Ухвала КАС ВС № 826/12537/16

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа №826/12537/16 адміністративне провадження №К/990/18238/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №826/12537/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Авіалінії Харкова» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004441406 від 22.04.2016 року та №0004471906 від 22.04.2016 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026, позов Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004471906 від 22.04.2016, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн на підставі пункту 1 статті 9 Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 22.04.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №826/12537/16. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску; надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору; належного викладення підстав касаційного оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків, уточнену касаційну скаргу, платіжну інструкцію від 21.05.2026 №1.675567909.1, відповідно до якої сплачено 11,00 грн судового збору за подання касаційної скарги, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження. Податковим органом зазначено, що звернення з первинною касаційною скаргою було своєчасним, після повернення касаційної скарги було вжито заходів для усунення недоліків, повторно касаційну скаргу подано без зволікань. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, послався на правові висновки, зазначені в постановах Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904а10 та Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №280/5170/18, зазначивши, що санкції, передбачені статтею 16 Декрету № 15-93, можуть застосовуватися виключно Національним банком України та підпорядкованими йому суб`єктами, до яких податкові органи не належать. Однак Головне управління ДПС у м. Києві не може погодитись з такими висновкам суду апеляційної інстанції, зауважує, що ПАТ «Авіалінії Харкова» порушено п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» зі змінами та доповненнями, а саме: порушено порядок декларування валютних цінностей станом на 01.01.2016. Верховний Суд наголошує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях. Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, однак скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права, від яких саме висновків Верховного Суду належить відступити, як має застосовуватися норма права у даних правовідносинах. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. Стосовно сплати судового збору за подання касаційної скарги Верховний Суд зауважує наступне. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2026 у даній справі податковому органу визначено до сплати суму судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 33786,08 грн. Верховним Судом самостійно встановлено, що у вказаній ухвалі допущено арифметичну помилку щодо розрахунку судового збору. Так, згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Позов було подано у 2016 році. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 грн. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на дату подання позову) встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. В даному випадку скаржником оскаржуються рішення судів в частині задоволених позовних вимог на суму 340,00 грн. За подання касаційної скарги підлягає сплаті сума 2204,80 грн (1378,00 грн * 200% * 0,8). Отже, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність виправлення арифметичної помилки в ухвалі від 11.05.2026 у справі №826/12537/16 шляхом зазначення вірної суми судового збору за подання касаційної скарги у даній справі - 2204,80 грн. Разом з тим, податковим органом за подання касаційної скарги сплачено лише 11,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 21.05.2026 №1.675567909.1. Відтак, скаржнику слід доплатити 2193,80 грн судового збору за подання касаційної скарги. Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі. Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за доцільне продовжити скаржнику на десять днів з дня отримання копії даної ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору. Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З урахуванням вищевикладеного, керуючись статтями 121, 169, 253, 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Виправити арифметичну помилку в ухвалі Верховного Суду від 11.05.2026 у справі №826/12537/16, зазначивши суму судового збору за подання касаційної скарги « 2204,80 грн». Продовжити Головному управлінню ДПС у м. Києві на десять днів з дня отримання копії даної ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №826/12537/16 шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.А. Васильєва О.О. Шишов М.М. Яковенко , Судді Верховного Суду