Ухвала КЦС ВС № 524/7905/25

У х в а л а 8 червня 2026 року м. Київ Справа № 524/7905/25 Провадження № 61-7591ск26 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник) на постанову Полтавського апеляційного суду від 7 травня 2026 року у справі за позовом скаржника до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про захист прав споживачів, стягнення коштів і в с т а н о в и в :

1. У червні 2025 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 30 303,99 грн. 2. 20 жовтня 2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов. 3. 7 травня 2026 року Полтавський апеляційний суд ухвалив рішення, згідно з яким скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. 4. 2 червня 2026 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути в частині оскарження постанови апеляційного суду на підставі, визначеній у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки скаржник таку підставу належно не обґрунтував. 5.1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України). 5.2. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). 5.3. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). 5.4. Касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України). 5.5. У касаційній скарзі є твердження про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права до спірних правовідносин. Водночас скаржник визнає, що є висновки Верховного Суду, сформульовані за подібних правовідносин, які апеляційний суд не застосував. 5.6. З огляду на вказане формальну вказівку пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України як підстави касаційного оскарження без належного обґрунтування не можна вважати викладенням передбаченої ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У касаційній скарзі належного обґрунтування вказаної підстави немає. 5.7. Оскільки скаржник належно не обґрунтував підставу касаційного оскарження, передбачену у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційну скаргу в частині вказаної підстави слід повернути. Керуючись статтями 260, 261, 389, 392, 393 ЦПК України, п о с т а н о в и в : повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу в частині оскарження на підставі, визначеній у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, постанови Полтавського апеляційного суду від 7 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів і стягнення коштів. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Д. А. Гудима