Постанова 4812 № 470/782/25

10.06.26 22-ц/812/1320/26 Справа №470/782/25 Головуюча у 1-й інстанції Луста С. А. Провадження № 22ц/812/1320/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 червня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., із секретарем: Лівшенком О. С., за участю: представниці стягувачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана від її імені адвокаткою Чухраєвою Надією Сергіївною, на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Лусти С. А. в залі суду в с-щі Березнегувате Миколаївської області о 13 год 40 хв зі складенням 4 травня 2026 року повного судового рішення, у справі за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії головної державної виконавиці Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Адабаш Каріни Михайлівни (далі головна державна виконавиця Баштанського ВДВС Адабаш К. М.) зі складення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з виконання судового наказу за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини, - В С Т А Н О В И Л А: Судовим наказом Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2025 року, у якому усунуто описку за ухвалою того ж суду від 1 грудня 2025 року, постановлено про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки щомісячно з усіх видів його доходів. Судовий наказ набрав законної сили та знаходиться на примусовому виконанні у Першому відділі Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 28 березня 2026 року стягувачка ОСОБА_2 , діючи через свою представницю адвокатку Чухраєву Н. С., звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії головної державної виконавиці Баштанського ВДВС Адабаш К. М. при примусовому виконанні судового рішення у виконавчому провадженні №80140845 в частині складення виконавицею розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 18 березня 2026 року без врахування середнього заробітку по Миколаївській області. Просила про зобов`язання головної державної виконавиці зробити перерахунок такої заборгованості з урахуванням середнього заробітку по Миколаївської області помісячно за період з серпня 2025 року по лютий 2026 року. В обґрунтування поданої скарги зазначала, що боржник ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, внаслідок чого має нестабільний дохід і тому розрахунок аліментів повинен здійснюватися із застосування середнього заробітку у даній місцевості, регіону, тобто виходячи із середнього заробітку по Миколаївській області. Втім, державна виконавиця під час розрахунку використала дані по середньому заробітку у Баштанському районі Миколаївської області, які є значно меншими, ніж по області, що призвело до неотримання стягувачкою аліментів, а неповнолітньою дитиною утримання. Посилаючись на викладені обставини, просила визнати виконаний розрахунок неправомірним та зобов`язати державну виконавицю виконати його з урахуванням наданих стягувачкою офіційних даних про середню заробітну плату по Миколаївської області. Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2026 року з Першого ВДВС у Баштанському районі Миколаївської області витребувано матеріали виконавчого провадження. 27 квітня 2026 року на виконання ухвали суду надійшли матеріали виконавчого провадження. Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено. При постановленні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що стягувачкою не доведена наявність підстав для перерахунку заборгованості зі стягнення аліментів, яка розрахована, виходячи із середнього заробітку для даної місцевості, якою є Баштанський район Миколаївської області. Не погодившись з ухвалою суду, стягувачка ОСОБА_2 , від імені якої діє її представниця ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначила про не надання судом належної правової оцінки факту неправильного обрахунку заборгованості, і тому просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її скаргу задовольнити та визнати неправомірними дії головної державної виконавиці щодо розрахунку у виконавчому провадження, починаючи з 20 серпня 2025 року по сьогоднішній день, і зобов`язати виконавицю зробити перерахунок заборгованості, виходячи із середньої заробітної плати працівника за офіційними показниками по Миколаївської області. Посилалася на те, що суд не взяв до уваги, що під даною місцевістю, у розумінні середнього заробітку, визнається регіон, яким відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України «Про засади державної регіональної політики» є Миколаївська область, а не Баштанський район Миколаївської області. Тому взяв за основу середній заробіток по Баштанському району під час обрахунку боргу зі сплати аліментів, головна державна виконавиця штучно занизила розмір аліментів, який підлягає сплаті на утримання доньки на користь стягувачки, що порушує їх права та інтереси. Вважала вибір виконавицею «нижчого» показника середнього заробітку упередженістю та непрофесіоналізмом під час здійснення дій у виконавчому провадженні. Відзивів на апеляційну скаргу іншими учасниками виконавчого провадження не надано. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, постановлену протокольно, подані 8 червня 2026 року додаткові письмові пояснення від імені ОСОБА_2 , як додаткові доводи на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції повернуто без розгляду відповідно до статей 126, 364 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що приймають участь у справі перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного. Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до частини 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства. За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802 № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України. У статті 81 СК України вказано, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - Перелік № 146). У пункті 1 вказаного Переліку в редакції, чинній на час проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зазначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;6)заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам І групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку. Заборгованість за аліментами платника аліментів, якій на час її виникнення не працював або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеної системі оподаткування, визначається із середньої заробітної плати для даної місцевості (частина 2 статті 195 СК України). При тому окремого визначення «середнього заробітку для даної місцевості» ні положення СК України, ні положення Закону України «Про виконавче провадження» чи Інструкції №512/5 або Переліку № 146 не містять. Тобто, у відповідності до частин 3 та 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), зокрема, і виходячи із середнього заробітку для даної місцевості, визначаються виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. У передбачених у частині 4 названої статті випадках, виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику. Саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику. І в цьому разі, як боржник, так і стягувач у виконавчому провадженні зобов`язані повідомляти державного виконавця про джерела та усі види доходів платника аліментів, на підставі яких виконавець здійснює перерахунок заборгованості. І лише при надходженні офіційних даних про отримані суми доходів платником аліментів або зміну розміру середнього заробітку, державний виконавець здійснює перерахунок заборгованості виключно на підставі заяви одержувача аліментів (частина 2 статті 195 СК), у всіх інших випадках здійснювати розрахунок на підставі наданих даних про отримання доходів, як боржником, так і стягувачем. Якщо ж з приводу розрахунку заборгованості виникає спір між стягувачем та боржником, він розглядається судом (частина 3 статті 195 СК України). При вирішенні справи судом встановлено, що з божника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , 2010 року народження, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу,) починаючи з 20 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.16). Постановою головної державної виконавиці Першого відділу Баштанського ВДВС від 2 лютого 2026 року за виданим судом виконавчим документом у виді судового наказу відкрито виконавче провадження №80140845 зі стягнення аліментів (т.1 а.с.235). За розрахунками головної державної виконавиці боржнику нарахована заборгованість зі сплати аліментів, виходячи із середнього заробітку у даній місцевості, як фізичній особі-підприємцю спочатку станом на 18 березня 2026 року, виходячи із середнього заробітку у даній місцевості по Баштанському району Миколаївської області в розмірі 11 739 грн (т. 1 а.с.82). А потім, після звернення боржника з платіжними інструкціями зі сплати аліментів та отримання офіційних даних статистики з розміру середнього заробітку у Баштанському районі Миколаївської області, здійснено два перерахунки заборгованості станом на 31 березня 2026 року і станом на 27 квітня 2026 року (т.1 а.с.231-234). При тому у всіх випадках за основу розрахунку заборгованості зі сплати аліментів головною державною виконавицею взято розмір середнього заробітку по Баштанському району Миколаївської області відповідно до частини 2 статті 195 СК України, оскільки боржник є фізичною особою-підприємцем за спрощеною системою оподаткування. Разом з тим, не погоджуючись з проведеними головною державною виконавицею щомісячними розрахунками заборгованості, стягувачка, від імені якої діє представниця, посилалися на неправомірні дії виконавиці в частині використання для розрахунку середнього заробітку не по Миколаївській області, а по Баштанському району Миколаївської області, заробіток по якому є нижчим, ніж по області. Вважаючи таке обчислення заборгованості з аліментів, виходячи із розміру середньої заробітної плати по Баштанському району, а не по області, несправедливим та таким, що не відповідає розумінню «даної місцевості», стягувачка аліментів звернулася до суду із цією скаргою. Згідно із частиною 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом. Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до частини 8 цієї статті питання заборгованості вирішується судом лише у разі спору про її розмір (чинний на час закінчення виконавчого провадження). Таким чином законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Такі висновки викладені у постановах ВС від 6 червня 2018 року в справі №756/13754/14-ц і від 7 жовтня 2019 року у справі №760/22598/15ц, та постанові ВП ВС від 25 квітня 2018 року при розгляді справи №572/1762/15ц. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 81 СК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Тлумачення положень вищевказаного Переліку видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, та який є підзаконним нормативно-правовим актом, здійснюється з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права). Так, положення статті 81 СК України та частини 3 статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не лише його заробітку. При тому положення частини 2 статті 195 СК України можуть бути застосовані лише у випадку виникнення заборгованості у особи, яка не працювала чи є фізичною особою-підприємцем, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. А отже, підставою для розрахунку боргу у відповідності до абзацу першого частини 2 статті 195 СК України потрібна сукупність умов: непрацевлаштованість платника аліментів чи здійснення ним діяльності в якості фізичної особи-підприємця; застосування до розрахунку середньої заробітної плати, визначеної для працівника у тій місцевості, де він проживає та повинен працевлаштуватися чи по факту здійснює діяльність фізичної особи-підприємця, отримує та витрачає дохід. В той же час представниця стягувачки вважала за необхідне застосувати показник середнього заробітку по Миколаївської області, як регіону відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України «Про засади державної регіональної політики». Натомість, частина 2 статті 195 СК України беззаперечно вказує на використання виконавцем даних про середню заробітну плату не по регіону, а по даній місцевості. Тобто місцевість і регіон це дійсно споріднені, але різні за масштабом і змістом географічні, політичні, економічні поняття, в яких місцевістю є конкретне «місце», а саме місто, село чи район, а регіоном може бути, як область, так і більше географічне місце Південь, Схід чи Захід країни. Отже, за встановлених у справі обставин, судом першої інстанції правильно виснувано та перепровірено у суді апеляційної інстанції, що під час здійснення головною державною виконавицею розрахунку заборгованості щомісячно, після отримання даних про доходи боржника, добровільну сплату ним аліментів та статистичних даних про середню заробітну плату у Баштанському районі Миколаївської області, де платник аліментів проживає та здійснює свою підприємницьку діяльність, не допущено порушення прав стягувачки та спільної дитини, на утримання якої перераховуються аліменти. Підстави для проведення виконавицею нового розрахунку, виходячи із середнього заробітку по регіону або по іншій місцевості, де розмір середнього заробітку є більшим, ніж у Баштанському районі, не узгоджуються з положеннями частини 2 статті 195 СК України та не відповідають, як положенням статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», так і іншим підзаконним і локально-нормативним документам, як регулюють визначення доходів платника аліментів та порядок нарахування заборгованості. З урахуванням наведеного дії головної державної виконавиці з щомісячного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, з врахуванням середньої заробітної плати по Баштанському району Миколаївської області, як середнього заробітку працівника у даній місцевості відповідає як логіці застосування частини 2 статті 195 СК України, так і місцю проживання та здійснення діяльності платником аліментів. Тому при встановлені зазначених фактів судом правильно застосовані норми матеріального права та зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для обчислення державним виконавцем боргу за іншим алгоритмом, на підставі здійсненого представницею стягувачки розрахунком. За наведеного судове рішення, яке ухвалене у відповідності до правильно встановлених судом обставин справи та з дотриманням норм матеріального права є таким, що не підлягає зміні чи скасуванню згідно до положень статті 375 ЦПК України. Тому подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. З підстав, передбачених статтею 141 ЦПК України, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 368, 369, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана від її імені представницею ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова