Постанова КЦС ВС № 538/4/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 538/4/24 провадження № 61-12376св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: Лохвицька міська рада, ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 , розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 на постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Обідіної О. І., Панченка О. О. від 08 вересня 2025 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт проживання однією сім`єю між позивачкою та її батьком ОСОБА_5 до моменту його мобілізації за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову вказувала, що 19 березня 2023 року батько позивачки - молодший сержант військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 в районі населеного пункту Діброва Севєродонецького району Луганської області зник безвісти. Також зазначала, що після отримання сповіщення про зникнення безвісти батька, ОСОБА_1 подала всі необхідні заяви щодо його розшуку та отримання Акту службового розслідування щодо його зникнення та звернулась до Лохвицької міської ради за отриманням Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, щоб отримати підтвердження, що проживала разом із батьком на час призову його на військову службу. Отримання Акту їй необхідно було для підтвердження спільного проживання з батьком та задля отримання відповідних виплат у зв`язку із зникненням його безвісти. 03 квітня 2023 року депутатом Лохвицької міської ради Власенко А. М. складено Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання на підставі опитування сусідів. При цьому, при його складанні допущено помилку, зазначено, що з ним також проживала мати позивача (колишня дружина батька). Оскільки її мати з ними разом не проживала, то позивачка просила Акт замінити (уточними). 02 серпня 2023 року позивачка від військової частини отримала лист № 1191 від 13 червня 2023 року, де було зазначено, що у відповідь на запит військової частини Лохвицька міська рада надала інформацію, в якій зазначено, що Акт обстеження матеріально-побутових умов від 03 квітня 2023 року є юридично нікчемним та містить невірні дані, з наданням відповідних документів, в яких зазначено, що батько позивача до моменту проходження військової служби проживав разом із своїми батьками по АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов від 25 травня 2023 року. 12 жовтня 2023 року комісією Лохвицької міської ради було складено Акт перевірки та встановлення фактів відповідно до звернення, висновок комісії: в процесі роботи комісії з встановлення місця проживання громадянина ОСОБА_5 на час його мобілізації, комісією отримано інформацію та свідчення, які є суперечливими. Комісія вважає, що жодне отримане свідчення не може бути розглянуто як переконливий і беззаперечний доказ проживання ОСОБА_5 за якоюсь конкретною адресою, при цьому комісія не може визначити адресу проживання ОСОБА_5 на момент його призову до Збройних Сил України. Позивачка вважає, що такі висновки необґрунтовані, комісією не взято до уваги пояснення свідків, які працювали разом з її батьком і привозили його за адресою: АДРЕСА_1 . Також вказує, що батько позивача працював в м. Лохвиця. Указане і є підтвердженням, що він проживав в цьому місті, а не з батьками в селі Гиряві Ісківці. Окрім того, вказує, що не враховано комісією те, що позивачка надавала особисті речі батька, оригіналу сповіщення і те, що і день мобілізації позивачка особисто проводила батька з місця мешкання до пункту збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Лохвицька міська рада, ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив із того, що не доведено належними та допустимими доказами факт спільного проживання позивачки разом зі своїм батьком ОСОБА_5 до моменту його мобілізації за адресою: АДРЕСА_1 , наявність між ними спільного побуту та взаємних прав та обов`язків. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано ОСОБА_1 членом сім`ї ОСОБА_5 , з яким останній проживав на момент його мобілізації. Вирішено питання про судовий збір. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги позивачки щодо встановлення факту проживання з батьком однією сім`єю на момент його мобілізації, є обґрунтованими та відповідають змісту положень законодавства, яким врегульовано питання набуття права на соціальний захист. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи вимог касаційних скарг У жовтні 2025 року ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року та залишити в силі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявники зазначають неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16, від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційні скарги мотивовані тим, що ураховуючи факт розлучення ОСОБА_5 з матір`ю позивачки у липні 2014 року, право на грошове забезпечення мають повнолітні діти, до яких відноситься позивачка, виключно за умови спільного проживання, при цьому необхідними умовами для отримання коштів грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця - є факт спільного проживання з ним його повнолітньої дитини після досягнення нею повноліття, тобто позивачка повинна була б довести факт проживання з батьком з 17 липня 2018 року до моменту його мобілізації у 2022 році. Твердження позивачки, що незалежно від своєї реєстрації її батько постійно мешкав з нею та з її матір`ю, не відповідає дійсності, спростовується численними доказами дослідженими в суді першої інстанції. Узагальнені доводи відзиву на касаційні скарги 06 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшов відзив на касаційні скарги ОСОБА_7 та її представника, у якому просить зазначені касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану судову постанову без змін. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у справі містяться докази, які вказують на кровну спорідненість зниклого безвісти ОСОБА_5 та позивачки, як батька та доньки. Підтверджено також факти того, що позивачка на момент мобілізації батька іншої сім`ї не мала та у шлюбі не перебувала. Позивачка та її батько не мали у приватній власності житла, тому були вимушені бути зареєстрованими і проживати за різними адресами. Позивачка навчалася та отримувала допомогу від батька на навчання у вигляді аліментів. Вони спілкувалися між собою, підтримували сімейні відносини, піклувалися один про одного, допомагали матеріально, проводили разом вільний час та мали спільні витрати, відвідували один одного. Узагальнені доводи заперечення на відзив на касаційні скарги 19 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшли заперечення на відзив на касаційні скарги, у яких вказує на те, що доводи сторони позивача наведені у відзиві на касаційні скарги є необґрунтованими та безпідставними. Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалами Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 538/4/24 з Лохвицького районного суду Полтавської області. Зазначена справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2026 року зазначену справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_3 від 09 серпня 2000 року, її батьками записані: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 . ОСОБА_2 є матір`ю зниклого безвісти ОСОБА_5 . З копії контракту добровольця територіальної оборони 1 квітня 2022 року вбачається, що ОСОБА_5 підписав контракт, у якому при заповненні анкетних даних ОСОБА_5 в графі «місце проживання» зазначено «с. Г. Ісківці». Згідно Акту обстеження житлово-побутових і матеріальних умов від 21 вересня 2022 року за підписом депутата Лохвицької міської ради Карабки О. та провідного спеціаліста виконавчого комітету Лохвицької міської ради Маляренко Н. М., зазначено, що комісією в складі вищевказаних осіб було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_5 і з`ясовано, що ОСОБА_5 , 1977 року народження, зареєстрований в АДРЕСА_3 , а на момент мобілізації фактично проживав в АДРЕСА_2 ». 03 квітня 2023 року на адресу ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 направлено сповіщення про те, що її батько, старший водій 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_4 молодший сержант ОСОБА_5 , 1977 року народження, зник безвісти 19 березня 2023 року в районі населеного пункту Діброва Севєродонецького району Луганської області. 03 квітня 2023 року комісія в складі депутата Лохвицької міської ради Власенко А. М. та членів комісії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , склала Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_5 , в якому зазначено, що останній фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , склад сім`ї: ОСОБА_5 1977 року народження, ОСОБА_8 1978 року народження, ОСОБА_12 1050 року народження, ОСОБА_13 1954 року народження, ОСОБА_1 2000 року народження. Також в акті вказано, що комісія встановила, що ОСОБА_5 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із своєю колишньою дружиною та донькою у батьків його колишньої дружини. Проживав за даною адресою до призову на контрактну службу до Збройних Сил України. В Акті обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25 травня 2023 року, складеного комісією в складі депутата Лохвицької міської ради Уса Ю. А. та членів комісії: діловода ОСОБА_14 , провідного спеціаліста землевпорядника ОСОБА_15 та сусідів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 зазначено про те, що за адресою: АДРЕСА_2 наступний склад сім`ї: ОСОБА_5 , 1977 року народження, ОСОБА_3 1951 року народження (батько), ОСОБА_2 1957 року народження (мати). ОСОБА_5 дійсно проживав у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 після розлучення із своєю дружиною із 2014 року та до моменту мобілізації. Згідно Акту перевірки та встановлення фактів, проведеної до звернення військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року № 1002, від 26 травня 2023 року комісія, створена на підставі розпорядження міського голови від 26 травня 2023 року № 47 у складі голови комісії - першого заступника міського голови Шрамка С. Ю., та членів комісії в.о. начальника юридичного відділу виконавчого комітету Лохвицької міської ради Головні А. В., начальника відділу економіки та інвестицій виконавчого комітету Лохвицької міської ради Карабки О. О. та в.о. начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту, оборонної та мобілізаційної роботи виконавчого комітету Лохвицької міської ради Кравченка А. А. за результатами виїзду за місцем реєстрації ОСОБА_5 в ході обстеження та в тому числі відповідно до інформації наданої сусідами встановлено, що ОСОБА_5 незважаючи на місце реєстрації АДРЕСА_3 , за даною адресою фактично не проживав. За адресою: АДРЕСА_1 в ході обстеження умов та в тому числі відповідно до інформації наданої сусідами встановлено, що за даною адресою проживають батьки колишньої дружини ОСОБА_5 , при цьому ОСОБА_5 за даною адресою фактично ніколи не проживав. Відповідно до інформації, наданої депутатом 8 скликання Лохвицької міської ради ОСОБА_18 до його мобілізації, останній час проживав у с. Гиряві Ісківці Миргородського району Полтавської області разом з батьками. Комісія вважає, що Акт від 03 квітня 2023 року обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_5 , за підписом депутата Лохвицької міської ради Власенка А. М. містить певні неточності та рекомендує даний акт вважати юридично нікчемним. Командиру військової частини НОМЕР_1 міським головою Лохвицької міської ради за вих. № 03-01/882 від 29 травня 2023 року направлено лист щодо надання інформації про встановлення правомочності на підставі видачі Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03 квітня 2023 року та повідомлено про те, що указаний Акт містить певні неточності, про що складено акт перевірки та встановлення фактів відповідно до звернення військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року № 1002 та рекомендовано Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03 квітня 2023 року, за підписом депутата Лохвицької міської ради Власенка А. М. від 03 квітня 2023 року вважати юридично нікчемним. Підтверджено фактичне місце проживання до моменту мобілізації ОСОБА_5 : с. Гиряві Ісківці Миргородського району Полтавської області та рекомендовано з даного питання керуватися Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25 травня 2023 року за підписом депутата ОСОБА_19 . Згідно листа командира військової частини НОМЕР_1 від 14 червня 2023 року який направлено ОСОБА_1 вказано, що їй відмовлено у виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого батька, оскільки документи містять суттєві розбіжності та не доводять факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 . У той час, як надано належні докази проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 разом із батьками. 12 жовтня 2023 року було складено Акт перевірки та встановлення фактів відповідно до звернення комісією в складі першого заступника міського голови Шрамка С. Ю., в.о. начальника юридичного відділу Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Головні А. В., в.о. начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій цивільного захисту, оборонної та мобілізаційної роботи Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Кравченко А. А., старости Гирявоісковецького старостинського округу Давиденко Н. П., поліцейського офіцера громади Грищенка В. С., при цьому комісією було встановлено, зокрема, що «Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15 серпня 2018 року та по даний час зареєстрований по АДРЕСА_3 . В ході обстеження та відповідно до інформації, наданої сусідами та рідними, встановлено, що ОСОБА_5 за зареєстрованою адресою не проживає. За результатами виїзду за адресою: АДРЕСА_1 , в ході обстеження встановлено, що за вказаною адресою зберігаються деякі особисті речі ОСОБА_5 , зокрема особисті документи та мобільні телефони, які зі слів доньки він часто змінював. За результатами виїзду за адресою: АДРЕСА_2 , в ході обстеження встановлено, що за вказаною адресою зберігаються деякі особисті речі ОСОБА_5 , зокрема два комплекти його військової форми, наручні годинники, коробки з мобільних телефонів». У висновках такою комісією було зазначено, що «У процесі роботи комісії з встановлення місця проживання громадянина ОСОБА_5 на час його мобілізації, комісією отримано інформацію та свідчення, які є суперечливими. Комісія вважає, що жодне отримане свідчення не може бути розглянуто як переконливий та беззаперечний доказ проживання ОСОБА_5 за якоюсь конкретною адресою, при цьому комісія не може визначити адресу проживання ОСОБА_5 на момент його призову до Збройних Сил України. Враховуючи відсутність переконливих та беззаперечних доказів щодо місця проживання ОСОБА_5 на момент його мобілізації, зважаючи на суперечливість та повну протилежність наданих свідчень, комісією не встановлено місце проживання громадянина ОСОБА_5 на час його мобілізації до Збройних Сил України. Як убачається з Витягу № 20230615-635 з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що був наданий на запит ОСОБА_20 від 12 травня 2023 року, ОСОБА_5 , значиться таким, що набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, з 22 травня 2023 року, кримінальне провадження зареєстроване 29 березня 2023 року. Згідно копії Витягу із Книги алфавітного обліку, офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу військової частини НОМЕР_1 при записі № 6 щодо ОСОБА_5 зазначено у графі «сімейний стан» - «неодружений мати ОСОБА_21 ». 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення факту проживання із батьком однією сім`єю їй необхідне для підтвердження правомірності отримання грошового забезпечення батька, як військовослужбовця, який зник безвісти, яке передбачене частиною шостою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Частина шоста статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представником (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку, а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державних або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, визначено що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальним) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У справі, що переглядається, на підтвердження позовних вимог, а саме факту проживання ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_5 , позивачка надала суду акти обстеження житлово-побутових умов. Також в суді першої інстанції були допитані свідки. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України). Суд першої інстанції критично оцінив наявні в матеріалах справи акти обстеження, оскільки вони, по суті, не містять інформації щодо предмета доказування і на підставі них не можна встановити обставину справи (факт постійного проживання однією сім`єю) і вони спростовуються актом від 12 жовтня 2023 року та поясненнями свідків. При цьому суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. З огляду на вищенаведені положення закону та встановлені фактичні обставини справи, помилковим є висновок апеляційного суду про порушення відповідачами прав позивачки та доведеності нею підстав позову. Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції - залишенню в силі. Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Касаційні скарги ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 задовольнити. Постанову Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року скасувати та залишити в силі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийЧервинська М. Є. Судді:Воробйова І. А. Зайцев А. Ю. Коротенко Є. В. Коротун В. М.