Постанова КАС ВС № 520/12393/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року м. Київ справа №520/12393/25 адміністративне провадження № К/990/10262/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Стеценка С.Г., Шевцової Н.В., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (головуючий суддя Чалий І.С., судді Подобайло З.Г., Семененко М.О.) у справі №520/12393/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 08 квітня 2025 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах, виходячи з вислуги 27 років, 7 місяців та 14 днів, починаючи з 14 квітня 2023 року - дати звернення із заявою про призначення пенсії та виплатити виниклу заборгованість; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах, виходячи з вислуги 27 років, 7 місяців та 14 днів, починаючи з 14 квітня 2023 року - дати звернення із заявою про призначення пенсії та виплатити виниклу заборгованість.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 08 квітня 2025 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах, виходячи з вислуги 27 років, 7 місяців та 14 днів, починаючи з 14 квітня 2023 року - дати звернення із заявою про призначення пенсії. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах, виходячи з вислуги 27 років, 7 місяців та 14 днів, починаючи з 14 квітня 2023 року - дати звернення із заявою про призначення пенсії. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 лютого 2026 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини: 4.1. Позивач був звільнений з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 27 березня 2023 року. 4.2. Станом на 27 березня 2023 року загальна вислуга позивача склала 27 років 05 місяців 05 днів, з яких календарна - 21 рік 04 місяці 01 день, пільгова - 6 років 01 місяць 04 дні. 4.3. 14 квітня 2023 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про призначення пенсії за вислугу років. 4.4. Листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11 травня 2023 року № 40/17/12-3854 позивачу відмовлено у підготовці документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ), та їх надсилання до відповідного органу Пенсійного фонду України. Відмову аргументовано тим, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Оскільки у позивача календарна вислуга років складає лише 21 рік 04 місяці 01 день, то правових підстав для призначення пенсії за вислугу років немає. 4.5. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №520/21460/23 було зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України підготувати та направити до ГУ ПФУ в Харківській області подання та документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 за № 3-1 та пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ. 4.6. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 520/21460/23 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України підготувала та направила до ГУ ПФУ в Харківській області подання та документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року за № 3-1 та пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ. 4.7. Відповідач розглянув подання про призначення пенсії позивачу за вислугу років, передбаченої №2262-ХІІ та ухвалив рішення від 16 жовтня 2024 року про відмову в призначенні пенсії позивачу. 4.8. В обґрунтування рішення зазначено, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку). Вислуга років у календарному обчисленні становить: 21 рік 04 місяці 01 день; страховий стаж відсутній, час служби у пільговому обчисленні: без урахування календарної вислуги 06 років 03 місяці 13 днів, що не відповідає вимогам статті 12 Закону №2262-ХІІ. З огляду на викладене, відповідач вважає, що правові підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відсутні. 4.9. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 520/32635/24 було зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду в цій справі. 4.10. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 520/32635/24 ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення від 08 квітня 2025 року, яким було повідомлено, що вислуга років станом на 27 березня 2023 року у календарному обчисленні становить: 21 рік 04 місяці 01 день; страховий стаж - відсутній, час служби у пільговому обчисленні: без урахування календарної вислуги 06 років 03 місяці 13 днів. Наявність 21 року календарної вислуги років не відповідає вимогам статті 12 Закону №2262-ХІІ (не менше 25 календарних років вислуги). Відповідно до статті 17 Закону №2262-ХІІ вислуга років обчислюється з урахуванням пільгової вислуги років для встановлення розміру пенсії відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ. З огляду на викладене, відповідач вважає, що правові підстави для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відсутні. 4.11. Позивач вважає зазначене рішення відповідача незаконним та необґрунтованим, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до правових висновків, наведених у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 08 квітня 2025 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах, виходячи з вислуги 27 років, 7 місяців та 14 днів, починаючи з 14 квітня 2023 року - дати звернення із заявою про призначення пенсії.

6. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (далі - Постанова № 119) змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Суд дійшов висновку, що відповідно до законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років. Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року. 7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм Закону №2262-ХІІ та підзаконних актів, зокрема Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок №393), у частині пільгового зарахування вислуги років. На переконання скаржника, після прийняття Постанови №119 і стаття 12 Закону №2262-ХІІ, і Порядок №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування, водночас, наявна суперечливість правових висновків Верховного Суду та різне застосування вказаних норм матеріального права.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року - без змін. Зазначає, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін Постановою № 119.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

12. Законом № 2262-XII визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

13. Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

14. Згідно з пунктом «в» статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

15. Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

16. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

17. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

18. Статтею 17-1 Закону № 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

19. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-XII Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

20. До внесення змін Постановою № 119 діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

21. Разом з цим, Постановою № 119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

22. Пункт 3 Порядку № 393 (у редакції Постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

23. Пункт 3 Порядку № 393 (у редакції Постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

24. Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон № 2262-XII, так і Порядок № 393 (у редакції постанови № 119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

25. Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, Суд бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

26. Зокрема, у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

27. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

28. У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

29. Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

30. Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (у цій справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

31. Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.

32. У зазначеній постанові Суд звернув увагу на те, що у теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

33. Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункт 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

34. Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

35. Так, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

36. Тобто Постановою № 119 усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

37. Таким чином, якщо позивач звернувся за призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII після набрання чинності Постановою № 119, то умовою для її призначення є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

38. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23

39. Верховний Суд звертає увагу, що визначальним у спірних правовідносинах є момент, коли позивач реалізовував своє право на призначення пенсії. Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-XII у квітні 2023 року, тобто після набрання чинності Постановою № 119, то суб`єкт владних повноважень не мав законних підстав для прийняття рішення про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII.

40. Позивач у касаційній скарзі, серед іншого, вказує на постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а та від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18, у яких Суд дійшов висновку, що Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

41. З цього приводу колегія суддів касаційного суду зазначає, що, обґрунтовуючи висновок, викладений у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 Верховний Суд виходив із того, що редакція пункту 3 Постанови № 393 чинна на момент розгляду справ на відміну від статті 12 Закону № 2262-XII передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змін Постановою № 119 встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акта.

42. Суд зауважує, що після прийняття Постанови № 119 і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

43. Тобто Постановою № 119 змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.

44. Виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди проходження служби підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

45. Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.

46. Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги - 25 календарних років.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вислуга років позивача складає: у календарному обчисленні - 21 рік 04 місяців 01 день.

48. Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

49. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують. Керуючись статтями 123, 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується. Головуючий суддя В.М. Шарапа Судді: С.Г. Стеценко Н.В. Шевцова