Постанова Миколаївський апеляційний суд № 467/929/25

10.06.26 22-ц/812/1202/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 467/929/25 Номер провадження 22-ц/812/1202/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Ключенковою Христиною Владиславівною на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Явіци І.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (надалі - ТОВ «Санфорд Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У липні 2025 року ТОВ «Санфорд Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 07 грудня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.21813.004630600, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти на поточні потреби у розмірі 54287,00 грн строком на 36 місяців, а остання, у свою чергу, зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у розмірі 15,00 % річних, які нараховуються два рази на місяць методом факт/факт на неповернуту суму кредиту. Банк свої зобов`язання за умовами вказаного договору повністю виконав, перерахувавши на поточний банківський рахунок відповідача обумовлену суму кредитних коштів, тоді як ОСОБА_1 умови договору виконала частково, сплатила банку у рахунок погашення кредиту лише 22 953,51 грн. У зв`язку із чим, станом на 07 грудня 2021 року утворилась заборгованість (станом на кінець строку кредитування) 74 751,28 грн, із яких: 50 495,48 грн - це заборгованість за основним боргом, а 24255,80 грн - заборгованість за процентами. 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» укладено договір факторингу №16/11-23 за умовами якого останнє набуло права вимоги за кредитним договором № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року. В подальшому, на підставі договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року, однак поза межами строку кредитування, тобто після 21 грудня 2021 року ні проценти, ніякі інші платежі нараховані не були. Проте, на підставі ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України відповідач, як така, що прострочила зобов`язання за кредитним договором, має сплатити на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 2644,94 грн та 3% річних у сумі 479,23 грн, що нараховані за період з дати закінчення строку дії договору, тобто з 08 грудня 2021 року і до 23 лютого 2022 року, що передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 77 875,45 грн з яких: 50495,48 грн - заборгованість за основним боргом, 24 255,80 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 2 644,94 грн - інфляційні втрати та 479,23 грн - 3% річних. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати: 2422,40 грн судового збору та 7 200 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2025 року, в якому ухвалою того суду від 08 жовтня 2025 року виправлено описку позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року в розмірі 77 875,45 грн, яка складається з: 50495,48 грн - заборгованість за основним боргом; 24 255,80 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 644,94 грн - інфляційних втрат, 479,23 грн - 3% річних. Вирішено питання про судові витрати. Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2025 року вказане заочне рішення було скасовано, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року в розмірі 77 875,45 грн, яка складається з: 50495,48 грн - заборгованість за основним боргом; 24 255,80 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 644,94 грн - інфляційних втрат, 479,23 грн - 3% річних. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, відтак права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання нею умов укладеного кредитного договору та непогашення дійсної заборгованості, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками за користування кредитом, інфляційними втратами та 3% річних, яка у цій справі є підтвердженою належними, допустимим і достовірними доказами, у тому числі й їх сукупністю. Також суд виходив з того, що строк позовної давності позивачем на звернення до суду з позовом не було пропущено, оскільки з 2022 року до вересня 2025 року перебіг строку позовної давності був зупинений, а крім того строк позовної давності було продовжено у зв`язку з встановленням по всій території України карантину з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ключенкова Х.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову та стягнути судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув увагу на те, що позивачем не доведено безперервний перехід прав вимоги до позивача щодо кредитного зобов`язання ОСОБА_1 . Вказує про те, що неправомірно нараховано інфляційні витрати та 3% річних за період з 08 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року, оскільки договори факторингу укладені 16 листопада 2023 року та 29 грудня 2023 року. Крім того звертає увагу, що судові витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Санфорд Капітал» просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на її безпідставність. Крім того просив, стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній відповідає. Як вбачається з матеріалів справи і таке та встановлено судом, 07 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Ідея Банк» із заявою-анкетою та заявою про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк». Того ж дня, між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.21813.004630600, за умовами якого їй надано кредит в розмірі 54 287 грн, включаючи витрати на страховий платіж, строком на 36 місяців. Згідно умов п. 1.4 кредитного договору сторони погодили, що станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 9.5%, що разом з Маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмір 15%. Пунктом 1.12 кредитного договору передбачено, що позичальник надала свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. За цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку перерахувати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Відповідно до п. 1.13 кредитного договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок у гривні в рамках пакету послуг «2620_Стартовий_ПР», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Умовами п. 2.1 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 7 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Згідно умов п. 2.5 кредитного договору нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту, базою для нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості є початкова сума кредиту. Графік щомісячних платежів позичальника за цим договором в розрізі сум погашення кредиту, процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно пункту 5.7. договору реальна річна процентна ставка складає 102.30751038%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом на момент укладення договору складає 116860,98 грн. Графік щомісячних платежів за кредитним договором, викладено у пункті 6 договору. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту. Вказаний кредитний договір та паспорт споживчого кредиту власноруч підписано ОСОБА_1 , що свідчить про те, що остання була ознайомлена з усіма істотними умовами договору. Крім того, 07 грудня 2018 року укладено договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.21813.004630600, умовами якого, зокрема, визначено розмір страхового внеску за цим договором в розмір 7 080,91 грн. Виписка по кредитному договору № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року містить інформацію про рух коштів по вказаному договору, зокрема, про видачу 07 грудня 2018 року кредиту в розмірі 54 287 грн та часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Згідно довідки-розрахунку АТ «Ідея Банк» станом на 16 листопада 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року становить 118 924, 67 грн, яка складається з: 1) заборгованості за основним боргом в розмірі 50 495,48 грн; 2) заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 24 255,80 грн; 3) заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 44 173,39 грн. 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (Фактор) укладено договір факторингу № 16/11-23, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16/11-23 від 16 листопада 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуло право грошової вимоги за договором № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року на суму 118924,67 грн., яка складається із: 1) заборгованості за основним боргом в розмірі 50 495,48 грн; 2) заборгованості за відсотками в розмірі 24 255,80 грн; 3) заборгованості за комісіями в розмірі 44 173,39 грн. На виконання умов договору факторингу № 16/11-23 від 23 листопада 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» було сплачено грошові кошти, про що свідчить копія платіжної інструкції № 608 від 17 листопада 2023 року. В подальшому, 29 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (Клієнт) та ТОВ «Санфорд Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу № 29/12-23, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає право вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право грошової вимоги за договором № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року на суму 118924,67 грн, яка складається із: 1) заборгованості за основним боргом в розмірі 50 495,48 грн; 2) заборгованості за відсотками в розмірі 24 255,80 грн; 3) заборгованості за комісіями в розмірі 44 173,39 грн. Згідно копій платіжних інструкцій № 13 від 29 грудня 2023 року, № 1 від 28 лютого 2024 року, № 3, 4, 5 від 29 лютого 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» сплатила на виконання умов договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року. Отже, наведене свідчить про те, що ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору щодо сплати грошових коштів заборгованість становить 77 875,45 грн із яких: 74 751,28 грн - сума боргу, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 50 495,48 грн, заборгованості за відсотками - 24 255,80 грн, а також 2644,94 грн - інфляційних втрати та 478,23 грн - 3% річних, які нараховані з 08 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року. За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За ч 2. ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. З огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу позивач ТОВ «Санфорд Капітал» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором щодо стягнення заборгованості за вказаним вище кредитним договором № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року у розмірі 74 751,28 грн, а також в подальшому нарахованим за період з 08 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року 2644,94 грн - інфляційних втрат та 478,23 грн - 3% річних. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено перехід права вимоги до ОСОБА_1 щодо її кредитного зобов`язання за кредитним договором № Z62.21813.004630600 від 07 грудня 2018 року не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами (договорами факторингу та реєстрами боржників та витягів з реєстрів боржників) наявними в матеріалах справи. Посилання в апеляційній скарзі на неправомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 08 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року, оскільки договори факторингу укладені 16 листопада 2023 року та 29 грудня 2023 року не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки до позивача як до нового кредитора перейшли усі права первісного кредитора АТ «Ідея Банк» у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі й нарахуванняінфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, що відповідає вимогам статей 514, 625 ЦК України. Що стосується судових витрат на правову допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, позивач у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7 200 грн. Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України). З огляду на положення статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19)). На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18). Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 336/1448/22 (провадження № 61-7275св24). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони. З власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24). У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року та від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20). Крім того, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову. На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи, до позовної заяви позивачем додано: копію договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» і Адвокатським Об`єднанням «Альянс ДЛС», Додаток № 2 до договору від 01 квітня 2024 року, реєстр боржників, Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 05 травня 2025 року. Згідно умов Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, адвокатське об`єднання «Альянс ДЛС» зобов`язується надавати ТОВ «Санфорд Капітал» правничу допомогу, зокрема складання підписання та подання до суду позовних заяв щодо стягнення заборгованості з боржників, складання та підписання та подання апеляційних скарг, участь в судових засіданнях усіх юрисдикцій та інстанцій, незалежно від форм судочинства та інше (п.1.1., 1.2.). Сума гонорару за фактичне стягнення заборгованості за цим Договором становить 10% від фактично отриманих грошових коштів від боржників. Сума гонорару визначається в Акті приймання-передачі наданих послуг (п.3.3.1, 3.4.2). Згідно Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05 травня 2025 року загальна сума гонорару становить 7 200 грн, яка складається з: проведення юридичного та фінансового аналізу - 1 200 грн, складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості - 6000 грн. Відповідач заперечувала щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на його неспівмірність. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про судові витрати на правову допомогу виходив з характеру виконаної роботи адвокатом, принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності таких витрат та їхнього розміру, а також критерію значимості таких дій у справі, у тому числі й роботи адвоката, пов`язаною з поданням позовної заяви, із переглядом заочного рішення у справі, ураховуючи те, що позовна заява викладена логічно і обґрунтовано, так само як і заперечення на заочне рішення, яке містить власні аргументи стосовно кожного аргумента сторони відповідача, а відтак дійшов вірного висновку, стягнувши з відповідача на користь позивача 7 200 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до заперечень на позов та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України. Крім того, представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про стягнення з відповідача 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду. На підтвердження надання вказаної допомоги представником позивача надано Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 7 від 26 травня 2026 року, в якому вказано, що правова допомога пов`язана лише зі складанням, підписанням та поданням відзиву на апеляційну скаргу. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки викладені у постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Великої Палати Верховного Суду яка зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Таким чином, аналізуючи матеріали справи колегія суддів вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений у суді апеляційної інстанції, визначений адвокатом у розмірі 3000 грн є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 77 875,45 грн, тобто справа відноситься до малозначних та враховуючи те, що послуги адвоката пов`язані лише з поданням відзиву на апеляційну скаргу, колегія вважає, що сума заявлених витрат на правову допомогу в апеляційний інстанції підлягає зменшенню до 1500 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Ключенковою Христиною Владиславівною залишити без задоволення. Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст складено 10 червня 2026 року.