Ухвала КАС ВС № 990/222/26

УХВАЛА 09 червня 2026 року м. Київ справа № 990/222/26 адміністративне провадження № П/990/222/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Коваленко Н.В., суддів: Кравчука В.М., Бевзенка В.М., Чиркіна С.М., Стародуба О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Дорадчої групи експертів у складі: ОСОБА_12, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про встановлення наявності виключної компетенції - виключних повноважень, встановлення відсутності компетенцій - відсутності повноважень, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ:

1. У червні 2026 року ОСОБА_1 (далі - також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, Дорадчої групи експертів у складі: ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (далі - також ВР України, ДГЕ відповідно, відповідачі), у якому просить: - застосувати статті 75, 82, 83, 84, пункт 26 статті 85 та статтю 148 Конституції України як норми прямої дії та встановити наявність виключної компетенції - виключних повноважень Верховної Ради України щодо призначення на посади третини складу Конституційного Суду України і зобов`язати Верховну Раду України поновити в конкурсному відборі на посаду судді Конституційного Суду України кандидатку на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 та забезпечити участь кандидатури на посаду судді ОСОБА_1 у процедурі призначення суддів Конституційного Суду України Верховною Радою України виключно на пленарному засіданні Верховної Ради України шляхом прийняття рішення Верховної Ради України через процедуру голосування Народними Депутатами України щодо призначення Верховною Радою України двох суддів Конституційного Суду України із кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, які допущені до конкурсу Рішеннями Комітету правової політики Верховної Ради України від 28 листопада 2025 року, 01 грудня 2025 року, 24 грудня 2025 року, 26 грудня 2025 року щодо відповідності осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, визначеним Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України» вимогам до судді Конституційного Суду України без урахування висновків та результатів рішень Дорадчої групи експертів; - визнати протиправними дії та встановити відсутність компетенцій - відсутність повноважень Дорадчої групи експертів щодо письмового оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, яке відбулося 14 квітня 2026 року, за квотою призначення Верховною Радою України та щодо фактичного усунення Дорадчою групою експертів кандидатки на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 від участі в конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України і без її участі та без участі усіх кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, які допущені до конкурсу рішеннями Комітету правової політики Верховної Ради України від 28 листопада 2025 року, від 01 грудня 2025 року, від 24 грудня 2025 року, від 26 грудня 2025 року щодо відповідності осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, визначеним Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України» вимогам до судді Конституційного Суду України у конкурсному відборі на посаду судді Конституційного Суду України; - визнати протиправним та скасувати рішення Дорадчої групи експертів від 06 травня 2026 року (далі - також спірне, оскаржене рішення), що прийнято на засіданні Дорадчої групи експертів та міститься в Протоколі № 26 засідання Дорадчої групи експертів, «Про оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України критерію визнаного рівня компетентності у сфері права» без участі в конкурсному відборі кандидатки на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 Конституційного Суду України та без участі усіх кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, які допущені до конкурсу Рішеннями Комітету правової політики Верховної Ради України від 28 листопада 2025 року, від 01 грудня 2025 року, від 24 грудня 2025 року, від 26 грудня 2025 року щодо відповідності осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, визначеним Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України» вимогам до судді Конституційного Суду України у конкурсному відборі на посаду судді Конституційного Суду України.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що вона бере участь у конкурсному відборі на посаду судді Конституційного Суду України за квотою ВР України.

3. Зазначає, що виключні конституційні повноваження конкурсного відбору та призначення суддів Конституційного Суду України належать лише трьом визначеним у Конституції України суб`єктам, а саме: Президентові України, Верховній Раді України та з`їзду суддів України, й не можуть бути делеговані, зокрема, Дорадчій групі експертів.

4. Позивачка вважає, що Закон України від 27 липня 2023 року № 3277-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення положень про конкурсний відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України» та Закон України від 13 грудня 2022 року № 2846-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах» у неконституційний спосіб розширюють повноваження Дорадчої групи експертів, які мають виключно допоміжний та консультативний характер, у зв`язку з чим ОСОБА_1 наполягала на невідповідності зазначених законів України положенням Конституції України.

5. З вказаних підстав позивачка стверджує, що ДГЕ не передбачена Конституцією України як суб`єкт владних повноважень - орган державної влади щодо конкурсного відбору суддів Конституційного Суду України, не має статусу юридичної особи публічного права та не наділена Конституцією України повноваженнями усувати кандидатів від участі у конкурсному відборі.

6. Покликаючись на такі аргументи, ОСОБА_1 вказує, що Дорадча група експертів вийшла за межі наданої їй консультативної або допоміжної функції та фактично підмінила собою конституційний орган державної влади, уповноважений на призначення суддів Конституційного Суду України, й, перебравши на себе владні функції щодо вирішення питання допуску або не допуску кандидатів до подальших етапів конкурсного відбору, прямо вплинула на реалізацію зазначених конституційних повноважень Верховної Ради України та порушила принцип поділу влади.

7. Такі, на думку позивачки, неконституційні та протиправні дії Дорадчої групи експертів фактично створили штучні перешкоди у реалізації наявного у неї за законом конституційного права на рівний доступ до публічної служби, та свідчать про дискримінацію і неправомірне обмеження її участі у конкурсній процедурі всупереч вимог статті 148 Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України».

8. За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, оформленого протоколом від 04 червня 2026 року, справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді у складі: головуючої судді Коваленко Н.В., суддів: Кравчука В.М., Бевзенка В.М., Чиркіна С.М., Стародуба О.П.

9. За правилами частин першої, другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

10. З`ясовуючи питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі, Верховний Суд виходить з такого.

11. За нормами частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина п`ята статті 125 Конституції України).

12. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів визначає Кодекс адміністративного судочинства України, який також встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

13. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частини першої статті 2 цього Кодексу, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. Право на звернення до адміністративного суду та способи судового захисту в адміністративному судочинстві визначені у нормах статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою якої передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

15. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 фактично просить суд встановити виключну компетенцію - виключні повноваження Верховної Ради України на здійснення конкурсного відбору та призначення суддів Конституційного Суду України і прийняття відповідних, юридично значимих, рішень за результатами їх реалізації й, відповідно, встановити відсутність такої компетенції у Дорадчої групи експертів.

16. Проте, Верховний Суд відзначає, що такі вимоги притаманні компетенційному спору, який передбачений пунктом 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України як підсудний адміністративним судам публічно - правовий спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

17. Верховний Суд в ухвалі від 06 жовтня 2025 року у справі № 990/438/25 вже наводив висновок про те, що спір стосовно реалізації компетенції, або ж «компетенційний спір», може виникати між суб`єктами владних повноважень, які, власне, і є сторонами цього спору (позивач та відповідач). Це означає, що спір, учасником якого є особа, яка у спірних правовідносинах не наділена управлінськими повноваженнями (функціями), не може позиціонуватися як спір про встановлення компетенції, адже це не відповідає завданню адміністративного судочинства та не охоплюється юрисдикцією адміністративного суду.

18. В цій же ухвалі Суд виснував, що саме при вирішенні таких спорів між суб`єктами владних повноважень суд у разі задоволення позову згідно з пунктом 5 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України може прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

19. З таким висновком щодо застосування норм права погодилась й Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2026 року, ухваленій у цій же справі (№ 990/438/25) за результатом її апеляційного перегляду, й підтвердила позицію суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі в зазначеному випадку.

20. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд констатує, що заявлені у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 , яка у спірних правовідносинах не наділена управлінськими повноваженнями (функціями), в частині встановлення наявності виключної компетенції - виключних повноважень, встановлення відсутності компетенцій - відсутності повноважень не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий спір процесуальним законом не передбачений і суперечить завданню адміністративного судочинства України, а тому непідсудний адміністративному суду, та взагалі не підлягає судовому розгляду.

21. Відсутність спору, який може бути розглянутий як у порядку адміністративного судочинства, так і судом взагалі, виключає можливість відкриття провадження в адміністративній справі щодо таких вимог і утворює самостійну підставу для відмови у відкритті такого провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

22. Вирішуючи питання стосовно можливості відкриття провадження за іншими позовними вимогами, Верховний Суд враховує, що оскаржене позивачкою рішення, оформлене протоколом засідання Дорадчої групи експертів від 06 травня 2026 року, стосувалось оцінювання відповідності інших кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України критерію визнаного рівня компетентності у сфері права.

23. Дослідивши зміст такого рішення, Суд установив, що воно прийнято стосовно конкретно визначених і вказаних у ньому осіб - кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, серед яких ОСОБА_1 відсутня, у зв`язку з чим вказаний адміністративний акт за своєю суттю, сферою дії та застосування, юридичними наслідками і правовою природою належить до індивідуальних актів.

24. Особливість індивідуальних актів полягає у тому, що вони, будучи результатом правозастосування: адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані (створені) суб`єктивні права та/чи обов`язки лише для адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації і тому стосується прав або інтересів лише визначеної в акті особи або осіб.

25. За юридичною позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

26. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів й така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.

27. Верховний Суд відзначає, що за змістом частини першої, абзаців першого - третього частини четвертої статті 108 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 27 липня 2023 року № 3277-IX, Дорадча група у строк не більше чотирьох місяців з дня отримання від конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України всіх документів, поданих кандидатами на посаду судді Конституційного Суду, розглядає та вивчає подані документи, результати спеціальної перевірки, іншу інформацію та матеріали, отримані Дорадчою групою у процесі здійснення нею своїх повноважень, а також проводить співбесіду із кандидатами на посаду судді Конституційного Суду. Дорадча група за результатами оцінки високих моральних якостей кандидатів на посаду судді Конституційного Суду ухвалює вмотивоване рішення щодо оцінки відповідності кожного кандидата. За критерієм високих моральних якостей кандидати отримують оцінку «відповідає» або «не відповідає». У разі отримання від Дорадчої групи оцінки «не відповідає» за критерієм високих моральних якостей кандидат вважається таким, що не пройшов відповідний етап конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду з дня оприлюднення Дорадчою групою відповідного рішення.

28. На офіційному вебсайті Конституційного Суду України за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/protokol_no_24_vid_7_kvitnya_2026_roku.pdf оприлюднений протокол Дорадчої групи експертів від 07 квітня 2026 року, яка за результатами розгляду включеного до порядку денного питання про ухвалення рішення щодо відповідності кандидатки на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей одноголосно ухвалила, що кандидатка на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах не відповідає критерію високих моральних якостей.

29. Зазначене рішення ДГЕ ОСОБА_1 оскаржила до Верховного Суду у справі № 990/166/26, яка наразі перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду в апеляційному порядку.

30. Враховуючи вищенаведені обставини та приписи статті 108 Закону України «Про Конституційний Суд України», які у встановленому законом порядку неконституційними не визначались, юридично значимі для ОСОБА_1 наслідки у вигляді фактичного припинення її участі у процедурі конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду зумовлені прийняттям ДГЕ рішення від 07 квітня 2026 року, яким позивачку визнано такою, що не відповідає критерію високих моральних якостей і яка, у зв`язку з цим, вважається такою, що не пройшла відповідний етап конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду.

31. ОСОБА_1 правом на оскарження в судовому порядку такого рішення як індивідуального адміністративного акта суб`єкта владних повноважень фактично скористалась.

32. Подальше ж проведення конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України відбувалось без участі позивачки, у зв`язку з чим Суд висновує, що предмет поданого у цьому випадку позову в частині оскарження рішення від 06 травня 2026 року та дій ГРЕ щодо письмового оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, яке відбулося 14 квітня 2026 року, за квотою призначення Верховною Радою України виник у правовідносинах, в яких ОСОБА_1 безпосередньої участі не брала.

33. Наведене також засвідчує, що предмет цього позову не стосується оскарження рішень, дій чи бездіяльності ВР України та / або ДГЕ у публічно - правових відносин, які б виникли між ОСОБА_1 та визначеними нею відповідачами.

34. Таким чином ОСОБА_1 не належить як до осіб, щодо яких ДГЕ вчинила оскаржені нею дії та прийняла спірне у цій справі рішення, так і до осіб, прав, свобод та інтересів яких вони безпосередньо стосуються, що, своєю чергою, не породжує для позивачки й права на захист, тобто права на звернення до суду з цим адміністративним позовом.

35. При цьому, обґрунтування вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ДГЕ щодо її фактичного усунення від участі в конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України позивачка пов`язує з обставинами стосовно проведення Дорадчою групою експертів письмового оцінювання кандидатів, яке відбулося 14 квітня 2026 року, та з прийняттям рішення Дорадчої групи експертів від 06 травня 2026 року щодо відповідності кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України критерію визнаного рівня компетентності у сфері права без її участі та участі інших кандидатів, яких ДГЕ визнала такими, що не відповідають критерію високих моральних якостей.

36. Тобто вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ДГЕ щодо проведення Дорадчою групою експертів письмового оцінювання кандидатів, яке відбулося 14 квітня 2026 року, та стосовно її фактичного усунення від участі в конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України є похідною від інших заявлених у цьому ж позові вимог, права на звернення до суду з якими у неї не виникло, у зв`язку з чим таке право відсутнє й стосовно вказаної похідної вимоги, яка окремому і самостійному розгляду не підлягає.

37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

38. Ураховуючи те, що між позивачкою та відповідачами відсутній юридичний спір, який охоплюється юрисдикцією адміністративного суду, Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі.

39. Суд підкреслює, що за усталеною правозастосовчою практикою Верховного Суду поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, що є підставою для відмови у відкритті провадження у цій справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України і не потребує надання судом роз`яснення щодо того, до юрисдикції якого суду віднесений розгляд такої справи. Керуючись статтями 170, 248, 256, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Дорадчої групи експертів у складі: ОСОБА_12, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про встановлення наявності виключної компетенції - виключних повноважень, встановлення відсутності компетенцій - відсутності повноважень, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву. Роз`яснити позивачці, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано, або після закінчення строку на апеляційне оскарження. Головуюча суддя Н.В. Коваленко Судді: В.М. Кравчук В.М. Бевзенко С.М. Чиркін О.П. Стародуб