Постанова Львівський апеляційний суд № 461/5486/24

Справа № 461/5486/24 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б. Провадження № 22-ц/811/3531/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,- в с т а н о в и в: В червні 2024 року представник Моторного (транспортного) страхового бюро України Лисенко М.П. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаних з регламентною виплатою, в розмірі 52509,44 грн. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 26.07.2020, близько 02:00 год., у м. Львові на пр. Червоної Калини, 57А, відбулася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода), за участю транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тілесні ушкодження, транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень, а водій ОСОБА_2 залишив місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позивач повідомив, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Представник позивача повідомив, що постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Басараб Б.В. від 30.12.2020 за №12020140070001192 від 26.07.2020, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. ОСОБА_3 звернувся з позовом про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України та 24 червня 2022 року Сихівським районним судом м.Львова ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено. Представник повідомив, що позивач виконуючи рішення суду, на підставі платіжного доручення №935919 від 11.11.2022, платіжного доручення №935920 від 11.11.2022 та платіжного доручення №1031806 від 27.12.2022, у добровільному порядку виплатив потерпілому відшкодування у загальному розмірі 52 509,44 грн., яку просить стягнути з відповідача в порядку регресу в порядку п.38.2.1 ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Просив позов задоволити. Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 жовтня 2024 року у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем була повністю відшкодована шкода Потерпілому, завдана Відповідачем. Відтак, МТСБУ виконало покладений Законом обов?язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Також покликається на те, що перед потерпілим несуть однаковий обов?язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об?єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21). Отже, Відповідач, з огляду на те, що він є володільцем джерела підвищеної небезпеки, зобов`язаний відшкодувати шкоду Позивачу, незалежно від наявності вини у його діях. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд першої інстанції виходив з того, що водієм транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , та відповідно особою, діями якої 26.07.2020, близько 02:00 год., у м. Львові на пр. Червоної Калини, 57А, завдано шкоду потерпілому є ОСОБА_2 , відтак на останнього покладається обов`язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного. Судом встановлено, що 26.07.2020 близько 02.00 год. у м.Львові на пр. Червоної Калини, 57а, відбулась дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода), за участі автомобіля марки «ВАЗ 2107», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень, а водій ОСОБА_2 залишив місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Басараб Б.В. від 30.12.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140070001192 від 26.07.2020, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України /а.с.15-17/. Орган досудового розслідування дійшов висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, з огляду на висновок автотехнічної експертизи механізму та обставин розвитку ДТП №15/2/750 від 28.12.2020, згідно з яким з технічної точки зору водій автомобіля марки «ВАЗ 2107», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода з моменту виникнення небезпеки, виконуючи вимоги п.12.3 ПДР. У зв`язку з наведеним, дії водія ОСОБА_2 не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 24.06.2022 у справі №464/3525/21 позов ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування задоволено, стягнуто із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 34 523 грн. 94 коп., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 4 387 грн. 24 коп., три відсотки річних у розмірі 907 грн. 24 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2 783 грн. 02 коп., а всього 8 077 грн. 50 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., а також стягнуто із Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 24.06.2022 залишено без змін. Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 07.12.2022 стягнуто із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у Львівському апеляційному суді в розмірі 2000 грн. Як вбачається з матеріалів справи, Моторне (транспортне) страхове бюро України добровільно виконано рішення суду, що підтверджується платіжними дорученнями №935919 від 11.11.2022, № 935920 від 11.11.2022, №1031806 від 27.12.2022, та виплатив потерпілому відшкодування у загальному розмірі 52 509,44 грн. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) є спеціальним та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Як передбачено статтею 5 Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Як передбачено статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Таким чином, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій у дорожньо-транспортний пригоді особі, а саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, позивач МТСБУ зазначив, що страхове бюро виплатило кошти на відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.07.2020 року. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з пунктом 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2018 року у справі № 715/1586/17 (провадження № 61-28576св18). Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_2 під час вчинення ДТП (28.07.2020 року) керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , на підставі посвідчення водія та реєстраційного документа на цей транспортний засіб, то він правомірно володів указаним майном. Доказів протилежного суду не представлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що водієм транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , та відповідно особою, діями якої 26.07.2020, близько 02:00 год., у м. Львові на пр. Червоної Калини, 57А, завдано шкоду потерпілому є ОСОБА_2 , відтак на останнього покладається обов`язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а не на ОСОБА_1 . Крім того, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, власником транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , тоді як позов подано до ОСОБА_5 . Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 08.06.2026 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремети Н.О.