Ухвала КАС ВС № 340/5180/25

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 09 червня 2026 року м. Київ справа №340/5180/25 адміністративне провадження № К/990/25217/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року (суддя Казанчук Г.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року (колегія у складі суддів Іванова С.М., Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.) у справі № 340/5180/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФ України в Кіровоградській області) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач, скаржник), в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Кіровоградській області щодо переведення позивача 16.03.2023 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки; - зобов`язати ГУ ПФ України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 та 2022 роки з 16.03.2023; - зобов`язати ГУ ПФ України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії з 01.02.2025. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 22.09.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФ України у Львівській області від 22.03.2023 № 111850000802 у частині призначення з 16.03.2023 пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020, 2021 та 2022 роки. Зобов`язав ГУ ПФ України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020, 2021 та 2022 роки починаючи з 01.02.2025 та здійснити виплату різниці пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог. 01.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України у Львівській області, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, а натомість ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах без застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020- 2022 роки. Кіровоградський окружний адміністративний суд в ухвалі від 04.08.2025 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Зокрема для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Одночасно ужите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. У той самий час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте ГУ ПФ України у Львівській області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права. Також скаржник не наводить аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до цієї справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів. Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто до їх переоцінки, що відповідно до приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Разом з тим, правозастосування норм Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закони № 1058-IV і № 1788-ХІІ) у питанні про врахування органом Пенсійного фонду України певного показника середньої заробітної плати (доходу) при здійсненні переведення позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом № 1788-XII, на пенсію за віком на загальних підставах за Законом № 1058-IV, вже було предметом дослідження Верховного Суду. Так, у постановах від 16.01.2025 у справі № 580/4901/22, від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, від 11.03.2025 у справі № 560/15252/23, від 13.05.2026 у справі № 560/9942/25, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 касаційний суд висловив правовий висновок про те, що: « у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.»; « Перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом № 1788-ХІІ, на пенсію за віком за Законом № 1058-IV, є саме первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону. Відповідно, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, які прямо передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення.». Також, Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23, від 25.03.2025 у справі № 380/3740/24, від 30.09.2025 у справі № 460/26237/23, від 06.11.2025 у справі № 380/6353/24, від 18.12.2025 у справі № 340/5085/24, від 26.03.2026 у справі № 560/5460/25. Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 відповідно до такої правової позиції касаційного суду. У свою чергу ГУ ПФ України у Львівській області не обґрунтовує необхідність відступу від таких висновків Верховного Суду щодо застосування норм права. Таким чином, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, прийняті у цій справі, не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ПФ України у Львівській області слід відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/5180/25.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя Я.О. Берназюк Суддя О.П. Стародуб