Постанова Київський апеляційний суд № 758/7757/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/5609/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 758/7757/25 04 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» адвоката Маслюженка Миколи Павловича на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Гребенюка В.В.у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У липні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути на свою користь з відповідачки заборгованість у розмірі 11 188,64. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з відповідача на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість у сумі 9 344 (дев`ять тисяч триста сорок чотири) гривні 57 копійок та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. 24 листопада 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. В обгрунтування заявлених вимог зазначав, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції не було вирішено питання про стягнення судових витрат, які були понесені позивачем при розгляді даної справи. З огляду на вище викладене просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати у розмірі 7 200,00 грн. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення за заявою позивача про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 11 грудня 2025 року представник позивача ТОВ «Санфорд Капітал» адвокат Маслюженко М.П. подав через підсистему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить прийняти та розглянути апеляційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03.12.2025 року у справі № 758/7757/25, апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 758/7757/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» 7 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції в сумі 8 400,00 грн. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у стягненні витрат суд першої інстанції не звернув увагу на те, що разом з позовною заявою було надано суду докази щодо обсягу наданих послуг з правничої допомоги та їх вартості, а саме: копію Акту приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №5 від 05.05.2024 року, підписаного між позивачем та АО «АЛЬЯНС ДЛС», який містить опис робіт (наданих послуг), які підлягають оплаті згідно п. 3.4.3. договору про надання правничої допомоги. В судове засідання сторони не з`явивлись, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача ТОВ «Санфорд Капітал» адвокат Маслюженко М.П. про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку «Електронний суд». Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду адресат отримав поштову кореспонденцію 22.04.2026. Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась засобами поштового зв`язку, проте 05 травня 2026 року до Київського апеляційного суду поштова кореспонденція повернулась без вручення, причина- «адресат відсутній». З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн. До позову представник долучив копію договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року укладений між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС». Відповідно до п. 1.1 за цим договором клієнт доручає, а АО зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і виплатити винагороду. Відповідно до п.3.2. цього договору сума гонорару за надання послуг, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку №5 до цього Договору, та зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 3.4.3. договору передбачено, що підписані сторонами Акти приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу. 01 квітня 2024 року між сторонами було погоджено вартість послуг(прейскурант), що є додатком № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року. До позовної заяви представником також було долучено акт приймання- передачі послу з правничої допомоги, проте зазначений акт не містить переліку наданих послуг та не містить дати його складання. Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції посилався на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України). Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Тобто, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками:по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня2021 року у справі № 910/16803/19); - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21); - правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок про те, що законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою та з заявою про ухвалення додаткового рішення позивач не надав до суду докази, які саме послуги були надані адвокатом, оскільки поданий акт приймання - передачі послуг не містить переліку наданих послуг та не містить дати його складання. Отже, суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити обсяг наданих адвокатом послуг та їх співмірність зі складністю справи та часом витраченим адвокатом. З огляду на наведене, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для висновку вважати такі дії позивача необґрунтованими та такими, що тягнуть за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати. В межах доводів вимог апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено підстав для висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» адвоката Маслюженка Миколи Павловича залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року Головуючий: Судді: