Постанова Сумський апеляційний суд № 592/7862/25

Справа №592/7862/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Костенко В.Г. Номер провадження 33/816/361/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі секретаря судового засідання Кравченко Д. І., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шовкопляс С. П., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Хурсенка С.О. на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік. Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 червня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 04 травня 2025 року о 19-12 год. в м. Суми, вул. Хворостянка, 37, ОСОБА_1 керував транспортним Mercedez Benz, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя. Від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, а також прослідувати до закладу охорони здоров`я КНП СОР «ОКМЦСНЗ» у лікаря нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Хурсенко С.О подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 червня 2025 року, справу закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права. Захисник зазначає про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, але працівник поліції розуміючи, що спілкується в військовослужбовцем повідомляє йому, що необхідно пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП, а не ст. 266-1 КУпАП, як це перебачено для військовослужбовців. Також сторона захисту зазначає, що в розумінні ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить про статус ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який виконує обов`язки військової служби, а отже на нього розповсюджується положення ст. 172-20 Глави 13 Б «Військові адміністративні правопорушення», а таким чином ОСОБА_1 може підлягати притягненню до відповідальності саме за ст. 172-20 КУпАП на підставі протоколу про військове адміністративне правопорушення, який мав складатись командиром (начальником) військової частини чи іншою уповноваженою особою. Окрім цього, захисник вказує, що направлення на огляд та акт огляду не підписані ОСОБА_1 і взагалі складались без нього, а також права останньому були роз`яснені після складання протоколу, вказане порушення є порушенням права на захист, оскільки у разі складання протоколу останній мав можливість запросити собі захисника, який надані міг надати йому кваліфікаційну правову допомогу. Захисник Шовкопляс С. П. подав доповнення до апеляційної скарги в якому зазначає, що судом першої інстанції протокол відносно ОСОБА_1 не міг бути визнаний, як основний доказ винуватості, також просить врахувати те, що судом було залишено поза увагою те, що останній перебуваючи на посаді штаб сержанта військової служби на посаді старшого інспектора військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_2 та в період з 11 лютого 2025 року по 11 травня 2025 року брав участь у заходах із забезпечення оборони України на території Сумської області та в той день після виконання бойового завдання на території АДРЕСА_2 , здійснював бойове завдання згідно бойового розпорядження на військовому автомобілі з номерним знаком НОМЕР_1 . Однак, при озвученні такої інформації співробітникам поліції щодо втоми після бойового завдання та щойно проведеного часткового ремонту ТЗ на якому здійснювалось заміна пробитої шини в присутності поліцейських, які на відео записі безпосередньо на місці підтвердили дані обставини та обставини щодо надання вказівки працівником поліції щодо подальшого переміщення ТЗ на інше місце за для усунення правопорушення ПДР, а саме паркування ТЗ у забороненому місці на вказане завчасно місце для паркування. Виконуючи вимогу працівника поліції ОСОБА_1 відразу після був зупинений співробітникам поліції було яким достеменно відомо, що останній є військовослужбовцем Збройних Сил України, але до фіксації вчиненого останнім правопорушення не залучалося Військову Службу правопорядку. Також суд першої інстанції проігнорував наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця та у з урахуванням вимог статті 266-1 КУпАП, Порядку №32 та Порядку №241, направлення його для огляду до закладу охорони здоров`я могло здійснюватися виключно уповноваженими посадовими особами Військової служби правопорядку або відповідним командиром (начальником) військової частини, а не працівником поліції. Натомість матеріали справи свідчать, що фактичне направлення ОСОБА_1 на медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння було здійснено у його відсутність та інспектором поліції який не наділений такими повноваженнями щодо військовослужбовців, що є істотним порушенням спеціальної процедури, встановленої законом. Окрім цього, в матеріалах справи містяться документи, що не складалися на місці ймовірної зупинки ТЗ, а саме не складався акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, працівниками поліції не було озвучено вголос зміст такого акту, а також не було надано для самостійного ознайомлення та не надавався другий примірник у відповідності до Розділу II п.10 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що ще раз підтверджує той факт, що він складався у відсутності ОСОБА_1 та поза межами відео фіксування, а ознаки алкогольного сп`яніння, викладені в акті огляду, не знаходять свого об`єктивного підтвердження. Крім цього, у матеріалах справи відсутні будь-які докази залучення свідків до процедури відсторонення, зокрема їхні підписи у розписці, що свідчить про порушення встановленого порядку оформлення адміністративного правопорушення. Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Шовкопляс С. П., які вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 320240 від 04 травня 2025 року зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя, огляд не проводився; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 не проводився; - розпискою від 04 травня 2025 року, яка складена та підписана власноруч ОСОБА_2 про зобов`язання доставити транспортний засіб; -довідкою про надання інформації з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 27 липня 2022 року; - долученим до протоколу відеозаписом. Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Щодо тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, але працівник поліції розуміючи, що спілкується в військовослужбовцем повідомляє йому, що необхідно пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП, а не ст. 266-1 КУпАП, як це перебачено для військовослужбовців, апеляційний суд зазначає наступне. За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений 04 травня 2025 року о 19 год. 12 хв. в АДРЕСА_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини. У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати. Також є безпідставними посилання апелянта про те, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він являється військовослужбовцем, а тому їх слід було кваліфікувати за ст.172-20 КУпАП, з огляду на таке. Так, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Тобто, відповідно до диспозиції ст. 172-20 КУпАП, об`єктом правопорушення є порядок проходження військової служби, а об`єктивна сторона складу діяння, - складається із вищезазначених самостійних альтернативних діянь. Суб`єктом цього проступку є військовослужбовець. Разом з тим, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає зокрема відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Отже, об`єктом такого правопорушення, окрім іншого, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає окрім іншого в діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Суб`єктом проступку є водій транспортного засобу. Аналіз вищенаведених норм закону та встановлених обставин справи приводить до висновку, що ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими перебував в статусі водія транспортного засобу, тобто є суб`єктом правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому його дії працівниками поліції правильно було кваліфіковано за цією нормою закону. Твердження апелянта про те, що направлення на огляд та акт огляду не підписані ОСОБА_1 і взагалі складались без нього, а також права останньому були роз`яснені після складання протоколу, вказане порушення є порушенням права на захист. Апеляційний суд спростовує вказане, оскільки відсутність підпису ОСОБА_1 не ставить під сумнів належність і допустимість доказів, покладених в основу висновку про його винуватість. Твердження про неотримання ОСОБА_1 акта огляду на стан сп`яніння також не впливає на доведеність його вини, оскільки саме по собі неотримання копії документа не спростовує факт відмови від проходження огляду та не свідчить про недопустимість відповідного доказу. Направлення на огляд є процедурним документом-підставою для проведення дослідження і має значення безпосередньо для медичного працівника під час огляду водія. Крім того, ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження правомірно запропонованого працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, то неотримання ним цього бланку не спростовує його відмови від проходження запропонованого огляду. Матеріали справи містять складене поліцейськими направлення на огляд, а факт того, що воно не було вручено ОСОБА_1 та не підписано ним через його власну поведінку, жодним чином не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення та доведеність вини ОСОБА_1 . Щодо доводів апелянта про те, що права останньому були роз`яснені після складання протоколу, вказане порушення є порушенням права на захист, апеляційний суд зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 320240, ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, про що у відповідній графі наявний власноручний підпис останнього. Доповнення до апеляційної скарги подані захисником ОСОБА_3 є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник встановлено не було. Апеляційний суд наголошує, що у даному випадку для визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ключовим є те, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху він, як водій, був зобов`язаний, а не мав право, на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння, однак, відмовився від цього, що свідчить про наявність в його діях ознак вказаного адміністративного правопорушення, що було вірно встановлено суддею суду першої інстанції. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. Відповідно, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Постанова суду за змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною. Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Хурсенка С.О., апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294, 295 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Хурсенка С.О. на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.