Ухвала КАС ВС № 420/31560/23

УХВАЛА 19 січня 2026 року м. Київ справа №420/31560/23 адміністративне провадження №К/990/54791/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів - Соколова В.М., Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №420/31560/23 за позовом Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Нотаріальної палати України, в особі Президента НПУ Марченка Володимира Миколайовича та голови Комісії з питань професійної етики нотаріусів НПУ Спірідовича Андрія про визнання протиправними дії, скасування висновку та рішення, У С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Нотаріальної палати України в особі Президента НПУ Марченка Володимира Миколайовича та голови Комісії з питань професійної етики нотаріусів НПУ Спірідовича Андрія, в якому, з урахуванням поданих заяв про зміну позовних вимог, у якому просила: - визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зі складання і подання до Президента нотаріальної палати України Марченка В.М. звернення №4228/08.2-24 від 06 лютого 2023 року; - визнати протиправними дії Президента Нотаріальної палати України Марченка В.М. щодо недотримання процедури видачі доручення під час опрацювання звернення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №4228/08.2-24 від 06 лютого 2023 року; - визнати протиправними дії Комісії з питань професійної етики нотаріусів Нотаріальної палати України (далі - Комісія) щодо прийняття до розгляду звернення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №4228/08.2-24 від 06 лютого 2023 року та виходу за межі повноважень; - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії за результатами розгляду звернення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №4228/08.2-24 від 06 лютого 2023 року , оформлене пунктом 4 Протоколу №6 Чергового засідання Комісії від 25-26 травня 2023 року; - визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань професійної етики Нотаріальної палати України № 68 від 11 липня 2023 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року позов приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань професійної етики Нотаріальної палати України за результатами розгляду звернення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №4228/08.2-24 від 06 лютого 2023 року, оформлене пунктом 4 Протоколу №6 Чергового засідання Комісії з питань професійної етики нотаріусів Нотаріальної палати України від 25-26 травня 2023 року стосовно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано висновок Комісії з питань професійної етики Нотаріальної палати України №68 від 11 липня 2023 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Нотаріальної палати України задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань професійної етики Нотаріальної палати України за результатами розгляду звернення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №4228/08.2-24 від 06 лютого 2023 року, оформлене пунктом 4 Протоколу №6 Чергового засідання Комісії з питань професійної етики нотаріусів Нотаріальної палати України від 25-26 травня 2023 року стосовно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та висновку Комісії з питань професійної етики Нотаріальної палати України №68 від 11 липня 2023 року. Ухвалено у скасованій частині постанову, якою у задоволенні цих вимог приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року залишено без змін. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 . Стягнуто з Нотаріальної палати України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту в розмірі 3 591,39 грн. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні заяви приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про розподіл витрат на правову допомогу відмовлено. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалами Верховного Суду від 09 вересня 2025 року та від 27 жовтня 2025 року касаційні скарги повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 25 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №420/31560/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить: скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін, а в частині відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що її подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України). Частиною п`ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 16 липня 2025 року у відкритому судовому засіданні. Касаційна скарга позивачем подана до Верховного Суду 25 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 329 КАС України. Частиною третьою статті 332 КАС України установлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Позивачем до касаційної скарги клопотання про поновлення пропущеного строку не додано, що в силу положень частини третьої статті 332 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без руху. За наведених обставин касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних і об`єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують. Також за правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якого зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах - статті 5 Закону України «Про нотаріат», Розділу ХV Правил професійної етики нотаріусів України та частини другої Розділу ХІХ Правил професійної етики нотаріусів України, пункту 3 Порядку застосування заходів стягнення за порушення Правил професійної етики нотаріусів України та статті 5 КАС України. Заявник вважає, що Верховний Суд має сформувати правові висновки щодо застосування дисциплінарного стягнення до нотаріуса за порушення Правил професійної етики нотаріуса України, а саме: 1) чи мають адміністративні суди повноваження оцінювати в повному обсязі законність та обґрунтованість застосування Нотаріальною палатою України до нотаріуса дисциплінарного стягнення за порушення Правил професійної етики нотаріуса України; 2) чи мають суди повноваження визнати рішення Комісії щодо накладення на нотаріуса дисциплінарного стягнення та висновок Комісії про порушення Правил професійної етики нотаріуса України протиправними. Колегія суддів зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Проте, проаналізувавши зміст касаційної скарги, Судом встановлено, що доводи позивача щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов`язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи, детального опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів. Своєю чергою Суд зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Крім того, Суд зауважує, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку заявника буде підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо зазначених норм права у цій справі. Щодо посилань позивача на порушення судом норм процесуального права як умови для скасування судових рішень, а саме не дослідження зібраних у справі доказів, встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, відмова у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження, то слід зазначити, що такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судового рішення за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Отже, обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. Враховуючи, що Судом визнано необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, то посилання на те, що судом апеляційної інстанції здійснено неналежне дослідження зібраних у справі доказів також відхиляються. Щодо посилання позивача на те, що суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, слід зазначити, що згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду. Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури. Окрім цього, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Щодо посилання позивача на те, що судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження, Верховний Суд зазначає, що якщо заявник уважає, що суди порушили норми процесуального права з цієї підстави (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи), то у касаційній скарзі має бути доведено, що суд протиправно не вжив заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення норм процесуального права. При цьому слід зазначити, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 16 липня 2025 року щодо подання та підписання апеляційної скарги Бірюковою Оленою Миколаївною зазначив, що в підтвердження своїх повноважень на звернення до суду з апеляційною скаргою від імені Нотаріальної палати України, адвокат Бірюкова О.М. надала суду апеляційної інстанції Ордер №1661360 від 05 липня 2024 року на представництво інтересів Нотаріальної палати України у П`ятому апеляційному адміністративному суді, а тому у суду, з урахуванням положень статті 305 КАС України, були відсутні правові підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Нотаріальної палати України. Крім того, суд апеляційної інстанції, аналізуючи Статут Нотаріальної палати України та Положення про Президента Нотаріальної палати України, зазначив, що Президент Нотаріальної палати України (НПУ) виконує функції представництва та координації діяльності нотаріусів, забезпечує дотримання професійної етики та законності в їх роботі, очолює Правління НПУ, скликає та головує на його засіданнях, представляє палату у відносинах з державними органами та іншими організаціями, контролює виконання рішень загальних зборів НПУ та Правління, сприяє професійному розвитку нотаріусів та захищає їхні професійні права, тобто виконує обов`язки, в тому числі, щодо представництва органу до переобрання його З`їздом нотаріусів України. Апеляційним судом враховано, що 24 травня 2023 року відбулося засідання Ради Нотаріальної Палати України, оформлене Протоколом № 100, згідно з яким засідання Ради Нотаріальної палати України від 24 травня 2023 року під час обговорення питання можливості проведення чергового З`їзду нотаріусів України, окрім іншого, зазначено таке: «Члени Ради зазначили, що вагомою причиною відкладення проведення З`їзду, є те, що багато областей з відомих усім причин не зможуть прийняти участь у З`їзді, а також провести загальні збори нотаріусів і обрати своїх делегатів. Крім того, відділення не можуть гарантувати, що забезпечать безпечну поїздку делегатів на З`їзд. А це вже питання кворуму. Більше того, ніхто не в змозі гарантувати безпечне проведення такого заходу. Члени Ради наголосили, що положення пункту 5.16 абзац 4 Статуту НПУ згідно якого після завершення строку повноважень президента НПУ, він виконує свої обов`язки до обрання нового президента НПУ, дають можливість йому легітимно працювати. На сьогодні, президент НПУ його команда та апарат плідно та ефективно працюють, і не має потреби у цій ситуації проводити з`їзд нотаріусів України». Рада Нотаріальної Палати України вирішила відкласти проведення Чергового З`їзду нотаріусів до закінчення воєнного стану. Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначив про помилковість доводів ОСОБА_1 про відсутність у Президента НПУ на даний час повноважень у зв`язку із закінченням строку його повноважень. Отже, проаналізувавши зміст касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, детального опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд звертає увагу позивача, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин, за правилами статей 169, 332 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без руху з установленням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду клопотання (заяви) про поновлення процесуального строку, із зазначенням поважних і об`єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, уточнену касаційну скаргу. У зв`язку із перебуванням суддів Білак М.В. у період з 22 грудня 2025 року до 07 січня 2026 року (наказ від 07 листопада 2025 року №5376/0/5-25) та Єресько Л.О. у період з 29 грудня 2025 року до 16 січня 2026 року (наказ від 05 грудня 2025 року №4825/0/6-25) у відпустці, ухвала постановляється 19 січня 2026 року. Керуючись статтями 248, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №420/31560/23 за позовом Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Нотаріальної палати України, в особі Президента НПУ Марченка Володимира Миколайовича та голови Комісії з питань професійної етики нотаріусів НПУ Спірідовича Андрія про визнання протиправними дії, скасування висновку та рішення залишити без руху. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у частині надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, у разі невиконання ухвали суду в частині надання уточненої касаційної скарги - касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак В.М. Соколов Л.О. Єресько