Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/25868/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/25868/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 09 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України Житомирській області щодо невиплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 19.09.2025 із врахуванням абзаців 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми; - зобов`язати Головне управління ДСНС України у Житомирській області нарахувати виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 19.09.2025 з врахуванням абзаців 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми. - зобов`язати Головне управління ДСНС України у Житомирській області нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми. Зобов`язано Головне управління ДСНС України Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року та здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 враховуючи виплачені суми. Зобов`язано Головне управління ДСНС України у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення позивача мав застосовуватись січень 2008 року, оскільки саме в цей період відбулося підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294. Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у разі бездіяльності роботодавця щодо своєчасного нарахування та виплати працівнику належного грошового забезпечення така особа має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому нарахування компенсації повинно здійснюватися за весь період прострочення до дня фактичної виплати заборгованості. II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та просить скасувати таке рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Скаржник наголошує на порушенні строків звернення до суду, вважаючи, що право позивачки на індексацію за минулі роки обмежене термінами дії карантину, а сума компенсації має бути обмежена за аналогією зі ст. 117 КЗпП. Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 у спірний період проходила службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області. Позивачка вважає, що при звільненні не отримала кошти у повному обсязі, зокрема індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 19.09.2025. Не погоджуючись із такою бездіяльність відповідача, позивачка звернулася до відповідача із заявою про донарахування індексації грошового забезпечення, у відповідь на яку отримала відмову. Таку бездіяльність відповідача позивачка вважає протиправною, з підстав чого звернувся до суду з цим позовом. IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до положень Закону України № 2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації у порядку, визначеному законом. Правові та організаційні засади проведення індексації грошових доходів населення визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078. Аналіз положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 дає підстави стверджувати, що об`єктом індексації є грошове забезпечення, яке не має разового характеру. Ключовим правовим питанням у цій справі є правильність визначення «базового місяця» для обчислення індексу споживчих цін у період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Відповідно до пунктів 5, 10 та 15 Порядку № 1078, базовим місяцем вважається виключно той місяць, у якому відбулося підвищення посадових окладів (тарифних ставок) за відповідною посадою. Колегія суддів наголошує на важливості розмежування складових грошового забезпечення: будь-яке збільшення доходу за рахунок надбавок, премій чи доплат, що не супроводжується зростанням саме посадового окладу, не змінює базовий місяць для проведення індексації. Судом встановлено, що посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294 та залишались незмінними до 01.03.2018 дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів. Отже, для нарахування індексації грошового забезпечення позивачки за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем мав застосовуватись січень 2008 року. Оскільки відповідачем індексацію за вказаний період нараховано без урахування зазначеного базового місяця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність таких дій та наявність підстав для задоволення позовних вимог. Щодо нарахування індексації-різниці з березня 2018 року, суд правильно застосував абзаци 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, оскільки підвищення доходу позивачки при введенні в дію Постанови № 704 не перевищило суму можливої індексації. Щодо вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке. Правові підстави та механізм здійснення такої компенсації визначені Законом України № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №

159. Відповідно до статей 1-4 Закону № 2050-III компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, які не мають разового характеру, зокрема заробітної плати та грошового забезпечення. При цьому право на таку компенсацію виникає незалежно від способу нарахування відповідних сум - добровільно чи на виконання судового рішення. Аргументи апелянта про незастосування норм КЗпП щодо строків звернення та компенсації спростовуються тим, що індексація за своєю природою є виплатою, пов`язаною з оплатою праці. Оскільки позивачка звернулася до суду 15.11.2025 після звільнення 19.09.2025, тримісячний строк звернення, передбачений ст. 233 КЗпП, не є пропущеним. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на необхідність обмеження суми компенсації шістьма місяцями. Суд першої інстанції зобов`язав виплатити компенсацію на підставі спеціального Закону № 2050-III, який регулює випадки затримки виплат, що не мають разового характеру. Системний аналіз наведених норм свідчить, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати належних особі доходів. Кошти компенсації мають компенсаторний характер та спрямовані на відшкодування втрати купівельної спроможності доходів унаслідок інфляційних процесів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20. Отже, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.