Постанова Київський апеляційний суд № 369/7505/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 369/7505/26 Апеляційне провадження № 3-зв/824/22/2026Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1 Головуючий суддя - ОСОБА_2 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2026 року місто Київ суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши заяву про самовідвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 та заяви ОСОБА_4 про відвід судді у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , поданою від його імені та в його інтересах адвокатом ОСОБА_6 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В: Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.05.2026 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. в дохід держави. Стягнуто зі ОСОБА_5 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп. Не погоджуючись з постановою суду, 13.05.2026 ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 21.05.2026 визначено склад суду: головуючий суддя - ОСОБА_3 . 03.06.2026 суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_3 подала заяву про самовідвід, яку мотивувала тим, що існують підстави, які вказують на наявність підстав для заявлення самовідводу, зокрема, на думку судді, на неї здійснено вплив у формі вимоги, вказівки та погрози, викладених у зверненні викривача ОСОБА_4 в межах даної справи, у зв`язку з чим суддею ОСОБА_3 були направлені повідомлення про втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора України. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 03.06.2026 заяву про самовідвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 передано на розгляд судді ОСОБА_2 08.06.2026 до Київського апеляційного суду надійшли заяви ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 , в обґрунтування яких зазначено, що подання судді ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя повідомлення про втручання в її діяльність, на переконання заявниці, свідчить про тиск на ОСОБА_4 як викривача корупції. Протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду Київського апеляційного суду від 08.06.2026 заяви ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 передано на розгляд судді ОСОБА_2 . Вивчивши вказані заяви, апеляційний суд доходить наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Нормами чинного КУпАП, який регулює виниклі правовідносини, не визначено поняття «відвід судді» та порядок розгляду заяв про відвід (самовідвід). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Так, відповідно до частини 1 статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а тому апеляційний суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, зокрема КПК України. За таких обставин апеляційний суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Відвід судді - є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають їх участь у ньому. Заявлений відвід з підстав передбачених ст. 75 КПК України за наявності інших обставин, що виключають участь судді у подальшому розгляді справи повинен ґрунтуватися на об`єктивних даних, які викликають сумніви в упередженості суддів. Відповідно до положень ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107). Крім того, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об`єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Відповідно до п.2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви у неупередженості судді. У Рекомендаціях КРЄС № (94)12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» зазначено, що судді зобов`язані утримуватись від винесення вироку у справі чи відмовитись від розгляду справи, коли на те існують достатні причини, і лише в цьому випадку. З огляду на наведене та враховуючи зміст звернення викривача ОСОБА_4 , а також доводи заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід, з метою дотримання прав учасників судового провадження, а також для забезпечення повного, всебічного та неупередженого розгляду апеляційної скарги, запобігання виникненню будь-яких сумнівів в учасників процесу як щодо безсторонності судді, так і в об`єктивності постановленого судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 , вважаю наявними підстави для задоволення заяви судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 про самовідвід. Вирішуючи заяви ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 , апеляційний суд виходить з наступного. Обґрунтовуючи заяву про відвід судді, ОСОБА_4 посилається на те, що подання ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя, на переконання заявниці, свідчить про протиправний тиск на заявницю, яка має статус викривача корупції. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Частинами 1, 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора України. Таким чином, звернення до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора України є обов`язком судді у разі наявності обставин вважати щодо втручання у його діяльність, шляхом здійснення впливу чи вчинення тиску. За таких обставин суд доходить висновку, що відсутні підстави для задоволення заяв ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_3 за обставин, порушених у заявах про відвід, оскільки звернення судді до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора України є виконанням прямого законодавчого обов`язку, передбаченого статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не свідченням упередженості судді. Така процесуальна дія спрямована виключно на захист незалежності правосуддя, не містить ознак формування правової позиції щодо суті самої справи та не може розцінюватися як обставина, що викликає сумнів у неупередженості головуючого в розумінні статті 75 КПК України Враховуючи викладене, керуючись ст. 2 КУпАП, ст. ст. 75, 76, 81 КПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Заяву судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 про самовідвід - задовольнити. Матеріали справи про адміністративне правопорушення № 369/7505/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення - передати до Відділу реєстрації та автоматизованого розподілу судових справ управління забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ для визначення іншого складу суду. Заяви ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя ОСОБА_7