Постанова 4813 № 521/3034/26

Номер провадження: 22-ц/813/5817/26 Справа № 521/3034/26 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 04.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури Стадника Сергія Олександровича, на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року, за позовною заявою Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадника Сергія Олександровича в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради, в с т а н о в и в: У лютому 2026 року заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадник С.О. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради. Позивач разом з позовною заявою звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, просив суд накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог, що становить 25209,21 грн. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилався на те, що ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 27.05.2025 по справі № 521/3403/25 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченої ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, у зв?язку з примиренням винного з потерпілою. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. За змістом указаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_2 27.12.2024, приблизно о 17 годині 30 хвилин, допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б) п. 18.1 ПДР, що виразились в тому, що водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel Vivar», здійснюючи рух по сухому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Євгена Танцюри з боку вул. І.Рабіна, у напрямку вул. Радісна, в Хаджибейському районі м. Одеси за кермом транспортного засобу уважним не був, діючи необережно, проявивши злочинну недбалість, в ході здійснення руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод для небезпеки іншим учасникам руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшивши швидкість та не зупинився перед пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_3 , яка перетинала проїзну частину, з ліва на право по напрямку руху автомобіля в результаті чого здійснив на неї наїзд. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_3 , отримала тілесні ушкодження. У зв?язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради. Питання про відшкодування понесених закладом охорони здоров?я витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 , госпіталізованої 27.12.2024 до КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР, при ухваленні судового рішення не вирішувалось. ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «МКЛ № 1» ОМР з 27.12.2024 по 06.01.2025, що становить 10 ліжко-днів, вартість лікування складає 25209,21 грн. Ураховуючи, що витрати на лікування ОСОБА_3 , понесені закладом охорони здоров?я внаслідок вчинення кримінального правопорушення дотепер не відшкодовано, грошові кошти у визначеному КНП «МКЛ № 1» ОМР розмірі підлягають стягненню з ОСОБА_1 за межами кримінального провадження в порядку цивільного судочинства. Заявник вважає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору, невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, адже можливість ОСОБА_4 у будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною. Хаджибейський районний суд міста Одеси ухвалою від 04 березня 2026 року в задоволенні заяви заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадника С.О. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадника С.О. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради, відмовив. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України. В апеляційній скарзі заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури Стадник С.О. просить ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.03.2026 у справі № 521/3034/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже його незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективного захисту порушених інтересів держави. Забезпечення позову в даному випадку, виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь прокурора, а тому скаржник вважає, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам, оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 25209,21 грн, у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.03.2026 року ОСОБА_1 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відповідно відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, Комунальному некомерційному підприємству «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради роз`яснювалося право подання до апеляційного суду пояснень у письмовій формі. Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси, заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадник С.О., Національна служба здоров`я України копію ухвали про відкриття провадження отримали 28.03.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 28.03.2026 року та 22.03.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 07.05.2026 року у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 20.05.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Від представника ОСОБА_1 Тільненко О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, представник просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року, залишити без змін та поновити ОСОБА_1 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки ОСОБА_1 призначено адвоката для надання безоплатної правничої допомоги 04.05.2026 року, доступ до матеріалів справи через систему «Електронний Суд» адвокату надано 20.05.2026 року, у зв`язку із чим строк на подання відзиву на апеляційну скаргу пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню. В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 добровільно відшкодував ОСОБА_3 майнову шкоду спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що свідчить про добросовісне виконання ним своїх обов`язків перед потерпілою. Крім того, належне обґрунтування і мотивування у заяві про накладення арешту відсутнє, будь-які відомості чи обставини, які б свідчили про необхідність чи доцільність вжиття заходів забезпечення виконання рішення не зазначено, будь-які докази до заяви не додавались. Звертає увагу на необґрунтованість вимог про накладення арешту на всіх рахунках боржника без обмежень із врахуванням суми, що може бути пред`явлена до стягнення у примусовому порядку. Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 07.05.2026 року у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси, заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадник С.О., Національна служба здоров`я України, КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР, представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 повістки-повідомлення отримали 20.05.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. Від Національної служби здоров`я України надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, долучено відзив до матеріалів справи. Прокурор Бойчук М.М. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. У відповідності до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «…під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадник С.О. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради. Отже предметом судового розгляду в даній справи є вимога заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадника С.О. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 25209,21 грн. Позивач разом з позовною заявою в лютому 2026 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору, невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, адже можливість ОСОБА_4 у будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною. Апеляційний суд враховує, що як у відзиві на апеляційну скаргу так і під час судового засідання ОСОБА_2 та його представник посилались, що ОСОБА_1 на підставі ухвали суду від 27.05.2025 року звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, у зв`язку із примиренням винного з потерпілою ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 добровільно відшкодував ОСОБА_3 майнову шкоду спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що свідчить про добросовісне виконання ним своїх обов`язків перед потерпілою. Крім того, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав пояснення, що він є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 5138-5001514903 від 04.05.2022 року. Враховуючи підстави подання заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що розглядаючи заяву заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадника С.О. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України суд першої інстанції належним чином оцінив обґрунтованість доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, врахував зазначені положення закону, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Апеляційний суд вважає, що заявником не зазначено обґрунтованих підстав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення коштів, що об`єктивно існують такі ризики, як і не надано доказів на підтвердження, та застосування заходів забезпечення позову у даній справі з урахування заявлених позовних вимог, особи відповідача і його поведінки, який добровільно відшкодував шкоду потерпілій спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені. Розглядаючи заяву, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, при цьому врахувавши, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Колегія суддів зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, із наданням доказів. Проте заява про забезпечення позову не містить таких обґрунтувань. Крім того, сторони підтвердили, що ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченої ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, у зв?язку з примиренням винного з потерпілою, тому не сплата відповідачем витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, як зазначив відповідач у зв`язку із непогодженням із розміром, не свідчить про намір відповідача ухилитися від виконання рішення суду. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури Стадника Сергія Олександровича, залишити без задоволення. Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.П. Лозко М.В. Назарова