Постанова Вінницький апеляційний суд № 134/731/25

Справа № 134/731/25 Провадження № 22-ц/801/1059/2026 Провадження № 22-ц/801/1060/2026 Категорія: 10 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 рокуСправа № 134/731/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. Секретар: Закернична А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року та на додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, Рішення суду і додаткове рішення суду ухвалила суддя Кантониста О. О. Рішення суду ухвалено у відсутності сторін в с-щі Крижопіль Додаткове рішення суду ухвалене у відсутності сторін в с-щі Крижопіль Повний текст рішення складено 23 лютого 2026 року Повний текст додаткового рішення суду складено 19 березня 2026 року, Встановив: У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги мотивувала тим, що з 03 червня 1995 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. У шлюбі в них народилося четверо дітей, двоє з них повнолітні і живуть окремо, двоє менших - неповнолітні: ОСОБА_3 , 2011 року народженння і ОСОБА_4 , 2014 року народження. Вони проживали у приватному будинку, подарованому позивачу її батьками. У 2022 році відповідач з власної волі покинув родину та переїхав проживати у будинок в АДРЕСА_1 , придбаного ними у 2020 році за сімейні заощадження в силу бажання чоловіка перевезти у нього проживати своїх літніх батьків. Через деякий час сам туди заселився. Вартість будинку згідно звіту про його вартість від 05 травня 2025 року, виконаного ТОВ «Подільський експертний центр» - 13 000,00 доларів США. Відповідач вважає, що будинок є його особистим придбанням, тому що куплявся для його батьків. У зв`язку з чим позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя та стягнути судові витрати на її користь. У червні 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 червня 2025 року зустрічний позов прийнятий і об`єднаний із первісним позовом в одне провадження. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог. Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2025 року прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом. Позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, свої вимоги мотивував наступним. Шлюб між ними фактично припинений, вони проживають окремо та спільного господарства не ведуть. За час шлюбу у спільну власність вони набули таке майно: - житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 91,3 кв. м, житловою площею 56,5 кв. м, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 квітня 2021 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстраційним № 614; - земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 1610; - земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0002 , розташована за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 вересня 2011 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 4107; - обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, по АДРЕСА_2 ; - грошові кошти в сумі 5721,24 доларів США, які були отримані ОСОБА_2 в касі банківської установи після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 01 жовтня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250926/51437-БТ. Відповідно до довідки ТОВ «Подільський експертний центр» № 8 від 06 травня 2025 року, долученої ОСОБА_2 до первісного позову, середня ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 500 000,00 грн. Відповідно до звіту № 39 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, вартість земельної ділянки площею 0,2003 га, кадастровий номер 0521980800:01:001:0539, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 18 червня 2025 року складає 103 149,00 грн. Відповідно до звіту № 44 про незалежну оцінку обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм, вартість обладнання станом на 30 червня 2025 року становить 69 951,00 грн. Відповідно до звіту № 62 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, вартість земельної ділянки площею 0,2002 га, кадастровим номером 0521980800:01:001:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 29 вересня 2025 року складає 137 848,00 грн. Станом на 12 жовтня 2025 року офіційний курс долара США від Національного банку України становив 41,5062 грн. за 1 долар. Отже, 5721,24 доларів США, які було отримані ОСОБА_2 в касі банківської установи після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 , станом на 12 жовтня 2025 року (день подання до суду заяви про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом) становив 237 466,93 грн. Вони фактично припинили шлюбні відносини з вересня 2020 року і з того часу він почав пошук житла для себе. 12 квітня 2021 року він придбав житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 91,3 кв. м, житловою площею 56,5 кв. м. Будинок придбаний ОСОБА_1 за його особисті кошти, оскільки він постійно працював та отримував заробітну плату. Зокрема, за період з вересня 2020 року по квітень 2021 року він отримав дохід в сумі 263 169,12 грн. Іншого нерухомого майна, він не має. Земельні ділянки з кадастровими номерами 0521980800:01:001:0002 та 0521980800:01:001:0539 розташовані поруч із житловим будинком АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 12 листопада 2003 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстраційним № 6414. Таким чином, ОСОБА_2 має в особистій приватній власності будинок, де зареєстрована та проживає. У зв`язку із наведеним, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просив поділити спільне сумісне майно подружжя наступним чином: - визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 91,3 кв. м, житловою площею 56,5 кв. м; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності: - на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 вересня 2011 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 4107; - на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; - обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 1610; - грошові кошти в сумі 5721,24 доларів США залишити за ОСОБА_2 - стягнути з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на його користь судові витрати. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частці за кожним на: - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 91,3 кв. м, житловою площею 56,5 кв. м; - земельну ділянку площею 0,2002 га, кадастровий номер 0521980800:01:001:0002, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; - земельну ділянку площею 0,2003 га, кадастровий номер 0521980800:01:001:0539, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . У решті вимог відмовлено. Сплачений кожною зі сторін судовий збір слід залишено за ними. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3500,00 грн. витрат на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок. Додатковим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено. Заяву представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Тетева-Родюк І. О. задовольнено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку рішення суду і додаткове рішення суду. Позивач за первісним позовом судових рішень не оскаржила. В апеляційній скарзі відповідач-позивач ОСОБА_1 просить рішення суду і додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення, а його зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя задовольнити: - визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 91,3 кв. м, житловою площею 56,5 кв. м; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності: - на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; - на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 вересня 2011 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 4107; - грошові кошти в сумі 5721,24 доларів США, що еквівалентно на день звернення до суду із позовом - 237 466,93 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у суді першої інстанції в сумі 5000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений у суді апеляційної інстанції в сумі 6000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 200,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Зазначив, що із рішенням суду категорично не погоджується, вважає, що воно не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України; прийняте на підставі висновків, що не відповідають обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги докази того, що з вересня 2020 року сторони фактично припинили шлюбні відносини, а саме не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 та висновок № 4 від 09 вересня 2025 року комісії з питань захисту прав дитини. Не взяв до уваги, що позивач закрила вклад та отримала через касу банку спільні грошові кошти подружжя в сумі 5721,24 доларів США проти волі і відома чоловіка ОСОБА_1 . Її твердження, що ці кошти були потрачені на придбання квартири у новобудові для старшої доньки, є неправдвими, що підтвердила у судовому засідання донька, яка була допитана свідком. Ці кошти були отримані позивачем після фактичного припинення шлюбних відносин із відповідачем. Отже ці кошти мають бути враховані при поділі майна подружжя. Судом також не враховано, що з відповідачем проживає двоє неповнолітніх дітей, на утримання яких рішенням суду від 25 липня 2025 року стягнені із матері ОСОБА_2 аліменти; що іншого нерухомого майна, крім спірного будинку у нього немає; що земельні ділянки, які є предметом поділу, розташовані поруч із житловим будинком ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 , тобто вона має в особистій приватній власності будинок, де зареєстрована та проживає і фактично користується цими земельними ділянками, крім того на одній із них розташовані сонячні панелі, інше обладнання перебуває безпосередньо у її будинку. При цьому ОСОБА_1 погоджується із позицією суду в тому, що обладнання для перетворення сонячного світла в електричний струм (сонячні панелі та інвертор) було встановлено з метою забезпечення функціонування житлового будинку, який належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, у 2023 році, на той час сторони проживали окремо. В порушення законного права відповідача на поділ майна подружжя, суд обмежився визначенням часток у майні подружжя і не здійснив фактичний його поділ. Логічним є те, що 1/2 частки обох земельних ділянок, якими фактично володіє і користується позивач та які знаходяться безпосередньо біля її будинку, який належить їй на праві особистої приватної власності, відповідачу ОСОБА_1 не потрібні. Він не був проти сплатити компенсацію замість частки позивача у праві спільної власності за вартістю, відповідно до оцінки будинку, яка наявна в матеріалах справи. В матеріалах справи відсутні докази, які б дозволили поділити спірний будинок в натурі між подружжям і будь-яких експертиз щодо варіантів поділу цього будинку позивач не заявляла. Судом не враховані роз`яснення, надані Верховним Судом України у постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року. Також вважає додаткове рішення неаргументованим та несправедливим за наступного. Відповідач ОСОБА_1 чи його представник не отримували заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з чим були позбавлені можливості ознайомитися із її змістом та документами, доданими до неї, подати свої заперечення, зокрема й клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Обсяг наданої правничої допомоги адвокатами обох сторін не є однаковим. Адвокатом відповідача підготовлено чисельну кількість процесуальних документів, направлених на витребування доказів, адвокатські запити, замовлено оцінки тощо. Вказана правнича допомога дала свій результат: було витребувано правовстановлюючі документи на земельні ділянки, отримано інформацію стосовно депозиту, а суд формально підійшов до питання розподілу судових витрат. Суд задовольняючи позови сторін частково, задовольнив позов на 50 % від суми заявлених витрат на правничу допомогу, а відповідачу ОСОБА_1 - на 30 % від суми заявлених витрат на правничу допомогу, при тому, що позивач не подавала до суду заяву про зменшення витрат на правничу допомогу. Позивач-відповідач ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надала. В судовому засіданні представник відповідача-позивача ОСОБА_1 - адвокат Тетева-Родюк І. О. підтримала апеляційну скаргу і просить її задовольнити та стягнути судові витрати, зазначені нею в апеляційній скарзі. Представник позивача-відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чорний А. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просить її відхилити. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що з 03 червня 1995 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованим через мобільний застосунок «Дія» (актовий запис № 29 від 03 червня 1995 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області) (а. с. 46 том 1). На час розгляду справи шлюб між сторонами не розірвано. 26 вересня 2011 року ОСОБА_2 (покупець) уклала із ОСОБА_6 (продавець) договір купівлі-продажу, посвідчений 26 вересня 2011 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С., зареєстрованим в реєстрі за № 4107, відповідно до якого набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0002 площею 0,2002 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Вартість земельної ділянки за договором становила 10 000,00 грн. (том 1 а. с. 168). 02 листопада 2020 року ОСОБА_2 (покупець) уклала із ОСОБА_7 (продавець) договір купівлі-продажу, посвідчений 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С., зареєстрованим в реєстрі за № 1610, відповідно до якого набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539 площею 0,2003 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_2 . Вартість земельної ділянки за договором становила 40 000,00 грн. При цьому чоловік покупця ОСОБА_1 подав заяву про згоду на придбання вказаної земельної ділянки, посвідчену 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 1609 (том 1 а. с. 137, 138). 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 (покупець) уклав із ОСОБА_8 (продавець) договір купівлі-продажу, посвідчений 12 квітня 2021 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С., зареєстрованим в реєстрі за № 614, відповідно до якого набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 91,3 кв. м, житловою площею 56,5 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,0448 га, кадастровий номер 0521955100:02:001:1175 (земельна ділянка не приватизована та не перебуває в оренді). Вартість житлового будинку за договором становила 150 000,00 грн. (том 1 а. с. 53). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 427534914 від 19 травня 2025 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 91,3 кв. м, житловою площею 56,5 кв. м. Право власності зареєстровано 12 квітня 2021 року (том 1 а. с. 60). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 427532232 від 19 травня 2025 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539 площею 0,2003 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на земельну ділянку зареєстровано 02 листопада 2020 року. Також згідно цієї інформації ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 118,9 кв. м, житловою площею 78,7 кв. м. Право власності на житловий будинок зареєстровано 14 листопада 2005 року на підставі договору дарування від 12 листопада 2003 року (том 1 а с. 61). Згідно висновку про вартість (витяг зі звіту) № 8 від 06 травня 2025 року, наданим ТОВ «Подільський експертний центр», вартість майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,0 кв. м, становить 500 000,00 грн. (том 1 а. с. 14). Згідно повідомлення ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка» № 65 від 02 червня 2025 року, середня ринкова вартість земельної ділянки площею 0,2003 га, кадастровий номер 0521980800:01:001:0539, цільове призначення 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 02 червня 2025 року складає 120 000,00 грн. (том 1 а. с. 51). Відповідно до звіту ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка» № 39 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, вартість земельної ділянки площею 0,2003 га, кадастровий номер 0521980800:01:001:0539, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 18 червня 2025 року складає 103 149 грн. (том 2 а. с. 14-42). Відповідно до звіту ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка» № 44 про незалежну оцінку обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм, ринкова вартість обладнання станом на 30 червня 2025 року становить 69 951,00 грн. (том 2 а. с. 43-58). Відповідно до звіту ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка» № 62 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, вартість земельної ділянки площею 0,2002 га, кадастровий номер 0521980800:01:001:0002, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 29 вересня 2025 року складає 137 848,00 грн. (том 2 а. с. 59-70). Відповідно до інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-250926/51437-БТ від 01 жовтня 2025 року за період з 03 червня 1995 року до дати отримання ухвали суду у ОСОБА_2 діючі вклади відсутні. Закриті депозити: SAMDNWFD0070331737800 від 30 жовтня 2014 року, рахунок НОМЕР_1 «Стандарт» на 3 місяці. Відкрито 30 жовтня 2014 року на суму 229,00 USD, закрито по строку 14 листопада 2016 року, сума виплати 1028,96 USD. З розірваного вкладу відкрито новий депозит 26309615723937 від 14 листопада 2016 року на суму 1028,96 USD. На поточний час на закритому рахунку «До запитання»: НОМЕР_2 , SAMDNСА000701375013 знаходиться залишок коштів 0,02 USD; SAMDNWFD0071381705201 від 14 листопада 2016 року рахунок № НОМЕР_3 «Стандарт» строковий на 6 міс. на суму 1028,96 USD. Відкрито 14 листопада 2016 року на суму 1028,96 USD, закрито по строку 09 грудня 2020 року. Сума виплати 1028,96 USD. 06 грудня 2020 року з рахунку № НОМЕР_4 кошти у сумі 5721,24 USD виплачено через касу. Заява на закриття вкладу підписана 09 грудня 2020 року; SAMDNWFD0071348726900 від 24 жовтня 2016 року рахунок № НОМЕР_5 Послуга «Стандарт безподатковий» на 3 місяці. Відкрито 24 жовтня 2016 року на суму 12 000,00 грн. Закрито по строку 26 січня 2017 року. Сума виплати 12 000,00 грн. на картку № НОМЕР_6 26 січня 2017 року підписані електронні документи для розірвання вкладу (том 1 а. с. 178). Згідно з виданою власнику житлового приміщення ОСОБА_2 відомістю Крижопільською селищною радою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 463 від 05 травня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання наступних осіб: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 15 лютого 2017 року по теперішній час; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 26 серпня 2021 року по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 23 березня 2005 року по теперішній час; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - з 10 січня 2012 року по теперішній час; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - з 23 березня 2005 року по теперішній час (том 1 а. с. 16). З акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № 118 від 05 травня 2025 року, складеного старостою Голубецького старостинського округу Каїтою В. М., вбачається, що під час обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 , встановлено, що її чоловік ОСОБА_1 з травня 2022 року за місцем реєстрації не проживає, його фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; син ОСОБА_11 , 2011 року народження, зі слів заявника, за місцем реєстрації - АДРЕСА_4 , не проживає з грудня 2023 року (проживає за фактичним місцем проживання батька); дочка ОСОБА_10 , 2014 року народження, зі слів заявника, за місцем реєстрації: АДРЕСА_4 , не проживає з листопада 2024 року (проживає за фактичним місцем проживання батька) (том 1 а. с. 15). Висновком комісії з питань захисту прав дитини Крижопільської селищної ради № 4 від 09 січня 2025 року визначено спосіб участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_11 , 2011 року народження, та ОСОБА_10 , 2014 року народження (том 2 а. с. 153). Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 липня 2025 року (справа № 134/905/25), яке набрало законної сили 30 серпня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 09 червня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття (том 2 а. с. 94 - 96). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог первісного позову і позовних вимог зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що житловий будинок є спільним сумісним майном подружжя, підстав для визнання його особистою приватною власністю ОСОБА_1 суд не вбачає. Отже, між сторонами підлягають поділу в рівних частках як об`єкти спільної сумісної власності подружжя: житловий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки, розташовані в с. Голубече Тульчинського району Вінницької області. Підстав для відступу від принципу рівності часток судом не встановлено. Проживання дітей з одним із подружжя само по собі не є підставою для збільшення частки у майні при його поділі тому з подружжя, з ким проживають діти. Доказів того, що мати ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, не надано, а також судом не встановлено неналежне виконання матір`ю ОСОБА_2 батьківських обов`язків та неналежне матеріальне забезпечення дітей. Доказів того, що батько ОСОБА_1 одноособово виконує батьківські обов`язки, що ставить його у більш невигідне матеріальне становище поряд із матір`ю дітей ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Також судом враховано, що сторони не висловлювали заперечень щодо визнаної у справі вартості спірного майна. Подані сторонами докази вартості об`єктів нерухомого майна ними не оспорювалися, клопотань про призначення судової експертизи з метою визначення їх ринкової вартості сторони не заявляли. Вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя суд виходив із погодженої сторонами вартості спірного майна. З урахуванням часу встановлення обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм (сонячні панелі та інвертор) - 2023 рік, правового режиму будинку як особистої приватної власності ОСОБА_2 та відсутності доказів спільного фінансування його придбання, суд дійшов висновку, що зазначене обладнання не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому підстави для його поділу між сторонами відсутні. Грошові кошти, які знаходилися на банківському депозитному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 , в сумі 5721,24 доларів США і були зняті у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та під час спільного проживання сторін - 06 грудня 2020 року, коли вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет, не є об`єктом поділу спільного майна подружжя, оскільки не дивлячись на те, що вони були нажиті під час шлюбу, проте відсутні докази їх використання не в інтересах сім`ї, тому суд прийшов до висновку, що такі кошти були використані в інтересах сім`ї та не підлягають окремому врахуванню при поділі спільного майна подружжя. При ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не заявляли клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, тому розмір витрат визначено судом на підставі наданих сторонами доказів та умов договорів про надання правничої допомоги. При стягненні витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_2 , суд врахував, що заявлені нею позовні вимоги задоволено частково: визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку, а у задоволенні вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку відмовлено. Також судом враховані критерії розумності, співмірності та пропорційності судових витрат до задоволених позовних вимог. Зваживши на характер та обсяг наданих адвокатом послуг і результат розгляду справи, суд визначив розмір витрат, що підлягають стягненню, у сумі 15 000,00 грн. При розподілі витрат на професійну правничу допомогу позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , суд врахував, що заявлені ним позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано право спільної часткової власності сторін на спірний житловий будинок (по 1/2 частці за кожним), визнав за сторонами право спільної часткової власності на земельні ділянки, а в задоволенні вимог щодо обладнання для перетворення сонячної енергії на електричний струм і щодо грошових коштів - відмовив. Врахувавши часткове задоволення зустрічного позову, а також критерії розумності, співмірності та пропорційності судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 48 000,00 грн. суд визнав завищеним у співвідношенні до обсягу задоволених позовних вимог, зменшивши його до суми 15 000,00 грн. Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного. Згідно статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, у тому числі, добросовісність (пункт 6). Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Недобросовісною є особа, яка знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьоого Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Згідно вимог статтей 12 і 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). Як вбачається із обґрунтувань заявлених вимог позивачем по первісному позову ОСОБА_2 , вона просила задовольнити її позов про поділ спільного майна подоружжя і визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. На підтвердження таких позовних вимог позивач по первісному позову ОСОБА_2 не надала жодного належного та достовірного доказу того, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 набута сторонами у власність. Зазначення про наявність земельної ділянки у договорі купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 та наявність кадастрового номера не підтверджують виникнення у сторін права власності на неї. Інформація про державну реєстрацію права власності за сторонами у справі на цю земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у справі відсутня. Тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог первісного позову ОСОБА_2 у з`язку з тим, що ця земельна ділянка не може бути об`єктом поділу майна подружжя. Відповідно до статі 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2). Положеннями статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно зі статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1). Отже, наведеною частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України, відповідно до якої у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. Зі змісту роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пунктах 23 і 25 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 статті 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Отже, майно може належати подружжю на праві спільної сумісної власності за умови встановленого факту набуття такого майна подружжям під час шлюбу; джерелом набуття цього майна мають бути спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця; мета, з якою дане майно придбане та наявність цього майна на час припинення ведення спільного господарства. Як вбачається із матеріалів справи з урахуванням обґрунтувань первісного та зустрічного позовів, подружжям під час шлюбу (з 03 червня 1995 року по день ухвалення оскаржуваного рішення, оскільки шлюб між сторонами на цей день не розірваний) та за їх спільні кошти було придбано: - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 91,3 кв. м, житловою площею 56,5 кв. м, вартістю 500 000,00 грн.; - земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0002, площею 0,2002 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 26 вересня 2011 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 4107, вартістю 137 848,00 грн.; - земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 1610, вартістю 103 149,00 грн.; - обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 1610, вартістю 69 951,00 грн.; - грошові кошти в сумі 5721,24 доларів США, що еквівалентно на день звернення до суду з позовом - 237 466,93 грн. За правилами частини першої статті 70 СК України і частини 2 статті 372 ЦК України при поділі між подружжям спільного сумісного майна, частки кожного із подружжя є рівними. Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Згідно частин 6 і 7 статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (частина 6). Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (частина 7). Відповідач-позивач ОСОБА_1 за своїм зустрічним позовом (зустрічна позовна заява - том 1 а. с. 39-44, заява про збільшення позовних вимог - том 2 а. с. 1-5) заявив вимоги, які підтримав і в суді апеляційної інстанції, про визнання його особистою приватною власністю житлового будинку АДРЕСА_1 . Такі вимоги обґрунтував тим, що після припинення у вересні 2020 року шлюбних відносин він почав пошук житла для себе і 12 квітня 2021 року він придбав цей будинок за свої особисті кошти, виходячи із того, що він із 1998 року постійно працював та отримував дохід. Зокрема, після фактичного припинення шлюбних відносин, за період часу з вересня 2020 року по квітень 2021 року він отримав дохід в сумі 263 169,12 грн., які є його особистими коштами і були витрачені ним на придбання цього будинку (том 2 а. с. 1-5). Проте, судом не встановлено та відповідачем-позивачем ОСОБА_1 не доведено належними доказами, що це майно є його особистою власністю, а також ним не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на це майно, яке набуте ними в період перебування у шлюбі, а тому його вимоги про визнання цього житлового будинку особистою приватною власністю, задоволенню не підлягають. Отже відповідачем-позивачем по зустрічному позову ОСОБА_1 не доведено належними, допустимими, достовірними, яких би були достатньо, доказами підстав для застосування судом положення частини шостої статті 57 СК України, тобто для визнання його особистою приватною власністю спірного житлового будинку, набутого ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції в тому, що відповідачем-позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами припинення фактичних сімейних відносин у вересні 2020 року, не доведено фактів, які б свідчили про припинення ведення спільного господарства, припинення взаємної матеріальної підтримки, відсутність спільного бюджету, відсутність наміру продовжувати сімейні відносин, а сам факт окремого проживання подружжя ОСОБА_12 не свідчить автоматично про припинення їхніх сімейних відносин та не змінює правового режиму майна, набутого ними у період зареєстрованого шлюбу, якщо не доведено припинення спільного господарства та сімейних прав і обов`язків. Отже, доказів, які б спростовували презумпцію спільності майна, у тому числі нерухомого - житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідачем-позивачем ОСОБА_1 не надано. За таких же обставин та з урахуванням цього наведеного, позивачем-відповідачем ОСОБА_2 в заперечення зустрічних позовних вимог не доведено належними і допустимими доказами, обставин, які би спростовували презумпцію спільності іншого майна: обладнання для перетворення сонячного світла на електричну енергію (сонячні панелі і інвертор) та грошових коштів, які зберігалися на банківському депозитному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 , і судом таких обставин не встановлено. При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя, встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном, та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) та у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 753/1159/21 (провадження № 61-12247св23) і у справі № 757/44969/18-ц (провадження № 61- 14303св23) та інших. З огляду на викладене спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_12 , яке підлягає поділу між ними в рівних частках є: житловий будинок по АДРЕСА_1 ; земельні ділянки з кадастровими номерами 0521980800:01:001:0002 та 0521980800:01:001:0539; обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм (сонячні панелі та інвертор); грошові кошти, які були розміщені на банківському депозитному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 , в сумі 5 721,24 доларів США. Підстав для відступу рівності часток судом не встановлено. Заперечень щодо визначеної вартості спірного майна сторонами не висловлено, розмір вартості майна сторонами не оспорювався і не ставилося ними питання щодо проведення судової експертизи щодо вартості спірного майна. Відповідно до частин першої і другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Отже, кожен із подружжя має право на 1/2 частку у майні, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Вирішення цього спору не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна. У даній справі обидві сторони спору довірили його вирішення суду, відповідний конфлікт слід вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20 (пункт 58); постанова Великої Палата Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, яка стосується саме поділу нерухомого майна подружжя. Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки наскільки це можливо, встановити, для кого із сторін спору це майно, яке є предметом поділу має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21). Визначаючи спосіб поділу спірного майна подружжя, апеляційним судом враховується визначений сторонами порядок користування таким майном та його вартість, за чим слідує висновок, що одному і другому із подружжя виділяються окремі об`єкти майна з певною компенсацією, що є найбільш прийнятним у цьому випадку з урахуванням відносин між сторонами, що склалалися між ними, оскільки такий спосіб поділу майна подружжя вирішує спір по суті і забезпечує кожному із подружжя можливість володіти, користуватися та розпоряджатися окремим, а не спільним майном. Так, судом врахована загальна вартість всього спільного нажитого подружжям майна, яке підлягає поділу в розмірі 1 048 414,93 грн., яка складається із таких розмірів: вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 - 500 000,00 грн.; земельної ділянки з кадастровим номером 0521980800:01:001:0002, площею 0,2002 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 - 137 848,00 грн.; земельної ділянки з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 - 103 149,00 грн; обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 - 69 951,00 грн.; а також грошові кошти в сумі 5721,24 доларів США, що еквівалентно на день звернення до суду з позовом - 237 466,93 грн. Виходячи із рівності часток подружжя, кожному із них належить майна на суму по 524 207, 47 грн. При поділі майна в натурі судом також враховуються наступні фактичні обставини: - вартість кожного окремого майна, що підлягає поділу, з урахуванням виділеного кожній із сторін такого майна у загальній вартості; - подружжя використовувало для проживання два житлових будинки: по АДРЕСА_4 , який належить позивачу-відповідачу ОСОБА_2 на праві особистої власності, у якому вона проживає та будинок по АДРЕСА_1 , у якому проживає відповідач-позивач ОСОБА_1 разом із двома неповнолітніми дітьми, на утримання яких із ОСОБА_2 за рішенням суду стягнуто аліменти; - дві земельні ділянки кадастровими номерами 0521980800:01:001:0002 і 0521980800:01:001:0002, однакові за площею, знаходяться в селі Голубече, у якому є житловий будинок, що перебуває в особистій власності ОСОБА_2 , при тому, що одна із них знаходиться по АДРЕСА_2 та межує із земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок по АДРЕСА_4 , що перебуває у власності позивача ОСОБА_2 і на якій знаходиться обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм, який використовується у цьому будинку. Отже, позивачу-відповідачу виділяється майно на загальну суму 548 414,93 грн., яка складається із вартості: двох земельних ділянок по ціні 137 848,00 грн. і 103 149,00 грн.; обладнання для перетворення сонячного світла на електричну енергію вартістю 69 951,00 грн. та грошових коштів в сумі 5721,24 доларів США, що еквівалентно - 237 466,93 грн. Відповідачу-позивачу виділяється майно на загальну суму 500 000,00 грн. - вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 . Визначений такий спосіб поділу майна відповідатиме установленому сторонами порядку користування майном, уникненню конфліктів і остаточному вирішенню спору щодо цього майна та забезпечить кожній із сторін можливість здійснення повноцінного права власності цим майном як окремим, а не спільним майном, а також відповідатиме презумпції рівності часток кожного із подружжя, оскільки в результаті такого поділу кожен із подружжя одержує в натурі таку кількість і такі об`єкти майна, вартість яких є максимально наближеною до розміру ідеальної частки кожного подружжя у спільному майні. Оскільки частка ОСОБА_2 є більшою на 24 207,47 грн., тому одночасно із проведеним поділом, слід стягнути з неї на користь ОСОБА_1 зазначену суму грошової компенсації за відхилення від рівності часток подружжя. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частин 1 і 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 2). З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача-позивача ОСОБА_1 із скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог первісного позову ОСОБА_2 про поділ спірного житлового будинку по 1/2 частці кожному із подружжя та про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 - про поділ спільного майна подружжя: двох земельних ділянок кадастровими номерами 0521980800:01:001:0002 та 0521980800:01:001:0539, обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм, грошових коштів в сумі 5721,24 доларів США, що еквівалентно на день звернення до суду з позовом - 237 466,93 грн., житлового будинку по АДРЕСА_1 , відмовивши у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання права особистої приватної власності на цей житловий будинок. Щодо оскарження додаткового судового рішення. За наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача-позивача ОСОБА_1 колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення його апеляційної скарги: скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 20 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Отже ухвалене судом 13 березня 2026 року додаткове рішення у справі про розподіл судових витрат, втрачає силу. Щодо судових витрат. За правилами підпунктів «б» і «в» пункту четвертого частини першої статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни рішення; про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу. Розподіл судових витрат між сторонами регулюється статтею 141 ЦПК України, згідно частини першої якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини другої - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог первісного позову ОСОБА_2 відмовлено, за правилами частин 1 і 2 статті 141 ЦПК України понесені нею судові витрати покладаються на неї. При подачі позовної заяви (зустрічної) до суду першої інстанції відповідач-позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 5000,00 грн. (3100,00 грн. (том 1 а. с. 57) + 1900,00 грн. (том 2 а. с. 90)). Його позов задоволено частково - відмовлено у задоволенні вимоги про визнання житлового будинку його особистою приватною власністю, проте визнано за ним право власності на цей житловий будинок в порядку поділу спільного майна подружжя та в іншій частині - здійснено поділ спільного майна подружжя. Отже за принципом пропорційності до стягнення підлягає сплачена ним сума судового збору в суді першої інстанції - 2500,00 грн. При подачі апеляційної скарги відповідач-позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 12 000,00 грн. (6000,00 грн. сплатив 21 березня 2026 року (том 3 а. с. 58) + 6000,00 грн. доплатив 28 березня 2026 року (том 3 а. с. 72)). Апеляційна скарга задоволена частково, тому за пропорційністю підлягає до стягнення на його користь сума судового збору в розмірі 6000,00 грн. Разом до стягнення із позивача-відповідача ОСОБА_2 на користь відповідача-позивача ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 8500,00 грн. (2500,00 грн. + 6000,00 грн.). За правилами частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником, згідно частини 1 статті 60 ЦПК України, у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження понесених відповідачем-позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, його представником - адвокатом Тетева-Родюк І. О. надано: ордер серії АВ № 1178120, виданий 20 травня 2025 року, на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Тетева-Родюк І. О. (том 1 а. с. 45); договір про надання правової допомоги від 19 травня 2025 року, у якому в пункті 3.1 зазначено: «вартість послуг за надання правничої допомоги відповідно до п. 1.1 даного договору складає 32 000,00 грн. без ПДВ із розрахунку 3200,00 грн. за 1 годину роботи адвоката, що сплачується клієнтом адвокатові протягом 3-х днів з дня укладення договору» (том 3 а. с. 19), додаткову угоду до цього договору, якою сторони змінили і виклали п. 3.1 у наступній редакції: «вартість послуг (гонорар) за надання правничої допомоги відповідно до укладеного договору є фіксованим та становить 48 000,00 грн., що сплачується клієнтом на поточний рахунок адвоката 32 000,00 грн. протягом 2-х календарних днів з дня укладення даного договору, 16 000,00 грн. в строк до 12 жовтня 2025 року» (том 3 а. с. 20), платіжну інструкцію № @2PL094706 від 09 травня 2025 року на суму 32 000,00 грн. і платіжну інструкцію № @2PL727906 від 12 жовтня 2025 року на суму 16 000,00 грн. (том 3 а. с. 21) на загальну суму 48 000,00 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000172, видане Радою адвокатів Вінницької області 20 вересня 2017 року (том 3 а. с. 57). У підтвердження понесених відповідачем-позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надав платіжну інструкцію № @2PL103430 від 27 лютого 2026 року на суму 19 200,00 грн. (том 3 а. с. 50). Об`єднана Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 зробила висновок, що «витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результататми розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено». Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ч. 1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3). Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 4). Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи і інших чинників. При неподанні стороною попереднього розрахунку, суд має право, а не обов`язок, відмовити у відшкодування відповідних судових витрат. Це забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно здійснювати розподіл судових витрат. При подачі до суду зустрічного позову відповідач-позивач ОСОБА_1 у заяві заявив про орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, визначивши його в розмірі 48 000,00 грн. із розрахунку 3200,00 грн. за 1 годину роботи адвоката (том 1 а. с. 42 зворот). При визначенні суми відшкодуання витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що оскаржили додаткове рішення суду. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитися, що заявлені витрати є співмірними із складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має враховувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Такі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», вказано, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а іхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірність у порівняні з ринковими цінами адвокатських послуг. Апеляційним судом досліджені обставини справи і надані докази, враховано: складність справи, немалий обсяг досліджених доказів, надані адвокатом відповідача-позивача ОСОБА_1 - Тетева Родюк І. О. послуги охоплюються загальною діяльністю адвоката, як представника у справі, а також і те, що ОСОБА_1 заявив зустрічні вимоги про поділ спільного майна подружжя і об`єктом такого поділу було декілька речей та визнання будинку його особистою приватною власністю, що його позов частково задоволено, а заявлені до нього вимоги у первісному позові - залишені без задоволення. У зв`язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку, що заявлені суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі: 48 000,00 грн. у суді першої інстанції та 19 200,00 грн. у суді апеляційної інстанції, є неспівмірними з огляду на розумну необхідність для цієї справи, та з урахуванням відсутності відповідних заяв позивача-відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (у суді першої та апеляційної інстанцій) і всіх інших обставин, зазначених вище, та вважає за необхідне стягнути із позивача-відповідача ОСОБА_2 на користь відповідача-позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 24 000,00 грн. і в суді апеляційної інстанції - 9600,00 грн., разом 33 600,00 грн. На думку суду апеляційної інстанції, такий розмір витрат на правничу допомогу є об`єктивним, співмірним із складністю справи, результатом її розгляду та виконаною адвокатом роботою у ній. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року і додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2026 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково. Поділити спільне сумісне майно подружжя: - визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 91,3 кв. м, житловою площею 56,5 кв. м, вартістю 500 000,00 грн.; визнати за ОСОБА_2 право власності: - на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0002, площею 0,2002 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 26 вересня 2011 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 4107, вартістю 137 848,00 грн.; - на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 1610, вартістю 103 149,00 грн.; - обладнання для перетворення сонячного світла на електричний струм, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0521980800:01:001:0539, площею 0,2003 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Питель М. С. за реєстровим № 1610, вартістю 69 951,00 грн.; - грошові кошти в сумі 5721,24 доларів США, що еквівалентно на день звернення до суду з позовом - 237 466,93 грн. В решті позовних вимог у задоволенні відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 207,47 грн. грошової компенсації. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8500,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 600,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин Повний текст судового рішення складено 08 червня 2026 року