Ухвала КАС ВС № 990/244/24

УХВАЛА 13 серпня 2024 року м. Київ справа №990/244/24 адміністративне провадження № П/990/244/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Кравчука В.М., Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., Шарапи В.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання відсутньою компетенції суб`єкта владних повноважень, В С Т А Н О В И В: До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції 26.07.2024 через підсистему "Електронний Суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - відповідач, ВККС України), в якій позивач просить визнати відсутньою компетенцію відповідача щодо проведення оцінювання на відповідність займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 після 30.06.2024, тобто - поза строком, що визначений пунктом 3 розділу І "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри" № 3511-IX від 09.12.2023. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2024 зазначену позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліку шляхом надання до Верховного Суду уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, а також способу захисту порушених прав, передбачених статтями 5, 9, 160, 245, 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху вручена позивачу 31.07.2024. 09.08.2024 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків. В заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 висловив доводи, які зводяться до того, що за змістом цього позову він не оскаржує окремі рішення, дії чи бездіяльність відповідача, проте підсудність Верховному Суду цього позову визначив з огляду на те, що реалізація оспорюваних ОСОБА_1 повноважень ВККС України можлива виключно шляхом вчинення відповідачем дій чи прийняття рішень відносно прав позивача в процедурі кваліфікаційного оцінювання, що будуть здійснюватися в позазаконний спосіб. Позивач також зазначив у заяві, що зміст пункту 10 частини другої статті 245 КАС України наділяє Верховний Суд повноваженнями прийняти рішення щодо іншого способу захисту прав, свобод чи інтересів. Своєю чергою, пункт 3 частини четвертої статті 266 КАС України, на переконання позивача, наділяє Суд повноваженням застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. Також у заяві про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що цей спір не є компетенційним, а стосується оскарження наявності у відповідача повноважень проводити відносно позивача оцінювання на відповідність займаній посаді після 30.06.2024, тобто поза строком, що визначений пунктом 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри" № 3511-IX від 09.12.2023. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, зокрема з`ясовуючи на підставі пункту 4 частини першої статті 171 КАС України, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. У частині четвертій статті 22 КАС України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, передбачені статтею 266 КАС України. Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Частиною четвертою статті 266 КАС України передбачені також особливості повноважень Суду при вирішенні справи, відповідно до якої Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено повноваження суду у разі задоволення позову, серед яких передбачено можливість прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень. Однак, враховуючи особливості для цієї категорії справ, встановлені статтею 266 КАС України, Верховним Судом як судом першої інстанції може бути розглянутий позов до ВККС України про оскарження акту, дій, бездіяльності. Тільки за результатами розгляду справи з таким предметом Суд може застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що ним заявлена позовна вимога, адресована до ВККС України, предметом позову є визнання відсутності у відповідача компетенції. При цьому позивач не зазначає, який акт, дію чи бездіяльність він оскаржує. Понад це, Судом встановлено, що за даними комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач вже звернувся з позовом про оскарження бездіяльності ВККС України зі схожих підстав і у справі № 990/234/24 відкрито провадження за його позовом. У заяві про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 також не вказав акт, дію, бездіяльність відповідача, які він оскаржує, а лише наголосив на необхідності оцінки компетенції (повноважень) ВККС України, що будуть здійснюватися відносно нього у процедурі кваліфікаційного оцінювання на виконання рішення відповідача, яке не є предметом оскарження у цій справі. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач, звертаючись із заявою про усунення недоліків позовної заяви, підтвердив та уточнив, що вимога про відсутність у ВККС України компетенції (повноважень) щодо проведення оцінювання на відповідність займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І. після 30.06.2024, заявлена ним як самостійна позовна вимога, а спір у справі не є компетенційним. Водночас колегія суддів наголошує на тому, що самостійна позовна вимога про відсутність чи наявність компетенції передбачає наявність саме компетенційного спору між суб`єктами владних повноважень. У цій справі з позовом до суб`єкта владних повноважень ОСОБА_1 звернувся як фізична особа. Вимоги обґрунтовані необхідністю захисту прав позивача, пов`язаних із проходженням публічної служби. Статус судді ОСОБА_1 не змінює, у даному випадку, суб`єктності позивача у справі, як фізичної особи, а отже незгода з наявністю у відповідача повноважень вчиняти відносно позивача, який не виступає суб`єктом владних повноважень, певних дій може розглядатись та оцінюватись судом як підстава позову про оскарження акта, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Так, у постанові від 10.07.2018 (справа № 825/1808/17З) Верховний Суд сформулював висновок, що під компетенційним спором необхідно розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Їхня особливість: сторони у них - як позивач, так і відповідач - є суб`єктами владних повноважень. Завдання суду в таких спорах - встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень. Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Проте, у цій справі позивач не є суб`єктом владних повноважень та вказує, що його спір стосується проходження публічної служби. Отже, спір між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, який містить єдину та самостійну позовну вимогу про відсутність компетенції, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). При цьому колегія суддів звертає увагу на неодноразово висловлений Верховним Судом правовий висновок, згідно із яким поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України. Керуючись статтями 5, 19, 22, 170, 248, 266 КАС України, - У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання відсутньою компетенції суб`єкта владних повноважень. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Головуючий Л.В. Тацій Судді В.М. Кравчук С.Г. Стеценко С.М. Чиркін В.М. Шарапа