Постанова 4812 № 471/610/22

17.02.23 22-ц/812/189/23 Провадження № 22-ц/812/193/23 Головуючий суду першої інстанції Гукова І.Б. Провадження № 22-ц/812/189/23 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2023 року м. Миколаїв Справа № 471/610/22 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання - Ткаченко Н.Ю., за участю представника скаржника - ОСОБА_1 , представника державної виконавчої служби - Тарасенка К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - ОСОБА_1 , та Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2022 року, постановлену під головуванням судді Гукової І.Б., в залі судового засідання в смт. Братське, повний текст якої складено 14 грудня 2022 року, за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментам, В С Т А Н О В И В: 02 вересня 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментам. Доводи заяви обґрунтовано тим, що на виконання в Інгульському відділі державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Інгульський ВДВС) перебуває виконавче провадження № 52814837 щодо примусового виконання виконавчого листа № 471/1133/15-ц, виданого 28 жовтня 2016 року Братським районним судом Миколаївської області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2015 року. 09 червня 2022 року він дізнався від державного виконавця про наявність у нього заборгованості по аліментам в розмірі 15 000 грн. На його звернення розрахунки заборгованості по аліментам державними виконавцями робилися неодноразово, де зазначався борг по аліментам. Проте аліменти сплачувались ним виключно за розрахунками заборгованості, проведеними державними виконавцями, що є офіційними документами. Крім того, державним виконавцем Тарасенко К.В. було надано розрахунки заборгованості по аліментам станом на 01 серпня 2022 року на суму заборгованості 34 388 грн 66 коп., станом на 01 вересня 2022 року на суму заборгованості 28 066 грн 83 коп., станом на 01 жовтня 2022 року на суму 17 963 грн 83 коп. з якими він не погоджується. 01 листопада 2022 року від головного державного виконавця Інгульського ВДВС Тарасенка К.В. надійшов новий розрахунок заборгованості станом на 01 листопада 2022 року, з яким він також не погоджується. В цьому розрахунку за період з лютого по жовтень 2022 року враховується розмір середньої заробітної плати працівника по м. Миколаєву за січень 2022 року, який складає 14 382 грн, що є порушенням законодавства, оскільки чинним законодавством не передбачено що у разі відсутності інформації про розмір середньої заробітної плати працівника за певний період, необхідно враховувати розмір середньої заробітної плати працівника за попередній місяць. Також у цьому розрахунку заборгованості аналогічно як і в розрахунку станом на 01 жовтня 2022 року за період з 01 грудня 2015 року по липень 2020 року цифри у графах «розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» та «Сума аліментів, яка підлягає стягненню» відмінні від тих, які зазначались у раніше виданих розрахунках заборгованості, здійсненими іншими державними виконавцями, а також не вказані всі суми сплати боржником аліментів. Всі вищезазначені розрахунки державного виконавця Тарасенка К.В. не обґрунтовані взагалі, не містять аналізу обставин, з`ясування яких є необхідними і важливими при розгляді питання визначення заборгованості по сплаті аліментів. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Тарасенка К.В. щодо донарахування розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2021 року. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Тарасенка К.В. щодо розрахунку розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , за період з 01 січня по 01 листопада 2022 року, виходячи із середньої заробітної плати працівника по м. Миколаєву за січень 2022 року, розмір якої становить 14 382 грн. Скасувати розрахунки заборгованості по аліментам, здійснені головним державним виконавцем Інгільського ВДВС Тарасенком К.В. станом на 01 червня 2022 року на суму заборгованості 15 080 грн 74 коп., станом на 01 серпня 2022 року на суму заборгованості 34 388 грн 66 коп., станом на 01 вересня 2022 року на суму заборгованості 28 066 грн 83 коп., станом на 01 жовтня 2022 року на суму заборгованості 17 963 грн 83 коп., станом на 01 листопада 2022 року на суму заборгованості 15 360 грн 83 коп. Визнати відсутність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 станом на 01 січня 2022 року за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2021 року. Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2022 року скаргу задоволено частково. Скасовано розрахунки заборгованості по аліментам, здійснені головним державним виконавцем Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В. без дати та без номеру, а саме: станом на 01 червня 2022 року на суму заборгованості 15080 грн 74коп., станом на 01 серпня 2022 року на суму заборгованості 34 388 грн 66 коп., станом на 01 вересня 2022 року на суму заборгованості 28 066 грн 83 коп., станом на 01 жовтня 2022 року на суму заборгованості 17 963 грн 83 коп., станом на 01 листопада 2022 року на суму заборгованості 15 360 грн 83 коп. Зобов`язано державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) провести перерахунок заборгованості на підставі наданих відомостей та квитанцій у виконавчому провадженні № 52814837, перевіривши при цьому належним чином доходи боржника. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що державним виконавцем не враховані усі сплачені боржником кошти, а отже дії державного виконавця в частині нарахування боржнику заборгованості є неправомірними, а тому ці розрахунки слід скасувати, а державного виконавця зобов`язати провести перерахунок заборгованості на підставі наданих відомостей та квитанцій у виконавчому провадженні № 52814837, перевіривши при цьому належним чином доходи боржника. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 через свого представника - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги його заяви в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надана правова оцінка щодо розрахунків по заборгованості зі сплати аліментів, які раніше видавалися державним виконавцем і цими державними виконавцями вказувались суми боргу, саме які і сплачував боржник. Розрахунок заборгованості по аліментам є офіційним документом. Таким чином він діяв виключно в рамках чинного законодавства. Він сплачував аліменти у розмірах, які обраховувались виключно державними виконавцями на підставі розрахунків заборгованості зі сплати аліментів. Отже дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Тарасенка К.В. по проведеному розрахунку заборгованості по аліментам, відповідно до якого станом на 01 січня 2022 року наявна заборгованість у розмірі 25 409 грн 66 коп., є протиправними, оскільки у боржника станом на 01 січня 2022 року відсутня заборгованість. Судом першої інстанції в ухвалі не визначено та не встановлено, на підставі чого здійснювалися та чим керувались державні виконавці, здійснюючи обрахування суми аліментів, яка підлягає до стягнення, у розрахунках заборгованості зі сплати аліментів. Як вбачається, судом до розрахунку взяті дані, які зазначені головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Тарасенком К.В. у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 листопада 2022 року. Проте ним були сплачені інші суми та державним виконавцем неправильно обрахована сума аліментів, яка підлягає сплаті у жовтні 2021 року. Всього до стягнення підлягало з грудня 2015 року по жовтень 2022 року включно - 134 641 грн 68 коп., а сплачено за період з грудня 2015 року по грудень 2021 року включно - 125 258 грн. Таким чином заборгованість складає 9 383 грн 68 коп., але ж ніяк не 14 979 грн 67 коп. Частиною 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця та повідомляти про розрахунок заборгованості стягувачу та боржнику. Частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України визначає, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Офіційна інформація про розмір середньої заробітної плати працівника по м. Миколаєву за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року відсутня. Таким чином, державним виконавцем у розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 листопада 2022 року за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року враховується розмір середньої заробітної плати працівника по м. Миколаєву за січень 2022 року, який складає 14 382 грн, що є порушенням законодавства, оскільки чинним законодавством не передбачено, що у разі відсутності інформації про розмір середньої заробітної плати працівника за певний період, то необхідно враховувати розмір заробітної плати працівника за попередній місяць. До того ж визначення розміру аліментів за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року, виходячи із розрахунку середньомісячної заробітної плати у розмірі 14 382 грн, яка визначена станом на січень 2022 року, є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року по справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень. Проте, суд першої інстанції в даній справі не навів належних мотивів відхилення ним доказів, поданих боржником. А отже, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим. Від Інгульського ВДВС надійшов відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві Інгульський ВДВС зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є безпідставною, необґрунтованою, так такою, що не підлягає задоволенню. Від боржника ОСОБА_2 до державного виконавця не надходило повідомлення про отримання доходів або зміну місця роботи, також в ході проведення виконавчих дій на запити до податкової служби про джерела отримання доходів боржників надані відповіді, що інформація щодо джерел отримання доходів відсутня. На підставі отриманої інформації, керуючись статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 195 СК України державним виконавцем Тарасенком К.В. обчислювалися розрахунки заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості відповідно до офіційної інформації, яка публікується на сторінці Міністерства статистики України, а саме додатка з показниками середньої заробітної плати по регіонах, враховуючи суми сплачених боржником коштів, відповідно до вимог до форми та змісту розрахунку заборгованості по аліментам. Не погодившись з сумою заборгованості представником боржника ОСОБА_1 до Братського районного суду Миколаївської області було надано докази у вигляді копій квитанцій, копій розрахунків заборгованості. Але додані в якості доказів копії фіксальних чеків та квитанцій не несуть нової або додаткової інформації для справи та підтверджують лише факт того, що вже підтверджено державним виконавцем у розрахунку заборгованості. Доказів, які б підтверджували сплату аліментів напряму стягувачу скаржником не було надано. Головним аргументом скаржника є розрахунки заборгованості, які йому надали державні виконавці на протязі ведення виконавчого провадження. Однак державним виконавцем Тарасенком К.В. було перераховано розрахунок заборгованості з дня відкриття виконавчого провадження включаючи всі надані скаржником докази сплати, тому попередні розрахунки заборгованості, єдине на що посилається скаржник, нічого не доводять, так як складались державними виконавцями виключно відштовхуючись від даних попереднього розрахунку заборгованості складеного попереднім державним виконавцем, та могли містити помилки. Поточні платежі по аліментам не є предметом спору, тому вказувати їх у скарзі недоречно. Не погодившись з ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2022 року Інгульський ВДВС також оскаржив її в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги, де посилаючись на безпідставність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просив її скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконанні в Інгульсокму ВДВС знаходиться виконавче провадження № 52814837 відносно боржника ОСОБА_2 . Згідно частини 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини 1 цієї статті. Відповідно до статті 195 Сімейного Кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилось їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місяця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Від боржника ОСОБА_2 до державного виконавця не надходило повідомлення про отримані доходи або зміну місця роботи, також в ході проведення виконавчих дій на запити до Податкової служби про джерела отримання доходів боржників надані відповіді, що інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня. На підставі отриманої інформації керуючись статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 195 Сімейного Кодексу України державним виконавцем Тарасенко К.В. обчислялися розрахунки заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника на сторінці Міністерства статистики України, а саме додатка з показниками середньої заробітної плати по регіонах, враховуючи суми сплачених боржником коштів, відповідно вимог до форми та змісту розрахунку заборгованості по аліментам. Не погодившись з сумою заборгованості представником боржника ОСОБА_1 до Братського районного суду Миколаївської області було надано докази у вигляді копій квитанцій, копій розрахунків заборгованості. Додані в якості доказів копії фіскальних чеків та квитанцій не несуть нової або додаткової інформації для справи та підтверджують лише факт того, що вже підтверджено державним виконавцем у розрахунку заборгованості. Доказів, які б підтверджували, сплату аліментів напряму стягувачу скаржником не було надано. Також представник ОСОБА_2 неодноразово змінював свої вимоги. Проте всупереч пункту 4 статті 49 ЦПК України зміни фактичних обставин справи не відбулось. Представник ОСОБА_2 не надав жодного підтвердження сплати заборгованості, яку б не було враховано виконавцем, натомість надавав квитанції сплати поточної заборгованості за 2022 рік, яку скаржник визнає, підтверджує платежами за 2022 рік та яку не оскаржував у первісних вимогах. Таким чином представником скаржника не було доведено жодного факту, який доказував неправильність розрахунку державного виконавця. У мотивувальній частині оскаржуваної ухвали взагалі не зазначено, які саме норми закону були порушені і ким, також не наведено, які саме докази були прийняті судом до уваги на підставі яких встановлені відповідні обставини, які докази було відхиллено та мотиви їх відхилення, а також чи досліджувалися надані докази при прийнятті ухвали. На день слухання справи від інших учасників справи відзиву на апеляційні скарги не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, апеляційну скаргу Інгульського ВДВС слід задовольнити, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що на виконанні Інгульського ВДВС перебуває виконавче провадження № 52814837 з примусового виконання виконавчого листа № 471/1133/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 10 червня 2022 року на адресу боржника надійшов розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого, станом на 01 червня 2022 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість у сумі 15 080 грн.74 коп. 16 червня 2022 року, у відповідь на заяву представника ОСОБА_2 , на електронну адресу представника скаржника надійшов розрахунок заборгованості по аліментам, оформлений неналежним чином. Відповідно до вказаного розрахунку по аліментам станом на 01 червня 2022 року обліковується заборгованість у розмірі 15 080 грн 74 коп. При цьому у розрахунку заборгованості вказується про наявність заборгованості станом на 01 лютого 2021 року у розмірі 13 590 грн 93 коп. Не погодившись із розрахунком заборгованості, представником ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , на електронну пошту Інгульського ВДВС 26 червня 2022 року була подана скарга на дії державного виконавця з приводу неправильного розрахунку заборгованості по аліментам із додаванням раніше виданих розрахунків заборгованості. 29 липня 2022 року було отримано відповідь на вищезазначену скаргу, де зазначалось, що відповідно до винесених 19 лютого 2021 року постанов державним виконавцем Рижик Ю.О. заборгованість зі сплати аліментів за період з 01 грудня 2015 року по 19 лютого 2021 року складає 13 590 грн 93 коп. 29 серпня 2022 року начальником Інгульського ВДВС було надано новий розрахунок, згідно якого заборгованість станом на 01 січня 2022 року становить 25 409 грн 66 коп. Згідно матеріалів виконавчого провадження, що містяться в матеріалах справи ОСОБА_2 вважається таким, що має заборгованість по сплаті аліментів, а також таким, що не працює, у зв`язку з чим державний виконавець розраховує заборгованість зі сплати аліментів за попередні роки на підставі частини 2 статті 195 СК України, а саме - розмір аліментів, належних до сплати, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (м. Миколаєва). Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають , що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права та свободи. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог апеляційний скарг, колегія суддів вважає, що ухвала Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2022 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства Порядок стягнення аліментів здійснюється відповідно до вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», норм Сімейного Кодексу України (далі - СК України), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 04 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року № 489/20802 ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція). Відповідно до частини 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон) визначення суми заборгованість зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомляти про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1)находження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2)подання заяви стягувачем або боржником; 3)надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідну заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4)надіслання виконавчого документу за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5)закінчення виконавчого провадження (частина 4 статті 71 Закону). Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі (частина 13 статті 71 Закону). Згідно частини 2 статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Пунктом 3 Розділу XVI Інструкції визначено, що у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання (пункт 4 Розділу XVI). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця» У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим». У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц зроблено висновок, що «загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії». У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 572/2303/19 вказано, що «відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши, що матеріалами виконавчого провадження підтверджена наявність певного боргу по аліментам з боку заявника, а останній не був позбавлений подати такі докази на спростування наявного у виконавчому провадженні розрахунку, проте належними та допустимими доказами не спростував, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, прийшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги». Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З встановлених обставин та наведених матеріалів справи, колегія суддів вважає, що при виконанні судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 головний державний виконавець Інгульського ВДВС Тарасенко К.В. щодо розрахунку заборгованості по сплаті аліментів діяв в межах своїх повноважень, передбачених Законом. Як встановлено з матеріалів справи та пояснень сторін ОСОБА_2 не працевлаштований, доходи, з яких могли б сплачуватися аліменти державним виконавцем не встановлено, а тому розмір щомісячних аліментів боржнику нараховувався відповідно до приписів частини 2 статті 195 СК України виходячи із середньої заробітної плати працівника для м. Миколаєва. Боржник повинен виконувати свій обов`язок щодо сплати аліментів щомісячними платежами у розмірі визначеному державним виконавцем на підстави статистичних даних Головного управління статистики у Миколаївській області щодо середньої заробітної плати працівника для м. Миколаєва шляхом перерахування встановленої грошової суми аліментів на банківський рахунок Інгульського ВДВС. З пояснень державного виконавця Тарасенка К.В. та наданого розрахунку за 2022 року боржник має заборгованість за аліментами, яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати ОСОБА_2 щомісячних платежів або сплати аліментів не в тому розмірі, в якому визначений цей платіж. Розрахунки заборгованості по аліментам визначаються за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, де відображаються дані по кожному платежу аліментів, сплаченому боржником. У зв`язку зі скаргами боржника було зроблено зведений розрахунок заборгованості, де були перевірені всі доводи боржника щодо сплати аліментів та була встановлена сума заборгованості станом на 01 листопада 2022 року у розмірі 15 360,83 грн. Представник боржника в суді апеляційної інстанції не заперечував, що за час виплати аліментів мали місце випадки, коли ОСОБА_2 аліменти за деякі місяці взагалі не сплачувались, сплачувались в меншому розмірі, як то було визначено державним виконавцем, а іноді мали місце переплати. Отже, матеріалами виконавчого провадження підтверджена наявність певного боргу по аліментам з боку заявника, а останній не надав ні суду першої інстанції, ні до апеляційного суду докази за правилами статей 77-80 ЦПК України на спростування наявного у виконавчому провадженні розрахунку, проте не був позбавлений такої можливості. За такого висновок суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця в частині нарахування боржнику заборгованості є неправомірними, а тому ці розрахунки слід скасувати, а державного виконавця зобов`язати провести перерахунок заборгованості на підставі наданих відомостей та квитанцій у виконавчому провадженні та перевірити при цьому належним чином доходи боржника не відповідає встановленим обставинам справи, наданим учасникам справи доказам та не відповідає наведеним нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги боржника про неправомірність нарахування заборгованості по аліментам за період з 01 січня по 01 листопада 2022 року, виходячи із середньої заробітної плати працівника по м. Миколаєву за січень 2022 року, розмір якої становить 14 382 грн не заслуговують на увагу, оскільки за інформацією Головного управління статистики у Миколаївській області ( т. 1 а.с. 243) з лютого по вересень 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та згідно з положеннями пункту 1 Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 05 березня 2022 року № 2115-IX суб`єктами господарювання не подавались відповідні звіти, на підставі яких формується розрахунок статистичної інформації щодо середньої заробітної плати штатних працівників по Україні та її регіонах. Отже, державний виконавець обґрунтовано нараховував з лютого по вересень 2022 року розмір щомісячних аліментів, виходячи з розміру 14 382 грн, що не порушує права боржника, оскільки при встановлені іншого розміру середньої заробітної плати працівника по м. Миколаєву за цей період, державний виконавець буде зобов`язаний зробити перерахунок таких нарахувань. В іншому випадку не нарахування аліментів за цей період та відповідно несплата їх боржником буде порушувати права дитини на отримання аліментів, визначених за рішенням суду. Щодо вимоги ОСОБА_2 про скасування помісячних розрахунків заборгованості по аліментам на певний період часу, то така вимога є безпідставною, з огляду на те, що обрахунок щомісячної заборгованості зі сплати аліментів дійсний тільки протягом одного місяця, оскільки така заборгованість обраховується державним виконавцем щомісячно та піддається корегуванню відповідно до надісланих документів, що підтверджують розмір оплати заборгованості та чергового платежу. Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відмови суду першої інстанції у визнанні відсутності заборгованості по аліментах за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2021 року є неприйнятними, оскільки такий спосіб порушеного права боржника не передбачено у порядку розгляду скарги на підставі статті 447 ЦПК України, яка конкретизує які питання розглядаються шляхом подання скарги (рішення дії або бездіяльність державного виконавця) статті 449 ЦПК України, що регламентує строки подання такої скарги. З огляду на викладене, колегія суддів встановила, що оспорювані розрахунки заборгованості є законними та обґрунтованими, такими, що складені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді скарги порушені норми процесуального права щодо встановлення обставин справи та надання їм належної правової оцінки, а тому на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 КПК України ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги. Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційних скарг, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України). Законом України «Про судовий збір» ставка судового збору при зверненні до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця не визначена. За такого Сівковим В.Ю. при зверненні до суду зі скаргою, судовий збір не сплачувався. При зверненні до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2022 року ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у розмірі 496,20 грн. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, то витрати, понесені ним по сплаті судового збору, слід віднести за його рахунок. Інгульським ВДВС було сплачено судовий збір у розмірі 2 481 грн (платіжне доручення № 230 від 20 січня 2023 року), якій підлягає стягненню з ОСОБА_2 у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги. Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити. Ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_1 , про визнання протиправними дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенка Костянтина Вікторовича щодо донарахування розміру заборгованості по аліментах; розрахунку розміру аліментів за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року; скасування розрахунків заборгованості по аліментам, за період з 01 червня 2022 року по 01 листопада 2022 року та визнання відсутності заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2021 року, відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 2 481 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 17 лютого 2023 року.