Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/24424/25

від 10.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24424/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року (суддя Олійник В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати мені, ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, за період з 07 березня 2022 року по 20 березня 2024 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату мені, ОСОБА_1 , раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для моїх посад, згідно з додатками 1, 12,13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 07 березня 2022 року по 20 березня 2024 року, з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати мені, ОСОБА_1 , грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату мені, ОСОБА_1 , грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 рік - на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для моїх посад, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення у 2022 році сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані мною дні щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваної щорічної основної відпустки за 2022 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням виплаченої суми. Врахувати, що оплата використаної мною щорічної основної відпустки за 2024 рік у розмірі 15-ти діб - підлягає перерахунку на користь Військової частини НОМЕР_1 відповідно до часу, прослуженому в році звільнення з розрахунку 2,5 календарних дні за кожний повний місяць; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати мені, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у 2024 році, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для моєї посади, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплаченої суми. - зобов`язати військову частину здійснити ОСОБА_1 , виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, обчисливши її відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 07 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату за період з 07 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідачем також подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 в період з 07.03.2022 року по 20.03.2024 року проходила військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 від 13.08.2024 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №80 від 20.03.2024 року: Старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ординатора лікувального відділення (з ліжковим фондом на 20 ліжок) медичної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 21 лютого 2024 року №32, в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за сімейними обставинами - у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18-ти років) вважати, що справи та посаду здала 20 березня 2024 року і направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 . З 20 березня 2024 року виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років в розмірі 25%, щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 467% посадового окладу за період з 01 по 20 березня 2024 року у сумі 16 886 грн. 07 коп. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, у сумі 26 173 грн. 40 коп. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 використана тривалістю 30 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 15 діб. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 13 (тринадцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024, у сумі 11 341 грн. 81 коп. Виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, в сумі 24 079 грн. 53 коп. Вислуга років станом на 20 березня 2024 року складає: 04 роки 06 місяців 14 днів. 21 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 , в якій просила надати розгорнуту довідку про її грошове забезпечення із вказанням усіх належних та фактично виплачених грошових сум за весь період служби у військовій частин НОМЕР_1 в період з 07.03.2022 року по 20.03.2024 року. Листом начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 №329/2067 від 26.07.2025 року позивачеві надано довідку про доходи за період служби з 07.03.2022 року по 20.03.2024 року. Позивач вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 за період з 07 березня 2022 року по 20 березня 2024 року нараховано та виплачено щомісячне грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення за 2022 - 2024 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року для визначення складових грошового забезпечення та не провів перерахунок та доплату із застосуванням п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», примітки Додатку №1 та примітки Додатку №14 до цієї постанови та не включені додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані мною дні щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність бездіяльності не було доведено. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови № 103, яким пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції. Суд вірно врахував, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, та відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Суд вірно встановив, що станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. Закон України від 14.11.2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, не містить. Судом було вірно встановлено, що положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Суд вірно врахував, що починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет. Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначав лише розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не містив застережень щодо застосування такої розрахункової величини. Закони України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у статті 7 містять застереження щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановлений на 1 січня календарного року. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися з урахуванням положень статті 7 Законів про Державний бюджет, якою визначено сталу величину прожиткового мінімуму, який застосовується при визначенні посадових окладів. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Згідно з підпунктами 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII цього Порядку). Відповідно до пункту 1 розділу XXIV вказаного Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту 7 розділу XXIV вказаного Порядку, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Суд вірно встановив, що виплата вказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням та необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату за період з 07 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують. Щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення в період з 20.05.2023 - 20.03.2024. Як було встановлено судом, розміри посадового окладу по посаді, яку займала позивач при звільненні, окладів за військовими званнями діючих військовослужбовців встановлені відповідно до пункту 4 Постанова №704, тобто шляхом множення 1762 грн. на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 до Постанова №704. Починаючи з 20.05.2023 року розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями не залежать від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розраховуються виходячи з показника - 1762,00 грн. Суд вірно взяв до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025. В межах справи №320/29450/24 було оскаржено пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704. Суд вірно взяв до уваги, що згідно з положеннями частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а відтак рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії. До 18.06.2025 року пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» був чинний в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, враховуючи незворотність дії в часі цього нормативно-правового акту, про що йшла мова вище. Суд дійшов вірного висновку про відсутність протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в період з 20.05.2023 по 20.03.2024. Щодо компенсації втрати частини доходів, суд виходить з наступного. Відповідно до частині 2 статті 2 Закону України №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів. Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення. Суд вірно зазначив, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується всіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Законодавець пов`язав виплату компенсації з виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація й заборгованість по доходу провадиться в одному місяці. Відповідно до пунктів 5 - 7 Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, сума компенсацій виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за повний місяць. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент і звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Суд вірно взяв до уваги, що основна сума доходу в межах виконання (задоволеної частини позовних вимог) рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/24424/25, є ще не нарахованою, оскільки перерахунок ще не відбувся. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є, на думку суду, передчасними. Щодо не включення додаткової винагороди при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Відповідно до довідки про доходжати від 26.07.2025 року, позивач у березні 2022 року по січень 2023 року отримувала додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (а.с. 22). Відповідно до цієї довідки з січня 2023 по березень 2024 позивач додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не отримувала. У статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Пункт 6 розділу XXXI цього порядку визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. Також, Верховний Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. В свою чергу, що стосується умов обчислення розміру компенсації за невикористані військовослужбовцем дні оплачуваної відпустки, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 констатував, що пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Отож при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що при розрахунку компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпустки враховується сума винагороди, що передбачена постановою КМУ №168, за умови отримання її військовослужбовцем перед звільненням. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач перед звільненням з військової служби та на дату розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168. У спірному випадку відсутня умова для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням суми винагороди, що передбачена постановою КМУ №168, адже позивач її не отримував перед звільненням. Доводи апеляційних скарг зазначеного не спростовують. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 10 червня 2026 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»