Постанова Чернігівський апеляційний суд № 748/3320/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 09 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/3320/25 Головуючий у першій інстанції Кухта В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1345/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. секретар судового засідання Хілик М.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» відповідач ОСОБА_1 особа, яка подала апеляційну скаргу, Акціонерне товариство «Універсал Банк» розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2026 року (суддя Кухта В.О., місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного рішення 23.01.2026) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, У С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути на їх користь з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 25.01.2020 станом на 04.06.2025р. у розмірі 101209,77 грн, у тому числі: загальний залишок боргу за наданим кредитом (тілом кредиту) 101209,77 грн, борг за пенею 0,00 грн, борг за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 25.01.2020 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до банку, підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг та встановивши мобільний додаток «мonobank». Цим позичальник повністю та безумовно прийняв пропозицію банку й погодився з тим, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, складають укладений через мобільний додаток Договір про надання банківських послуг. Банком на підставі вказаного Договору відповідачу надано кредит у розмірі 86000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , цим самим виконавши в повному обсязі свої зобов`язання за Договором. Однак відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту, відсотків та інших витрат згідно умов Договору не виконує, допустив прострочення зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, у зв`язку з чим відбулося істотне порушення ним зобов`язань і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 27.01.2025р. банк надіслав відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості, але відповідач на контакт не виходив і не вчинив жодної дії, направленої на погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим 26.02.2025р. кредит став у формі «на вимогу». Тому позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості за кредитним договором у судовому порядку. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2026 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 25.01.2020 задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Доводи апеляційної скарги позивача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. За доводами позивача, підписання анкети-заяви і є свідченням того, що відповідач ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що є доступними у мобільному додатку, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору, та зобов`язався виконувати їх під час користування банківськими послугами. Оскільки зазначені документи знаходяться в публічному доступі на сайті банку, що є загальновідомим фактом, то суд мав безперешкодний доступ до їх актуальної редакції в режимі реального часу й відсутня необхідність долучати до матеріалів справи такі докази у паперовому вигляді. Скаржник стверджує, що електронний договір укладено сторонами відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», і у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Апелянт зазначає, що оскільки відповідачем неодноразово проводилися банківські операції із використанням власної картки, то він надав свою згоду із змінами та доповненнями до договору від 25.01.2020. Позивач звертає увагу, що відповідач не надав своєчасно банку грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні платежі), у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Також відповідач не надав доказів, які б спростовували правильність доданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції правильно вказав на недоведеність банком, що саме ці Умови і правила, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «моnobank» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, тоді як застосований апелянтом підхід не ґрунтується на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Тому вказані банківські документи не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви, яка не містить усіх необхідних істотних умов кредитування: про розмір кредитних коштів, погодженої суми/ліміту кредитування, яка картка була видана відповідачу, строк її дії, розміру процентів, комісії, пені, а відтак, банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування та стягнення відсотків. Також відповідач вказує, що позивачем не надано доказів видачі йому банківської картки, відкриття рахунку, встановлення відповідного кредитного ліміту, а також виписки про рух коштів по такому рахунку, тоді як доданий до матеріалів позову розрахунок заборгованості не є первинним документом і не вважається належним доказом наявності заборгованості, оскільки створений самим позивачем. Акцентує увагу, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить деталізованого розмежування складових такої заборгованості, а сума до стягнення зведена в одну категорію загального залишку боргу за наданим кредитом (тілом кредиту) 101209,77 грн, при залишку заборгованості за відсотками в 0,00 грн, хоча наявна інформація про їх застосування на рівні 37,2%, 38,4%, 76,8%; відсутня окрема колонка про розмір отриманих/використаних кредитних коштів. З огляду на це вважає, що позивачем до загальної заборгованості по кредиту включалося й проводилося списання відсотків. Зауважує, що при встановленій банком сумі кредитного ліміту 86000 грн не можна отримати більше коштів, ніж погодив сам кредитор, у зв`язку з чим необґрунтованим є твердження позивача, що заборгованість у розмірі 101209,77 грн це лише тіло кредиту. Позивач (апелянт) був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (ч. 6-8 ст. 128 ЦПК України), але своїм правом на участь не скористався. Відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ч. 6-8 ст. 128 ЦПК України), однак у судове засідання не з`явився, про причини неприбуття не повідомив. Неявка належним чином сповіщених про дату, час та місце розгляду справи учасників не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). За неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів приходить до такого висновку. Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині новее рішення або змінити рішення. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини. АТ «Універсал Банк» створено проект «Monobank», у рамках якого клієнтам (фізичним особам) відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 25 січня 2020 року Молодецький звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг і цього ж дня підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку до умов Договору та наведених нижче умов. У п.2 анкети-заяви зазначено, що позичальник погоджується, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого позичальник підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. У п.6 анкети-заяви вказано, що позичальник просить вважати наведені зразки його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть йому відкриті в банку. З цією метою, засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем. Він буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису в додатку для засвідчення його дій. Він визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у т.ч. підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним із використанням електронного/удосконаленого електронного підпису. До анкети-заяви банком долучено: - розрахунок заборгованості за договором №б/н від 25.01.2020, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 04.06.2025р., яка складає 101209,77 грн, з яких: загальний залишок боргу за наданим кредитом (тілом кредиту) 101209,77 грн, загальний залишок боргу за відсотками 0,00 грн, борг за пенею 0,00 грн, борг за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн; - довідку від 04.06.2025р. про наявність у клієнта ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_3 , тип рахунку Картка чорна, валюта рахунку UAH, активна до 04/30; - довідку від 04.06.2025р. про розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 : 25.01.2020р. - 10000 грн, 30.05.2020р. - 25000 грн, 29.09.2020р. - 30000 грн, 05.02.2021р. - 40000 грн, 08.01.2022р. - 60000 грн, 26.02.2022р. - 57580 грн, 09.07.2022р. - 100000 грн, 25.04.2024р. - 90300 грн, 04.06.2024р. - 86000 грн; - виписку про рух коштів по картці № НОМЕР_1 за період з 25.01.2020 по 04.06.2025, де зазначено інформацію: кредитний ліміт (станом на 04.06.2025) 86000,00 грн, заборгованість (станом на 04.06.2025) 101209,77 грн, сума витрат 1946430,56 грн, сума зарахувань 1844086,39 грн; - пояснення до виписки про рух коштів на рахунку; - Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank у редакції, чинній з 27 листопада 2021 року (протокол №46 від 24.11.2021); - Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank; - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача; - Тарифи Чорної картки monobank; - копію паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 ; - витяг із Статуту, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб на підтвердження реєстрації АТ «Універсал Банк» як юридичної особи та копію банківської ліцензії №92 від 10 жовтня 2011 року, виданої Національним банком України на право надання позивачем банківських послуг. Водночас, окрім анкети-заяви, надані банком Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника, зокрема й електронного/удосконаленого електронного підпису. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором (договором позики) банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства). Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування заборгованості відповідача перед банком. Суд зазначив, що надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, затверджені протоколом Правління №46 від 24.11.2021 та набули чинності з 27.11.2021, а тому не могли бути частиною кредитного договору при підписанні анкети-заяви позивачем 25.01.2020р. Суд також дійшов висновку, що надані банком розрахунок заборгованості та виписка про рух коштів по картці не відповідають вимогам законодавства, оскільки відповідачу без достатньої правової підстави нараховувалися відсотки за користування кредитом і за цими документами неможливо визначити скільки відповідачем було використано кредитних коштів. Однак апеляційний суд не може повністю погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 101209,77 грн, як складається із залишку боргу за тілом кредиту. Однак, як вбачається із виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості, до вказаної заборгованості також входять і нараховані банком відсотки за користування кредитом, тоді як доказів про узгодження таких умов позивач не надав. Так, на підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank від 24.11.2021, що набули чинності з 27.11.2021, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту. Водночас, як вищезазначалось, ці документи, які банк вважає складовими частинами кредитного договору, не містять підпису відповідача, зокрема й електронного/удосконаленого електронного підпису. Тому правильним є висновок суду першої інстанції, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, зважаючи в першу чергу на те, що дані Умови і правила затверджені протоколом Правління №46 від 24.11.2021, набули чинності 27.11.2021, а анкета-заява підписана відповідачем раніше 25.01.2020. Крім того, надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Натомість, анкета-заява взагалі не містить визначення домовленості сторін про розмір відсотків, їх види, умови та періоди їх нарахування тощо, при цьому із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем при обрахунку заборгованості застосовано у різні періоди різні види процентної ставки (поточна, прострочена) у розмірі: 38,4%, 76,8%, 37,2%, 19,2%. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справи АТ «Універсал Банк», суд враховує те, що банк є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою фінансовою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Оскільки ОСОБА_2 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора. Адже, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) зроблено висновок, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання, у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг. У постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту». Тому, в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua) неодноразово змінювалися АТ «Універсал Банк». За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та комісії за користування кредитними коштами надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відтак, єдиним документом, із наданих позивачем до суду, який містить підпис відповідача, є заява-анкета до договору про надання банківських послуг від 25.01.2020, в якій взагалі не згадується про обов`язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, комісії чи штрафні санкції. Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами, які позивач вказав у розрахунку заборгованості за договором, банком до суду не надано. Водночас апеляційний суд відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження встановленого кредитного ліміту та видачі кредитної картки відповідачу. Так, довідкою від 04.06.2025р. позивач підтвердив видачу ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 до рахунку НОМЕР_2 , тип рахунку Картка чорна, валюта рахунку UAH, активна до 04/30. При цьому, саме такий номер рахунку зазначений у підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві від 25.01.2020 та у виписці про рух коштів по картці за період 25.01.2020 04.06.2025. Також у іншій довідці від 04.06.2025р. банк повідомив про розмір встановленого ОСОБА_1 за карткою № НОМЕР_1 кредитного ліміту, який неодноразово змінювався і станом на 04.06.2025р. становив 86000 грн, про що також відображено у виписці про рух коштів по картці відповідача. Право ж банку в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту передбачено у п. 3 анкети-заяви. З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку за період з 25.01.2020р. по 04.06.2025р. слідує, що ОСОБА_1 отримував від АТ «Універсал Банк» кредитні кошти та активно користувався ними, витрачаючи їх на придбання різних товарів, зняття готівки, поповнення мобільного телефону, перекази на інші картки тощо. Водночас, аналізуючи залишок заборгованості відповідача за кредитом, підтверджений випискою по рахунку ОСОБА_1 та самостійно визначений позивачем у розрахунку, колегія суддів констатує, що тіло кредиту було штучно збільшено за рахунок нарахування та списання відсотків, які не були визначені в анкеті-заяві. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Такі ж висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18. Таким чином, саме виписка по картковому рахунку є належним і допустимими доказом, що підтверджує виконання позивачем умов договору в частині встановлення відповідачу кредитного ліміту та користування позичальником кредитними коштами. Так, відповідно до виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 25.01.2020 по 04.06.2025 кредитний ліміт (станом на 04.06.2025) 86000,00 грн, заборгованість (станом на 04.06.2025) 101209,77 грн, сума витрат 1946430,56 грн, сума зарахувань 1844086,39 грн. Дослідивши дану виписку, апеляційним судом встановлено, що за аналізований період у рахунок погашення відсотків банком загалом списано 84757,21 грн (відповідачем помилково обраховано 75607,51 грн без урахування нарахованих і сплачених сум: 01.09.2023 3078,51 грн, 01.10.2023 3073,90 грн, 01.11.2023 2997,66 грн), які мають бути вирахувані із загальної суми заборгованості, оскільки, як зазначалось вище, розмір процентів не був погоджений сторонами в анкеті-заяві. Апеляційний суд не бере до уваги пояснення до виписки про рух коштів на рахунку, в яких банк обраховує розмір заборгованості в 101209,77 грн і яка складається з повністю використаного відповідачем кредитного ліміту в сумі 86000 грн та овердрафту (мінус по картці) в сумі 15209,77 грн. Виникнення овердрафту позивач обґрунтовує з посиланням на п.5.20 розділу 2 Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», зазначаючи, що у випадку, коли на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму боргу за договором по відсотках до погашення, по неустойці. При цьому, банк надає кредит згідно з договором у розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами. Разом з тим, оскільки вище було констатовано, що відповідач не підписував зазначені Умови та правила й вони не є складовою частиною кредитного договору, в анкеті-заяві між сторонами не погоджено нарахування відсотків і неустойки, то колегія суддів погоджується із аргументами відзиву на апеляційну скаргу щодо необґрунтованості визначення позивачем кредитної заборгованості в сумі 101209,77 грн, яка перевищує розмір встановленого кредитного ліміту 86000 грн. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21). Апеляційний суд відхиляє посилання позивача про не надання відповідачем доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки в цій ситуації банк застосовує концепцію негативного доказу. Крім того, правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості спростовується наданою ним же випискою про рух коштів по картці відповідача, де міститься інформація про списання процентів за користування кредитом. Отже, з огляду на зазначені обставини, в основу розрахунку заборгованості за кредитним договором слід покласти виписку про рух коштів по рахунку, розмір кредитного ліміту в 86000 грн та суму неправомірно нарахованих банком і сплачених відповідачем процентів у 84757,21 грн. Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду. Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. У зв`язку з цим, помилковим є висновок суду першої інстанції, що з наданих позивачем документів неможливо визначити існування заборгованості відповідача перед банком, що стало підставою для відмови в задоволенні позову. Тому, після проведеного апеляційним судом перерахунку та в межах заявлених позовних вимог заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за кредитним договором становить 1242,79 грн (86000 84757,21), з яких: 1242,79 грн залишковий борг за тілом кредиту, яка й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. У зв`язку з цим, у відповідності до п. 3 ч. ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд висновлює про необхідність скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову з вищенаведених підстав. Відтак, апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» підлягає частковому задоволенню, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13.01.2026 скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на суму 1242,79 грн. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи зазначене, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, оплата яких підтверджена відповідними платіжними документами (а.с. 1, 124 зворот). Апеляційним судом позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задовольняються на суму 1242,79 грн, що становить 1,23% від заявлених, а тому з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню 37,24 грн (3028,00 грн х 1,23%) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 55,87 грн (4542,00 грн х 1,23%) судового збору за апеляційний перегляд справи. Керуючись ст. 141, 367-369, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2026 року скасувати. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 25.01.2020 у розмірі 1242,79 грн та судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 37,24 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 55,87 грн судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Головуючий О.А. Луговець Судді Н.В. Висоцька О.Є. Мамонова