Ухвала КАС ВС № 420/27402/25

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ справа № 420/27402/25 адміністративне провадження № К/990/25738/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №420/27402/25 за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: директор Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України Бондаренко Віра Сергіївна, заступник директора Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України Журба Еліна Борисівна, начальник Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудін Тимофій Миколайович, Скакунова Вікторія Володимирівна, головний спеціаліст відділу з питань нотаріату в Одеській області Управління нотаріату Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Царьова Катерина Степанівна, голова Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату України Бернацька Інна Михайлівна, заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Саутенко Наталія Владиславівна, секретар Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Кисельова Катерина Володимирівна, члени Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату ОСОБА_10, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до суду, в якому просив: - визнати протиправними дії посадових осіб Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Дудіна Т.М., Скакунової В.В. та Царьової К.С. щодо проведення перевірки дотримання приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства та оформлення її результатів; - визнати протиправними дії посадових осіб Міністерства юстиції України Бондаренко В.С. та Журби Е.Б. щодо внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України Подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04 лютого 2009 року на ім`я ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №4 від 16 січня 2025 року; - визнати протиправним та скасувати Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №4 від 28 квітня 2025 року; - визнати протиправним та скасувати Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №3 від 14 липня 2025 року; - зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України прийняти рішення про відмову в анулюванні свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04 лютого 2009 року на ім`я ОСОБА_1 ; - стягнути солідарно з Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 8 385,15 грн (вісім тисяч триста вісімдесят п`ять гривень 15 копійок) як майнову шкоду, завдану оскаржуваними протиправними діями та рішеннями; - зобов`язати Міністерство юстиції України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині прийняти рішення про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04 лютого 2009 року на ім`я ОСОБА_1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. 04 червня 2026 року Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі від 14 травня 2026 року у справі №420/27402/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та без врахування висновків Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №420/1111/19, від 23 січня 2018 року у справі №208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі №818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а. В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Верховний Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені відповідні висновки. Посилання на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі зроблені без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, а саме пункти 2, 10 Порядку внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, з урахуванням статті 252 ЦК України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Проте наведене скаржником обґрунтування не свідчить про наявність питання застосування норм права, яке потребує формування висновку Верховного Суду. Посилаючись на відсутність висновку щодо застосування пунктів 2, 10 Порядку №1904/5 у взаємозв`язку зі статтею 252 ЦК України, скаржник не обґрунтовує існування неоднозначності чи невизначеності змісту зазначених норм, не наводить можливих варіантів їх тлумачення та не пояснює, у чому саме полягає необхідність формування єдиного підходу до їх застосування. Фактично сформульований скаржником висновок Верховного Суду не стосується тлумачення чи застосування пунктів 2, 10 Порядку №1904/5 як нормативних приписів, а містить власне бачення того, яким має бути зміст та мотивування рішень ВККН у конкретній справі. Враховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №420/27402/25 за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: директор Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України Бондаренко Віра Сергіївна, заступник директора Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України Журба Еліна Борисівна, начальник Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудін Тимофій Миколайович, Скакунова Вікторія Володимирівна, головний спеціаліст відділу з питань нотаріату в Одеській області Управління нотаріату Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Царьова Катерина Степанівна, голова Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату України Бернацька Інна Михайлівна, заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Саутенко Наталія Владиславівна, секретар Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Кисельова Катерина Володимирівна, члени Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату ОСОБА_10, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур