Постанова 4812 № 479/1354/25

30.04.26 22-ц/812/1018/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 479/1354/25 Номер провадження 22-ц/812/1018/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», подану в його інтересах адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді - Репушевської О.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст «Капітал» (надалі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в с т а н о в и л а: У вересні 2025 року ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. В обґрунтування позову зазначено, що 10 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №4877917, на строк 360 днів, зі сплатою процентів до якого 13 серпня 2024 року укладено Додатковий договір, в який також були внесені зміни згідно, якого сума кредиту становила 7500 грн. 31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу №31/03/2025, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №31/03/2025, ТОВ «Лінеура Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37 275,00 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст» ні на рахунки попереднього кредитора. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 47 700 грн, яка складається з суми кредиту - 7500 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 26 025 грн, нарахованих процентів за 126 днів - 14 175 грн. Крім того, в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України позивач просив зазначити у рішенні суду про те, що (особі), яка здійснюватиме примусове виконання цього рішення слід нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості та стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на його користь, а також понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та 10 000 грн витрат на правничу допомогу. Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 700 грн та витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» в інтересах якого діє адвокат Крюкова М.В. подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неповне встановлення та оцінку доказів, просила його скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн та 8 000 грн в апеляційній інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не врахував надані представником позивача докази понесених судових витрат на правничу допомогу, а також правові висновки Верховного Суду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи і таке та встановлено судом, що 10 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №4877917, на строк 360 днів зі сплатою процентів, до якого 13 серпня 2024 року укладено Додатковий договір, в який також були внесені зміни, згідно якого сума кредиту становила 7500 грн. 31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу №31/03/2025, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №31/03/2025, ТОВ «Лінеура Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37 275,00 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст» ні на рахунки попереднього кредитора. Задовольняючи частково позов, суд виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 700 грн. при цьому суд не вбачав підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних в порядку, передбаченому ч.ч.10,11 ст. 265 ЦПК України. Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржувалося, а відтак не є предметом апеляційного перегляду. Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд виходив з їх недоведеності. З таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне. Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України). З огляду на положення статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19)). На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18). Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 336/1448/22 (провадження № 61-7275св24). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони. З власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24). У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року та від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20). Як вбачається із матеріалів справи, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітній М.М.; копію ордеру про надання правничої допомоги на підставі договору від 10 грудня 2024 року серії АІ №2000085 від 22 вересня 2025 року; акт №10867 прийому-передачі виконаних робіт від 22 вересня 2025 року, заявку №10867 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року. У пункті 2.2. Договору №10/12-2024 сторони передбачили, що адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги, зокрема представництво інтересів клієнта в судових органах усіх рівнів. Послуги професійної правничої допомоги надаються адвокатом клієнту на підставі укладеної заявки на виконання доручення, яка є невід`ємною частиною Договору (п.4.4.). Після виконання заявки адвокат складає Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає клієнту для узгодження та підпису (п.4.6.). Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) надається адвокатом клієнту протягом 5 календарних днів після виконання заявки (п.4.7.). Клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили (п.4.8.). Згідно заявки №10867 на виконання доручення до Договору№10/12-2024 від 10 грудня 2024 року клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №4877917 від 10 серпня 2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . Згідно Акту прийму-передачі виконаних робі (наданих послуг) №10867 від 22 вересня 2025 року згідно Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року адвокатом Столітнім М.М. були надані слідуючи послуги: зустріч адвоката та клієнта, надання усної первинної консультації 0,5 год 440 грн, дослідження наданих клієнтом документів та наліз фактичних обставин справи 1 год 840 грн, аналіз чинного законодавства, судової практики 0,5 год. 440 грн, підготовка позицій ефективного захисту права та інтересів клієнта 1 год 840 грн, , письмова юридична консультація 1 год. 840 грн, складання, оформлення та направлення адвокатських запитів 1 год 840 грн, складання позовної заяви до Кривоозерського районного суду Миколаївської області 2 год 1640 грн, складання та оформлення інших документів 1 год 840 грн, складання та оформлення процесуальних документів для розгляду справи в суді першої інстанції 2 год 1640 грн, представництво інтересів клієнта у судових засіданнях 2 год -1640 грн. Загальна сума витрат складає 10 000 грн. Отже, надані позивачем документи є належними та достатніми доказами на підтвердження надання адвокатом Столітнім М.М. професійної правничої допомоги у даній справі. При цьому колегія суддів враховує загальні засади цивільного судочинства, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, зокрема, принципи справедливості, добросовісності та розумності. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ураховуючи наведене, дослідивши та оцінивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, враховуючи критерії обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їх розміру, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, надану адвокатом Столітнім М.М., своєму клієнту ТОВ «ФК «Фінтраст» у розмірі 5 000 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони. Колегія суддів з огляду на те, що справа, яка переглядається, не відноситься до складних, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи складання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про часткове стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Що стосується витрат на професійну допомогу в суді апеляційної інстанції колегія виходить з наступного. Як на підтвердження надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги додано копію Договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, укладений між ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» та адвокатом Крюковою М.В.; копію ордеру про надання правничої допомоги на підставі договору від 07 липня 2022 року серії АН №1942704 від 25 березня 2026 року; звіт від 30 березня 2026 року про надання правової допомоги згідно договору №07/07-2022 від 07 липня 2022 року та платіжну інструкцію №8356 від 30 березня 2026 року. Згідно п.1. Договору про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року предметом договору є надання клієнту правової допомоги, представництво інтересів, зокрема у судах під час здійснення цивільного судочинства. Оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Факт надання послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги (п 3 Договору). Як вбачається зі звіту про надання правової допомоги від 30 березня 2026 року адвокатом Крюковою М.В. була надана правова допомога ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у виді правової експертизи документів, складання апеляційної скарги та подання до суду апеляційної скарги, що становить 4 год вартістю 8 000 грн, які сплачені 30 березня 2026 року. Разом з тим, колегія суддів з огляду на те, що справа, яка переглядається не відноситься до складних, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи складання апеляційної скарги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про часткове стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 2000 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», подану в його інтересах адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною задовольнити частково. Заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області 02 березня 2026 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн за апеляційний перегляд справи. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова Т.В. Серебрякова Повний текст складено 30 квітня 2026 року.