Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14153/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/14153/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року (суддя Єфанова Ольга Володимирівна) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 06 вересня 2017 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 25 квітня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 06 вересня 2017 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 25 квітня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 25 квітня 2025 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 25 квітня 2025 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати її середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 06 вересня 2017 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 25 квітня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 06 вересня 2017 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 25 квітня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у задоволенні позову відмовити. Вказує, що виплачена позивачу індексація на виконання судового рішення у справі № 160/10933/24 не впливає на остаточний розрахунок при звільненні. Зазначає, що за положеннями статті 117 КЗпП обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівнику сум при звільненні є наявність вини підприємства, проте така вина у відповідача відсутня. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, також подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 160/10933/24, зобов`язано 1 Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 06.09.2017р., відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. На виконання рішення суду в справі № 160/10933/24 відповідачем 25.04.2025 виплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 45 774,11 грн. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернулася до суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах доводів апеляційної скарги відповідача щодо виплати середнього заробітку за час несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Також 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті». Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що роботодавець несе обов`язок перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні. Такий обов`язок припиняється проведенням фактичного розрахунку та саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпПУ, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин. Не є спірним у цій справі, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 06 вересня 2017 року. Таким чином остаточний розрахунок мав бути проведений із ОСОБА_1 06.09.2017 в день звільнення, натомість належні до виплати суми в загальному розмірі 45 774,11 грн були виплачені лише 25.04.2025, що стало підставою для задоволення позову в частині виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують. Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, суд апеляційної інстанції зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюється нормами Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон України № 2050-ІІІ). Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ), зокрема у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, правовідносини у якій в частині цих позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Ухвалюючи постанову у справі № 240/11882/19, Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, Верховний Суд у справі № 240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Верховний суд у постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24 зазначив, що законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Враховуючи, що на виконання рішення суду в справі № 160/10933/24 позивачу виплачена суму індексації, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.09.2017, виплаченого 25.04.2025. При цьому є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не подав до матеріалів справи доказів його звернення до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів після сплати відповідачем грошових коштів на виконання рішення суду у справі № 160/10933/24, а також докази відмови відповідача у здійсненні виплати компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ, а тому в цій частині слід відмовити, адже судом першої інстанції не враховано постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, в якій Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Також Верховний Суд у зазначеній справі, серед іншого, дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу скарги 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року в адміністративній справі № 160/14153/25 скасувати в частині відмовлених позовних вимог. Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.09.2017, виплаченого 25.04.2025, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 160/10933/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Зобов`язати Державний пожежно-рятувальний загін Головного управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.09.2017, виплаченого 25.04.2025, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 160/10933/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. та за подання апеляційної скарги у сумі 1 996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) грн 80 коп. Постанова суду набирає законної сили з 09 червня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 09 червня 2026 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров