Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2941/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2941/20 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Політичної партії "Трудова Україна" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії "Трудова Україна" про анулювання реєстраційного свідоцтва, У С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міністерство юстиції України з позовом до Політичної партії «Трудова Україна», у якому позивач просив анулювати реєстраційне свідоцтво політичної партії «Трудова Україна» № 1457 від 21.06.2000. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що політична партія «Трудова Україна» протягом 10 років не висувала кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», є підставою для анулювання реєстрації свідоцтва в судовому порядку. Відповідач позову не визнав та вважає, що строк для висування кандидатів в народні депутати України та посаду Президента України від політичних партій відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» повинен обраховуватися з дня реєстрації партії та ділитися на рівні 10-річні періоди після закінчення першого десятирічного строку, в кожному з яких партія має висунути кандидата на загальнодержавних виборах. Політична партія «Трудова Україна» зареєстрована у 2000 році, прийняла участь у виборах 2006 року, тобто протягом першого десятирічного строку. В межах другого десятирічного строку у травні 2019 року партією було прийнято рішення про висування кандидата в народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 211 округу, а тому позивачем передчасно та безпідставно подано позов про анулювання реєстраційного свідоцтва та з порушенням норм Закону України «Про політичні партії в Україні». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021, позов Міністерства юстиції України задоволено, анульовано реєстраційне свідоцтво ПП «Трудова Україна». Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.12.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно надати повну оцінку обставинам цієї справи та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема частину першу статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», та постановити судове рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2022 прийнято справу до провадження. Однак, Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено. Анульовано реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Трудова Україна» № 1457 від 21.06.2000 (код ЄДРПОУ 21679835, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Артема, 77). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Політична партія "Трудова Україна" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.02.2026. 31.10.2025, під № 29990 до суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Трудова Україна» зареєстрована Міністерством юстиції України 21.06.2000 (свідоцтво № 1457 від 21.06.2000), має статус юридичної особи, код ЄДРПОУ 21679835. Діяльність ПП «Трудова Україна» здійснюється на підставі статуту, затвердженого у новій редакції Шостим Черговим з`їздом ПП «Трудова Україна» від 28.04.2004. З метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерством юстиції України 15.01.2020 направлено до Центральної виборчої комісії (далі ЦВК, Комісія) лист для отримання інформації щодо висування кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років. Листом від 31.01.2020 року №21-41-211, ЦВК повідомила позивача, що з 2005 року в Україні проведено: чергові вибори Президента України 17 січня 2010 року та 31 березня 2019 року; позачергові вибори президента України 25 травня 2014 року; чергові вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року, 28 жовтня 2012 року; позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року, 26 жовтня 2014 року, 21 липня 2019 року; проміжні вибори народних депутатів України 07 липня 2013 року в одномандатному виборчому окрузі № 224, 25 травня 2014 року в одномандатному виборчому окрузі № 83, 26 липня 2015 року в одномандатному виборчому окрузі № 205, 17 липня 2016 року в одномандатних виборчих округах №№ 23, 27, 85, 114, 151, 183, 206; повторні вибори народних депутатів України 15 грудня 2013 року в одномандатних виборчих округах №№ 94, 132, 194, 197,

223. До листа додано перелік політичних партій (блоків політичних партій), які на вказаних виборах висували кандидатів на пост Президента України, в народні депутати України та які подавали до ЦВК для реєстрації відповідних кандидатів. У вказаному переліку відсутня інформація, що ПП «Трудова Україна» висували кандидатів протягом останніх 10 років. Оскільки інформація щодо висування кандидатів на вказаних вище виборах за останні 10 років від ПП «Трудова Україна» у вказаному листі виявилась відсутня, то Міністерство юстиції України відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» звернулось до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва партії. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відсутність подачі документів щодо реєстрації кандидата від партії до ЦВК, а також інших доказів, які підтверджували б дійсні наміри політичної партії взяти участь у виборах, у тому числі, програму кандидата у народні депутати, матеріали передвиборної агітації, спроможність політичної партії взяти участь у виборчому процесі, суд дійшов висновку про відсутність дійсних та реальних намірів політичної партії взяти участь у виборах, що в свою чергу, свідчить про відсутність активної участі відповідача у політичному житті та дотримання вимог законодавства у своїй діяльності. Партія не подавала документи в ЦВК для реєстрації кандидатів, як протягом останніх 10 років до моменту подання позову, так і на виборах в 2022 р., що свідчить про її не бажання приймати активну участь у житті суспільства. Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано того, що за повідомленнями колишнього керівництва Партії, а також ЗМІ, партією було прийнято рішення підтримати на тодішніх парламентських виборах «Опозиційний блок». До «Опозиційного блоку» тоді увійшло 6 партій, серед яких і ПП «Трудова Україна». Сам факт не висування кандидатів на виборах протягом 10 років не може означати автоматичне анулювання реєстрації партії, адже ч. 1 ст. 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» регламентує процес припинення недіючої партії, а не примусове припинення партії за не участь у виборах. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 36 Конституції України, установлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності, визначає Закон України від 05.04.2001 № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-ІІІ). Відповідно до змісту статті 2 Закону № 2365-ІІІ, політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону № 2365-ІІІ, політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 2365-ІІІ (у первинній редакції цієї статті) і частини тринадцятої [тієї самої] статті 10 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка викладена згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 835-VIII), яка діяла на дату звернення до суду з позовом) діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій. Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 2365-ІІІ (у редакції викладеній згідно із Законом № 835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду), з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»). Відповідно до норм ч. 1 ст. 12 Закону № 2365-ІІІ, політичні партії мають право: брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 2365-ІІІ, державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 2365-ІІІ, політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України. За ч. 1 ст. 24 Закону № 2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом № 835-VIII), у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються. Конституційний Суд України Рішенням від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону № 2365-ІІІ. У цьому зв`язку Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону [№ 2365-ІІІ] щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України. Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 640/2933/20 звернула увагу на те, що Закон №2365-ІІІ (стаття 23) розрізняє підстави припинення діяльності політичної партії шляхом заборони її діяльності та шляхом анулювання її [політичної партії] реєстрації. Обидві ці підстави (окрім реорганізації чи ліквідації (саморозпуску), що теж є однією з підстав припинення діяльності політичної партії) передбачають судовий порядок їх реалізації (застосування). Це має пояснення, адже свобода об`єднання у політичні партії гарантується Конституцією України, а припинення діяльності партії (окрім добровільного) вимагає встановлення обставин, з якими статті 21, 24 Закону № 2365-ІІІ пов`язують настання відповідних юридичних наслідків. Тож судовий контролю у цих правовідносинах призначений як для захисту конституційного права громадян на об`єднання у політичні партії, так і для превентивного контролю за діями державного органу, який реалізує свої повноваження у ввіреній йому сфері. Якщо заборона діяльності політичної партії пов`язується головним чином з її діяльністю, яка суперечить легітимній меті її створення (стаття 21 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка діяла на дату звернення з цим позовом до суду), то анулювання реєстрації партії передбачає, по суті, юридичну констатацію (оформлення) фактичного припинення її діяльності. Щодо останнього, то не варто трактувати це так, наче судовий контроль тут має зводитися суто до формальної перевірки участі політичної партії у загальнодержавних виборах протягом певного періоду (десять років), адже припинення діяльності політичної партії з цієї підстави (частина перша статті 24 Закону № 2365-ІІІ), на думку судової палати, вимагає всебічного оцінювання усіх обставин (причин) такої «неучасті», як-от: чи відбувалися протягом окресленого законом періоду загальнодержавні вибори (Президента України та/або народних депутатів України), яка їх хронологічна послідовність; чи висувала політична партія у цей період у встановленому законом порядку свого кандидата на виборах Президента України та/або народних депутатів України, відтак чи зверталася до ЦВК у встановленому законом порядку про реєстрацію свого/своїх кандидата/кандидатів на ці вибори, якщо ні, то чому; чи зареєструвала ЦВК цього/цих кандидата/кандидатів від політичної партії для участі у виборах; якщо відмовила, то з яких причин. Судова палата вважала слушними зауваження суду апеляційної інстанції з приводу того, що виборче законодавство розрізняє такі етапи виборчого процесу як висування кандидатів та їх реєстрацію (частина п`ята статті 11 Закону № 4061-VI, частина четверта статті 11 Закону № 474-ХІV, частина перша статті 79 Виборчого кодексу України). Зокрема, кандидата/кандидатів (на виборах Президента України та/або на виборах народних депутатів (народного депутата) України) від політичної партії реєструє ЦВК і цей етап [реєстрації] може настати лише після того, як партія на своєму з`їзді (зборах, конференції) висунула цього/цих кандидата/кандидатів, відтак вони подали відповідні документи до ЦВК. Зважаючи на це, в аспекті вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії з підстави, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, потрібно виходити з того, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення, шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу - не може буди достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. Тому не менш важливо в цьому контексті оцінювати й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету. Підсумовуючи, судова палата у справі № 640/2933/20 зазначила, що з`ясування всіх цих обставин у вимірі правовідносин, які розглядаються в цій справі, має за мету встановити (пересвідчитися), що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню. У контексті обставин цієї справи варто зауважити також, що діяльність політичної партії загалом, та її участь у загальнодержавних виборах зокрема, передбачає, що політична партія як об`єднання громадян утворена і функціонує (власне як об`єднання) відповідно до закону. Це зауваження зумовлене обставинами цієї справи. А перед тим варто зупинитися на питанні про десятирічний строк, про який йде мова у частині першій статті 24 Закону № 2365-ІІІ. Також, у справі № 640/2933/20 Судова палата наголошувала, що під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню МЮУ до суду з відповідним позовом. Іншими словами, в цій статті йдеться про останні десять років існування політичної партії, незалежно від того, якою була її участь у виборах Президента України та/або виборах народних депутатів України у минулі - поза десятирічним строком - роки її діяльності (за умови, що політична партія існує більше десяти років). Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), який подекуди може сягати й двадцяти років - тобто більше, як за останні десять років (за умови, що період існування партії перевищує ці десять років) - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон № 2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає. Саме такий зміст має вкладатися у положення частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ, коли вирішується питання про анулювання реєстрації політичної партії з мотивів невисування нею кандидатів на загальнодержавні вибори, причому навіть тієї політичної партії, яка колись брала у них участь, але з будь-яких інших причин протягом останніх десяти років перед зверненням до суду цього більше не робила. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що у 2000 році Міністерство юстиції України зареєструвало ПП «Трудова Україна», що підтверджується свідоцтвом № 1457 від 21.06.2000. За результатами розгляду звернення позивача від 15.01.2020, листом Центральної виборчої комісії від 31.01.2020 №21-41-211 надано інформацію, з якої вбачається, що відповідач, зокрема, за останні 10 років (2010-2019 років) не висував на реєстрацію кандидатів від ПП «Трудова Україна» на виборах Президента України та виборах народних депутатів України. У свою чергу, відповідач зазначив, що на з`їзді партії 25.05.2019 прийнято рішення про висування кандидата для участі у позачергових виборах народних депутатів України у 2019 році по 211 округу, однак, подання відповідних документів до ЦВК не відбувалось у зв`язку з відсутністю фінансування для участі у виборах. У контексті доводів сторони відповідача, колегія суддів наголошує на тому, що висування партією кандидатів відбувається на з`їзді партії, що є необхідною, але не достатньою умовою для повноцінної участі у виборах, адже реєстрація кандидата має місце виключно після його висування та за умови подання відповідного переліку документів до Центральної виборчої комісії та прийняття відповідного рішення. Таким чином, неподання партією висунутих нею кандидатів для реєстрації у встановлений законодавством строк призводить до втрати нею статусу суб`єкта виборчого процесу. Тому висування кандидатів, яке відбувається на з`їзді партії і реєстрація кандидатів, що здійснюється ЦВК, передбачають різні виборчі процедури, за якими проходить не лише висування кандидатів, але й їх реєстрація ЦВК. Саме рішення ЦВК про реєстрацію висунутих кандидатів від партії на загальнодержавних виборах є логічним завершенням процесу висування кандидатів і у такому випадку можна вважати, що партія взяла участь у виборах і виконала свій конституційний обов`язок». Як було доцільно зауважено судом першої інстанції, доказів того, що ПП «Трудова Україна» зверталась до ЦВК з відповідними документами для вирішення питання щодо реєстрації висунутого кандидата для участі у виборах, матеріли справи не містять, а тому, оскільки відповідач, здійснивши заходи щодо висування кандидата на вибори, у встановленому законом порядку для реєстрації свого кандидата на вибори до ЦВК не звертався, що є невід`ємною частиною процедури висування кандидата на вибори, то вказані обставини підтверджують доводи позивача про те, що відповідач не висував за останні 10 років (2010-2019 років) на реєстрацію кандидатів від ПП «Трудова Україна» на вибори Президента України та народних депутатів України. Таким чином, відсутність документів, підтверджуючих належне висування і реєстрацію в ЦВК кандидатів від партії по виборах Президента України та народних депутатів України протягом десяти років до моменту звернення Міністерства юстиції України з цим позовом, а також після відкриття провадження у цій справі, є підставою для прийняття судом рішення про анулювання реєстрації партії. Наведені та досліджені вище обставини, на переконання колегії суддів, вказують на відсутність переслідування відповідачем легітимної мети щодо участі політичної партії у загальнодержавних виборах шляхом партійного висування кандидатів для формування представницьких органів влади, що давало суду першої інстанції підстави для висновку про відповідність відповідача вимогам частини першої статті 24 Закону № 2365-III щодо невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є підставою для анулювання реєстрації політичної партії. Слід зазначити, що питання обчислення десятирічного строку не висування кандидата від Партії на загальнодержавних виборах, що є підставою для анулювання реєстрації партії, вже досліджувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 640/2933/20. За даних же обставин, звернення Мін`юсту до ЦВК із відповідним запитом на початку 2020 року стосувалось отримання інформації щодо висування партією кандидатів на участь у загальнодержавних виборах протягом останніх, що передували цьому зверненню, 10 календарних років, тобто з 2010 по 2019 роки. У апеляційній скарзі зазначено про участь партії у позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 у складі політичної партії «Опозиційний блок», на підтвердження чого надано посилання на роздруківки з новинних веб-сайтів в яких йдеться лише про те, що на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 ПП«Трудова Україна» вирішила підтримати політичну партію «Опозиційний блок», а також, що політична партія «Опозиційний блок» утворилась, шляхом об`єднання шести політичний партій, серед яких ПП «Трудова Україна». Водночас, колегія суддів не бере до уваги вказані доводи апелянта, позаяк вказане не є належними доказом висування ПП «Трудова Україна» своїх кандидатів по загальнодержавних виборах народних депутатів України, а також подано з порушенням встановлених нормами КАС України процесуальних строків. ПП «Трудова Україна», як юридична особа не здійснили від власного імені висування своїх кандидатів на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014, тобто участі у наведених виборах не брала. Відтак, безпідставним є доводи Партії про її участь у позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 у складі іншої політичної партії «Опозиційний блок», оскільки в такому разі, суб`єктом висування кандидатів на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 виступала ПП «Опозиційний блок», а не ПП «Трудова Україна». Апелянт стверджує, що лише у 2024 під час підготовки апеляційної скарги секретаріат Партії зміг віднайти долучені до апеляційної скарги документи які, на думку відповідача, свідчать про участь ПП «Трудова Україна» у позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014. У той же час, розгляд справи № 640/2941/20 триває з 2020 року. Зокрема, справа вже переглядалась у апеляційному та касаційному порядку. За результатами касаційного перегляду, судом касаційної інстанції рішень судів першої та апеляційної інстанції справу № 640/2941/20 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У подальшому, у червні 2023 року вказану справу прийнято до провадження Київського окружного адміністративного суду та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. У суді першої інстанції підготовчі засідання та розгляд справи № 640/2941/20 по суті відбувався за особистої участі представників позивача та відповідача. Тож, з урахуванням наведеного, колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про неможливість своєчасно віднайти надані нею документи, які, на думку відповідача, вказують на участь ПП «Трудова Україна» у позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014, проте є неналежними доказами. Відповідач у апеляційній скарзі не наводить наявність об`єктивних причин, які перешкоджали відповідачу подати вказані нею докази з моменту відкриття провадження у справі. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Політичної партії "Трудова Україна" - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко