Постанова КАС ВС № 420/34493/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 420/34493/24 адміністративне провадження № К/990/26857/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (головуючий суддя Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року (головуючий суддя Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі № 420/34493/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також третя особа), у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо складання довідки № ЮО117566 від 10.09.2024 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, виходячи із занижених розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за науковий ступінь та премії; зобов`язати відповідача внести зміни у довідку № ЮО117566 від 10.09.2024 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, виходячи з відсоткових надбавок за особливості проходження служби (65%) від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; за таємність (15%) від посадового окладу; за науковий ступінь (15%) від посадового окладу та премії (140%) від посадового окладу, та направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для перерахунку з 01.02.2023 основного розміру пенсії позивача. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення у грошовому виразі, вказаних у довідці № ЮО117566 від 10.09.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, доплати за науковий ступінь та премії. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, доплати за науковий ступінь та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, вказаних у довідці № ЮО117566 від 10.09.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 23.06.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 09.06.2025 та змінити рішення суду першої інстанції від 30.12.2024. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2025 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції. Відповідач та третя особа копію ухвали отримали 11.07.2025 та правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися. 07.11.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване наявністю виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики. У клопотанні позивач зазначає, що постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 420/12420/24, у якій сформовано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не відповідає вимогам, передбаченим процесуальним законом до судових рішень, а саме: законності, обґрунтованості, вмотивованості та відповідності завданням адміністративного судочинства. На переконання позивача, правовий висновок, викладений у цій постанові, не може бути таким, що формує єдину правозастосовчу практику. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови КМУ № 103, що відновлює дію пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зауважує, що починаючи з 01.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови №

704. На думку позивача, в довідці № ЮО117566 від 10.09.2024 суми надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, доплати за науковий ступінь та премії у грошовому виразі відповідач вказав у розмірах, які не відповідають вимогам чинного законодавства України. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Позивач є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також Закон № 2262-XII). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 набрало законної сили 05.03.2019. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 420/3084/24, яке набрало законної сили, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі також Постанова КМУ № 704), із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення перерахунку із 01.02.2023 основного розміру пенсії. 10.09.2024 відповідачем на ім`я позивача складено довідку № ЮО117566 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, із урахуванням посадового окладу 51, тарифний розряд 13530,00 грн, окладу за військовим званням полковник 2260,00 грн, надбавки за вислугу років (50 %) 7895,00 грн, надбавки за особливості проходження служби (65 %) 10101,00 грн, надбавки за таємність (15 %) 1332,00 грн, доплати за науковий ступінь (5%) 444,00 грн та премії (251 %) 7078,20 грн. Не погодившись із грошовим виразом сум надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за науковий ступінь та премії, зазначених у довідці про розмір грошового забезпечення, позивач звернувся до суду. ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що здійснюючи розрахунок сум складових грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, із урахуванням зазначених в довідці № ЮО117566 від 10.09.2024 відсоткових розмірів складових, відповідачем неправильно арифметично зазначено суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Водночас зауважено, що будь-яких доказів на підтвердження правильності визначення сум грошового забезпечення, зазначених у довідці № ЮО117566 від 10.09.2024, виданої на ім`я позивача, відповідачем до суду не надано. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером Збройних Сил України та отримує пенсію призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ, тому гарантії його соціального і правового захисту встановлюються саме Законом № 2262-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, у тому числі постановою КМУ № 704 та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі також Порядок № 260), які, у свою чергу, містять спеціальні правові норми щодо соціального захисту військовослужбовців. За висновками судів попередніх інстанцій, на час складання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, відповідачем правомірно, у відповідності до положень постанови КМУ № 704 та Порядку № 260 визначено розмір доплати за науковий ступінь, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачем зазначено, зокрема, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 59 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі також Закон № 1556-VII), Закону № 2262-ХІІ й Постанови КМУ № 704, оскільки не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених в його постановах від 21.06.2023 у справі № 380/24050/21 та від 21.12.2023 у справі № 380/16427/21 в частині зазначення у довідці про розмір грошового забезпечення розмірів доплат за науковий ступінь. Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях помилково застосували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 520/9891/23 та помилково вважали, що положення Постанови КМУ № 704 і Порядку № 260 регулюють спірні правовідносини, не враховуючи пріоритетність норм Закону № 1556-VII. VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого. За змістом статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугувало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини другої статті 59 Закону № 1556-VII без урахування висновку щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 380/24050/21 та від 21.12.2023 у справі № 380/16427/21. Ураховуючи межі касаційного перегляду справи, встановлені статтею 341 КАС, колегія суддів переглядає рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, а саме щодо правомірності зазначення відповідачем в довідці про розмір грошового забезпечення доплати за науковий ступінь 5 %. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Закон № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Частиною першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. За змістом частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Отже, Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови і порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для його проведення. 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право установлювати, зокрема надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, а також здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 % посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення. Також підпунктами 2 та 3 пункту 6 Постанови № 704 передбачено виплату таких доплат: за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 % посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем; за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, в розмірі 5 %, професора - 10 % посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням. Порядок виплати грошового забезпечення визначається міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. З огляду на це Порядком № 260 визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Порядок № 260 розроблено, зокрема, відповідно до Постанови №

704. Пунктом 2 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги. Виплату доплати за науковий ступінь та за вчене звання врегулювано розділом ХV Порядку № 260, розмір яких ідентичний розміру, визначеному у Постанові №

704. Позивач стверджує, що приписами частини другої статті 59 Закону № 1556-VII установлено доплати за науковий ступінь у розмірі 15 % посадового окладу і саме в такому розмірі відповідач мав зазначити ці доплати у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Закон № 1556-VII відповідно до його преамбули встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях. Відповідно до пунктів 6 та 6-1 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського і старшинського) складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, інших розвідувальних органів України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах середнього та вищого складу Національної поліції України, начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11 Закону № 1556-VII систему вищої освіти становлять, зокрема, заклади вищої освіти всіх форм власності. Частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 % посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 % посадового окладу, професора - 33 % від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень. Згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1556-VII після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника. З наведеного слідує, що приписи Закону № 1556-VII визначають правові засади організації, функціонування та розвитку системи вищої освіти в Україні; встановлюють стандарти якості освіти, порядок акредитації навчальних закладів, а також засади фінансування вищої освіти; регулюють виключно відносини у сфері надання освітніх послуг, створення і утримання навчальних закладів; визначають права та обов`язки учасників освітнього процесу і безпосередньо їх стосуються. Водночас з метою стимулювання наукової діяльності та збереження кваліфікованих кадрів у сфері вищої освіти частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII передбачено, що до складу матеріального забезпечення науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників університетів, академій, інститутів та коледжів входять додаткові виплати у вигляді доплат за наукові ступені та вчені звання, у розмірах, встановлених частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII. У постанові від 04.11.2025 у справі № 420/12420/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, проаналізувавши вищезазначені правові норми, зробив такий висновок щодо їх застосування у подібних правовідносинах: «вказані нормативно-правові акти регулюють різні за своєю правовою природою (стимулюючі доплати до заробітної плати і складові грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) та за суб`єктним складом (науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники і військовослужбовці) правовідносини, а тому колегія суддів вважає, що посилання позивача на приписи частини другої статті 59 Закону № 1556-VII є безпідставними і не свідчать про наявність суперечностей у правовому регулюванні. Таким чином, враховуючи, що положення Закону № 1556-VII регулюють питання, пов`язані з діяльністю у сфері вищої освіти і не мають стосунку до нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, визначені цим Законом гарантії щодо визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти не застосовуються при визначенні розміру відповідних доплат військовослужбовцям, які проходять військову службу у вищих військових навчальних закладах та обіймають посади, пов`язані з науково-педагогічною діяльністю у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання), а відповідно не повинні застосовуватися при визначенні розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання, які зазначаються у довідках про розмір грошового забезпечення, що видаються для проведення перерахунку пенсії». У цій же постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 380/24050/21 про те, що правила визначення доплати за науковий ступінь та вчене звання, установлені підпунктом 2 пункту 6 Постанови № 704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, окрім тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах та обіймають посади пов`язані з науково-педагогічною діяльністю, яким така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону № 1556-VII, і сформував такий: розмір доплат за науковий ступінь та вчене звання, що враховується при перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначається виключно на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють питання соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема, відповідно до положень Постанови № 704 та Порядку № 260, без застосування положень частини другої статті 59 Закону №1556-VII. Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що на час складання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, відповідач правомірно, відповідно до положень Постанови № 704 та Порядку № 260 визначив розмір доплати за науковий ступінь, у зв`язку з чим Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на проведення перерахунку пенсії з урахуванням доплат за науковий ступінь, встановлених Законом № 1556-VII. Щодо посилання позивача у його касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2023 у справі № 380/16427/21, то такі не є релевантними, адже сформовані у справі, спір у якій виник у правовідносинах, пов`язаних з перерахунком та виплатою грошового забезпечення під час проходження служби. Стосовно клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів вважає необхідним вказати на таке. На обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Проте доводи клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містять належних та переконливих обґрунтувань існування виключної правової проблеми, а зводяться до незгоди з висновками щодо правозастосування, викладеними в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 420/12420/24. З огляду на викладене в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 420/34493/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі № 420/34493/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін Я.О. Берназюк В.М. Шарапа