Ухвала КЦС ВС № 204/12755/24

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа № 204/12755/24 провадження № 61-7188ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про відшкодування збитків, ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк») про відшкодування збитків, у якому просила стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки у розмірі 48 690,00 грн, зарахувавши вказану суму на рахунок позивача у розмірі 4 400,00 грн, а на інший рахунок у розмірі 44 290,00 грн, сплативши нараховані проценти. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 07 жовтня 2021 року вона є клієнтом АТ «Райффазен Банк», в якому за її згодою було відкрито дебетову картку № НОМЕР_2, на якій станом на 18 жовтня 2024 року на 17 год 00 хв зберігалося 4 514,60 грн. Проте, 18 жовтня 2024 року о 17:34 позивач побачила повідомлення від банку про списання грошових коштів у сумі 4 400,00 грн без її відома, в результаті чого остання звернулась до відповідача на гарячу лінію з повідомленням про несанкціоноване зняття коштів з її рахунку та вимогою вжити відповідних заходів зі збереження її коштів за наслідками доступу невідомих осіб до її рахунку. В подальшому без її волі банком було відкрито ще й віртуальну кредитну карту «100 днів» № НОМЕР_3 (повний номер невідомий), яка закріплена за рахунком № НОМЕР_1 з лімітом 45 000,00 грн та з якої також несанкціоновано було перераховано 44 290,00 грн, що загалом становить 48 690,00 грн списання коштів без згоди позивача. 25 жовтня 2024 року остання звернулася до банку із заявою про проведення службового розслідування та повернення грошових коштів у сумі 48 690,00 грн, однак, 28 жовтня 2024 року відповідачем надано відповідь про відсутність підстав для повернення коштів та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. 19 жовтня 2024 року за заявою позивача відомості про те, що невстановлена особа з використанням електронно-обчислювальної техніки, шахрайським способом заволоділа з банківської картки позивача грошовими коштами у сумі 48 690,00 грн внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041680001202 за попередньою кваліфікацією частина четверта статті 190 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування на даний час триває. 13 листопада 2024 року позивач також звернулась до Національного Банку України з вимогою провести перевірку правомірності дій відповідача щодо розповсюдження її персональних даних третім особам, відкриття кредитної карти без згоди позивача і надання можливості здійснити несанкціоноване перерахування грошових коштів, що має своїм наслідком порушення прав позивача, як споживача фінансових послуг та понесення останньою збитків. Позивач вказує, що вона не розголошувала третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. При цьому відповідач вже нарахував їй проценти у розмірі 2 261,67 грн за користування кредитними коштами, які вона не отримувала. Позивач вважає свої майнові права порушеними з боку відповідача. Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 жовтня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1. відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1., в інтересах якої діє представник ОСОБА_2. задоволено. Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 жовтня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1. до АТ «Райффайзен Банк» про відшкодування збитків задоволено. Зобов'язано АТ «Райффайзен Банк» зарахувати грошову суму у розмірі 4 400,00 грн на рахунок № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1., та на рахунок № НОМЕР_1, що відкритий на ім'я ОСОБА_1., грошову суму у розмірі 44 290,00 грн, сплативши нараховані відсотки, починаючи з 18 жовтня 2024 року та з припиненням нарахування відсотків на вказану суму. Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. У травні 2026 року АТ «Райффайзен Банк» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у даній справі є вимоги про захист прав споживачів з ціною позову 48 690,00 грн (4 400,00 + 44 290,00), яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 60 = 199 680,00 грн). Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Касаційна скарга не містить посилань на підпункти «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про відшкодування збитків, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник