Постанова КАС ВС № 380/1208/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа №380/1208/25 адміністративне провадження № К/990/5555/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року (головуючий суддя Курилець А.Р., судді Кузьмич С.М., Мікула О.І.) у справі №380/1208/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області № 063350034704 від 25 листопада 2024 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах; - зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з наступного дня за днем досягнення нею пенсійного віку, а саме з 29 серпня 2024 року.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 25 листопада 2024 року №063350034704 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 року Рішенні №1-р/2020.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 січня 2026 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 380/1208/25 та ухвалив постанову, якою відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено такі фактичні обставини: 4.1. 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надала відповідні документи для підтвердження стажу. 4.2. Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (19 листопада 2024 року) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла 50 років. 4.3. Позивачка працювала на роботах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з 15 жовтня 2009 року до 11 лютого 2014 року та з 27 лютого 2014 року до 30 вересня 2024 року. 4.4. Рішенням від 25 листопада 2024 року №063350034704 ГУ ПФУ у Львівській області відмовило позивачці у призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), оскільки заявниця не досягла необхідного пенсійного віку 55 років. Згідно вказаного рішення: вік заявниці - 50 років 02 місяці 21 день; страховий стаж - 30 років 06 місяців 21 день; пільговий стаж за Списком №2 - 14 років 11 місяців 02 днів. За доданими документами: до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди. Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах та відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV отримає 28 серпня 2029 року (після досягнення пенсійного віку передбаченого законодавством). 4.5. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась з позовом до суду.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах, як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статті 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність. Відповідно до позиції суду першої інстанції позивачка на час звернення за призначенням пенсії досягла необхідного віку та мала необхідний страховий стаж, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, є обов`язковими необхідними умовами для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2.

6. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, позивачка станом на 01 квітня 2015 року не набула 10 років пільгового стажу необхідного для призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) при досягненні віку в 50 років. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року. 7.1. Зокрема, підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України). Скаржник стверджує про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, щодо визначення права на пенсію за вимогами статті 114 Закону № 1058-IV, а не статті 13 Закону № 1788-ХІІ. 7.2. Позивачка зазначає, що аналіз постанови Верховного Суду від 16 червня 2025 року у справі № 200/4104/24, на яку посилається суд апеляційної інстанції, вказує на те, що його правозастосування зводиться до висновку, що якщо особа не працювала на роботі зі шкідливими умовами праці до 01 квітня 2015 року, то резолютивна частина Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 для визначення права на пенсію на пільгових умовах для такої особи застосуванню не підлягає. Вважає, що згідно з цією постановою Верховного Суду для визначення права на пенсію особи, яка не працювала у шкідливих умовах праці взагалі до 01 квітня 2015 року не може бути застосована стаття 13 Закону 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII. Натомість позивачка почала працювати на роботах зі шкідливими умовами праці до 01 квітня 2015 року.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року - без змін. Зазначає, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивачка досягла 50 років, проте питання призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV може розглядатися після досягнення нею 55 років. При цьому вказує на те, що у Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у статті 13 Закону № 1788-ХІІ, натомість в цьому випадку питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами статті 114 Закону № 1058-IV.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

11. Гарантії конституційного права людини на соціальний захист передбачені в положеннях Закону № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ. 12. 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

13. За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

14. Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

15. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

16. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

17. Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

18. Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

19. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи рішення Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20, виснувала: «У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.».

20. У цьому рішенні судом вказано на те, що воно є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, та наведено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме: а) позивачем є особа, яка: - звернулась до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону № 1788-ХІІ; - на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; - набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ; б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

21. Згідно з рішенням у зразковій справі до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020), належать особи, які працювали до 01 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 01 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії.

22. Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме Закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у спірній ситуації, Суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

23. Визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, саме до 01 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

24. Верховний Суд, вирішуючи спір з подібним предметом спору (постанова від 16 червня 2025 року у справі №200/4104/24), зазначив, що, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2, до 01 квітня 2015 року, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01 квітня 2015 року, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII.

25. Таким чином, застосування статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII можливе щодо осіб, які до 01 квітня 2015 року не лише працювали на відповідних посадах, а й набули необхідний пільговий стаж за Списком №2.

26. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка працювала на роботах за Списком №2 з 15 жовтня 2009 року до 11 лютого 2014 року та з 27 лютого 2014 року до 30 вересня 2024 року.

27. Хоча сукупний пільговий стаж роботи ОСОБА_1 становить 14 років 11 місяців 02 дні, проте пільговий стаж набутий до 01 квітня 2015 року становить лише 5 років 5 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

28. Таким чином, відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, відповідач діяв з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 23 січня 2020 року №1-р/2020.

29. Верховний Суд відхиляє посилання скаржниці на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, оскільки суть спірного питання у справі полягала в призначенні пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

30. У зв`язку із зазначеним, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції.

32. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. З огляду на викладене, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року - без змін. Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується. Головуючий суддя В.М. Шарапа Судді: Я.О. Берназюк С.М. Чиркін