Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20494/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20494/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року (головуючий суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К" до відповідача Південно-Східної митниці (що є правонаступником Дніпровської митниці) про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К", звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Дніпровської митниці, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000051/1 від 11.04.2023 року. В обґрунтування позову зазначено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 29.03.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К" (покупець) та компанією "ALIKA-L sp. z o.o." (Warsszawa) було поставлено товар та подано митну декларацію - №23UA110130006853V7.1 від 07.04.2023 року. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення №UА110130/2023/000051/1 від 11.04.2023 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом. Також позивач додатково зазначив, що оскаржене рішення є протиправним, оскільки ухвалено з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання. А тому такі рішення підлягають скасуванню. Вважаючи, що ним було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024 року, у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.06.2025 року у справі № 160/20494/23, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 160/20494/23 скасовано. Справу № 160/20494/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення , яким задовольнити позов в повному обсязі. Зазначає, що позивач згідно листа вих.№ 26/05 від 26.05.2023 направив додатково копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги №33 від 03.05.2023 року; ордер серія АЕ №1202981 від 03.05.2023 року; лист вих.№26/05 від 26.05.2023 року; рахунок №2/04/23 від 01.04.2023 року з уточненням; ЦМР 000379 від 04.04.2023 року з уточненням; рахунок на оплату №04 від 04.04.2023 року з уточненням; договір-заявку №29-1/03-2023 від 29.03.2023 року з уточненням; платіжну інструкцію №610 від 07.04.2023 року; акт виконаних робіт №01 від 07.04.2023 року. Вищезазначений лист вих. № 26/05 від 26.05.2023 було направлено на електронну адресу Дніпровської митниці dp.unrpp@customs.gov.ua 31.05.23 адвокатським листом за вих. №1-31, який також зазначено у відзиві на позовну заяву. Отже, декларантом в строки передбачені ст.55 Митного кодексу України були надані всі документи, що підтверджують митну вартість товару, а отже, нібито їх відсутність не може слугувати підставою для відмови в митному оформлені заявлених товарів. В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви, які стали підставою для коригування митної вартості товарів. Надані митниці, вищезазначені документи, у повній мірі дають можливість визначити розмір транспортних витрат, які були заявлені при митному оформленні. Посилання митниці на інтернет ресурс про те, що нібито товар було запропоновано до продажу за 32 900 євро не може бути підставою для відмови в митному оформленні та донарахуванні митної вартості, оскільки митниця не надала жодних доказів, що товар був саме проданий за таку ціну. Пропозиція продажу товару не може свідчити про факт продажу товару саме за такою ціною. Товар було придбано за Контрактом саме за ціною 13 000 євро. Таким чином, як зазначає представник позивача надані відповідно до вимог ст.ст. 53, 55 Митного кодексу України позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларований товар, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на наказ Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях». Вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та позову. Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу позивача. Вказує, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.04.2023 №UA110130/2023/000051/1 та повідомленнях митниці під час проведення процедури консультації наведено перелік розбіжностей у наданих до митного контролю документах та вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом. Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування наведено консультацію з обрання методу визначення митної вартості та наведено обґрунтування чому не застосовано методи визначення митної вартості, що передують резервному, а саме: Методи визначені статтями 59-60 МКУ не застосовуються у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації щодо митного оформлення ідентичних/подібних транспортних засобів, відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів (статті 62 63 МКУ). Відповідно до п.7 і п.8 ч.3 ст.52 МКУ зазначають, що декларант має право вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана; вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана; вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також підстав для здійснення такого коригування. Декларант не звертався до митного органу із заявою для отримання письмової інформації стосовно винесених рішень про коригування митної вартості, а саме причин їх прийняття. Додаткові документи про які зазначає позивач та які знаходяться в матеріалах справи у будь-якому випадку не усувають тих розбіжностей та невідповідностей, які виявлені митницею під час здійснення митного оформлення, а отже не спростовують неможливість застосування заявленого декларантом першого методу визначення митної вартості. Позивач зазначає, що ним, разом із листом від 26.05.2023 № 26/05 додатково направлялось: - рахунок від 01.04.2023 № 2/04/23 (з уточненням); - ЦМР від 04.04.2023 №000379 (з уточненням); - рахунок на оплату від 04.04.2023 № 04 (з виправленнями); - догорів-заявку від 29.03.2023 № 29-1/03-2023 (з уточненнями); - платіжну інструкцію від 07.04.2023 № 610; - акт виконаних робіт від 07.04.2023 №

01. Відповідач вважає, що майже всі документи, які були надані декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення товару, відрізняються від тих, які надані до суду разом із позовною заявою, та помічені, як «з уточненнями». Також зазначає, що висновок експертного комп`ютерно-технічного дослідження від 31.10.2024 №ЕД-19/104-24/39405, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, є неналежним доказом у справі у зв`язку із тим, що дослідження проводились відносно неопломбованого предмету дослідження більше ніж через рік після настання обставин, які необхідно було дослідити, а також із даного дослідження неможливо встановити про доставлення якої саме кореспонденції іде мова (який зміст листа, які додані до нього додатки та який зміст цих додатків). Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення першої інстанції залишити без змін. Згідно статті 309 КАС апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Враховуючи, що у період з 10.03.2026 до 19.03.2026 суддя Божко Л.А., яка входить до складу суду, перебувала на лікарняному, а у період з 06.04.2026 до 10.04.2026 головуючий суддя Дурасова Ю.В. брала участь у онлайн-підготовці суддів апеляційних адміністративних судів згідно Календарного плану підготовки суддів для підтримання кваліфікації на 2026 рік, також у період з 14.04.2026 до 15.04.2026 головуючий суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні, що унеможливило розгляд справи у визначений ч. 1 ст. 309 КАС України строк. При цьому, в період з 04.05.2026 року по 19.05.2026 року колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перший день після виходу колегії суддів з чергової відпустки. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000051/1 від 11.04.2023 року. В рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, митниця зазначає виявлені нижчевикладені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування.

1. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) відповідно до частини 2 статті 60 МКУ розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. Методи визначені статтями 59-60 МКУ не застосовуються у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації щодо митного оформлення ідентичних/подібних транспортних засобів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст. 62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст. 62 та 63 МКУ може бути зворотною. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. Згідно з ч. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. При визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів визначення митної вартості відповідає цілям та положенням ст. 7 Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) 1994 року. Така правова позиція наведена у справі №П/805/38/14 Вищим адміністративним суд України (Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року). Відповідно до рахунку від 04.04.2023 № 4 транспортні витрати за маршрутом м.Берлін (Німеччина) - пп Долгобичув-Угринів (Україна) склали - 20 000 грн. З урахуванням задекларованої транспортної складової митна вартість товару розраховується на рівні 32900+(20000,00/39,9146)=33401,069 євро, з урахуванням всіх складових. Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ) за резервним методом, згідно з положеннями ст. 64 МКУ, та ґрунтується на інформації з інтернет-ресурсу на рівні - 33 401,069 євро, з урахуванням всіх складових. Позивач вважає протиправним вказане рішення відповідача від 11.04.2023 року №UA110130/2023/000051/1 про коригування митної вартості товарів. Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що суди не перевірили, якими доказами підтверджується факт набуття електронної пошти dp.post@customs.gov.ua статусу офіційної. Поряд з цим судами не було з`ясовано і правового статусу електронної адреси dp.unrpp@customs.gov.ua, на яку позивач направив додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Суд першої інстанції у задоволені позову - відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу. Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1ст. 4 Митного кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України. Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Примітками до п. 2 статті VІІ "Оцінка товару для митних цілей" ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що суди не перевірили, якими доказами підтверджується факт набуття електронної пошти dp.post@customs.gov.ua статусу офіційної. Поряд з цим судами не було з`ясовано і правового статусу електронної адреси dp.unrpp@customs.gov.ua, на яку позивач направив додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Отже, для правильного вирішення справи є дослідження направлення позивачем на електронну адресу митного органу та одержання відповідачем додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач у цій справі наполягав, що в межах строку та в порядку, визначеному частиною 8 статті 55 МК України, подав митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Такі документи були направленні на електронну адресу dp.unrpp@customs.gov.ua 31.05.2023 року, що підтверджується відповідними скріншотами. З огляду на те, що Митниця вказані документи не розглянула, позивач вважав протиправним рішення про коригування митної вартості та просив його скасувати. За позицією ж Митниці, її офіційною електронною адресою є dp.post@customs.gov.ua. Відповідач зазначає, що електронна адреса dp.unrpp@customs.gov.ua створена виключно для використання в підсистемі «Електронний суд». Враховуючи викладене, Митниця заперечувала отримання листа від позивача про направлення додаткових документів, отже, підстав їх враховувати не було. Виходячи з доводів апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, ключовим питанням, на яке повинен надати відповідь суд апеляційної інстанції, є застосування норм частини 8 статті 55 МК України в контексті виникнення у Митниці обов`язку розглядати додаткові документи, якщо вони були подані декларантом на електронну пошту митного органу, яка використана для реєстрації в ЄСІТС. Вирішуючи ключове у цій справі питання, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Частина 1 статті 53 МК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частинах 2 і 3 статті 53 МК України деталізовано перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а також перелік додаткових документів, що зобов`язаний надати декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу у випадку виявлення митним органом розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Частина 1 статті 55 МК України встановлює, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. За правилами частини 8 статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів (частина 9 статті 55 МК України). Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині 9 цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (частина 10 статті 55 МК України). У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині 9 цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині 8 цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті (частина 11 статті 55 МК України). Отже, положеннями частини 7 - 10 статті 55 МК України регламентовано дії декларанта з метою випуску товару у вільний обіг у випадку, якщо останній не згоден з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів та має намір подати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Також положеннями частин 7 та 8 статті 55 МК України для декларанта передбачено можливість протягом 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку, якщо про вказану незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару у вільний обіг буде здійснено "під гарантію". Митний орган, в свою чергу, при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 520/3246/2020. Спірні у цій справі правовідносини в частині, що є предметом апеляційного перегляду, виникли між сторонами з приводу правомірності обраного декларантом способу подання додаткових документів відповідно до права на таке подання, що передбачене частиною 8 статті 55 МК України. Із змісту рішення суду першої інстанції від 08.12.2025 слідує, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову (з підстав надсилання позивачем додаткових документів на електронну пошту Митниці, що не зазначена на її офіційному сайті), фактично вмотивований посиланнями на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 року у справі № 380/17220/21, при цьому судом першої інстанції зазначене наступне. Відповідно до ст.55 Митного кодексу України декларант згідно листа вих. № 26/05 від 26.05.2023 направив додатково на електронну адресу Дніпровської митниці dp.unrpp@customs.gov.ua 31.05.23 адвокатським листом за вих. №1-31 копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги №33 від 03.05.2023 року; ордер серія АЕ №1202981 від 03.05.2023 року; лист вих.№26/05 від 26.05.2023 року; рахунок №2/04/23 від 01.04.2023 року з уточненням; ЦМР 000379 від 04.04.2023 року з уточненням; рахунок на оплату №04 від 04.04.2023 року з уточненням; договір-заявку №29-1/03-2023 від 29.03.2023 року з уточненням; платіжну інструкцію №610 від 07.04.2023 року; акт виконаних робіт №01від 07.04.2023 року. При цьому, відповідач зазначає, що офіційною електронною адресою Дніпровської митниці є dp.post@customs.gov.ua. Суд першої інстанції звернув увагу, що Верховний Суд у постанові №380/17220/21 від 01.08.2023 вказав що, визначення поняття «офіційна електронна адреса» чинне законодавство України не наводить. Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що на суб`єкта суб`єкт господарювання не може бути покладена відповідальність за те, що він не зміг визначитися, яка електронна адреса є офіційною, в яка ні. Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає, якщо копії документів надійшли на електронну адресу митного органу, тому такі документи мають бути розглянуті суб`єктом владних повноважень та з їх врахуванням має бути прийнято відповідне рішення. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи відповідача про необхідність направлення пакету документів на електронну адресою Дніпровської митниці dp.post@customs.gov.ua, а не на dp.unrpp@customs.gov.ua, є надмірним формалізмом. Надмірний формалізм - це бюрократичний підхід, за якого суворе дотримання зовнішніх правил, інструкцій та процедур ставиться вище за здоровий глузд, справедливість, суть справи чи права людини. Це відрив форми від змісту, де мета втрачається заради дотримання процесу. Верховний Суд послідовно застосовує практику ЄСПЛ і визначає: надмірний формалізм суб`єкта владних повноважень є порушенням принципу належного урядування. Суди не повинні ставити суто бюрократичні чи процедурні недоліки особи вище за її законні права та суть спірних правовідносин. Головні правові позиції Верховного Суду щодо захисту від надмірного формалізму з боку органів влади: - пріоритет суті над формою. Так, суб`єкт владних повноважень під час розгляду справ зобов`язаний з`ясувати всі фактичні обставини та сутнісні доводи особи. Спроба покарати громадянина чи бізнес за дрібні процедурні неточності, ігноруючи при цьому відсутність реального порушення закону, визнається незаконною. - виправлення помилок. Якщо особа припустилася описки або не надала документ, який орган міг легко перевірити самостійно, відмова через це є надмірним формалізом. - правомірні очікування та відповідальність держави. Державні органи та їхні посадовці, діючи в межах дискреційних повноважень, не мають права створювати штучні перешкоди, вимагати зайві довідки чи перекладати наслідки власних адміністративних недоліків на особу. Що відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду: від 23.07.2019 року у справі № 826/7824/18, від 10.02.2022 року у справі № 560/11791/21, від 27.04.2021 року у справі № 127/12200/20 та ін. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Направлені позивачем до митного органу додаткові документи мають бути враховані суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення про наявність або відсутність підставі для коригування митної вартості. Оскільки позивачем направлені додаткові документи на електронну адресу митного органу, а відповідачем не досліджені ці додаткові документи, то рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000051/1 від 11.04.2023 року прийнято передчасно, т.т. без належних на те підстав. Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини спростовують доводи, що викладені відповідачем. Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К" задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року скасувати. Прийняти нову постанову про задоволення позову. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000051/1 від 11.04.2023 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко