Постанова 4873 № 910/16588/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" травня 2026 р. Справа№ 910/16588/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Спаських Н.М. суддів: Горбасенка П.В. Яценко О.В. при секретарі судового засідання Кузьменко А.М. за участі представників учасників згідно протоколу судового засідання від 28 травня 2026 року розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 05.09.2025 відповідача2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 (повний текст складено 22.08.2025) та матеріали апеляційної скарги від 20.11.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «OptiLat» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 у справі №910/16588/21 ( суддя Плотницька Н.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «OptiLat» до

1. Акціонерного товариства «ПроКредит банк»

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про стягнення 88 501 євро 72 євроцентів, ВСТАНОВИВ: До Господарського суду міста Києва 11.10.2021 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «OptiLat» (Латвійська Республіка) з вимогами до Акціонерного товариства «ПроКредит банк» (м. Київ) про стягнення 88 501 євро 72 євроцентів. Ухвалою від 18.10.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, вирішив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФОП ОСОБА_1. Ухвалою від 11.11.2024 суд першої інстанції також залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2. 13.12.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позовні вимоги викладено в наступній редакції: "Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "OptiLat" грошові кошти у розмірі 85 918 Євро, що на дату подання позову еквівалентно 2 618 505,7 грн шляхом їхнього солідарного стягнення з Акціонерного товариства "ПроКредит банк" та з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а також солідарно стягнути штраф за прострочення грошового зобов`язання у вигляді 3 % від неповернутої суми у розмірі 2 577,72 Євро, що на дату подання позову еквівалентно 78 560,66 грн. В підготовчому засіданні 13.12.2021, судом першої інстанції на підставі частини 3 статті 46 ГПК України, протокольно, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову. Ухвалою від 13.12.2021, з урахуванням змінених вимог, судом залучено до участі у справі в якості Відповідача-2 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. 24.06.2022 до Господарського суду міста Києва від Відповідача-2 надійшла зустрічна позовна заява. Ухвалою від 27.06.2022 суд зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_1. з вимогами до ТОВ "OptiLat" про визнання припиненим зобов`язання про повернення грошових коштів у сумі 85 926 євро 00 євроцентів повернув заявнику. У справі № 910/16588/21 ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 зупинялося провадження у справі № 910/16588/21 до набрання законної сили рішення у справі № 918/486/22, що розглядається Господарським судом Рівненської області; в ході розгляду справи витребовувалися додаткові докази, вирішувалися клопотання про призначення експертизи у справі, відводи судді та інші процесуальні питання, про що хронологічно зазначено у рішенні Господарського суду м. Києва від від 18.08.2025. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/16588/21 (суддя Н.Плотницька) позовні вимоги задоволено частково лише щодо Відповідача2 у справі. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «OptiLat» безпідставно набуті кошти в розмірі 85 918 Євро. (за мінусом послуги банку при перерахуванні). Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 19 638 грн 79 коп. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 у справі №910/16588/21 заяву Відповідача1 - Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ТОВ "OptiLat" на користь АТ "ПроКредит Банк" витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000, 00 грн. До Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу ТОВ «OptiLat» на додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, якою скаржник просить або відмовити повністю у стягненні цих витрат або зменшити їх розмір до 15 000, 00 грн. Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач2, ФОП ОСОБА_1. звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/16588/21 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1. на користь ТОВ «OptiLat» як безпідставно набуті, кошти в розмірі 85 918 Євро та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Розгляд справи за апеляційними скаргами в суді апеляційної інстанції проводився різними колегіями суддів та неодноразово відкладався. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 задоволено заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Тарасенко К.В., Тищенко О.В. про самовідвід у справі №910/16588/21. Справу № 910/16588/21 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026, справу № 910/16588/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Спаських Н.М., судді: Горбасенко П.В., Яценко О.В. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 справу № 910/16588/21 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Спаських Н.М., судді: Горбасенко П.В., Яценко О.В. В засіданні 23.04.2026 (за відсутності заперечень учасників справи) даною колегією суддів вирішено питання щодо об`єднання в одне провадження апеляційних скарг відповідача-2 ФОП ОСОБА_1. на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 та ТОВ «OptiLat» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025. Заслухавши доводи і заперечення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, за результатами розгляду апеляційних скарг позивача та Відповідача2 на рішення та на додаткове рішення у справі, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду встановлено наступне: Спір між учасниками справи виник з приводу поворотного стягнення на користь позивача спірних коштів у розмірі 85 918 Євро (за мінусом витрат банку), які позивач вважає помилковим перерахуванням на користь Відповідача2 - ФОП ОСОБА_1 за юридичні послуги, які Відповідач2 позивачу не надавав. Згідно наявного у справі Реєстраційного посвідчення комерсанта (а.с. 8 том 1) Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "OptiLat", має єдиний реєстраційний номер 40003407907, зареєстровано з 31.08.1998 у м. Рига (Латвійська Республіка). Зідно витягу зі Статуту ТОВ "OptiLat" (а.с. 211 том 6) ОСОБА_4 є одним із трьох членів правління товариства, які можуть представляти його інтереси кожен окремо. Також іншими наданими до позову документами позивач підтверджує, що учасником та членом правління ТОВ "OptiLat" є ОСОБА_4 (а.с. 10 том 1), яким було підписано Розпорядження від 25.05.2015 про призначення Андрея Рубцова представляти ОСОБА_4 з 25.05.2015 з правом підпису та виконувати функцію виконувача зобов`язань. В свою чергу Андрій Рубцов, як виконавчий директор позивача, видав Довідку від 07.09.2015 третій особі ОСОБА_2 як представнику ТОВ "OptiLat" в Україні на підтвердження його представництва (а.с. 12 том 1). 26.10.2020 присяжним нотаріусом Ризького окружного суду за реєстровим № 5422 посвідчено довіреність ТОВ "OptiLat" від імені якого виступив член правління ОСОБА_4 (а.с. 16-19 том 1) на представництво інтересів товариства з боку ОСОБА_2 в т.ч. у всіх судах України, державних органах, установах, органах виконавчої служби т. ін. по всіх питаннях, що пов`язані із представництвом та реалізацією прав та інтересів ТОВ "OptiLat" як на території України так і за її межами. За умовами цієї довіреності для ОСОБА_2 допускається передовіра прав по цій довіреності іншим особам, а сама довіреність діє до 25.10.2025. Доказами у справі підтверджується, що 30.07.2020, на підставі платіжного доручення від 29.07.2020 № 1369 сформованого Товариством з обмеженою відповідальністю "OptiLat" та згідно інвойсу № 1-07 від 29.07.2020 (а.с.33 том 1), із банківського рахунку позивача, відкритого у Акціонерному товаристві "Citabele Banka" (Республіка Латвія) та із використанням міжнародної платіжної системи SWIFT, було здійснено переказ грошових коштів в сумі 85 924,00 Євро на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "ПроКредит Банк" на ім`я ОСОБА_1 (Відповідач2). Призначення платежу - надання послуг у сфері права. Сторонами не заперечено, що ці кошти : 30.07.2020 Акціонерним товариством "ПроКредит Банк", кошти отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" зараховано на транзитний рахунок № НОМЕР_2 . 31.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "OptiLat" звернулося до банківської установи одержувача коштів, Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", із повідомленням про помилкове направлення коштів в розмірі 85924,00 Євро на рахунок ОСОБА_1. 03.08.2020 Акціонерним товариством "ПроКредит Банк", кошти отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat", зараховано на рахунок кредитових сум до з`ясування № НОМЕР_3 . 07.08.2020 Акціонерним товариством "ПроКредит Банк", кошти отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat", зараховано на розподільчий рахунок № НОМЕР_4 . Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 07.08.2020 по 07.08.2020, на рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти в розмірі 85 918,00 Євро (за мінусом послуги банку) із призначення платежу: "зг. інвойсу № 1-07 від 29.07.2020р.INVOICE NR 1 07 71A:SHA 71 F:EUR 6,00 Latvia-OPTILAT SIA-SVYRYDENKO OLEKSANDR-30.07.2020". На час розгляду апеляційних скарг спірні кошти арештовані на рахунку Відповідача2 ОСОБА_1 , що відомо всім учасникам спору та підтверджено відповіддю з боку АТ "Прокредит банк" на користь Дубенської окружної прокуратури від 18.08.2021 (а.с. 71 том 1) та Довідкою банку від 05.11.2021 (а.с. 123 том 1). За доводами позивача, належним одержувачем спірних коштів на суму 85 924,00 Євро був особисто ОСОБА_2 , бо саме між ним та ТОВ "OptiLat" в особі ОСОБА_4 підписано договір на представництво інтересів позивача. Тому не відповідають дійсності умови вказаного Інвойса на отримувача коштів ОСОБА_1 , і що при цьому дійсним Замовником перерахування коштів виступило ТОВ "OptiLat" в особі ОСОБА_4, який зі ОСОБА_1 ніколи не підписував ніяких угод на представництво (згідно наданих письмових пояснень). Інвойс містить умову про 100% післяплати за фактом виконання послуг. Рукописною заявою від 31.07.2020 (а.с. 32 том 1) ОСОБА_2., як представник ТОВ "OptiLat", просить АТ "Прокредит банк" надати інформацію про зарахування/незарахування спірних коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та поінформував банк, що із цією особою Акт виконаних робіт ще не складений. Як вказує позивач, справжнім інвойсом є інший примірник цього документа (а.с. 34 том 1), який містить всі ті самі відомості, крім Виконавця, як одержувача спірних коштів та номера його банківського рахунку - ним вказано ОСОБА_2 як і мало бути. Позивач доводить, що при перерахуванні коштів було зазначено неправильні банківські реквізити, які належали ОСОБА_1 , тому платіж надійшов на його користь. Позивач доводить, що з часу виявлення помилки і повідомлення про це, банку одержувача коштів було достатньо часу для правильного прийняття рішення банком щодо повернення коштів відправнику. Тому, за зміненою позовною вимогою позивача, АТ "Прокредит банк" та ОСОБА_1 повинні обоє солідарно на підставі частини 1 статті 1190 Цивільного кодексу України відшкодувати позивачу помилково перераховані грошові кошти в розмірі 85 918,00 Євро. Крім того, у зв`язку з невиконанням зобов`язань з повернення безпідставно отриманих коштів позивачем нараховано штраф у розмірі 3 % від суми зобов`язання у розмірі 2577,72 Євро. В справі мається довідка Citadel банку що обслуговує позивача (а.с. 29 том 1) щодо обробки відкликання позивачем здійсненого платежу з фіксацією відомостей, що датою платежу є 29.07.2020, відкликання платежу оформлено 31.07.2020. При цьому Citadel банк вказує, що він не гарантує повернення суми платежу, а поверне їх клієнту лише у випадку, якщо їх поверне банк-кореспондент або банк-отримувач. Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк-кореспондент - банк, що на підставі договору та в порядку, встановленому Національним банком України, відкриває в іншому банку кореспондентський рахунок; дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи; ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. У листуванні із представником позивача ОСОБА_2. та в подальшому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, АТ "ПроКредит Банк" посилається на те, що повідомлення про відкликання платежу від 31.07.2020 (а.с. 29 том 1) надійшло від позивача вже після дати валютування, яку платник самостійно встановив при оформленні платежу (це дата 29.07.2020 як дата валютування платежу Payment vaiue date, про що вказано у тексті Підтвердження платежу (третій рядок зверху) від Citadel банку позивача (а.с. 29 том 1). 30.07.2020 Акціонерне товариство "ПроКредит банк" отримав SWIFT-повідомлення про переказ 85 924,00 Євро, платник Товариство з обмеженою відповідальністю "OptiLat", одержувач коштів Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, яке містить поле "32А", в якому вказана дата валютування 30 липня 2020 року. Отже відкликання спірного платежу здійснено позивачем вже поза межами встановленого номативними актами НБУ присічного строку, що виключає можливість повернення платежу і тому подальше зарахування банком грошових коштів за цим платіжним дорученням одержувачу коштів є правомірним та не свідчить про порушення відповідачем1 приписів законодавства. Банк наголосив, що за результатами проведеної внутрішньої перевірки порушення з боку його відповідальних працівників встановлених законодавчих процедур та термінів, а також нездійснення належної перевірки клієнта Банку чи ознак зговору з отримувачем платежу не виявлено. Крім того, відповідач-2 зазначає, що спірні кошти знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1, з огляду на що всі суперечки щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів повинні вирішуватися між позивачем та ОСОБА_1. Банк вважає, що учасники переказу повинні керуватися главою 83 ЦК України щодо набуття і збереження майна без достатньої правової підстави, для чого позивачу слід звертатися до суду. Дана позиція банку відповідає п. 3.11. затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 ПОЛОЖЕННЯ про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів ( в редакції саме на час здійснення спірної банківської операції) --- платник має право відкликати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах з банку, що його обслуговує, лише в повній сумі і до настання дати валютування шляхом подання листа про відкликання, складеного в довільній формі та підписаного відповідальною(ими) особою(ами) платника, яка(і) вповноважена(і) розпоряджатися рахунком. Лист про відкликання подається платником у паперовій формі або у формі електронного документа (засобами програмно-технічного комплексу "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" відповідно до договору між банком та платником). Лист про відкликання у формі електронного документа має бути підписаний уповноваженою особою платника електронним підписом, який відповідає вимогам, установленим Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України Пункт 3.11 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 99 від 09.07.2020. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах несе(уть) особа(и), яка(і) підписала(и) цей документ (пункт 2.7 Положення). Відповідно до пункту 4.1.-4.5. Положення банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів на підставі отриманих повідомлень, у яких обов`язково зазначені зокрема для бенефіціарів - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - найменування або прізвище та ім`я, номер рахунку бенефіціара і призначення платежу. Банк бенефіціара в разі отримання повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або підприємця, у якому не заповнено графу "Призначення платежу" (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова - інформація, звертається до банку,- що обслуговує платника, та/або до бенефіціара для з`ясування цього реквізиту в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Банк бенефіціара в разі отримання повідомлення з усіма заповненими реквізитами зараховує кошти в іноземній валюті на розподільчий рахунок юридичної особи або підприємця, або на поточний рахунок фізичної особи, або на транзитний рахунок банку, якщо фізична особа не має рахунку в банку. Зарахування коштів в іноземній валюті здійснюється банком бенефіціара відповідно до дати валютування, зазначеної в повідомленні, або не пізніше дня, наступного за днем отримання банком виписки з кореспондентського рахунку від банку-кореспондента з урахуванням у ній цього переказу на користь бенефіціара. Відповідно до пункту 2.3.4 статті 23 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" унормовано, що ініціатор переказу до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій формі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Документ на відкликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Отже, оскільки повідомлення про відкликання платежу надійшло від позивача після дати валютування, то у Акціонерного товариства "ПроКредит банк" не було правових підстав для повернення платежу і тому подальше зарахування грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1 є правомірним та не свідчить про порушення АТ "ПроКредит банк" приписів законодавства. Відсутність вини у діях Акціонерного товариства "ПроКредит банк" виключає його відповідальність перед позивачем ТОВ "OptiLat". З урахуванням вказаного і вірно застосованого Господарським судом м. Києва законодавства, щодо першого відповідача, колегія суддів погоджується із правильністю оцінки судом першої інстанції дій АТ "Прокредит банку" у виниклій спірній ситуації та висновками про те, що Банк діяв строго у відповідності до його нормативів та строків вчинення банківських операцій, які затверджені Національним Банком України, що підтверджено доказами у справі та не порушив права позивача. В справі немає доказів виникнення і солідарності обов`язку обох відповідачів перед позивачем щодо повернення спірних коштів. Так, згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Згідно з частинами 1, 2 статті 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини. Таких обставин з боку позивача зібраними у справі доказами та нормами чинного законодавства суду не доведено. З урахуванням змісту апеляційних скарг обох сторін, ні ТОВ "OptiLat" ні Відповідач2 ОСОБА_1 не оскаржують висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові до Відповідача1 (Акціонерного товариства "ПроКредит банк"), в т.ч. щодо підстав солідарності зобов`язання. Зі свого боку, заперечуючи проти змінених позовних вимог, Відповідач-2 зазначає, що спірний платіж, який здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "OptiLat", насправді є належною платою за надані Відповідачем2 послуги на підставі договору про надання послуг у сфері права від 24.10.2015, підписаним між ОСОБА_1 та членом правління ТОВ "OptiLat" ОСОБА_4, фотокопія якого була надана банку для підтвердження обґрунтованості платежу. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із частинами першою та другою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Тобто правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети із узгодженням при цьому всіх істотних умов Договору. Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК України). Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Нормами статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №922/1246/21 зазначив, що нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це. Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Таким чином, незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний його сторонами. Крім того, сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми Отже, намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проєкту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом. Отже, для укладення двостороннього правочину необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі. Належність підпису особі є обов`язковою умовою при констатації волевиявлення сторони, тобто визнання договору таким, що відбувся. Натомість відсутність волевиявлення однієї із сторін згідно з наведеними нормами права дає правові підстави вважати, що вказаний правочин є неукладеним. Позивачем до позову додано примірник на російській мові Договору о предоставлении услуг в сфере права від 24.10.2015 (а.с. 51 том 1) де на кожній сторінці від Исполнителя розписався ОСОБА_1., але без підпису при цьому від члена правління ОСОБА_4, який мав підписати Договір від ТОВ "OptiLat". Із клопотанням про витребування у Відповідача2 його власного примірника Договору о предоставлении услуг в сфере права від 24.10.2015 представник позивача А. Рубцов звертався до суду першої інстанції із заявою від 07.03.2025 (а.с. 58 том 8). За доводами представника Відповідача2, наданими колегії суддів, у ФОП ОСОБА_1. немає оригіналу цього Договору, оскільки його не повернув підписаним сам позивач. Колегія суддів відхилила повторно заявлене в суді апеляційної інстанції клопотання Відповідача2 про витребування у позивача підписаного обома сторонами оригіналу російськомовного варіанту вказаного Договору (заявлене ОСОБА_1. в суді першої інстанції ще як третьою особою (а.с. 111 том 1) і воно Господарським судом м. Києва (за доводами Відповідача2) не було розглянуто та задоволено. При цьому колегією суддів встановлено наступне: В тексті даного клопотання дата Договору вказана 25.10.2025, але представник заявника в засіданні визнав що це описка, бо існує лише Договір від 24.10.2015. В справу з боку третьої особи ОСОБА_2 подано в якості додатків до Письмових прояснень (а.с. 50 том 6) кілька примірників Договору про надання послуг у сфері права від 24.10.2025 на укр. та рос. мовах зі ОСОБА_1. (а.с. 120,127, 132, 143 том 6), де немає підписів від імені ОСОБА_2 чи ОСОБА_4 як представників сторін по цих Договорах. Колегія суддів відхилила клопотання про витребування у позивача оригіналу Договору від 24.10.2015 для огляду його в суді апеляційної інстанції з тих мотивів, що якщо ОСОБА_1. сам є стороною та підписантом даного Договору то він повинен потурбуватися, щоб його власний примірник був у нього в наявності. Натомість, при зобов`язанні судом іншої сторони договору (а це у даному випадку Позивач) надати на розгляд справи свій власний примірник договору для доведення відповідачем його позиції проти позивача, буде порушено принцип змагальності сторін, наданням невиправданої переваги у поданні доказів у справу стороні відповідача та ще з неправомірним, в даному випадку, використанням процесуального примусу з боку суду. Колегія суддів у новому складі оглянула в судовому засіданні за клопотанням сторони Відповідача2 примірник Договору від 24.10.2015 із рукописними підписами від ОСОБА_1. (особисто) та ОСОБА_4 від імені ТОВ "OptiLat", що міститься у Вайбері в особистому телефоні Відповідача2, та який було продемонстровано в судовому засіданні його представником, що перебував в приміщенні Північного апеляційного господарського суду в засіданні. З даного примірника у Вайбері стороною відповідача ОСОБА_1. виготовлено копію ( а.с. 213-216 том 1) і надано в справу. Щодо проставленого рукописного підпису ОСОБА_4 від імені ТОВ "OptiLat" у цьому примірнику Договору, то в засіданні в суді апеляційної інстанції третя особа ОСОБА_2. заперечив проти достовірності вважати цей підпис достовірним, оскільки ОСОБА_4 насправді користується або електронним цифровим підписом або факсиміле (зразок на а.с. 56 том 1). Представник позивача та третя особа на стороні позивача ОСОБА_2. категорично заперечили існування оригіналу Договору о предоставлении услуг в сфере права від 24.10.2015, який би був підписаний обома його сторонами, зокрема, ОСОБА_4 від імені ТОВ "OptiLat" . Судом першої інстанції зроблено висновок, що станом на дату підписання цього Договору від 24.10.2015, ОСОБА_4 взагалі не мав права на підписання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" ніяких правочинів. Суд базувався, зокрема, на особистому поясненні в поліцію з боку ОСОБА_4 (у справі) та на доказі у вигляді наявної в матеріалах справи копії Постанови від 02.09.2015 № 6-12/161608 Департаменту по виконанню функцій Регістра підприємств Латвійської республіки, що в комерційний регістр внесено зміни щодо прокура (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat", а саме з 02.09.2015 це Андрій Рубцов, персональний код 081078-10422 - прокурор з правом відчужувати, закладати, обтяжувати речовим правом нерухому власність, з правом представляти товариство окремо. Суд апеляційної інстанції, не заперечує даного висновку суду, не дивлячись на те, що за даним недоліком (якщо він має місце) Договір від 24.10.2015 є оспорюваним правочином, а не нікчемним. Щоб спростувати факт непідписання цього Договору або довести приналежність підпису на Договорі ОСОБА_4 (в тому примірнику, яким володіє Відповідач2 у вигляді копії у Вайбері), то суду і сторонам слід мати сам оригінал Договору для проведення експертизи підпису, а також оцінити підписання Договору від імені ТОВ "OptiLat" неуповноваженою особою ОСОБА_4 (бо належною особою є А. Рубцов) через правила ст. 241 ЦК України. Даною нормою передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину. Для огляду ні суду першої інстанції, ні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду не було надано оригінал Договору від 24.10.2015 із підписами ОСОБА_1. та ОСОБА_4 від імені сторін цього правочину. Крім заперечень сторони позивача проти підписання належно уповноваженими особами Договору від 24.10.2015, колегія суддів враховує також і інші обставини та зібрані в справу докази, на які звертали увагу обидві сторони вже в суді апеляційної інстанції та які проаналізовано колегією суддів, що підтверджують в цілому правильний висновок місцевого суду про відсутність між сторонами належно укладеного правочину щодо сплати на користь ОСОБА_1. спірних коштів за ніби надані послуги в сфері права. Отже, з викладених підстав таким Договором не може вважатися примірник на російській мові Договору о предоставлении услуг в сфере права від 24.10.2015 без підпису з боку представника ТОВ "OptiLat" (а.с. 51 том 1). Колегія суддів не може взяти як належний доказ і наявний лише у телефоні ОСОБА_1. ніби підписаний сторонами спору цей же Договір, оскільки його оригінал не пред`явлено суду для огляду. Сторона позивача та третя особа ОСОБА_2. заперечують існування такого оригіналу, вважають його підробкою. За правилами ч. 5 ст. 96 ГПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Оскільки сторонами не подано суду жодного оригіналу тих примірників договорів, які знаходяться у справі, з підписами одночасно ОСОБА_1. та ОСОБА_4 від ТОВ "OptiLat" (чи іншої належно уповноваженої особи від позивача), колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач 2 не доказав, що отримання ним спірних коштів правомірно відбулося саме на підставі умов російськомовного примірника Договору о предоставлении услуг в сфере права від 24.10.2015 чи якогось іншого договору між ним та позивачем. Крім того, Інвойс від 29.07.2020 із реквізитами на користь ОСОБА_1. (а.с. 33 том 1) не містить ніякого посилання на жоден договір як на підставу сплати спірних коштів. Між сторонами немає узгодженого та підписаного Акту виконаних робіт про надання послуг у сфері права, який би пояснював підставу отримання Відповідачем2 спірних коштів від позивача. Примірник Акту від 29.07.2020 до Договору від 24.10.2015, який надав у справу ОСОБА_1. (а.с. 217 том 1) не підписаного з боку Замовника ОСОБА_4 від імені ТОВ "OptiLat". В даному Акті вказано, що ФОП ОСОБА_1. протягом 24.10.21015 по 29.07.2020 надавав правові послуги Замовнику на виконання умов договору про надання правових послуг, в переліку, визначеному нижче, але не виключно: 1.1. представництво інтересів Замовника на території України в судах всіх юрисдикцій та інстанцій, в органах виконавчої служби, державної влади та управління, в усіх інших установах та організаціях, перед їх посадовими особами, перед юридичними та фізичними особами по всіх питаннях що пов`язані з представництвом та реалізацією прав та інтересів ТОВ "Оптилат" на території України в зв`язку із виконанням рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України по справі АС № 314/2006 від 27.06.2007 та виконавчого листа виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 18.12.2014 року № 2к-2/10 № 2к-2/12. Колегія суддів зазначає, що в справі немає доказів у який саме спосіб Відповідач2 вчиняв такі дії на користь ТОВ "Оптилат" та в яких оформлених правових документах, офіційно поданих за його підписом, це виражено. 28.08.2020 ОСОБА_1. направлено на адресу ОСОБА_2 відповідь на вимогу повернення спірних коштів (а.с. 80 том 2) із вказівкою на те, що спірні кошти були отримані ОСОБА_1. від ТОВ "OptiLat" "як плата за надані послуги у сфері права згідно відповідного зовнішньоекономічного договору, укладеного між мною та товариством і повністю виконаного". При цьому Відповдіач2 не вказує реквізитів такого договору. По тексту відповіді згадується Договір про надання послуг у сфері права від 24.10.2015 і його примірник з підписом ОСОБА_4 ОСОБА_1. вимагає направити на його адресу. Результатом наданих позивачу послуг ОСОБА_1 вважає (як вказує у відповіді на вимогу та у листі від 17.09.2020 а.с. 53 том 1) - 11.06.2020 ТОВ "Вініл" було сплачено на користь позивача борг перед ТОВ "OptiLat" на суму 163304,11 Євро на виконання рішення при МКАС ТПП України. До цього твердження колегія суддів відноситься критично - оскільки ОСОБА_1 в справу не подано ніяких доказів про свою дійсну роль (які саме ним вжито заходи) у сплаті цих коштів ТОВ "Вініл" на користь ТОВ "OptiLat" на стадії виконання рішення, якщо на стадії вирішення спору проти ТОВ "Вініл" у судах Відповідач2 не брав ніякої участі, що підтверджено довідками з судів, про які вже згадано у цій постанові. Виконання рішення МКАС при ТПП України відбулося в кінцевому рахунку з боку ТОВ "Вініл" добровільно, і це підтверджується змістом Постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2020 ВП № НОМЕР_5 (а.с. 222 том1 ) в якій вказано, що до відділу ДВС надійшла заява представника стягувача про повне та фактичне виконання рішення суду. Прикладено також і виписку з руху коштів по банку (а.с. 224 том 1) де Ordering Customer вказано ТОВ "Вініл", а Beneficiare Customer вказано ТОВ "Оптілат", тобто кошти були безпосередньо перераховані цим боржником на користь позивача. У виписці рахунки ДВС, якби стягнення було проведено саме органом ДВС, не фігурують. Яку роль при цьому відіграв ФОП ОСОБА_1. колегії суддів Відповідачем2 не було пояснено. Доводи ОСОБА_1. в цій же відповіді на вимогу (а.с. 80 том 2) та в інших письмових/усних поясненнях по справі про те, що ОСОБА_2. не маючи юридичної освіти, скористався консультаціями та роз`ясненнями ОСОБА_1 щодо застосування законодавства для захисту інтересів ТОВ "OptiLat" - це твердження стосовно відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вони не доводять дійсний намір ТОВ "OptiLat" сплатити спірні кошти на користь ОСОБА_1 за ніби то надані послуги в сфері права за Інвойсом від 29.07.2020. З боку позивача ТОВ "OptiLat" надано відповідь на звернення ОСОБА_1 на його вимогу підписати акт виконаних робіт по договору від 24.10.2015 про те, що позивач не підтверджує ніяких відносин із Відповідачем2, а єдиним представником визнає ОСОБА_2 Висловлено припущено про підробку документів для отримання перерахування спірних коштів, які позивач вимагає повернути (а.с. 54 том 1). В поясненнях від 25.08.2021 на адресу Дубенського відділу ГУ Нацполіції в Рівненський області ОСОБА_4 надав особисте пояснення з приводу взаємовідносин із своїми представниками (а.с. 55 том 1). Стверджує, що зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що ОСОБА_1 надав у банк для отримання перерахування спірних коштів Договір від 24.10.2015 із підписом, який не належить ОСОБА_4. При цьому ОСОБА_4 заперечує підписання ним особисто будь-якого договору із ОСОБА_1 і пояснює що навіть не має права на підписання правочинів - всі підписи на договорах уповноважений ставити лише директор (прокурист) ТОВ "OptiLat" - А. Рубцов, якого на це уповноважив сам ОСОБА_4 згідно наданих розпоряджень та повноважень. Платіж в сумі 85 924 Євро мав бути перерахований на користь ОСОБА_2 , але помилково був перерахований на користь ОСОБА_1 на підставі неналежного Інвойса, в якому були вказані ПІБ та банківські реквізити Відповідача2. При цьому неналежний Інвойс отримав ОСОБА_2. не для проплати, а лише для зразка. На підставі цього зразка ОСОБА_2 сформував вірний Інвойс, але через поганий Інтернет на роумінгу ( ОСОБА_3 перебув за кордоном), для перерахування в банк був направлений невірний Інвойс на неналежного одержувача коштів ОСОБА_1. Доводи Відповідача2, що у наявному в справі листуванні між ТОВ "OptiLat", ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1. з приводу непідписання від імені позивача Договору від 24.10.2015 та Акту від 29.07.2020 (наприклад, лист від 03.08.2020 (а.с. 225 том 1) ніде прямо не йшла мова з боку ТОВ "OptiLat" та ОСОБА_2 про помилковість перерахування спірних коштів на користь Відповідача2, колегія суддів відхиляє. Цей аргумент сам по собі не є доказом правомірного та підставного перерахування спірних коштів, якщо при цьому належні первинні документи на підтвердження банківського переказу коштів між сторонами спору відсутні. Отже колегія суддів констатує, що у справі відсутні належним чином складені та підписані з боку ТОВ "OptiLat" в особі ОСОБА_4 договір із ОСОБА_1. про надання послуг в сфері права, Акт про його виконання та відсутні посилання на ці документи із їх точними реквізитами в інвойсі від 29.07.2020 № 1-07 на підставі якого відбулося перерахування спірних коштів на користь Відповідача2 щоб таке перерахування вважати правомірним. Колегія суддів також відхиляє доводи Відповідача2, що замість підписаного Договору інші докази у справі в сукупності підтверджують тривале фактичне виконання ОСОБА_1 робіт з правничої допомоги на користь позивача (в т.ч. за окремими дорученнями ОСОБА_2.), зокрема, щодо виконання рішення суду МКАС при ТПП України про стягнення боргу із ТОВ "Вініл" на користь позивача. Позивач слушно зауважив, що натомість довідками з Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022, Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2022 та Відділу ДВС яким здійснено виконавче провадження ВП № НОМЕР_5 (а.с. 15,16, 99 том 4 ) заперечено участь ОСОБА_1 у судових справах, зокрема, № 804/889/18, № 200/3249/18 та у виконавчому провадженні щодо виконання рішення МКАС при ТПП України як представником ТОВ "OptiLat" і процесуальні документи з боку судів та ДВС цій особі також не направлялися. Судами натомість підтверджено участь у справах від імені ТОВ "OptiLat" ОСОБА_2 та Грозік І.І. як дійсних представників даного товариства. Щодо представництва інтересів ТОВ "OptiLat" з боку адвокатів Грозік І.І., Пасічник Ю.О. та Адвокатського бюро Тараса Пащука, в справу подано копії договорів із ними (а.с. 179,180, 181 том 6). Якщо ОСОБА_1. і надавав якісь консультативні послуги ОСОБА_2 , складав проекти процесуальних та інших документів для того щоб останній вчиняв повноваження із представництва інтересів ТОВ "OptiLat" на території України, що це їх власні особисті відносини, учасником яких безпосередньо не є сам позивач. Зі свого боку Позивач надав до позову договір № 20/1 F від 28.07.2020 (а.с. 36 том 1) укладений між ТОВ "OptiLat" та повіреним ОСОБА_2 , який підписано цією особою особисто та А.В. Рубцовим від імені Товариства-позивача. Договором зафіксовано, що повірений протягом 2014-2020 років діяв від імені та в інтересах позивача по виданій йому довіреності, вчиняючи юридично значимі дії на території України по справі АС № 314у/2006 від 27.06.2007 та виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 18.12.2014 року № 2к-2/10. При цьому позивач констатує у вказаному Договорі № 20/1 F, що саме за результатами вчинених ОСОБА_2 дій на банківський рахунок ТОВ "OptiLat" надійшли 163 304,11 Євро від ТОВ "Вініл" по Договору № 78 від 04.09.2021 (а.с. 177 том 1) який є боржником у справі АС № 314у/2006 від 27.06.2007, рішення в якій винесено МКАС при ТПП України (а.с. 186 том 1). В якості винагороди за виконані послуги Позивач зобов`язався перерахувати повіреному винагороду/гонорар в сумі 85 924 Євро, перерахувавши ці кошти на рахунок повіреного в банку із наведенням банківських реквізитів ОСОБА_2 . У п. 5 цього Договору також вказано, що даний Договір є достатньою та єдиною підставою для виплати повіреному коштів, які передбачені даним Договором. Отже наявні у справі докази ні окремо, ні в сукупності, не дозволяють прийти до висновку, що перерахування спірних коштів на користь ОСОБА_1. з боку ТОВ "OptiLat" мало належну правову підставу. За таких обставин, при відсутності підписаних обома сторонами Договору та Акту виконаних робіт до нього щодо надання ОСОБА_1 послуг в сфері права, судом першої інстанції до спірних взаємовідносин сторін вірно застосовано ст. 1212 ЦК України для стягнення спірних коштів лише із Відповідача2. Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України). Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом варто керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18). Отже, суди мають можливість самостійно застосувати до спірних правовідносин ті норми права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, у цьому випадку - застосувати норми глави 82 Цивільного кодексу України "Відшкодування шкоди" та/або глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави". За своєю правовою природою, спір між сторонами у справі стосується стягнення безпідставно збережених коштів. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212- 1214 Цивільного кодексу України). Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Оскільки перерахування спірних коштів від ТОВ "OptiLat" на користь ОСОБА_1. відбулося саме на підставі Інвойса № 1-07 від 29.07.2020, який містить чітку підставу для перерахування коштів "надання послуг у сфері права" і саме Замовником переказу -- ТОВ "OptiLat", що представлений в особі ОСОБА_4 який діє на підставі посадових повноважень, то саме ця підстава, як достовірна та дійсна на час перерахування коштів, повинна бути безспірно та належно доведена з боку одержувача коштів - Відповідача2. Колегія суддів, за результатами оцінки зібраних доказів у справі, ретельного вивчення доводів та заперечень учасників спору в засіданнях, приходить до висновку, що така підстава не доведена, оскільки вказаний Інвойс взагалі не містить посилання ні на який Договір та Акт виконаних робіт між платником та одержувачем коштів, які були б чинними та взагалі підписаними обома сторонами на час здійснення переказу коштів. Колегія суддів повторює, що додаткові докази надання послуг у сфері права, які просить врахувати Відповідач2 про тривале та фактичне надання ним послуг у сфері права в інтересах позивача, зокрема, про які ведеться мова у листуванні за його участі та по електронній пошті (скріншоти подано в справу в різні томи, пояснення зокрема від 05.11.2021 - а.с. 142 том 1, відзив на позов а.с. 92 том 2, заперечення на відповідь на відзив а.с. 215 том 2 з додатками), стосуються лише особистих відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (навіть якщо у ОСОБА_1 при цьому є в наявності в копіях всі первинні документи щодо прийняття судом та виконання рішення МКАС при ТПП України які він подав до свого пояснення від 05.11.2021 в справу ще в якості третьої особи). Ці відносини не стосуються ОСОБА_1 та ТОВ "OptiLat" напряму щодо надання цьому товариству з боку Відповідача2 послуг у сфері права, щодо оплати яких і виник спір. Якщо таке листування і свідчить в певній мірі про наміри учасників спору оформити свої відносини письмовим договором, то доказів такого оформлення у вигляді оригіналу Договору, який би пояснював підставність перерахування ТОВ "OptiLat" спірних коштів на користь Відповідача2 і доказів його виконання, суду не подано. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 малися відносини з представництва за довіреністю в питанні отримання Відповідачем2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері (а.с. 102, 154, 156 том 4). За доводами ОСОБА_2 він консультувався із ОСОБА_1 щодо правильності оформлення Інвойса, операції з оподаткування коштів, які готувалися до перерахування (а.с. 116 том 4 Пояснення ОСОБА_2 від 05.05.2022) але ці особисті стосунки вказаних осіб не відносяться до суту спору у справі як і з`ясування питання про те, чи мав місце з боку ОСОБА_1 обман чи це була помилка з боку ОСОБА_2 при перерахуванні спірних коштів для застосування до відносин сторін ст. 1212 ЦК України. Отже за вказаних обставин судом першої інстанції вірно застосовано до відносин сторін положення ст. 1212 ЦК України для примусового стягнення лише із Відповідача2 на користь позивача спірних коштів в сумі 85 918 Євро як безпідставно набутих (за мінусом оплати банківських послуг за переказ (від первісної суми перерахування), проти чого у позивача заперечень немає). При вирішенні апеляційних скарг по суті колегія суддів розглянула всі клопотання і заперечення учасників, які подавалися в справу щодо процесуальних питань (але за правилами ГПК вони можуть бути вирішеними лише при прийнятті рішення), і наводить свої висновки у даній постанові, зокрема: - 13.12.2021 позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог та зміну предмета позову і просив стягнути солідарно з обох відповідачів спірні кошти в сумі 85918 Євро та штраф в сумі 2577,72 Євро (а.с. 1 том 2). Суд першої інстанції прийняв дану заяву до розгляду за обома вимогами та залучив до участі у справі в якості другого відповідача ФОП ОСОБА_1. За правилами ст. 46,48 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Також суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Клопотання про залучення співвідповідача ФОП ОСОБА_1., який у справі вже брав участь як третя особа, позивачем було подано в додаток до цієї заяви (а.с. 15 том 2). Ухвалою від 13.12.2021 суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості Відповідача2 ФОП ОСОБА_1. з урахуванням надходження заяви від позивача про зміну предмета позову. Протокольною ухвалою суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову від 13.12.2021 про що зазначено в мотивувальній частині ухвалі суду від 20.01.2022 про роз`яснення ухвали від 13.12.2021 за заявою ОСОБА_1 (а.с. 153 том 2). Колегія суддів не погоджується із запереченнями Відповідача2 (пояснення зокрема на а.с. 86 том 8), що у даному випадку відбулася одночасна зміна підстави та предмета позову, бо позивач, зокрема, змінив свою позицію стосовно відносин із позивачем, про якого в первісній редакції позову вказав, що із ним ніколи не працював і він йому не відомий, а потім пояснював, що ОСОБА_1 надав консультації для ОСОБА_2 в інтересах ТОВ "Оптилат". Колегія суддів констатує, що предмет спору (стягнення грошових коштів) не змінився (лише збільшився по сумі), самостійних та різних/окремих матеріально-правових вимог до кожного з відповідачів не заявлено, учасники ситуації, навколо якої виник спір, це ті самі особи (позивач лише змінив статус третьої особи у справі ФОП ОСОБА_1. на Відповідача2 та вважає відповідальність обох відповідачів солідарною), інші обставини, за яких виник спір не додано, тому зміна позиції позивача в питанні знав/не знав, працював чи не працював зі ОСОБА_1., а також на якій правовій підставі слід стягнути спірні кошти ( ст. 1212 чи ст. 1190 ЦК України) не свідчить про одночасну зміну підстав та предмету спору з боку позивача, що не допускається за правилами чинного ГПК України. Також немає підстав вважати обґрунтованими доводами Відповідача2, що заявою про зміну предмета позову відбулося протиправне об`єднання позовних вимог всупереч ст. 173 ГПК України, чого не вбачається зі змісту заяви позивача. Коло відповідачів у справі визначає лише позивач, маючи можливість за правилами та порядку, визначеними ГПК України, змінити склад відповідачів (ст. 48 ГПК). Верховним Судом неодноразово викладено правові позиції, щодо того, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення, та яка відповідно поєднується із способами захисту порушеного права. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача, складає правові підстави позову. Відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Розглядаючи спір та ухвалюючи рішення, суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, а також те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин та, відповідно, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (стаття 237 ГПК України). Оцінка предмета заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві та в обраний ним спосіб, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Протилежні доводи Відповідача2 з даного питання, що відбулося одночасна зміна підстав та предмет у позову у справі, колегія суддів відхиляє. - до Господарського суду м. Києва 19.06.2024 позивач подав клопотання від 18.06.2024 з уточненням від 26.06.2024, від 04.11.2024 (а.с. 1, 24, 232 том 5) про закриття провадження у справі № 910/16888/21, бо у справі № 559/3058/23 Млинівського районного суду ТОВ "Оптилат" (вже як відповідач) подав заяву про визнання ним позову, заявленого до нього та до АТ "ПроКредит банк" з боку ОСОБА_2 про солідарне стягнення з них коштів у сумі 85924 Євро як гонорару/винагороди ОСОБА_2 по Договору № 20/1 F від 27.08.2020. З цього Відповідач2 робить висновок, що якщо в обох справах спір стосується одних і тих же коштів і у справі № 910/16888/21 ТОВ "Оптилат" визнавши позов, фактично погоджується на їх стягнення на користь ОСОБА_2, то це доказує, що позивач вже не має ніякого права стягувати спірні кошти на свою користь у справі № 910/16888/21. Як вказує Відповідач 2, це дозволяє йому вважати, що предмет спору в справі № 910/16888/21 вже відсутній. За правилами п.2) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 2) відсутній предмет спору. При цьому існуючий на час звернення до суду предмет спору має повністю зникнути і між сторонами не повинно залишитися невирішених питань. Колегія суддів вважає заяву Відповідача2 про закриття провадження у справі № 910/16888/21 з наведених ним підстав передчасною. Обгрунтування по цій заяві зводиться не до надання ФОП ОСОБА_1. належних доказів про те, що спірні кошти вже повернулися позивачу, а до обгрунтування, що позивач ТОВ "Оптилат" у справі № 910/16888/21 став неналежним в світлі його процесуальних дій про визнання позову у іншій справі № 559/3058/23 Млинівського районного суду. Однак встановлення судом обставини неналежності позивача тягне за собою відмову в задоволенні позову, а не закриття провадження за відсутністю предмету спору. Отже судом першої інстанції правомірно вирішено спір у справі № 910/16888/21 по суті, без закриття провадження з наведених Відповідачем2 підстав. - доводи Відповідача2 про непідсудність спору у справі Господарському суду м. Києва в частині вимог до ФОП ОСОБА_1., який за місцем знаходження не відноситься до підсудності цього суду (а.с. 82 том 8), колегія суддів відхиляє, оскільки за зібраними у справі доказами немає підстав вважати первісно заявлений ТОВ "Оптілат" до АТ "ПроКредит Банк" (м. Київ) позов штучним чи завідомо безпідставним. Тому при залученні судом першої інстанції до участі у справі Відповідачем2 ФОП ОСОБА_1. (Київська область) на підставі ст. 29 ГПК України спір може і далі вирішуватися у Господарському суді м. Києва, оскільки виключної підсудності спору іншому суду за правилами ст. 30 ГПК України в даному випадку немає. Згідно ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду. - заява Відповідача2 від 11.06.2025 (а.с. 175 том 8) про залишення позову без розгляду оскільки заявник вважає, що перший підписант позову ОСОБА_2. не є належним представником ТОВ "Оптілат", а другий підписант адвокат Твердий М.К. не дав належно оформленого ордеру на себе, бо на наявному у справі відсутній повний рік його видачі (а.с.6 том 1), колегія суддів відхиляє, оскільки на переконання суддів апеляційної інстанції навіть якщо документи щодо представницьких повноважень підписантів позову і мали вади на час подання позову до суду, то залишати позов без розгляду через 4 роки судового провадження та вже під час вирішення спору по суті, з боку суду першої інстанції буде грубим порушенням прав позивача на захист. Недоліки суду, допущені ним при відкритті провадження, таким чином усуватися вже не можуть, бо порушуватимуть права позивача на доступ до правосуддя та принцип правової визначеності. - колегія суддів також не погоджується із доводами Відповідача2 (а.с. 188 том 8), що спір у справі не є господарським, а він виник з цивільних правовідносин. Колегія зауважує, що за правилами чинного ГПК України підвідомчість спору в даному випадку не визначається за статусом третьої особи ОСОБА_2, як активного учасника всіх спірних відносин, та який є фізичною особою. У справі склад сторін (суб`єкти підприємницької діяльності) та предмет спору (спірні кошти перераховані в межах здійснення господарської чи підприємницької діяльності) відповідають господарській юрисдикції і протилежного за матеріалами справи не вбачається. - питання щодо оцінки поведінки всіх учасників справи як недобросовісної, про що також вказує Відповідач2 щодо позивача (а.с. 190-195 том 8) колегія суддів залишає поза увагою яка б потребувала процесуального реагування, оскільки це питання мало бути вирішено судом першої інстанції за наявності для цього підстав в порядку ст. 43 ГПК України, ст. 13 ЦК України. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає вірним вирішення судом першої інстанції спору між сторонами по суті з урахуванням зміни вимог, залучення Відповідача2, оскільки для залишення позову без розгляду чи закриття провадження за відсутності предмету спору, виходячи з обставин справи та зібраних доказів - немає належних правових підстав. Крім того, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду уже неодноразово зазначала про те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути як необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, так і необхідність вчинення позивачем інших, ніж виконання судового рішення, дій. За загальним правилом один спір треба вирішувати у межах одного судового процесу в одній судовій юрисдикції. Інакше кажучи, не допускається вирішення одного спору у декількох судових справах, зокрема у різних судових юрисдикціях (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (п. 44), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (п. 82), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (п. 50), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (п. 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (п. 19), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (п. 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (п. 5.6)). Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У постанові по справі № 488/2807/17 від 18.01.2023 р. Велика Палата Верховного Суду виклала позицію, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії. Тому колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, всебічно та повно дослідивши доводи і заперечення учасників справи за зібраними у справі доказами, розглянувши всі клопотання, які подані в справу на всіх її стадіях учасниками судового процесу, тим самим виправила всі недоліки, які допустив суд першої інстанції при вирішенні спору в частині належного розгляду звернень сторін до суду для реалізації ними своїх процесуальних прав. Колегія суддів апеляційної інстанції належно оцінила всі суттєві для вирішення спору аргументи учасників справи, а тому є підстави вважати, що суд почув сторони, третю особу у справі та належно відреагував на їхні доводи та заперечення. В частині відмови в позові про стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 3 % від суми зобов`язання у розмірі 2 577,72 Євро (як похідні вимоги), рішення суду не оскаржується апелянтами, однак колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не наведено будь-якого обґрунтування, на підставі чого ним застосовано штраф. Згідно положень ст. ст. 546, 547 ЦК України до видів забезпечення виконання зобов`язання відноситься неустойка (штраф, пеня), порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, право довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. При цьому правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також за правилами чинного ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Таким чином, з огляду на все наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було прийнято правильне по суті рішення за обставинами спору та зібраними у справі доказами і тому підстав для його скасування немає. В частині апеляційної скарги позивача від 20.11.2025 (а.с. 88 том 10) на додаткове рішення Господарського суду м. Києва яким з позивача на користь Відповідача1 стягнуто 100 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, якою заявник просить скасувати його повністю, або зменшити розмір таких витрат до стягнення лише 15000 грн. , колегією суддів встановлено наступне: Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. За умовами пункту 4.1 договору про надання правової допомоги від 01.11.2021 № 2021/11/01 в редакції додаткової угоди від 15.11.2021 № 1 гонорар адвокатського об`єднання який є формою ви нагороди адвокатського об`єднання за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, пов`язаних з предметом договору, визначається із урахуванням фактично витраченого часу адвокатами адвокатського об`єднання за погодинною ставкою - 2 500 грн за годину (в т.ч. з урахуванням часу в дорозі та очікування), але не більше ніж 100 000 грн 00 коп. за представництво в суді першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем-1 на підтвердження адвокатських витрат додано звіт про надану правничу допомогу з викладенням детального опису виконаних адвокатськими об`єднаннями робіт/наданих послуг у цій справі, в яких окремо зазначено кожну послугу, надану адвокатом, кількість витраченого часу та вартість однієї години. Позивач подав суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а у разі наявності підстав для задоволення вказаної заяви - зменшити розмір витрат до 15 000 грн 00 коп. При прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції вірно вказав, що разі недотримання вимог ч.4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 статті 126 ГПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Заявляючи про перевищення суми вартості професійної правничої допомоги, позивач лише вказав суду першої інстанції на суму витрат, яка є вищою, проте жодної мотивації не наводить. Позивачем, також, не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг),обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову. За правилами ч. 2,3 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Тому колегія суддів відхиляє доводи позивача, що суд першої інстанції необгрунтовано прийняв до розгляду збільшені вимоги Відповідача1 про відшкодування йому за рахунок позивача 100 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які попередньо заявлялися у справі в меншій сумі, а саме 15000 грн. З урахуванням розгляду справи, яка складає на час розгляду апеляційних скарг вже 11 томів, значну кількість документів з процесуальних питань, доказів, доводів та заперечень всіх учасників справи по суті спору, заяв та клопотань у справі, тривалий розгляд справи протягом 4 років, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що сума 100 000,00 грн. на оплату Відповідачу1 його професійної правничої допомоги у даній справі є обгрунтованою, справедливою та виправданою. Колегія суддів погоджується, що належних доказів внеспівмірності цієї суми з характером та всіма обставинами вирішеного спору, позивач до суду першої інстанції не надав. Тому підстав для скасування чи зміни додаткового рішення у справі колегія суддів також не вбачає. Щодо інших аргументів всіх учасників справи, колегія судів зазначає, що вони були досліджені але не наводяться у постанові, позаяк не покладаються в основу висновків суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц. З підстав викладеного апеляційні скарги позивача та Відповідача2 на рішення та на додаткове рішення у справі до задоволення не підлягають. Згідно з ч.1 статті 129 ГПК судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 05.09.2025 відповідача2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 (повний текст складено 22.08.2025) та апеляційну скаргу від 20.11.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «OptiLat» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/16588/21 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 залишити без змін.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

5. Матеріали справи №910/16588/21 повернути до місцевого господарського суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 09 червня 2026 року Головуючий суддя Н.М. Спаських Судді П.В. Горбасенко О.В. Яценко