Постанова КЦС ВС № 585/1919/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 585/1919/23 провадження № 61-10117св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Роменська окружна прокуратура Сумської області в інтересах держави, відповідачі: Роменська міська рада Сумської області, ОСОБА_1 , третя особа - державний реєстратор Управління адміністративних послуг Роменської міської ради Сумської області Галушка Наталія Петрівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Роменської міської ради Сумської області і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2на постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У травні 2023 року Роменська окружна прокуратура в інтересах держави звернулась до суду з позовом до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_1 , третя особа - державний реєстратор Управління адміністративних послуг Роменської міської ради Сумської області Галушка Н. П., про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Позов мотивований тим, що рішенням Роменської міської ради Сумської області 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 незаконно передано у приватну власність земельну ділянку, оскільки поданий ОСОБА_1 на затвердження до міської ради проєкт землеустрою не відповідав містобудівній документації, згідно з якою бажана до отримання земельна ділянка перебувала в межах функціональної зони природних ландшафтів, а визначений проєктом вид цільового призначення земельної ділянки не є дозволеним для такої зони, що у свою чергу відповідно до частини восьмої статті 186 ЗК України є підставою для відмови у затвердженні проєкту та передання земельної ділянки у приватну власність. Прокурор просив визнати незаконними та скасувати пункт 22 і підпункт 22.1 рішення Роменської міської ради Сумської області від 27 жовтня 2021 року, якими затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва та передано ОСОБА_1 у приватну власність вказану земельну ділянку, кадастровий номер 5910700000:01:002:0243, для індивідуального садівництва; скасувати рішення державного реєстратора Галушки Н. П. про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5910700000:01:002:0243, номер запису про речове право 45129573 від 16 листопада 2021 року, індексний номер 61686313 від 18 листопада 2021 року, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5910700000:01:002:0243. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що на момент початку процедури відведення спірна земельна ділянка відносилась до земель запасу (сіножаті), мала і має сільськогосподарське призначення. До того ж інвентаризація зон природних ландшафтів не проводилась, і лише після її проведення землі можуть бути віднесені до зони Р-2. Тому відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва без зміни її цільового призначення не суперечить концепції плану зонування м. Ромни, розробленого на перспективу до 2031 року. Також суд зазначив, що правовідносини між Роменською міської радою і ОСОБА_1 щодо передання земельної ділянки у власність виникли з 24 лютого 2021 року, тобто з моменту надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, тобто до затвердження відповідного класифікатора цільового використання землі, на який посилається позивач. Постановою Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури задоволено. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано пункт 22 і підпункт 22.1 рішення Роменської міської ради Сумської області від 27 жовтня 2021 року, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , для індивідуального садівництва ОСОБА_1 та передано йому у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910700000:01:002:0243, за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва. Скасовано рішення державного реєстратора Галушки Н. П. про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5910700000:01:002:0243, номер запису про речове право 45129573 від 16 листопада 2021 року, індексний номер 61686313 від 18 листопада 2021 року, припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5910700000:01:002:0243. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що затвердження проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для індивідуального садівництва та передання її відповідачу у власність міська рада здійснила з порушенням вимог містобудівної документації, оскільки спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , розташована у територіальній зоні Р-2 (зона природних ландшафтів). Короткий зміст вимог і доводів касаційних скарг 01 серпня 2025 року Роменська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року та залишити в силі рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року. Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 отримав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проєктну документацію, яка була розроблена та погоджена у встановленому порядку, то у міської ради не було підстав для повторної перевірки проєкту землеустрою на відповідність вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а отже, і для відмови у затвердженні такого проєкту землеустрою. 03 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року та залишити в силі рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року. Касаційна скарга мотивована тим, що підстав для відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності (запас) та передання у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_1 не було, оскільки він виготовлений на підставі нормативно-правових актів, які діяли на той час. Заявник указує, що на час надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою та на час виготовлення самого проєкту класифікатор видів функціонального призначення територій ще не був прийнятий. Звертає увагу на те, що землі, що належать до рекреаційної зони Р-2, можуть перебувати у приватній власності. Законодавство дозволяє громадянам володіти землею, у тому числі й у рекреаційних зонах, якщо це не суперечить цільовому використанню землі та не шкодить навколишньому середовищу. На час відведення ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального садівництва (земля сільськогосподарського призначення), та до прийняття рішення міською радою (04 липня 2017 року) «Про затвердження генерального плану та плану зонування території міста Ромни Сумської області» категорія цієї земельної ділянки і була для сільськогосподарського призначення (землі запасу - сіножаті) і не змінилася з відведенням її у власність ОСОБА_1 . Інші аргументи учасників справи 27 серпня і 19 вересня 2025 року Роменська окружна прокуратура Сумської області подала до Верховного Суду відзиви, у яких просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року - без змін. Відзиви мотивований тим, що доводи касаційних скарг є безпідставними та необґрунтованими. Рух касаційних скарг та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Роменської міської ради Сумської області на постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у справі та витребувано її матеріали із Роменського міськрайонного суду Сумської області. У задоволенні клопотання Роменської міської ради Сумської областіпро зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у справі. 03 жовтня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Короткий зміст фактичних обставин справи Рішенням Роменської міської ради Сумської області від 04 липня 2017 року затверджено проєкт «Оновлення (коригування) генерального плану м. Ромни Сумської області з розробленням плану зонування території міста на актуалізованій топографічній основі в масштабі 1:2000». У розділі 5 плану зонування м. Ромни надається перелік територіальних зон за функціональним призначенням, що відображені на схемі зонування території, яка є невід`ємною частиною плану зонування території (зонінгу) міста Ромни. Відповідно до плану зонування м. Ромни територіальна зона Р-2 - це зона природних ландшафтів, виділена з метою збереження природних ландшафтів, створення луко-парків, умов для короткочасного відпочинку, проведення дозвілля, занять спортом. 29 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до міського голови Роменської міської ради про передання йому безоплатно у власність земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Роменської міської ради від 24 лютого 2021 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою. 18 березня 2021 року Приватне підприємство «Землевпорядна фірма» погодило проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для розроблення документації із землеустрою стало рішення Роменської міської ради від 24 лютого 2021 року. Основні характеристики земельної ділянки відповідно до документації із землеустрою: 1) адреса: АДРЕСА_1 , на території Роменської міської ради Сумської області; 2) загальна площа - 0,1000 га; 3) категорії земель: на момент складання документації із землеустрою - землі сільськогосподарського призначення; запропоновано документацію із землеустрою - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки, код згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - на момент складання документації із землеустрою - К 16.00 - землі запасу; запропоновано документацією із землеустрою - А 01.03 - для ведення особистого селянського господарства; склад угідь: на момент складання документації із землеустрою - сіножаті; запропоновано документацією із землеустрою - сіножаті; форма власності на момент складання документації із землеустрою - комунальна, запропоновано документацією із землеустрою - приватна; 4) належність земельної ділянки до особливо цінних земель - згідно з наданою інформацією не відноситься до особливо цінних земель; 5) наявність обмежень на земельній ділянці: 01.05 - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи - 0,0070 га. У проєкті вказано про необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Висновок щодо розгляду документації із землеустрою: проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Проєкт погоджено. Рішенням Роменської міської ради від 27 жовтня 2021 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , для індивідуального садівництва, ОСОБА_1 та вирішено передати у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910700000:01:002:0243 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 для індивідуального садівництва. 16 листопада 2021 року державний реєстратор Галушка Н. П. прийняла рішення про внесення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5910700000:01:002:0543, площею 0,1 га. Згідно з листом виконавчого комітету Роменської міської ради від 17 квітня 2023 року відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та прийнятих рішень Роменської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 5910700000:01:002:0244 і 5910700000:01:002:0244 мають цільове призначення для індивідуального садівництва та віднесені до категорії земель землі сільськогосподарського призначення, відповідно до містобудівної документації м. Ромни (плану зонування території) земельні ділянки розташовані в зоні Р-2 (зона природних ландшафтів). Мотиви, якими керується Верховний Суд У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)). Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)). Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.). Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що оспорюване ним рішення органу місцевого самоврядування від 27 жовтня 2021 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проєкту землеустрою та передання у приватну власність відповідачу земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910700000:01:002:0243, суперечить актам цивільного законодавства, у зв`язку з чим просив визнати його незаконним та скасувати, а також скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та припинити право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку. Суди установили, що спірна земельна ділянка розташована в зоні рекреаційного призначення, яка використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Верховний Суд зазначає, що оскарження рішення селищної ради є неефективним способом захисту, оскільки спірне рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою, означена позовна вимога задоволенню не підлягає (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20(провадження № 14-206цс21); від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 (провадження № 12-32гс22); від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21(провадження № 12-9гс23); від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 (провадження № 12-60гс23), від 03 вересня 2025 року у справі № 11/906/23, провадження № 12-61гс24) та інші). Оскаржуване рішення Роменської міської ради Сумської області від 27 жовтня 2021 року в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передання у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вичерпало свою дію виконанням (на підставі рішення ради 16 листопада 2021 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за відповідачем). Визнання цього рішення недійсним не поновить порушеного права або законного інтересу позивача. Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23 листопада 2021року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (пункт 53)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12 вересня 2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)). Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу було передано земельної ділянки. Водночас суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення. Також не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1). Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)). Вирішуючи спір у цій справі та задовольняючи вимоги позивача, апеляційний суд залишив поза увагою те, що якщо позивач вважає своє право порушеним через те, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем, то в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки. Водночас вимоги про припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та визнання незаконною і скасування державної реєстрації земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права. Оцінка доводам позивача щодо порушення його права (інтересу) (вирішення спору по суті) має надаватися лише за належною вимогою. Вимог про витребування спірної земельної ділянки у цій справі прокурор не заявляв. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155). У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що в задоволенні позову слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Вирішуючи спір, апеляційний суд наведеного не врахував та дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому постанову апеляційного суду слід скасувати. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову дійшов по суті, правильного висновку, проте помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції слід змінити у мотивувальній його частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Керуючись викладеним, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, постанова Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року скасуванню, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року слід залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, змінивши його мотивувальну частину, що в свою чергу не вплинуло на обсяг вирішених заявлених вимог, судові витрати, понесені Роменською міською радою в сумі 10 736,00 грн і ОСОБА_1 в сумі 10 736,00 грн за подання касаційних скарг слід стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь Роменської міської ради і ОСОБА_1 . Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційні скарги Роменської міської ради Сумської області і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року скасувати, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Стягнути із Сумської обласної прокуратури на користь Роменської міської ради Сумської області 10 736,00 грн судових витрат. Стягнути із Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 10 736,00 грн судових витрат. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун