Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/17759/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/17759/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 08 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, В С Т А Н О В И В : До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив: - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1025 від 01.04.2026 року в частині, якою ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, п. 1 та п. 2 вищевказаного наказу; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1025 від 01.04.2026 року в частині, якою на ОСОБА_1 покладено матеріальну відповідальність у розмірі 155 805 гривень 62 копійки, зокрема, п. 6, пп. 7.1., пп. 7.2 та пп. 8.2 вищевказаного наказу; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1239 від 19.04.2026 року в частині, якою ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, п. 1 та п. 2 вищевказаного наказу; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1239 від 19.04.2026 року в частині, якою на ОСОБА_1 покладено матеріальну відповідальність у розмірі 67 943 гривень 60 копійок, зокрема, п. 7, пп. 8.1., пп. 8.2 та пп. 10.2 вищевказаного наказу. Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив: - зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1025 від 01.04.2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, зокрема, п. 1, 2, 6, пп. 7.1, 7.2 та 8.2. до остаточного розгляду справи по суті; - зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1239 від 19.04.2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, зокрема, п. 1, 2, 7, 8.1, 8.2 та 10.2 до остаточного розгляду справи по суті; - заборонити вчиняти будь-які дії щодо примусового стягнення коштів з ОСОБА_1 на підставі вказаних наказів до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. 8 травня 2026 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду в забезпеченні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. За приписами частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно із положеннями частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. У відповідності до приписів частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суд зауважує, що забезпечення позову - це надання заявнику (позивачу) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18). Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2). Разом з тим, суд враховує, що пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час. Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Відтак, заява апелянта в частині забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1025 від 01.04.2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, та зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1239 від 19.04.2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності задоволенню не підлягала. Щодо забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо примусового стягнення коштів з ОСОБА_1 на підставі вказаних наказів, Апеляційний Суд зазначає таке. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд зауважує, що станом на момент подання заяви про забезпечення позову до суду заявником не представлено доказів та не наведено аргументів, які б свідчили, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Крім того, Апеляційний Суд вважає, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить апелянт, не є співмірними із предметом позову. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. Більше того, апелянт не навів достатніх аргументів існування ризиків настання для нього негативних наслідків в результаті невжиття судом запропонованих заходів забезпечення позову. Також Апеляційний Суд вважає необхідним вказати, що оцінка правомірності оскаржених наказів буде надана судом першої інстанції на стадії судового розгляду справи по суті. Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. З огляду на недоведеність апелянтом існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі у сфері публічно-правових відносин, а також неспівмірність запропонованих заявником заходів з предметом судового спору, Апеляційний Суд вважає відсутніми визначені законом підстави для забезпечення позову у запропонований апелянтом спосіб. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.