Постанова Київський апеляційний суд № 381/5047/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 8 червня 2026 року місто Київ справа № 381/5047/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/5519/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Головачова Я.В., суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", подану представником Поляковим Олексієм Володимировичем, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області у складі судді Анапріюк С.П. від 3 грудня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі - ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 21 січня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 335691204 (далі - кредитний договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства: www.moneyveo.ua, обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, у тому числі і банківську картку, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір. Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором; одноразовий персональний ідентифікатор MNV3TE22. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та 21 січня 2022 року перерахував ОСОБА_1 шляхом ініціювання через банк-провайдер грошові кошти у розмірі 11 600 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконанню первинним кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів, в свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору. 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі - договір факторингу 1), строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу

1. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" на виконання договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 5 травня 2022 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 21 січня 2022 року у розмірі визначеному у реєстрі прав вимоги. 10 жовтня 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова Компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 10-1024-01 (далі - договір факторингу 2). На виконання договору факторингу 2 ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова Компанія "Онлайн Фінанс" підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 10 жовтня 2024 року, за яким від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "Фінансова Компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 21 січня 2022 року у розмірі визначеному у реєстрі прав вимоги. 8 липня 2025 року між ТОВ "Фінансова Компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу №08/07/25-Е (далі - договір факторингу 3), за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 21 січня 2022 року. Згідно Реєстру боржників № б/н від 8 липня 2025 року за договором факторингу 3 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 893 грн 84 коп. Також факт переходу до позивача прав вимоги за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі від 8 липня 2025 року, підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу

3. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором від 21 січня 2022 року № 335691204 відповідачем не погашена. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 335691204 від 21 січня 2022 року у розмірі 21 893 грн 84 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2025 року у задоволенні позову ТОВ "ФК "ЕЙС" відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів існування у відповідача заборгованості станом на день звернення до суду у розмірі, що вказаний у розрахунку та у позовній заяві; надані позивачем документи не є належними доказами наявності заборгованості; додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують правильності нарахування процентів за кредитним договором, факту наявності у відповідача боргу за не виконаним зобов'язанням по кредитному договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзіпредставник ТОВ "ФК "ЕЙС" - Поляков О.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що ані первісний кредитор, ані позивач, як правонаступник, не є банківськими установами, тому на підтвердження позовних вимог у межах умов кредитного договору здійснюють розрахунки заборгованості, в яких чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми боргу. Згідно правового висновку Верховного Суду, розрахунок заборгованості разом з іншими суміжними документами може бути належним доказом існування заборгованості. Проте, суд першої інстанції належним чином не дослідив розрахунок заборгованості у сукупності з платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів за кредитним договором та як наслідок дійшов передчасного висновку про відсутність доказів наявності заборгованості. Також зазначає, що суд першої інстанції, установивши обставини видачі кредитних коштів, не урахував відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджують повернення таких коштів відповідачем у повному розмірі та в строки, визначені кредитним договором. Звертає увагу, що нарахування заборгованості здійснювалося за умовами кредитного договору, що також не взято до уваги суду та не перевірено правильності таких нарахувань. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не подав. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що 21 січня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 335691204, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 11 600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредитного продукту "Смарт" ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". У пункті 1.3. кредитного договору сторони визначили, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 11 600 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 10 лютого 2022 року. Кредитна лінія надається строком на 20 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 10 лютого 2022 року (пункт 1.7. кредитного договору). Згідно з платіжним дорученням від 21 січня 2022 року, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11 600 грн. 28 листопада 2018 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалося відступити ТОВ "Таліон Плюс" зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за плату на умовах, визначених цим договором. У подальшому між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладалися додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якими було продовжено строк дії договору факторингу 1 до 31 грудня 2024 року. Згідно витягу з реєстру прав вимоги від 5 травня 2022 року № 175, до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 січня 2022 року № 335691204 про стягнення заборгованості у розмірі 21 615 грн 44 коп. 10 жовтня 2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (фактор) та ТОВ "Таліон Плюс" (клієнт) укладено договір факторингу № 10/1024-01, за умовами якого ТОВ "Таліон Плюс" зобов`язалося відступити ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Таліон Плюс" за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно Реєстру прав вимоги від 10 жовтня 2024 року № 1, до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 січня 2022 року № 335691204 про стягнення заборгованості у розмірі 21 893 грн 84 коп. 8 липня 2025 року між ТОВ "ФК "ЕЙС" (фактор) та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (клієнт) укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, за умовами якого ТОВ "ФК "ЕЙС" зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", а останнє відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників. Згідно з витягом з Реєстру боржників № б/н від 8 липня 2025 року, до ТОВ "ФК "ЕЙС" від ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 січня 2022 року № 335691204 про стягнення заборгованості у розмірі 21 893 грн 84 коп. Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 335691204 від 21 січня 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "ЕЙС" станом на 31 липня 2025 року становить 21 893 грн 84 коп. У листі АТ "Райффайзен Банк" від 3 листопада 2025 року № 81-15-9/13915-БТ зазначено, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ); номер телефону НОМЕР_3 зазначено в анкетних даних ОСОБА_2 . До листа додано виписку про рух коштів по картковому рахунку НОМЕР_4 (банківська картка № НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_2 , за період з 21 січня по 26 січня 2022 року. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Так, пунктами 5, 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Як убачається з матеріалів справи, у розділі 6 договору кредитної лінії № 335691204 від 21 січня 2022 року "Реквізити сторін" зазначено, що договір підписано ОСОБА_2 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, а також вказано наступну інформацію: "Позичальник: ОСОБА_2 ІН: 3381+14571 Тел.: 0683965661 Договір: 335691204 від 21.01.2022 Одноразовий ідентифікатор: MNV3ТЕ22, відправлено 21.01.2022 16:12:50, введено 21.01.2022 16:13:14". Таким чином вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. У свою чергу, доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені відповідачем суду не надані. Також, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору. Ураховуючи умови надання кредитних коштів, а саме те, що позичальник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах, і він мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору у відповідну дату, чого відповідач не зробив. Натомість позивач надав суду копію платіжного доручення про перерахування коштів в сумі 11 600 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_2 при заповненні заявки на отримання кредиту (том І, а.с. 18). При цьому, відповідач не спростував, що картка з такими символами йому не належить, а виписку зі свого рахунку, як уже зазначалося, не надав. Також факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується листом АТ "Райффайзен банк" від 3 листопада 2025 року № 81-15-9/13915-БТ, у якому зазначено, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_2 (том І, а.с. 193). Крім того, до листа від 3 листопада 2025 року № 81-15-9/13915-БТ АТ "Райффайзен банк" долучено виписку про рух коштів по картковому рахунку НОМЕР_4 (банківська картка № НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_2 , за період з 21 по 26 січня 2022 року (том І, а.с. 194 та 194 на звороті). З даної виписки убачається, що 21 січня 2022 року від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зараховано на картку грошові кошти у розмірі 11 600 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є доведеними обставини щодо укладення 21 січня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_2 в електронній формі кредитного договору № 335691204, за умовами якого відповідач отримав 11 600 грн кредитних коштів. Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором від 21 січня 2022 року № 335691204 позивач надав суду копії наступних документів: договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладеного між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"; додаткових угод до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладених між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс"; витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 5 травня 2022 року; договору факторингу від 10 жовтня 2024 року № 10/1024-01, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" та ТОВ "Таліон Плюс"; витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10 жовтня 2024 року; договору факторингу від 8 липня 2025 року № 08/07/25-Е, укладеного між ТОВ "ФК "ЕЙС" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс"; реєстру боржників № б/н від 8 липня 2025 року до договору факторингу № 08/07/25-Е від 8 липня 2025 року; акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 08/07/25-Е від 8 липня 2025 року. Надані копії договорів, додаткових угод та витяги з реєстрів боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" кредитним договором. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 335691204 від 21 січня 2022 року. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем обставин наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру, з огляду на таке. Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Установлено, що у матеріалах справи наявні належні докази перерахування первісним кредитором відповідачу грошових коштів у розмірі 11 600 грн на виконання умов кредитного договору № 335691204 від 21 січня 2022 року. Проте, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 належним чином виконував умови кредитного договору № 335691204 від 21 січня 2022 року та у відповідності до його умов повернув суму кредиту і нараховані відсотки. Надаючи оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором, суд першої інстанції вказав, що надана банком виписка по рахунку відповідача за період з 21 по 26 січня 2022 року лише підтверджує факт зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів. Однак позивачем не надано доказів того, що у період з дати видачі кредитних коштів (21 січня 2022 року) по день звернення до суду з позовом (вересень 2025 року), тобто за три роки, відповідач не виконав свої зобов'язання і заборгованість відповідає сумі, що заявлена у позові. Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують правильності нарахування процентів за кредитним договором, факту наявності у відповідача боргу за невиконаним зобов'язанням по кредитному договору. Колегія суддів з такими висновками суду не погоджується, оскільки суд першої інстанції, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, адже незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Так, кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути суму, яка доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 7 червня 2023 року в справі № 234/3840/15-ц. Пунктом 1.9. кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного у пункті 1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 580,35% річних, що становить 1,59% від суми кредиту за кожний день користування ним (підпункт 1.9.1 кредитного договору). У пункті 1.12. кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору на наступних умовах): 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,7% річних, що становить 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9. або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (пункт 1.13. кредитного договору). З матеріалів справи убачається, що позивачем надано належні докази щодо умов кредитування та суми заборгованості за кредитом, як то угоди підписані відповідачем, згідно Закону України "Про електронну комерцію", якими визначені усі істотні умови кредитного договору, виписка по картці відповідача, з якої вбачається надходження коштів в обумовленому договором розмірі та безпосередньо розрахунки кредитної заборгованості. Зокрема, до позовної заяви позивачем долучено розрахунки заборгованості, згідно яких сума заборгованості становить 21 893 грн 84 коп., де: 11 600 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10 293 грн 84 коп. - прострочена заборгованість за процентами (том І, а.с. 90-93). Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_2 , здійсненої позивачем, станом на 31 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 335691204 від 21 січня 2022 року становить 21 893 грн 84 коп., з яких: 11 600 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10 293 грн 84 коп. - прострочена заборгованість за процентами (том І, а.с. 89). З наданих позивачем розрахунків заборгованості також вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за умовами договору та в строк до 10 травня 2022 року. Дані розрахунки заборгованості конкретизовані та містять інформацію за усіма складовими, що забезпечує можливість перевірки такого розрахунку за наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, з указаних вище розрахунків убачається, що нарахування процентів здійснювалося у наступному порядку. У період з 21 січня 2022 року по 10 лютого 2022 року (20 днів - дисконтний період дії кредитного договору) нарахування процентів здійснювалося за умовами підпункту 1.9.1. кредитного договору, тобто за дисконтною процентною ставкою, а саме: 11 600 х 1,59% / 100 = 184,44 грн в день. Оскільки у дисконтний період відповідач борг не погасив, нарахування процентів з 11 лютого 2022 року по 3 березня 2022 року здійснювалося на підставі підпункту 1.12.2. кредитного договору, тобто за процентною ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування, а саме: 11 600 х 2,98% / 100 = 345,68 грн в день. Також з даних розрахунків убачається, що у період з 4 березня по 10 квітня 2022 року кредитором не здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами на підставі рішення ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" у зв'язку з введенням воєнного стану на всій території України. У період з 11 квітня по 10 травня 2022 року нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося за зниженою ставкою. Крім того, в апеляційній скарзі скаржник вказує, що у період з 11 квітня по 10 травня 2025 року клієнтів ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було частково звільнено від зобов'язань по сплаті процентів шляхом зменшення ціни та загальної вартості послуг товариства в сторону покращення для клієнта. В матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 21 893 грн 84 коп. Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів доходить висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором кредитної лінії № 335691204 від 21 січня 2022 року, а відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у загальному розмірі 21 893 грн 84 коп. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вище вказаного не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, посилаючись на ненадання позивачем доказів наявності заборгованості. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Судові витрати Щодо витрат по сплаті судового збору Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 2 вересня 2025 року № 25641, а за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 3 633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 5 грудня 2025 року № 30229. Таким чином, оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі 6 056 грн (2422,40+3633,60). Щодо витрат на професійну правничу допомогу Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частин 1-3 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи убачається, що 9 липня 2025 року між адвокатським бюро "Тараненко та партнери" та ТОВ "ФК "ЕЙС"укладено договір про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 (том 1, а.с. 85-87). Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 9 липня 2025 року, підписаним адвокатським об`єднанням "Тараненко та партнери" та ТОВ "ФК "ЕЙС", послуг надано на загальну суму 7 000 грн (том ІІ, а.с. 83). Відповідач не подав до суду заперечень проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення розміру таких витрат. Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 7 000 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС"задовольнити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (код ЄДРПОУ: 42986956; 02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, 6, кабінет 13) заборгованість за кредитним договором № 335691204 від 21 січня 2022 року в розмірі 21 893 гривень 84 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (код ЄДРПОУ: 42986956; 02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, 6, кабінет 13) судовий збір в сумі 6 056 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: