Ухвала ККС ВС № 554/7702/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ Справа № 554/7702/26 Провадження № 51-2123 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 травня 2026 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2026 року, встановив: Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 травня 2026 року повернуто клопотання ОСОБА_4 , подане до суду в порядку ст. 206 КПК України в інтересах ОСОБА_5 , про незаконне затримання та зобов`язання доставити особу в суд. На вказану ухвалу ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої Полтавським апеляційним судом ухвалою від 28 травня 2026 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на незаконність судових рішень, просить їх скасувати та постановити нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_5 як позбавлену волі особу. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо незаконності оскаржуваних рішень, колегія суддів вбачає їх необґрунтованими. В першу чергу потрібно зазначити, що зі змісту касаційної скарги вбачається, що касатор оскаржує не лише ухвалу суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а й ухвалу слідчого судді суду першої інстанції. Водночас відповідно до частини першої статті 424 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені лише вироки та ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції у випадках, передбачених цим Кодексом. Ухвала слідчого судді не належить до судових рішень, які відповідно до положень статті 424 КПК України можуть бути предметом касаційного перегляду. КПК України не передбачає можливості безпосереднього оскарження ухвали слідчого судді місцевого суду до суду касаційної інстанції. Щодо доводів про незаконність ухвали Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2026 року, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , колегія суддів зазначає таке. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Однак право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом щодо умов прийнятності скарги. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року). У рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 №13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. Таким чином, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим. Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, також виступає КПК України. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). Також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. На відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, ст. 206 КПК України встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб. Згідно із ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 309 КПК України. Оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, постановленої відповідно до вимог ст. 206 КПК України, положеннями цього Кодексу не передбачено. Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, встановивши, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 травня 2026 року було повернуто клопотання (скаргу) ОСОБА_4 , подане в порядку ст. 206 КПК України у зв`язку із незаконним затриманням працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_5 , дійшов правильного висновку, що вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, тому обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду. Це узгоджується з висновком, який міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17, де зазначено, що, оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому колегія суддів касаційного суду бере до уваги, що в зазначеному вище рішенні об`єднаної палати ККС ВС предметом апеляційного оскарження також було рішення слідчого судді місцевого суду, ухвалене в порядку положень ст. 206 КПК України, не по суті доводів скарги, а стосовно відмови у відкритті провадження за скаргою, поданою у порядку положень ст. 206 КПК України. Так само і в цьому провадженні мова йде не про апеляційне скарження ухвали слідчого судді місцевого суду за результатами розгляду скарги, поданої в порядку положень ст. 206 КПК України, по суті, а про апеляційне оскарження ухвали слідчого судді щодо повернення такої скарги. Вказане підтверджується також сталою практикою Верховного Суду, зокрема в ухвалах від 16 квітня 2024 року у справі № 522/4231/24, від 19 грудня 2024 року у справі № 522/9264/24, від 22 квітня 2025 року у справі № 461/1847/25. З огляду на це й керуючись положеннями п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 травня 2026 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2026 року. Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3