Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3937/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3937/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Філінюка І.Г. суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М. секретар судового засідання - Чеголя Є.О. за участю: ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвокат Єфременко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 по справі №916/3937/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради про стягнення 321 945, 36 грн. суддя суду першої інстанції - Деркач Т.Г. місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29, повний текст рішення складено та підписано: 19.03.2026 ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості у загальній сумі 321 945,36 грн., з яких 308 993,05 грн. основного боргу, 11 809,46 грн. пені, 1 142,85 грн 3% річних. В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 18.12.2024 № 20-8023/24-БО-Т з оплати вартості спожитого в квітні 2025 року природного газу. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 308 993,05 грн. основного боргу, 5 786,64 грн. пені, 1 142,85 грн. 3% річних, 3 863,34 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено. Обґрунтування судового рішення. В мотивах прийнятого судового рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 308 993,05 грн. основного боргу. Щодо зменшення пені, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань. З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, беручи до уваги ступінь виконання зобов`язання за договором, відсутність доказів понесення збитків з боку позивача, з огляду на загальні засади цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 49 % до 5 786,64 грн, що на переконання суду, є оптимальним балансом інтересів сторін. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 у справі № 916/3937/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 6 022,82 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги. Узагальнені доводи апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що позивач не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 у справі № 916/3937/25, в частині відмови у стягненні пені в розмірі 6 022,82 грн., вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не було враховане те, що пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Отже, на думку скаржника, відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що частина 1 статті 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Тобто, скаржник вважає, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин, а отже виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо. Таким чином скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції щодо зменшенню пені противоречить вказаним нормам Закону, оскільки ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Крім того, скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. У зв`язку з чим, скаржник вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення пені. Таким чином скаржник вважає, що оскаржуване рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню у повному обсязі. Доводи інших учасників провадження у справі. 30.04.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026. На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3937/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3937/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 по справі №916/3937/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції. 20.04.2026 матеріали справи №916/3937/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 по справі №916/3937/25. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 по справі №916/3937/25 на 09.06.2026 о 15:00 год. 04.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвоката Єфременко Олександра Олександровича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №916/3937/25, розгляд якої призначено на 09.06.2026 о 15:00 год. за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвоката Єфременко Олександра Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №916/3937/25, розгляд якої призначено на 09.06.2026 о 15:00 год. за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено. Надано можливість представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвокату Єфременко Олександру Олександровичу взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 09.06.2026 о 15:00 год. по справі №916/3937/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «відеоконференцзв`язку» за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. В судовому засіданні 09.06.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник Комунального некомерційного підприємства «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Фактичні обставини справи. 18.12.2024 між позивач та відповідач уклали договір постачання природного газу, за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб. Споживач згідно з умовами договору ідентифікується на ринку природного газу за ЕІС-кодом: 56XN0000209O900N. Відповідно до п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі природного газу. Згідно з доданими скріншотами до матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача відповідні акти приймання-передачі природного газу на електронну адресу, визначену умовами договору. Акти приймання-передачі природного газу відповідач не підписав. Згідно з п. п. 3.5.1 договору відповідач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/ або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. Відповідно до п. п. 3.5.2 п. 3.5 договору на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів на Інформаційній платформі Оператора ГТС позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником позивача. Відповідно до п. п. 3.5.4 договору у випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору. Згідно з п. 6.2. договору споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Згідно пункту 7.2. договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору Споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Згідно з п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється за такою процедурою: ціна природного газу за 1 000 куб.м. газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1 000 куб.м. з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 553,89 грн. Згідно з п. 4.3. договору загальна вартість договору на дату укладання становить 1 919 478,72 грн (ПДВ - 383 895,75 грн), разом з ПДВ - 2 303 374,47 грн. З 01.01.2025 Постановою НКРЕКП від 30.12.2024 №2387 встановлено тарифи для ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 років. Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі зміни тарифу на послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для Сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. Через невиконання з боку відповідача вимог п. п. 3.5.1 договору позивач для підтвердження обсягу споживання відповідачем природного газу звернувся до Оператора ГТС. Згідно з відповіддю на адвокатський запит Оператора ГТС від 27.08.2025 обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XT0000209O900N за період з 01.01.2025 по 30.04.2025 внесено в алокацію постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС - код 56X930000010610X) та становить: - з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 43 786,00 м3 на суму 746 664,98 грн; 1) 43,78600 х 13 658,33 = 598 043,64 грн; 2) 43,78600 х 501,97 х 1,1 = 24177,18 грн; 3) 598043,64 + 24177,18) х 120% = 746 664,98 грн; - з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 52 184,00 м3 на суму 889 872,68 грн; 1) 52,18400 х 13 658,33 = 712 746,29 грн; 2) 52,18400 х 501,97 х 1,1 = 28 814,28 грн; 3) 712 746,29 + 28 814,28) х 120% = 889 872,68 грн; - з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 38 681,00 м3 на суму 659 611,48 грн; 1) 38,68100 х 13 658,33 = 528 317,86 грн; 2) 38,68100 х 501,97 х 1,1 = 21 358,37 грн; 3) 528 317,86 +21 358,37) х 120% = 659 611,48 грн; - з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 18 120,00 м3 на суму 308 993,05 грн; 1) 18,12000 х 13 658,33 = 247 488,94 грн; 2)18,12000 х 501,97 х 1,1 = 10 005,27 грн; 3) 247 488,94 + 10 005,27) х 120% = 308 993,05 грн. Відповідач спожив усього 152,771 тис. куб.м на суму 2 605 142,19 грн. Відповідач звертався до позивача з листами про врегулювання питання поставки газу та його оплати 28.04.2025 за № 01-1/18/571, 28.05.2025 № 01-1/18/733, проте жодних домовленостей та підписання документів досягти не вдалося. Згідно з доданими платіжними інструкціями відповідач на виконання договору сплатив 2 296 149,14 грн: 26.02.2024 - 746 664,98 грн; 27.03.2025 - 889 872,68 грн; 29.04.2025 - 306 721,08 грн; 16.05.2025 - 352 890,40 грн. Згідно з матеріалами справи неоплачена сума становить 308 993,05 грн (2 605 142,19 грн - 2 296 149,14 грн). Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині зменшення пені до 49 % до 5 786,64, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст.269 ГПК України, здійснює перегляд справи в межах зазначених доводів. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду у разі, якщо він є таким, що значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд повинен встановити наявність істотної невідповідності між розміром заявленої до стягнення неустойки та наслідками порушення зобов`язання, а також надати оцінку обставинам справи у їх сукупності, зокрема, ступеню виконання зобов`язання, причинам порушення, тривалості прострочення, поведінці сторін, їх майновому стану та іншим обставинам, що мають істотне значення. При цьому, чинне законодавство не містить вичерпного переліку таких обставин, а відтак питання про зменшення неустойки віднесено до дискреційних повноважень суду, який вирішує його з урахуванням усіх конкретних обставин справи (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20). Зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, який, здійснюючи оцінку доказів відповідно до ст.86 ГПК України, визначає наявність підстав для такого зменшення у кожному конкретному випадку. Водночас, чинним законодавством не встановлено граничного розміру (відсоткового співвідношення) зменшення неустойки, у зв`язку з чим визначення конкретного розміру її зменшення належить до дискреційних повноважень суду. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, реалізуючи право на зменшення неустойки, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін та враховувати, зокрема, ступінь вини боржника, характер порушення, його тривалість, дії боржника щодо належного виконання зобов`язання, а також те, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер (постанови від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18). Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 наголошено, що застосування неустойки спрямоване на стимулювання належного виконання зобов`язання, а тому її надмірне зменшення може призвести до нівелювання її правової природи як заходу відповідальності та порушення балансу інтересів сторін. Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір пені заявленої Позивачем на 90 %. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, обґрунтовано врахував відсутні в матеріалах справи докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним договором або погіршення матеріального стану Позивача саме у зв`язку з порушенням Відповідачем умов договору, також врахував ступінь виконання зобов`язання за договором При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків або інших негативних наслідків, спричинених порушенням відповідачем умов договору, що свідчить про відсутність істотної невідповідності між розміром заявленої пені та наслідками порушення. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягнення пені у повному обсязі призвело б до покладення на відповідача надмірного фінансового навантаження та не відповідало б принципу пропорційності. Колегія суддів зазначає, що пеня є заходом відповідальності за порушення зобов`язання, який має компенсаційний характер, а тому її розмір повинен бути співмірним наслідкам порушення та не перетворюватися на джерело безпідставного збагачення кредитора, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зменшення її розміру до 49%. Разом з тим, як зазначено Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки має індивідуальний характер та вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, що обумовлюють таке зменшення. При цьому, суд, реалізуючи надані йому дискреційні повноваження відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, здійснює оцінку відповідних обставин у їх сукупності за правилами ст.86 ГПК України. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також наголосила, що відсутність законодавчо визначеного переліку обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки, а також неврегульованість розміру (відсоткового співвідношення) такого зменшення свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду та виключає можливість встановлення єдиних критеріїв чи алгоритму їх застосування. З огляду на викладене, визначення розміру зменшення неустойки (у тому числі на 70%, 50% чи інший розмір) у кожному випадку залежить від встановлених судом обставин справи та не може розглядатися як універсальне правило для інших правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 19.10.2021 у справі № 910/6471/20. Крім того, доводи скаржника не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки зводяться до вибіркового тлумачення обставин справи та їх оцінки без урахування встановлених судом фактичних даних у їх сукупності. Зокрема, посилання на відсутність збитків, тривалість прострочення виконання зобов`язання та інші наведені обставини самі по собі не виключають можливості зменшення розміру пені, позаяк відповідне питання вирішується судом з урахуванням принципу співмірності та необхідності забезпечення балансу інтересів сторін. Також безпідставними є доводи скаржника щодо впливу умов воєнного стану на діяльність позивача та зростання нових споживачів, оскільки такі обставини мають загальний характер, стосуються обох сторін правовідносин та не виключають можливості реалізації судом дискреційних повноважень щодо зменшення неустойки. Посилання на значний строк прострочення та непогашення заборгованості також не є визначальними, з огляду на встановлені судом обставини часткового виконання зобов`язання та оцінку поведінки сторін у сукупності. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, діяв у межах наданих йому дискреційних повноважень, всебічно та повно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, забезпечив баланс інтересів сторін і обґрунтовано визначив співмірний розмір неустойки, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують таких висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанцій норми, закріпленої у статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки суд з`ясував обставини, передбачені зазначеною нормою, з урахуванням наявних у справі доказів. Колегія суддів відзначає що для позивача не матиме негативних наслідків позбавлення його можливості стягнення пені на 49%, наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача, ним не доведено, а тому заперечення скаржника проти зменшення розміру пені колегією суддів відхиляється. Висновки апеляційного господарського суду: Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 у справі № 916/3937/25. Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, скаржником не наведено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 по справі № 916/3937/25 без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 у справі №916/3937/25 - залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 10.06.2026. Головуючий суддя Філінюк І.Г. Суддя Аленін О.Ю. Суддя Принцевська Н.М.