Із матеріалів справи вбачається, що 20.05.2025 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування щодо події яка сталась 29.04.2025 року, зазначивши розмір відшкодування 160000 грн. 28.05.2025 року Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплачено суму страхового відшкодування власнику транспортного засобу BMW X5, д.н.з. НОМЕР_7 , ОСОБА_1 у розмірі 160000 грн, в рахунок відшкодування згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № ЕР-221549242, на рахунок зазначений позивачем, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні». Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21). У постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц, провадження № 14-27цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17). Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду заподіяну транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 156220,27 грн, в обґрунтування зазначивши, що постановою Хаджибейського районного судум. Одеси від 29.05.2025 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Під час ДТП автомобіль BMW X5, д.н.з. НОМЕР_7 , під управлінням ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_9 , станом на 12.05.2025 року становить 316220,27 грн. 28.05.2026 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 160000 грн. Різниця між завданим матеріальним збитком та страховим відшкодуванням становить 156220,27 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 . Відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. На підтвердження матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_9 , Фархад Омран надано звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 0787-06-25 від 16.06.2025 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , сертифікат ФДМУ №391/2024 від 14.08.2024 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW X5 35іХ, реєстраційний номер НОМЕР_9 , станом на 12.05.2025 року становить 316220,27 грн. До звіту додано акт огляду транспортного засобу BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_9 , фотофіксацію пошкоджень автомобіля, ремонтну калькуляцію. В акті огляду транспортного засобу BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_9 , від 12.05.2025 року суб`єктом оціночної діяльності вказані пошкодження та які роботи необхідно провести (заміна, ремонт, фарбування) та додана фототаблиця з фіксацією пошкоджень. Під час ухвалення судового рішення судом взято до уваги звіт № 0787-06-25 від 16.06.2025 року, який на підставі положень статті 89 ЦПК України оцінений судом разом із іншими доказами. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши наявні докази, повно встановивши обставини, що мають істотне значення для розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав про покладення на ОСОБА_2 обов`язку відшкодувати завдану шкоду в сумі, що дорівнює різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а саме в сумі 156 220 грн 27 коп, виходячи із розрахунку 316220,27 грн (фактичний розмір збитків) 160000 грн (страхове відшкодування). Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. ЄСПЛ визнає допустимість застосування у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (див. наприклад п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Khamidov v. russia», заява №72118/01; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12) та вказує на його відмінність із стандартом доказування у кримінальних справах - «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). На відмінність між стандартами доказування у цивільних та кримінальних справах звертав увагу і Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 січня 2026 року у справі №755/9838/23. Водночас стандарт доказування «баланс ймовірностей» чи «перевага доказів» не є просто припущенням, заснованим на здогадках або підозрах, він обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах та їх оцінці судом. Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у цивільній справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена у звіті сума у розмірі 316220,27 грн є занадто високою, деякі позиції не відповідають даним досліджень, взагалі не містять інформації про вартість пошкоджень, дефектів, не відображено характер пошкоджень деталей не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме: доданою до звіту ремонтною калькуляцією № 0787-06-25, в якій відображено перелік запасних частин, які підлягають заміні, вартість робіт, фарбування, які необхідно здійснити. Посилання на не відображення характеру пошкоджень спростовується Актом огляду транспортного засобу від 12.05.2025 року доданого до зазначеного звіту, в якому зазначено назву деталей та опис ушкоджень. Посилаючись на те, що деякі позиції у звіті про оцінку колісного транспортного засобу не відповідають даним досліджень скаржник конкретно не зазначає, які саме позиції звіту не відповідають дослідженням оцінювача. Доказів на спростування звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 0787-06-25 від 16.06.2025 року з визначенням матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_9 , відповідачем суду не надано. Відповідач, представники якого приймали участь в суді першої інстанції, не був позбавлений можливості звернутися до суду із клопотанням про проведення у справі експертизи, тим самим спростувати наданий позивачем звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 0787-06-25 від 16.06.2025 року, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України). Клопотань про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідачем під час розгляду справи не заявлялося. Посилання скаржника на не врахування коефіцієнту зносу деталей автомобіля не заслуговує на увагу, з огляду на таке. Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика). Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Згідно п.7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки. Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 0787-06-25 від 16.06.2025 року містить здійсненні оцінювачем дослідження. Так, у звіті про оцінку колісного транспортного засобу № 0787-06-25 від 16.06 2025 року в розділі 3 дослідження зазначено, що значення коефіцієнту фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,70. До подальших розрахунків прийнято значення Ез = 0,70. В розділі 4 вказаного звіту зазначено, що вартість матеріального збитку (У) визначається за формулою: У= Ср + См+ Сс* (1- Ез) + ВТВ. ВТВ не розраховується. Отже, із звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 0787-06-25 від 16.06 2025 року вбачається, що матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_9 , розрахована з урахуванням фізичного зносу, який дорівнює 0,70. Посилання скаржника на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції долучені до матеріалів справи медичні документи з яких вбачається, що на момент події ДТП 29.04.2025 року ОСОБА_2 втратив свідомість та допустив зіткнення, яке не залежало від його волі не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Так, в суді першої інстанції відповідачем надавались наступні медичні документи: довідка КНП «Міська клінічна лікарня № 11» від 29.04.2025 року про звернення ОСОБА_2 до відділення екстреної медичної допомоги 29.04.2025 року о 21 год50 хвилин; екокардиографічне обстеження від 02.06.2025 року; магнітно-резонансна томографія правого плечового суглоба від 11.07.2025 року; виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6765 про перебування ОСОБА_2 у стаціонарі з 01.05.2025 року по 11.05.2025 року; виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого про перебування ОСОБА_2 у стаціонарі з 03.06.2025 року по 09.06.2025 року. У виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6765 у розділі «анамнез хвороби» вказано, що зі слів родичів стан раптово погіршився 28.04.2025 року коли в хворого у машині виникло головокружіння та хворий втратив свідомість. Отже вказані обставини внесені до медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого зі слів родичів. Колегія суддів зауважує, що в постанові Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.05.2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП зазначено, що правопорушник обставини ДТП підтвердив, вину в порушенні правил ДТП визнав. Вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 315482, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП. В постанові не вказані обставини втрати ОСОБА_2 свідомості на момент події ДТП. Отже, належних та достатніх доказів на підтвердження обставин втрати ОСОБА_2 на момент події ДТП 29.04.2025 року свідомості відповідачем суду не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль Фархад Омран перебував у зоні дії знаку «Стоянка заборонена», при цьому посилаючись на докази долучені до апеляційної скарги, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Європейський суд з прав людини роз`яснив, що принцип рівності сторін - це один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, скаржник долучив фото, як зазначає з місця дорожньо-транспортної пригоди та фото пошкоджених транспортних засобів під час ДТП. Апеляційна скарга не мітить клопотання про доручення вказаних документів до матеріалів справи та їх дослідження, як і відсутнє обґрунтування неможливості надання вказаних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено скаржнику в долученні до матеріалів справи зазначених доказів доданих до апеляційної скарги, у зв`язку з тим, що в апеляційній скарзі не міститься посилань про причини, які б перешкоджали відповідачу у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Згідно зі ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надавались докази, в судому засіданні 17.12.2025 року участь приймали представники відповідача, що підтверджується протоколом судового засідання. Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач не був позбавлений можливості заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України, під час розгляду справи в суді першої інстанції. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить посилань про причини, які б перешкоджали відповідачу або його представникам у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції або заявити клопотання про витребування доказів, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Посилання в апеляційній скарзі на завдання відповідачу моральної шкоди колегія суддів не приймає, з наступних підстав. Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 264 ЦПК України). Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції не звертався із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди. Ураховуючи викладені обставини колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, оскільки вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_9 , складає 316220,27 грн, то різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою підлягає стягненню з особи винної у вчиненні ДТП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 156220,27 грн (316220,27 грн 160000 грн). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий В.А. Коновалова Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко