Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/1813/26

Справа № 127/1813/26 Провадження № 22-ц/801/1159/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 рокуСправа № 127/1813/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Голоти Л.О., Копаничук С.Г., розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У січні 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 жовтня 2019 року між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ейс», було укладено договір кредитної лінії № 433038891 на суму 1 000 грн, який в подальшому був збільшений відповідачкою, у зв`язку із чим, загальна сума становить 10 800,00 грн. Кредитор своє зобов`язання по видачі кредиту виконав шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідачки, але відповідачем у визначений договором строк кредит погашено не було, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість в розмірі 28 631,60 грн, з яких: 10 800,00 грн - тіло кредиту, 17 831,60 грн - проценти за користування кредитом, а також понесені судові витрати. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 433038891 від 11.10.2019 у розмірі 28 631,60 грн. Стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 19 656,00 грн, а саме судовий збір в розмірі 6 656 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. Судом під час розгляду справи прави встановлено, що 11.10.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 433038891, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 58Р6АZ2U, за умовами якого: - кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 1 000,00 грн, який в подальшому був збільшений відповідачкою до 10 800,00 грн. З платіжного доручення № 78d4d540-ffe7-4e0d-ad7e-1389fc8329ef від 12.10.2019 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (5168-75XX-XXXX-7089) грошові кошти в розмірі 1 000,00 грн. У графі «призначення платежу» вказано про переказ коштів згідно договору № 433038891 від 11.10.2019. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (5168-75XX-XXXX-7089) грошові кошти в розмірі 1150 грн (платіжна інструкція 6a9e3365-0f36-4cf4-aa0a-3e6e107adbcc від 12.10.2019 року); в розмірі 1 000 грн (платіжна інструкція 78ed51cf-d90a-4df3-b700-2971fb8269a7 від 12.10.2019 року); в розмірі 1 000 грн (платіжна інструкція 971db3f1-d2c8-4023-aa9a-d2cf91d57590 від 12.10.2019 року); в розмірі 1 000 грн (платіжна інструкція 8cab4539-14ef-4499-a715-cb3800df1fef від 12.10.2019 року); в розмірі 950 грн (платіжна інструкція 84a60754-a48e-43ec-b89d-f092b8e8c28f від 12.10.2019 року); в розмірі 700 грн (платіжна інструкція 8a330fe4-7814-4174-8607-97ef9eeabb8f від 12.10.2019 року); в розмірі 900 грн (платіжна інструкція ce219dba-5efc-44f8-986b-07256f5625ed від 12.10.2019 року); в розмірі 1 100 грн (платіжна інструкція d9e9b9cb-38ce-42e5-9959-58391f1c5951 від 12.10.2019 року); в розмірі 1 000 грн (платіжна інструкція 78d4d540-ffe7-4e0d-ad7e-1389fc8329ef від 12.10.2019 року); в розмірі 1 000 грн (платіжна інструкція 7be0658d-6f65-4863-8534-913e6eade227 від 11.10.2019 року); в розмірі 1 000 грн (платіжна інструкція e4672667-d115-460d-a60c-f6da0e4f04b9 від 11.10.2019 року). Факт переказу коштів на рахунок відповідачки також підтверджується випискою по картці відповідачки за кредитним договором, наданою АТ КБ «ПриватБанк» щодо зарахування на картковий рахунок НОМЕР_1 клієнта банку за період з 11.10.2019 по 13.10.2019 грошових коштів в розмірі 1 000,00 грн, 1100 грн, 900 грн, 700 грн, 950 грн, 1000 грн,1000 грн, 1000 грн, 1150 грн, 1000 грн та 1000 грн, що в сумі складає 10 800 грн. Згідно наданого позивачем розрахунку, за відповідачем утворилася заборгованість за договором № 433038891 від 11.10.2019 в розмірі 28 631,60 грн, з яких: 10 800,00 грн - тіло кредиту, 17 831,60 грн - проценти за користування кредитом. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (з додатковими угодами), відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договором № 433038891 від 11.10.2019 року. В подальшому, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договором № 433038891 від 11.10.2019 року. 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договором № 433038891 від 11.10.2019 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Ейс» не є належним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні не набуло, а тому таке право не було передане цим товариством на підставі Договору факторингу № 05/0820-1 від 05.08.2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, не передало таке право вимоги позивачу ТОВ «ФК «Ейс» за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, однак мотиви відмови вважає за необхідне викласти в наступній редакції з огляду на наступне. Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст. 519 ЦК України). Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц. Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між Фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в п.4.1. якого визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги. Згідно реєстру прав вимоги № 61 від 14.01.2020 року, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, підписали реєстр прав вимоги, в якому вказано ОСОБА_1 , кредитний договір № 433038891 від 11.10.2019. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відтак, сторони договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово укладали додаткові угоди про продовження дії вказаного договору факторингу до 31.12.2024 року. Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами. Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора - ТОВ «Таліон Плюс». 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. У подальшому, 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 433038891 від 11.10.2019 у загальному розмірі 28 496,60 грн. У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року в справі №727/2790/25 відображений правовий висновок згідно з яким, «за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України). Тобто, допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги, що підтверджує доводи апелянта в цій частині. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредиту №433038891 від 11.10.2019, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК «Ейс». Крім того, матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена. Отже, колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 28 листопада 2018 за №28/1118-01. Щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором 433038891 від 11.10.2019 слід зазначити наступне. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Як вбачається з долученого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості, в графі оплата по тілу зазначена сума 10 800 грн, в графі оплата по процентах зазначена сума 17 696,60 грн. Апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідача відсутня заборгованість за тілом кредиту та процентами, оскільки заборгованість відповідачкою ОСОБА_1 за кредитним договором № 433038891 від 11.10.2019 року сплачена в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: розрахунками заборгованості, наданими позивачем при поданні позовної заяви. Отже, колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами у справі підтверджений факт повернення кредитних коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, зважаючи на те, що апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для зміни судового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено судом першої інстанції внаслідок неправильного застосування положень матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та порушенням вимог процесуального закону щодо оцінки доказів, а тому в силу положень пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України його слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд фактично залишив апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). Керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Л.О. Голота С.Г. Копаничук