Постанова Чернігівський апеляційний суд № 728/1003/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 09 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 728/1003/25 Головуючий у першій інстанції Лобода Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/745/26, 22-ц/4823/746/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді: Шарапової О.Л., суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А., з участю секретаря: Шапко В.М. Учасники справи: позивачка: ОСОБА_1 , відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Державна казначейська служба України, Чернігівська обласна прокуратура. Особи, які подали апеляційні скарги: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Державна казначейська служба України, Чернігівська обласна прокуратура. Оскаржується рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року та на додаткове рішення цього ж суду від 24 грудня 2025 року, суддя Лобода Н.В., судові рішення ухвалені у місті Бахмач, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України, Чернігівської обласної прокуратури, в якому просила стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 5 000 000,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачці спричинено моральну шкоду внаслідок перебування її протягом 7 років 9 місяців 27 днів під слідством і судом у кримінальному провадженні №12016270070001037 від 10.11.2016, стосовно скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України, у якому вона була виправдана відповідно до вироку Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.11.2020, який залишений без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05.09.2024. Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 080 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та 10 992,15 грн у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта. У задоволенні іншої частини позову, відмовлено. 23 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Кінебас О.М. звернувся до суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн (т. 2 а.с. 125-126). Додатковим рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кінебаса О.М. про ухвалення додаткового рішення, задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 6 480,00 грн. В апеляційній скарзі Чернігівська обласна прокуратура просить змінити рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року з частині суми задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України, Чернігівської обласної прокуратури та стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 684 000,00 грн та 6 961,70 грн у відшкодування витрат на залучення експерта. Змінити додаткове рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24.12.2025 та стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 4 104,00 грн. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення та додаткове рішення є незаконними. Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що висновок судової-психологічної експертизи від 29.09.2025 не є беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди у вказаному у ньому розмірі. У висновку зазвичай зазначений орієнтовний розмір компенсації моральної шкоди за завдані страждання. Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, ухвалений з дотриманням принципу співмірності та справедливості з урахуванням конкретних обставин справи та тривалістю завдання моральної шкоди позивачу. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням на сьогоднішній день є стала судова практика стосовно доцільності її призначення та визначення розміру такого відшкодування. Експертиза ж призначається для встановлення даних, що входять в предмет доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що Бахмацький районний суд належно не обґрунтував виключних обставин, які б свідчили про необхідність відступити при вирішенні даного спору від визначеного ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» мінімального розміру моральної шкоди, гарантованого державою, що становить 684 000,00 грн. Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що відповідно до висновку експертизи, ОСОБА_1 завдано страждання (моральна шкода) у зв`язку із кримінальним переслідуванням та притягнення її до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12016270070001037 від 10.11.2016. Можливий розмір моральної шкоди, який зазначено в судово-психологічній експертизі від 29.09.2025 може становити 135 мінімальних заробітних плат, що складає 1 080 000,00 грн. Проте експертний розрахунок грошової компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру і ступеня моральних страждань. Вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, а не психологом у висновку. Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що Державні органи відповідно до положень статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» здійснюють в першу чергу заходи, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки. Значного бюджетного фінансування потребують інтереси оборони країни, у тому числі матеріальне заохочення військовослужбовців, що боронять країну. За таких умов справи щодо стягнення грошових коштів з державного бюджету мають виняткове значення та є такими, що підлягають апеляційного перегляду у випадку неправильного застосування судами норм матеріального права, що може призвести до безпідставних виплат грошових коштів з Державного бюджету України. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області просить скасувати рішення Бахмацького районного суду від 18.12.2025 та додаткове рішення того ж суду від 24.12.2025 ухвалити нові рішення, якими відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржувані рішення є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що втручання у конституційні права ОСОБА_1 було мінімальним, об`єктивно необхідним для забезпечення виконання завдань кримінального процесу. Переважна більшість з них проведені без участі позивача, за її участі було лише повідомлення про підозру, допит та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що не було для неї надмірним тягарем. Крім того, більшість процесуальних дій слідчим виконано на підставі ухвал суду, що виключає неправомірність дій органу досудового розслідування. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що законом установлено єдиний допустимий вид доказів протиправності рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури обвинувальний вирок або інше рішення суду про це, позивачем не доведено протиправність рішень, дій або бездіяльності відповідачів, інші докази не підтверджують факт протиправності та не мають прийматися судом до уваги як недопустимі докази. Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає безпідставними доводи позивачки про завдання їй моральної шкоди протиправними діями або бездіяльністю працівників поліції, оскільки будь-які дії поліцейських таким не визнавались судом та не скасовувались. Вважає, що позивачкою не підтверджено наявність у діянні відповідачів складу цивільно-правового порушення та не надано доказів тому, що проведенням досудового розслідування їй заподіяно моральну шкоду. Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 тривало з дати оголошення про підозру до винесення ухвали Чернігівським апеляційним судом, яким виправдувальний вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.11.2020 набрав законної сили, тобто з 24.07.2017 по 05.09.2024, що складає 7 років 1 місяць 12 днів. Зазначає, що стягнута судом першої інстанції сума є необґрунтованою та призведе до збагачення позивача за рахунок коштів державного бюджету, що є неприпустимим. Крім того, матеріалами справи не доведено зміну у життєвих та суспільних стосунках позивача. Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що у матеріалах справи відсутні належні докази незаконності рішень, дій чи бездіяльності органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, прокуратури, не доведено факту заподіяння шкоди позивачу та причинного зв`язку між ними, необґрунтовано розмір моральної шкоди та підстави для її стягнення. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати додаткове рішення Бахмацького районного суду щодо стягнення з Держави Україна на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6 480,00 грн та ухвалити нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що додаткове рішення в є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що у даній справі інтереси Держави Україна представляли Головне управління Національної поліції в Чернігівській області та Чернігівська обласна прокуратура, як органи, діями яких позивачці було завдано шкоду. Зазначають, що до Казначейства позивачкою не було заявлено будь-яких вимог. Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу на те, що суд першої інстанції вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в даній цивільній справі, керувався статтями 133, 137 та 141 ЦПК України, однак, всупереч вимогам даних статей, стягнув витрати на професійну правничу допомогу не зі сторін по справі, а за рахунок коштів Державного бюджету України. Вважає, що окремі юридичні особи, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, тому будь-які виплати, зокрема відшкодування витрат на правничу допомогу, повинно здійснюватися з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для даних органів, а останні зобов`язанні вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань. З огляду на зазначене, при встановленні судом дійсного спричинення шкоди, стягнення витрат на правову допомогу повинно здійснюватися не з Державного бюджету України, а з рахунків винних органів, як розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки яких відкритті в територіальному органі Державної казначейської служби України. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що Державний бюджет України, за жодною бюджетною програмою, не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі. Вважає, що в силу приписів ч. 2 ст. 137 та ст. 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути стягнуті винятково зі сторін у справі, однак не за рахунок коштів Державного бюджету України. Представник ОСОБА_1 адвокат Кінебас О.М. у відзиві на апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служба України, Чернігівської обласної прокуратури просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 грудня 2025 року, залишити без змін. Просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн. Державна казначейська служба України відзиві на апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Чернігівської обласної прокуратури погоджується з апеляційними скаргами та просить їх задовольнити, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 грудня 2025 року, скасувати. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.07.2017 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України, згідно з матеріалами кримінального провадження №12016270070001037, (т. 2 а.с. 99-101). Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.11.2020, ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України визнано невинуватою і виправдано та поновлено у правах, обмежених під час кримінального провадження (т. 1 а.с. 22-25, т. 2 а.с. 86-91). Згідно з ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05.09.2024 вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.11.2020 щодо ОСОБА_1 залишено без змін (т. 1 а.с. 19-21, т. 2 а.с. 92-98). Виправдувальний вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.11.2020 у відношенні ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12016270070001037 набрав законної сили 05.09.2024. Згідно висновку експерта №1922 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 29.09.2025 вбачається, що ситуація, яка пов`язана з кримінальним переслідуванням ОСОБА_1 та притягненням її до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016270070001037 від 10.11.2016 є психотравмувальною для неї; у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які призвели до тривалого погіршення якості її життя і перешкоджають її активному соціальному функціонуванню як особистості і виникли внаслідок переслідування та притягнення її до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016270070001037 від 10.11.2016. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) у зв`язку з кримінальним переслідуванням та притягненням її до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016270070001037 від 10.11.2016. Можливий розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) може становити 135 МЗП (сто тридцять п`ять мінімальних заробітних плат) (т. 2 а.с. 3-14). Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом з 24.07.2017 (дата повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні ) по 05.09.2024 (дата набрання законної сили виправдувальним вироком), тобто 85 місяців 12 днів, а не 93 місяці 27 днів, як вказано в позові. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За змістом ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. У частинах першій та другій ст.1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Частинами 1, 2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 гривень. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував що спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016270070001037, згідно висновку експерта, виходячи з якого можливий розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) може становити 135 мінімальних заробітних плат. Керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що у даному випадку для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності з Державного бюджету України підлягає стягненню 1 080 000.00 грн, що на думку суду буде достатнім для відшкодування моральної шкоди позивачці у спірних правовідносинах. Також, у зв`язку із частковим задоволенням позову з державного бюджету України на користь позивачки стягнуто понесені нею судові витрати на залучення експерта на суму 10 992,15 грн. Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За змістом ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правову допомогу визначається договором про надання правової допомоги. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Частинами першою та другою статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Ухвалюючи додаткове рішення по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18.12.2025 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України, Чернігівської обласної прокуратури був частково задоволений, а представництво інтересів позивачки у суді здійснював адвокат Кінебас О.М. на підставі ордеру на надання правничої допомоги адвокатом, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №613, виданого на ім`я Кінебаса О.М. від 10.02.2012; договору укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Кінебасом О.М. про надання правничої допомоги від 14.04.2025, у якому визначено суму винагороди адвоката 30 000,00 грн. Надано рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №142 від 16.05.2025, копію платіжної інструкції №46 від 17.12.2025 про перерахування ОСОБА_1 на рахунок адвоката Кінебаса О.М. 30 000,00 грн. у якості оплати правничої допомоги у справі за позовом про відшкодування моральної шкоди, згідно з договором від 14.04.2025 (т. 2 а.с. 127-131), то подана представником ОСОБА_1 адвокатом Кінебасом О.М. заява про винесення додаткового рішення щодо вирішення питання стосовно стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у справі підлягає частковому задоволенню та стягненню суми у розмірі 6 480,00 грн. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки такі доводи ґрунтуються на довільному тлумаченні правових норм. При зверненні до суду з відзивом на апеляційні скарги відповідачів, представник ОСОБА_1 адвокат Кінебас О.М. просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат до відзиву надав: ордеру на надання правничої допомоги адвокатом; рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №142 від 16.05.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №613, виданого на ім`я Кінебаса О.М. від 10.02.2012; договір укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Кінебасом О.М. про надання правничої допомоги від 14.04.2025, у якому визначено суму винагороди адвоката 30 000,00 грн. Враховуючи що в задоволенні апеляційних скарг Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служба України, Чернігівської обласної прокуратури було відмовлено, апеляційний суд дійшов висновку, що на користь позивачки підлягає стягненню 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, які є співмірними зі складність справи. Крім того, 23 березня 2026 року Головне управління Національної поліції в Чернігівській області звернулось до Чернігівського апеляційного суду з заявою про повернення надміру сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги, посилаючись на те, що позов подано в електронній формі, тому до сплати належало сплатити позивачу 12 112,00 грн. У зв`язку з цим вважає, що оскільки апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд», то за подачу апеляційної скарги слід також необхідно застосувати коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, який у цій справі становить 14 534,40 грн, а ними сплачено 18 168,00 грн. Тобто, 3 633,60 грн є надміру сплаченими коштами судового збору. Суд приходить до висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки судовий збір розраховується саме із ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви і вказаний коефіцієнт розраховується саме із зазначеної ставки. Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служба України, Чернігівської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Додаткове рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2025 року залишити без змін. Поновити дію рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року та додаткового рішення цього ж суду від 24 грудня 2025 року. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 5 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови. Головуюча: Судді: