Ухвала КАС ВС № 460/10761/24

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ справа №460/10761/24 адміністративне провадження № К/990/21825/26 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за позовом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Автострада", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БУДАЛЬЯНС ГРУП", Приватне акціонерне товариство "Рівнеавтошляхбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", Відкрите акціонерне товариство "Дорожньо-будівельний трест №2, м.Гомель", Представництво Відкритого акціонерного товариства "Дорожньо-будівельний трест №2, м.Гомель" про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Автострада", товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", Приватне акціонерне товариство "Рінеавтошляхбуд", товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво", Відкрите акціонерне товариство «Дорожньо - будівельний трест №2, м. Гомель», представництво ВАТ «Дорожньо - будівельний трест №2, м. Гомель», в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про усунення виявлених порушень чинного законодавства від 13.08.2024 №260618-14/2122-2024. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року, позов Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області задоволено у повному обсязі. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області задоволено. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі № 460/10761/24 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області відмовлено. 24 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2026 року касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за позовом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Автострада", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БУДАЛЬЯНС ГРУП", Приватне акціонерне товариство "Рівнеавтошляхбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", Відкрите акціонерне товариство "Дорожньо-будівельний трест №2, м.Гомель", Представництво Відкритого акціонерного товариства "Дорожньо-будівельний трест №2, м.Гомель" про визнання протиправною та скасування вимоги повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 13 травня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2026 року касаційну скаргу касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за позовом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Автострада", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БУДАЛЬЯНС ГРУП", Приватне акціонерне товариство "Рівнеавтошляхбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", Відкрите акціонерне товариство "Дорожньо-будівельний трест №2, м.Гомель", Представництво Відкритого акціонерного товариства "Дорожньо-будівельний трест №2, м.Гомель" про визнання протиправною та скасування вимоги залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. 04 червня 2026 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, скаржником подано уточнену касаційну скаргу. Так, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Перевіркою змісту поданої уточненої касаційної скарги установлено, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та стверджує, що судом апеляційної інстанції застосовані норми пункту 1 частини першої статті 8, пунктів 7, 15 частини першої статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та пунктів 49-50 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, з порушенням статті 2 КАС України, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 у справі № 826/3350/17, від 14 грудня 2020 року у справі № 200/7584/19а, від 02 липня 2024 року у справі № 600/2824/23-а, від 09 вересня 2025 року у справі № 160/17650/21, які полягають в тому що вимога, яка є індивідуально-правовим актом, що видана органами влади для підконтрольної установи та яка є обов`язковою до виконання винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки, на думку скаржника, є необґрунтованою та неконкретизованою та такою, що не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України. Проте, указаним доводам касаційної скарги Верховним Судом вже було надано оцінку в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 26 травня 2026 року, зокрема, Судом в указаній ухвалі проаналізовано зміст наведених скаржником постанов Верховного Суду та зазначено, що у справі, яка розглядається, спірна вимога містить чітко визначений спосіб усунення встановлених порушень, а саме - «забезпечити відшкодування зайво сплачених коштів внаслідок завищення вартості виконаних робіт шляхом стягнення…». Відтак, попри подібність правового регулювання у наведених скаржником справах та у цій справі, фактичні обставини таких справ є відмінними. З огляду на це, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів виходила з інших фактичних обставин та змісту спірних правовідносин. Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Поряд із цим, скаржник стверджує про найнять підстав для перегляду справи у касаційному порядку, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного рішення в порушення статті 2, пункту 3 статті 242, пункту 3 статті 308 КАС України, не дослідив наявні у справі докази, а саме повний зміст оскаржуваної вимоги, обмежившись розглядом частини тексту пунктів вимоги. У контексті наведених аргументів Суд зазначає, що пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Разом із тим, скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що постановляючи оскаржуване рішення суд апеляційної інстанції обмежився цитуванням акта ревізії апелянта без правової оцінки аргументів позивача, що, на думку скаржника, є процесуальним порушенням частин 1, 3 статті 308 КАС України «Межі перегляду судом апеляційної інстанції». Вважає, що суд апеляційної інстанцій не з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доводам позивача та належним чином не дослідив докази, не застосував норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Так, відповідно до приписів частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у зв`язку із порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Так, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України, скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі. Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктами частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, станом на дату постановлення цієї ухвали скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 26 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху, а тому касаційна скарга підлягає поверненню. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів", а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала. Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за позовом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Автострада", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БУДАЛЬЯНС ГРУП", Приватне акціонерне товариство "Рівнеавтошляхбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", Відкрите акціонерне товариство "Дорожньо-будівельний трест №2, м.Гомель", Представництво Відкритого акціонерного товариства "Дорожньо-будівельний трест №2, м.Гомель" про визнання протиправною та скасування вимоги - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов