Постанова Київський апеляційний суд № 758/6130/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/7601/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 758/6130/25 04 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гайдака Олександра Володимировича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Войтенко Т.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У квітні 2025 року представник Акціонерного товариства «Кредобанк» звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 06 серпня 2021року ОСОБА_1 уклав з позивачем Акціонерним товариством «Кредобанк» кредитний договір №42669/2021. За умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит, а позичальник ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та виплатити проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені договором платежі в строки, встановлені договором. Вказує на те, що банк видав позичальнику кредит в розмірі 1 124 321,83 грн. строком до 05 серпня 2024 року із встановленою процентною ставкою за користування кредитом 0,01% річних. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 серпня 2021 року між банком АТ«Кредобанк» та ОСОБА_3 (прізвище змінено на ОСОБА_4 ) було укладено Договір поруки №2669/2021-2, за умовами якого поручитель зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов`язань в повному обсязі. Поручитель зобов`язалася сплатити кредитору заборгованість позичальника протягом 7 календарних днів з моменту невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Зазначає, що 19 липня 2023 року між банком та позичальником було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору від 06 серпня 2021 року, яким продовжено строк кредитування до 5 лютого 2025 року. Посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору сторонами було передбачено право, у випадку прострочення погашення кредиту або іншого порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків позичальником, звернення із вимогою про дострокове погашення кредиту, банк звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 555 032,76 грн. та судові витрати. З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 555 032,76 грн. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року позов АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № 42669/2021 від 06 серпня 2021 року у розмірі 555 032,76 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» по 4 162,75 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 27 січня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гайдак О.В. подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір заборгованості з урахуванням вимог закону та належної оцінки доказів. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні прийняв до уваги твердження позивача про те, що 21.01.2025 року АТ «Кредобанк» звернувся до апелянта із досудовою вимогою про виконання договірних зобов`язань, та 14.04.2025 року досудова вимога була направлена відповідачу 2 як поручителю за кредитним договором. Проте, під час розгляду даної справи суд першої інстанції не перевірив належність доказів направлення вимог, не дослідив дату виникнення права на позов та фактично визнав право банку на стягнення всієї суми без встановлення моменту його виникнення. Вказує на те, що суд першої інстанції не перевірив з яких саме складових сформована заявлена сума боргу, за який період вона нарахована, яким чином враховані фактично здійснені апелянтом платежі та чи враховані вони взагалі та чи відповідачє розрахунок умовам кредитного договору та додатковій угоді. 20 березня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. В судове засідання сторони не з`явивлись, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гайдак О.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку «Електронний суд». Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду адресат отримав поштову кореспонденцію 23.04.2026. Позивач АТ «Кредобанк» про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку «Електронний суд». Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду адресат отримав поштову кореспонденцію 23.04.2026. Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку «Електронний суд». Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду адресат отримав поштову кореспонденцію 23.04.2026. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що 06 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено Кредитний договір №42669/2021, Зі змісту п. 2.2 кредитного договору слідує, що кредит видається позичальнику на такі цілі: для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель «E 200», 2020 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між позичальником та Філія «Автомобільний центр Київ» АТ «Українська автомобільна корпорація». Положеннями п. 2.7 Договору встановлено, що підписанням цього кредитного договору позичальник доручає Банкові здійснити видачу кредиту шляхом зарахування кредитних коштів на відкритий у Банку транзитний рахунок № НОМЕР_2 з наступним переказом суми кредиту з цього рахунку за такими реквізитами: у сумі 1102384,38 грн. - на поточний рахунок Філія «Автомобільний центр Київ» АТ «Українська автомобільна корпорація». Вимогами п. 3.2 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за фіксованою процентною ставкою у розмірі 0.01 % річних. Відповідно до п. 3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» за ставкою, визначеною у відповідності до розділу 3 цього кредитного договору з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору. Зі змісту п. 4.1 кредитного договору слідує, що позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені цим кредитним договором. Положеннями п. 4.1.1 договору встановлено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами протягом усього строку кредитування, відповідно до Графіку погашення заборгованості. Згідно з п. 5.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим кредитним договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту кредитного договору, не може перевищувати 15,00 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання. Вимогами п. 5.2 кредитного договору передбачено, що за невиконання взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту позичальник, крім сплати пені, відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі, у тому числі й упущену вигоду. Відповідно до Додатку № 1 «Таблиця обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та орієнтовної реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит» ОСОБА_1 повинен був здійснити такі платежі: 06.08.2021 сплатити 6000 грн. за послуги нотаріуса; 06.08.2021 сплатити 156557,00 грн. за послуги страховика; потім 6 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2021р. сплачувати по 31 236,00 грн. щомісячно. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_3 (прізвище змінено на ОСОБА_4 ) було укладено Договір поруки №2669/2021-2, за умовами якого поручитель зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов`язань в повному обсязі. Поручитель зобов`язалася сплатити кредитору заборгованість позичальника протягом 7 календарних днів з моменту невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. 05 липня 2022 року між банком та позичальником ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору від 06 серпня 2021 року, яким продовжено строк кредитування до 05 серпня 2024 року. Додатком №1 до Додаткового договору №1 від 05.07.2022 до Кредитного договору було встановлено новий графік платежів на погашення заборгованості, відповідно до якого ОСОБА_1 повинен був здійснювати кожного 6 числа місяця платежі у розмірі 12 400,00 грн. до червня 2023 року, в подальшому - по 55152,00 до 05 серпня 2024 року. 19 липня 2023 року між банком та позичальником ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору від 06 серпня 2021 року, яким сторони погодили змінити порядок погашення позичальником заборгованості за кредитним договором шляхом підписання нового Графіку платежу, який буде додатком №1 до цього Додаткового договору. Сторони погодили, що за кредитним договором встановлюється термін повернення до 05 лютого 2025 року. Додатком №1 до Додаткового договору №1 від 19.07.2023 до Кредитного договору було встановлено новий графік платежів на погашення заборгованості, відповідно до якого ОСОБА_1 повинен був здійснювати кожного 6 числа місяця платежі у розмірі 16500грн. до жовтня 2023р., в подальшому - по 45 024,00 грн. до 05 лютого 2025 року. Отже, 05 липня 2022 року та 19 липня 2023 року було змінено строк кредитування. При цьому, сума кредиту та обсяг зобов`язання поручителя не змінився; розмір щомісячних платежів ОСОБА_1 було зменшено на 2022 року та частину 2023 року до 12400 грн. щомісячно, а в подальшому з липня 2023 року збільшено до 55152,00 грн. щомісячно, в подальшому зменшено до 45 024,00 грн. щомісячно впродовж періоду з листопада 2023 рок до 05 лютого 2025 року Факт видачі кредитних коштів підтверджується копією меморіального ордеру №44539206 від 06 серпня 2021 року та копією виписки по особливим рахункам за період з 06 серпня 2021 року по 26 лютого 2025 року. 21 січня 2025 року позивач АТ «Кредобанк» звернувся до відповідача ОСОБА_1 із досудовою вимогою про виконання договірних зобов`язань, в якій повідомив про невиконання умов кредитного договору протягом 349 днів, внаслідок чого станом на 21 січня 2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 562 047,87 грн., яку було запропоновано сплатити в період 30 календарних днів з моменту отримання даної письмової вимоги банку. 14 квітня 2025 року досудова вимога була направлена ОСОБА_3 як поручителю за кредитним договором. Задовольняючи позовні вимоги перший платіж у неповному розмірі позичальник здійснив до 06 січня 2024 року. Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості почав обчислюватися встановлений частиною 4 статті 559 ЦК України трирічний строк пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих платежів за кредитом, тобто такий строк розпочався з 07 січня 2024 року. Пред`явивши позов до основного кредитора та до його поручителя 30 квітня 2025 року, позивач дотримався строку звернення з позовними вимогами до поручителя. Відтак, підстав зменшувати суму заборгованості, яка підлягає солідарному стягненню з поручителя, або підстав констатувати про факт припинення поруки немає. Відтак, доводи представника відповідача щодо необхідності зменшити суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки як з поручителя, не ґрунтуються на вимогах закону. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до положень статей 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як передбачено ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. З аналізу зазначених правових норм слідує, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем. Як свідчать матеріали справи договір кредиту, договір застави та договір поруки підписані сторонами, всі істотні умови договору були узгоджені між сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З представлених позивачем письмових доказів, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у визначені договором та графіком платежів за кредитним договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснюв, внаслідок чого, у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 555 032,76 грн. Положеннями ч. 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. За правилами частин 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Верховний Суд у справі № 759/11628/14-ц зазначив, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На час розгляду справи судом відповідачами не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 по справі №759/11628/14-ц зазначив, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Відповідач ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору, а відповідач ОСОБА_2 з огляду на укладений договір поруки є солідарним боржником по кредитному договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 555 032,76 грн. у солідарному порядку. Таким чином, ураховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції були наявні підставі для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, визначених у ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гайдака Олександра Володимировича залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року Головуючий Судді