Постанова 4855 № 640/2885/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2885/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Мєзєнцева Є.І. та Файдюка В.В. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Політичної партії "Самоврядна Українська Держава", ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії "Самоврядна Українська Держава", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про анулювання реєстраційного свідоцтва, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Політичної партії "Самоврядна Українська Держава", в якому просив анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії "Самоврядна Українська Держава" №156-п.п від 02 жовтня 2008 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що 03.02.2020 на позачергових зборах ПП «СУД» відбулося висування кандидата від партії на довибори по 179 Округу, тобто на момент подачі даного позову ПП «Самоврядна Українська Держава» здійснила висування кандидата у народні депутати. Також апелянт зазначає, шо ПП «СУД» висувала кандидата на посаду Президента України на з`їзді, який відбувся 19.09.2009. Наведене, на переконання скаржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог про анулювання реєстраційного свідоцтва відповідача. ОСОБА_1 , який не приймав участі у справі в суді першої інстанції, також подав апеляційну скаргу, з підстав порушення його прав оскаржуваним рішенням, як члена Політичної партії «Самоврядна Українська Держава». У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , є ідентичними обґрунтуванням апеляційної скарги ПП «СУД». Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в яких зазначив, що відповідач протягом десятирічного терміну жодного разу не брав участі у виборах Президента України та народних депутатів України, а щодо твердження відповідача про висування ним 03.02.2020 кандидата від політичної партії, позивач зазначає, що таке висування відбулось вже після пропуску десятирічного терміну для такого висування, при цьому доказів реєстрації кандидата від партії на виборах Президента України та народних депутатів України за період з 2009 по 2020 роки відповідачем не надано. Третя особа в своїх письмових поясненнях вказувала, що задоволення позовних вимог може поставити під сумнів його статус і легітимність як депутата місцевої ради від ПП «Самоврядна Українська Держава». ОСОБА_1 , будучі належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду, в судове засідання 03.06.2026 не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань щодо своєї відсутності до суду не подавав. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 року №1671/5 зареєстровано Політичну партію "Самоврядна Українська Держава", про що видано свідоцтво про реєстрацію політичної партії №156-п.п. (а.с.69, 89 т.1). Політична партія "Самоврядна Українська Держава" має статус юридичної особи (дата державної реєстрації - 14 червня 2008 року; номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 10741020000031660; ідентифікаційний код юридичної особи - 36215722; місцезнаходження: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 34, квартира 51; керівник - ОСОБА_3). Діяльність політичної партії здійснюється на підставі Статуту, затвердженого Установчими зборами Політичної партії "Самоврядна Українська Держава" (протокол №2 від 14 червня 2008 року та затвердженого з`їздом Політичної партії "Самоврядна Українська Держава" (а.с.70-88 т.1). Листом від 15.01.2020 №423/00019.4.1/6-20 Міністерство юстиції України звернулось до Центральної виборчої комісії щодо надання інформації про висування Політичною партією «Самоврядна Українська Держава» кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та виборах Президента України протягом останніх 10 років (а.с.69-97 т.1). У відповідь на вказаний лист Центральна виборча комісія 31.01.2020 надала позивачу перелік політичних партій, які за період з 2005 приймали участь у виборах Президента України та виборах народних депутатів України, з якого вбачається, що за вказаний період ПП «СУД» не висувала своїх кандидатів на пост Президента України чи у народні депутати України (а.с.98-114 т.1). З огляду на не висування відповідачем протягом останніх 10 років кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та виборах Президента України, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у Міністерства юстиції України наявні правові підстави для звернення до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії "Самоврядна Українська Держава". За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про політичні партії в Україні», який визначає правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності. Відповідно до ст.36 Конституції України установлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-III) право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст.2 вказаного Закону політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону № 2365-ІІІ політичні партії мають право, зокрема брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 цього Закону державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади. Статтею 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, передбачено, що Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та державну політику у сфері запобігання неплатоспроможності боржників, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених; у сфері міжнародного правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах; у сфері захисту інтересів України в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, координації виконання його рішень, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції. В силу п.83-13 ст.4 вказаного Положення Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює відповідно до закону державну реєстрацію політичних партій, всеукраїнських профспілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань, відомостей про дату початку обліку/дату припинення обліку часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю в обліковій системі часток, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів, та пов`язаних із цим змін. Отже, саме Міністерство юстиції України здійснює державний контроль за діяльністю політичних партій та за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону № 2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України. Частиною 1 ст.24 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються. Відповідні положення Закону № 2365-ІІІ були предметом розгляду Конституційним Судом, який у своєму рішенні від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 констатував конституційність положень, зокрема ст.24 Закону № 2365-ІІІ, вказавши, що положення наведеної норми визначають обов`язкову участь політичної партії у виборчому процесі. Участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України. В той же час, визначений положеннями статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії. Вказана позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 19.12.2023 у справі №640/2933/20 у подібних правовідносинах. У наведеній постанові Верховного Суду також вказано, що саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон № 2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає. Верховний Суд вказав, що в аспекті вирішення питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, необхідно оцінювати також й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету. При цьому, «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до Центральної виборчої комісії для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова Центральної виборчої комісії у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення Центральної виборчої комісії безвідносно до попереднього етапу - не може бути достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. З`ясування всіх цих обставин має за мету встановити (пересвідчитися), що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню. З матеріалів справи вбачається, що ПП «Самоврядна Українська Держава» зареєстрована 02.10.2008 та відповідно до інформації з листа ЦВК від 31.01.2020 №2390-26-20 за період своєї діяльності до 31.01.2020 Політична партія «Самоврядна Українська Держава» не подавала документи щодо висування своїх кандидатів на пост Президента України чи в народні депутати України (а.с.98-114 т.1). Отже, ПП «СУД» порушуючи норми законодавства не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років підряд, що свідчить про порушення відповідачем положення ч.1 ст.24 Закону № 2365-ІІІ та наявність підстав для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії. Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на висування ПП «Самоврядна Українська Держава» кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 179 для участі на проміжних виборах народних депутатів Україні 15 березня 2020 року, як на підставу для відмови в задоволенні позову про анулювання реєстрації політичної партії згідно з ч.1 ст.24 Закону № 2365-ІІІ, оскільки висування та подальша реєстрація кандидата у Центральній виборчій комісії на проміжних виборах народних депутатів України, що відбулась після пред`явлення Мін`юстом позову не спростовує факту порушення десятирічного терміну і жодним чином не впливає на застосування ст.24 Закону № 2365-ІІІ до спірних правовідносин. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 24.07.2025 у справі №640/2968/20, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Щодо тверджень апелянтів, що висування кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 179 для участі на проміжних виборах народних депутатів Україні 15 березня 2020 року відбулось з моменту прийняття відповідного рішення на черговому з`їзді партії 03.02.2020 (а.с.14 т.2), тобто до подачі Міністерством юстиції України даного позову, колегія суддів зазначає наступне. В силу ч.3, 4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідивши доводи відповідача та подані ним до суду першої інстанції докази судом встановлено, що у своєму відзиві відповідач зазначив, що розмір грошової застави для участі у виборах Президента України і до Верховної Ради України був надмірним і непосильним для ПП «СУД». При цьому відповідач зазначив, що 13.02.2020 ПП «СУД» висунула свого кандидата ОСОБА_3 у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №179. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано до матеріалів справи довідку ЦВК від 13.02.2020, відповідно до якої ОСОБА_3 було подано до Центральної виборчої комісії пакет документів (за виключенням документа про внесення грошової застави) для реєстрації кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 179 (а.с.171 т.1). Жодних інших відомостей або документів щодо висування ПП «Самоврядна Українська Держава» кандидатів в народні депутати України або на пост Президента України відповідач до суду першої інстанції не подавав. Натомість, лише під час апеляційного оскарження до свої апеляційної скарги ПП «Самоврядна Українська Держава» додала рішення чергового з`їзду партії, оформлене протоколом №1 від 03.02.2020, відповідно до якого по другому питанню порядку денного вирішено висунути кандидатом в народні депутати України на проміжних виборах народних депутатів Україні 15 березня 2020 року ОСОБА_3 (а.с.14-15 т.2). Жодних пояснень та доказів неможливості навести відповідні обґрунтування і подати вказаний протокол до матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем надано не було, а судом не встановлено. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає наявності виняткового випадку для прийняття до уваги наданого відповідачем в суді апеляційної інстанції рішення чергового з`їзду партії, оформлене протоколом №1 від 03.02.2020. В той же час, відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (в частині, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій. На переконання суду етап «висування кандидатів у депутати» є триваючим, починається з моменту прийняття рішення щодо висування кандидата і його логічним завершенням є подання партією (її представником) документів до Центральної виборчої комісії з метою подальшого проведення реєстрації кандидата у депутати. Таким чином, самостійне рішення відповідача, оформлене протоколом №1 від 03.02.2020 засвідчує виключно намір прийняти участь у виборах народних депутатів України, в той час, як сама процедура висування кандидата завершується поданням документів до виборчої комісії, що мало місце 13.02.2020, тобто в період вже після подання позивачем даного позову 07.02.2020 (дата реєстрації позовної заяви судом першої інстанції). Крім того, будь-яких доказів реєстрації Центральною виборчою комісією ОСОБА_3 кандидатом в народні депутати України на проміжних виборах народних депутатів Україні 15 березня 2020 року матеріали справи не містять. В той же час, судом встановлено, що постановою Центральної виборчої комісії від 17 лютого 2020 року № 40 відмовлено в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_3 , висунутого Політичною Партією "САМОВРЯДНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА" в одномандатному виборчому окрузі № 179 на проміжних виборах народного депутата України 15 березня 2020 року. Стосовно наданих 01.06.2026 відповідачем додаткових пояснень, що 19.10.2009 ПП «Самоврядна Українська Держава» висувала кандидата на вибори Президента України, які відбулись 17.01.2010, колегія суддів зазначає, що такі обґрунтування не наводились під час розгляду справи в суді першої інстанції, а протокол позачергового з`їзду Політичної партії «Самоврядна Українська Держава» №1 від 19.10.2009, в якому зафіксовано прийняте рішення висунути кандидатом в Президенти України на виборах Президента України 17.01.2010 Голову Політичної партії «Самоврядна Українська Держава» ОСОБА_3, до суду першої інстанції не подавався. В судовому засіданні, на питання суду, що саме унеможливило надати відповідні пояснення та подати докази позачергового з`їзду Політичної партії «Самоврядна Українська Держава» 19.10.2009 із ухваленням рішення про висування кандидатом в Президенти України на виборах Президента України 17.01.2010 Голову Політичної партії «Самоврядна Українська Держава» ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 повідомив суду, що «Так склалося» і не зміг навести жодних об`єктивних причин, які перешкоджали б подати відповідні докази до суду першої інстанції. Такі докази не подавались до суду першої інстанції разом з відзивом на позов та до апеляційних скарги обох апелянтів. Отже, в силу положень ч.4 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може прийняти наведені докази, подані відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому, навіть за умови прийняття на позачерговому з`їзді Політичної партії «Самоврядна Українська Держава» 19.10.2009 рішення про висування кандидатом в Президенти України на виборах Президента України 17.01.2010 Голову Політичної партії «Самоврядна Українська Держава» ОСОБА_3 , наведене не спростовує факту порушення відповідачем ч.1 ст.24 Закону № 2365-ІІІ в частині недотримання вимоги щодо висування своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років підряд. Колегія суддів зазначає, що відсутність фінансування для внесення грошової застави за кандидата на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, участь членів політичної партії у місцевих виборах та перебування на посадах депутатів місцевих рад не є тими обставинами, з якими законодавство України пов`язує відсутність у позивача права на звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, є загальновідомим факт, що протягом 2009 - 2019 років три рази відбувались вибори Президента України та 11 разів (враховуючи позачергові та проміжні) вибори народних депутатів України, на яких відповідач свідомо не брав участь. Щодо тверджень апелянтів, що ч.1 ст.24 Закону № 2365-ІІІ надає право на звернення до суду з поданням, в той час, як Міністерством юстиції України подано позовну заяву, то за загальним правилом, яке неодноразово підкреслював у своїх постановах Верховний Суд, а також відображав у своїх рішення Європейський суд з прав людини, суть переважає над формою і незначні процедурні порушення суб`єкта владних повноважень не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права та заважати справедливості розгляду. Таким чином, незважаючи на те, що поданий Міністерством юстиції України до суду першої інстанції процесуальний документ має назву «позовна заява», вказане не змінює його суті, визначеній у ч.1 ст.24 Закону № 2365-ІІІ, якою надано позивачу право на звернення до суду із поданням про скасування реєстрації політичної партії. При цьому, саме з моменту отримання листа ЦВК від 31.01.2020 №2390-26-20 у Міністерства юстиції України виникли підстави для звернення до суду з вимогою про скасування реєстрації Політичної партії «Самоврядна Українська Держава», яке було подано до суду 07.02.2020, тобто в межах встановленого ч.2 ст.122 КАС України тримісячного строку звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. З огляду на встановлені обставини справи і положення ч.1 ст.24 Закону № 2365-ІІІ, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі. Більш ніж десятирічне невисування ПП «Самоврядна Українська Держава» свого кандидата на загальнодержавних виборах свідчить про відсутність у відповідача інституційної спроможності взяти участь у виборчому процесі та вказує про невиконання відповідачем свого призначення як виразника політичної волі громадян. Інші доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. В п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційні скарги Політичної партії "Самоврядна Українська Держава", ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року. Суддя-доповідач Н.В.Безименна Судді Є.І.Мєзєнцев В.В.Файдюк