Постанова Чернігівський апеляційний суд № 377/227/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 15 жовтня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 377/227/25 Головуючий у першій інстанції Кравчук М. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1606/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Піндура Миколи Михайловича на рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 74 731,03 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 2001356364701 від 13.07.2019 видано кредитну картку з кредитним лімітом 3000,00 грн, який пізніше збільшено до 50000,00 грн. Позивач зазначав, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2025 складає 74731,03 грн, з яких: 42841,46 грн заборгованість за кредитом; 31889,57 грн заборгованість за процентами. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29.07.2025 позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 2001356364701 від 13.07.2019 у розмірі 74731,03 грн та судовий збор у розмірі 2422,40 грн. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції взяв до уваги виконання не в повному обсязі умов кредитного договору відповідачкою, заборгованості по якому підтверджується наданою випискою по рахунку, яка узгоджується з наданим розрахунком суми заборгованості, яка відповідачкою не спростована належними та допустимими доказами. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення районного суду скасувати в частині стягнення з неї на користь позивача заборгованості за процентами у розмірі 31 889,57 грн та змінити в цій частині рішення суду стягнувши з неї на користь позивача заборгованість за процентами у розмірі 16491,13 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, провести розподіл судових витрат між сторонами по справі. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки суд неправильно дослідив та оцінив виписку по рахунку за період в частині заборгованості за процентами. Зазначає, що виписка по рахунку має кінцевий термін до 24.11.2023, а тому розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом після 24.11.2023. Станом на момент закінчення виписки по рахунку - 24.11.2023 сума заборгованості за процентами складає 16491,13 грн, а виходячи з розрахунку 31889,57 грн, тобто 15398,44 грн це безпідставно нараховані проценти за період, який не підтверджений випискою по рахунку. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» до суду не подало. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання 13.07.2019 заяви № 2001356364701 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитну картку миттєвого випуску НОМЕР_1 з кредитним лімітом в сумі 3000,00 грн на 12 місяців з дня надання кредитного ліміту з продовженням дії кредитного ліміту кожного разу на такий самий строк. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних становить 47,88%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживання за весь строк користування кредитом (у тому числі, тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 1257,86 грн. У заяві вказано, що відповідач підписанням цієї заяви, крім викладених в договорі комплексного банківського обслуговування (далі ДКБО), надає наступні підтвердження та запевнення, що: ознайомлений з ДКБО, тарифами банку та цілком згодний, в тому числі з умовами ДКБО щодо надання права банку на здійснення договірного списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта; всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, отримав від банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб`єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних». До підписання заяви отримав в письмовій формі інформацію згідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання заяви надано ДКБО за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на сайті банку. Підтверджує спосіб отримання від банку примірнику заяви про приєднання до ДКБО № 2001356364701 від 13.07.2019. Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту (а. с. 50), кредитний ліміт збільшено до 50000,00 грн станом на 27.02.2022. Розрахунком суми заборгованості станом на 10.01.2025, розрахунком суми простроченої заборгованості відповідача за користування кредитом (а. с. 29-33) та випискою по рахунку за період з 13.07.2019 до 10.01.2025 (а.с. 34-47 зворот) підтверджується заборгованість у розмірі 74731,03 грн, з яких: 42841,46 грн заборгованість за кредитом; 31889,57 грн заборгованість за процентами. Ухвалюючи рішення про задоволення позову АТ «ПУМБ», суд першої інстанції прийшов до висновку про виконання не в повному обсязі умов кредитного договору відповідачкою, заборгованості по якому підтверджується наданою випискою по рахунку, яка узгоджується з розрахунком суми заборгованості, яка відповідачкою не спростована належними та допустимими доказами. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, враховуючи наступне. Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Суд першої інстанції, встановивши, що 13.07.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 2001356364701, прийшов до висновку, що відповідачка не належним чином виконувала своє кредитне зобов`язання в результаті чого утворилася заборгованість пославшись на розрахунок суми заборгованості відповідача з погашення суми кредиту станом на 10.01.2025, розрахунок суми простроченої заборгованості відповідача за користування кредитом та виписку по рахунку за період з 13.07.2019 до 10.01.2025 дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 2001356364701 від 13.07.2019 у розмірі 74731,03 грн(а.с. 29-34,34-47). Відповідно до заяви № 2001356364701 від 13.07.2019 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитну картку миттєвого випуску НОМЕР_1 з кредитним лімітом в сумі 3000,00 грн на 12 місяців з дня надання кредитного ліміту з продовженням дії кредитного ліміту кожного разу на такий самий строк, вказаною заявою також передбачено і сплату відсотків у розмірі 47,88 річних (а.с. 10). Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови кредитування й щодо розміру процентів за користування кредитними коштами. Відповідачка підписавши заяву на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 13.07.2019, підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилася з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку). Крім того, п.п. 2.4.1 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО фізичних осіб передбачає, що Договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або за ініціативою клієнта у випадках закриття всіх рахунків та інших рахунків, відкритих за цим договором, та/або відмови від усіх послуг банку (а.с. 14 зворот). Відповідно до п.п. 2.4.2 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО фізичних осіб закриття рахунків і повернення клієнту залишку грошових коштів здійснюється в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України, цим договором та встановленими у банку процедурами закриття рахунків. З врахуванням викладеного не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи, що виписка по рахунку має кінцевий термін до 24.11.2023, а тому розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом після 24.11.2023, сума заборгованості за процентами складає 16491,13 грн, виходячи з розрахунку 31889,57 грн, тобто 15398,44 грн це безпідставно нараховані проценти за період, який не підтверджений випискою по рахунку. До матеріалів справи ОСОБА_1 не надано як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів, що 24.11.2023 нею вчинені дії для закриття рахунків і повернення грошових коштів, тому посилання в апеляційній скарзі щодо безпідставного нарахування відсотків по 30.08.2024 є необґрунтованими. Виписка по рахунку є належним доказом, який підтверджує банківські операції та може використовуватися в суді для доведення заборгованості або виконання зобов`язань за кредитом. Вона підтверджує, що кошти були надані або зараховані на рахунок, і може використовуватися в сукупності з іншими доказами для встановлення фактів за кредитним договором. Згідно даних виписки по рахунку останні банківські операції були здійснені 24.11.2023, щодо погашення заборгованості за відсотками по договору. Виписка оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, а не як окремий доказ, отже відповідачкою не спростовано правильність нарахування відсотків за період з 23.11.2023 по 30.08.2024 року, враховуючи відсутність даних про припинення кредитних відносин. Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки суд неправильно дослідив та оцінив виписку по рахунку за період в частині заборгованості за процентами, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи, що вказані докази були оцінені судом у порядку визначеному ст. 89 ЦПК України в цілому з іншими доказами, які містяться у справі, які у належний спосіб відповідачкою ОСОБА_1 не спростовані. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 15.10.2025. Головуючий Судді :