Постанова 4873 № 925/1116/23(925/403/25)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" червня 2026 р. м.Київ Справа№ 925/1116/23(925/403/25) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Отрюха Б.В. Остапенка О.М. за участю секретаря судового засідання Яценко І.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025 у справі № 925/1116/23 (925/403/25) (суддя Хабазня Ю.А.) за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна - 2019" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 182 541,00 грн., подану у межах справи за заявою ініціюючого кредитора Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області, до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна-2019", про банкрутство юридичної особи ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог В провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа № 925/1116/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна-2019". Постановою Господарського суду Черкаської області від 28.12.2023 у справі № 925/1116/23 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна-2019" (18001, м.Черкаси, вул.Якубовського, буд.12, офіс 2-А, ідентифікаційний код 43224919) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Титаренка Євгенія Ігоровича (адреса офісу: вул.Героїв Дніпра, 53, м.Черкаси, 18021; адреса поштової кореспонденції: а/с 2994, м.Черкаси, 18030, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1899, видане Міністерством юстиції України 04.01.2019, наказ від 07.12.2018 №3845/5), у зв`язку з чим припинено його повноваження як розпорядника майна боржника. Відповідне оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Титаренка Євгенія Ігоровича ліквідатором, опубліковано на офіційному сайті Верховного Суду від 28.12.2023 № 72188. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Титаренка Є.І., у межах справи про банкрутство подано позовну заяву від 14.04.2025 з вимогами: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна-2019" безпідставно перераховані кошти у розмірі 182 541,00 грн.; здійснити розподіл судових витрат у відповідності до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Позовні вимоги мотивовані наступним: У період з 27.04.2021 до 08.10.2022 з розрахункового рахунку ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" на користь ОСОБА_1 , були перераховані кошти у загальній сумі 324 641,00 грн. як повернення безпроцентної фінансової допомоги згідно з договором №2 від 01.02.21. ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" № НОМЕР_2 , були перераховані кошти у загальній сумі 142 100,00 грн., проте, вказані кошти на користь ОСОБА_1 були перераховані безпідставно, оскільки відсутні будь-які документи, які б підтверджували правомірність та законність їх перерахування. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 у справі №925/1116/23(925/1500/24), позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Титаренка Є.І., від 05.12.2024 задоволено повністю: зобов`язано ОСОБА_1 надати ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" у особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Титаренка Є.І., наступні копії документів (належним чином засвідчені): договору поворотної фінансової допомоги від 01.02.2021 №2, укладеного між ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" та ОСОБА_1 , та усіх документів на її виконання (додаткові угоди, підтвердження повернення поворотної фінансової допомоги, акти взаєморозрахунків тощо), яке на цей час не виконане, а безпідставно перераховані кошти у сумі 182 541,00 грн. до цього часу не повернуті. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025 у справі № 925/1116/23 (925/403/25) позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Титаренка Є.І. - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна-2019" (18001, м.Черкаси, вул.Якубовського, буд.12, офіс 2-А, ідентифікаційний код 43224919) безпідставно перераховані кошти у розмірі 182 541,00 грн. (сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот сорок одна гривня) та 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судових витрат, разом 184 963,40 (сто вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні 40 копійок). Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: - у матеріалах справи відсутні як докази укладення у письмовій формі договорів (угод), згідно з якими здійснювались грошові операції, як одного цілісного документа, так і докази фіксації факту вчинення правочинів у кількох документах; - сума отриманих ОСОБА_1 від ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" коштів становить 182 541,00 грн. (324 641,00 - 142 100,00); - безпідставне набуття майна (грошових коштів) відповідачем, невиконання вимоги позивача про повернення безпідставно набутого майна є правовою підставою для стягнення заявленої суми боргу у примусовому порядку. Нормативно суд першої інстанції застосував приписи ст.11, 177, 202, 207, 208, 509, 1212 Цивільного кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025 по справі № 925/403/25. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025. Прийняти нове рішення, відповідно до якого у задоволенні позовної заяви в особі ліквідатора банкрута, ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019", арбітражного керуючого Титаренка Є.І. до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно перераховані кошти у розмірі 182 541, 00 грн - відмовити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна 2019" на користь апелянта ОСОБА_1 понесені судові витрати із сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: - позивач вказав, що ним користь відповідача, позивачем перераховано 324 641 грн, на підтвердження чого надано 12 примірників платіжних доручень, серед яких два платіжних доручення, за однією датою, за одним номером, та із тотожною сумою, а саме платіжні доручення №98 від 09.02.2022 про перерахування 23 492,00 грн., а отже, позивач надав в такому разі, одну і ту ж платіжну інструкцію, що призвело до помилкових розрахунків, оскільки сума у 324 641 грн є спірною містить в собі подвоєння однієї за однією і тою ж платіжною інструкцією; - розрахунки до стягнення мають становити: 324 641 грн (сума всіх платіжних інструкцій наданих позивачем) - 23 492,00 грн (сума двічі врахованої платіжної інструкції №98) - 142 100,00 грн (сума коштів сплачених відповідачем за платіжними інструкціями №2 та №3 )= 159 049,00 грн., а отже, вказані обставин судом не взяті до уваги, їм не надано належної оцінки та офіційного з`ясування, що свідчить про необґрунтованість висновків суду та недоведеність вимог позивача. Також, скаржник зазначав, що однією із підстав позову, позивач визначив, що серед документації ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" договору поворотної фінансової допомоги №2 від 01.02.2021, не виявлено, щосвідчить про не законність та не правомірність набуття кошів. Відсутність договору поворотної фінансової допомоги №2 від 01.02.2021, як підставу позову, позивач доводить тим, що відповідач залишив без відповіді запити про його надання. В свою чергу, неотримання запитів про надання вказаного договору та не надання самого договору, зумовлено тими самими обставинами, що і попуск строку на подання апеляційної скарги, не проживання з червня 2023 року скаржника за адресою реєстрації, із об`єктивних та поважлених причин. Скаржник зазначав, що за умовами договору №02 від 1 лютого 2021 року, передбачено, що сума поворотної фінансової допомоги становить 350 000 грн (п.2.1). Поворотна фінансова допомога підлягає повернення на вимогу Позикодавця, але у будь-якому випадку не пізніше 1 грудня 2021 р. (п.3.1). Відповідно до фактичних обставин справи, як зазначено вище платіжною інструкцією №2 від 12.03.2021 р. на суму 112 900 грн та №3 від 15.03.2021 на суму 29 200 грн, відповідач надав фінансову допомогу в суму 142 100 грн. Позивач повернув як поворотну фінансову допомогу суму 324 641,00 грн, 12- ма платежем з яких 130 400 грн повернуто у період із 27.04.2021 по 12.11.2021 (платіжні інструкції №16 від 27.04.2021; №69 від 30.10.2021; №70 від 30.10.2021; №75 від 12.11.2021; №76 від 12.11.2021), тобто в межах строку повернення визначеного п.3.1 договору. З 15.12.201 по 08.10.2022 позивач здійснив перерахування як повернення поворотної фірнової допомоги суму 194 241,00 грн (платіжні інструкції №89 від 15.12.2021; №90 від 15.12.2021; №98 від 09.02.2022; №98 від 09.02.2022; №109 від 18.07.2022; №117 від 22.07.2022; №117 від 08.10.2022), тобто поза строком повернення визначеного п.3.1 договору. Скаржник зокрема наголошував, що: - при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (подібні правові висновки Верховного Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18, від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21, від 17 квітня 2024 року у справі №127/12240/22); - у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61- 22315сво18) зазначено, що: добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum propriu» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Додатково скаржник зазначав на неефективності обраного способу захисту, оскільки належим способи захисту має бути звернення з позовом до директора та головного бухгалтера Товариства, як відповідальних осіб в порядку ст. ч.1 ч.2 ст. 61 КУзПБ, що матиме наслідком реальний захист прав банкрута. Відзив на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, проте, неподання відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для її розгляду у відповідності до приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026 справу № 925/1116/23 (925/403/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Отрюх Б.В., Остапенко О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1116/23 (925/403/25), відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги. 29.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна -2019" надійшло заперечення проти відкриття провадження. 05.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 925/1116/23 (925/403/25). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025 у справі № 925/1116/23 (925/403/25) - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги. 17.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжну інструкцію № 7 від 17.01.2026 на суму 2907, 00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 925/1116/23 (925/403/25): - задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскаржуення рішення Господарського сулу Черкаської області від 29.05.2025 та поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025 у справі № 925/1116/23 (925/403/25); - відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1116/23 (925/403/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025; - розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; - встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзиві, заяв та клопотань. У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 925/1116/23 (925/403/25) надіслана учасникам справи та їх представникам в їх електронні кабінети в системі «Електронний суд». Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану. Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, згідно з випискою АТ КБ "ПриватБанк" по рахунку ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" № НОМЕР_2 за період з 01.01.2020 до 12.04.2025 ОСОБА_1 12.03.2021 платіжними інструкціями від 12.03.2021 №2 на суму 112900,00 грн.,та від 15.03.2021 №3 на суму 29200,00 грн. перерахував кошти у загальній сумі 142 100,00 грн. як поворотну фінансову допомогу згідно з договором №2. ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" перерахувало на користь ОСОБА_1 кошти у загальній сумі 324 641,00 грн. платіжними інструкціями: - від 27.04.2021 - 40 400,00 грн. з призначенням платежу "повернення без % фін допомоги зг договору №2"; - від 30.10.2021 - 18 000,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2"; -від 30.10.2021 - 22 000,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2"; - від 12.11.2021 - 22 000,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2"; - від 12.11.2021 - 28 000,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2"; - від 15.12.2021 - 32 000,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2 від 01.02.21"; - від 15.12.2021 - 18 000,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2 від 01.02.21"; - від 09.02.2022 - 23 492,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2 від 01.02.21"; - від 09.02.2022 - 23 492,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2 від 01.02.21"; - від 18.07.2022 - 47 800,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2 від 01.02.21"; - від 22.07.2022 - 48 157,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2 від 01.02.21"; - від 08.10.2022 - 1 300,00 грн. з призначенням платежу "#4149629316860642 ІПН 2049220936 повернення без % фін допомоги зг договору №2 від 01.02.21". 19.09.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство боржника. 28.12.2023 постановою суду боржника визнано банкрутом. 23.01.2024, 19.03.2024, 23.05.2024, 21.02.2025 позивач звернувся до ОСОБА_1 із вимогами від 19.01.2024 №02-20/1409, від 19.03.2024 №02-20/1479, від 21.05.2024 №02-20/1519, від 20.02.2025 №02-20/1669 сплатити протягом семи календарних днів безпідставно перераховані кошти у сумі 182 541,00 грн., відповіді на які відповідач не надіслав і зобов`язання щодо сплати боргу не виконав. 21.01.2025 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1116/23(925/1500/24) задоволено повністю позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Титаренка Є.І., від 05.12.2024: зобов`язано ОСОБА_1 надати ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" у особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Титаренка Є.І. наступні копії документів (належним чином засвідчені): договору поворотної фінансової допомоги від 01.02.2021 №2, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна-2019" та ОСОБА_1 , та усіх документів на її виконання (додаткові угоди, підтвердження повернення поворотної фінансової допомоги, акти взаєморозрахунків тощо). 21.02.2025 на виконання вказаного вище судового рішення були видані накази суду. Крім того, ухвалою Північного апеляціного господарського суду від 09.03.2026 у справі № 925/1116/23(925/1500/24) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025, апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей". Ч.1, п.1,4 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Як зазначено у ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Ч.1,2 ст.207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. П.1,2 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. П.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає таке визначення: фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Таким чином, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають, зокрема, у разі відсутності правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Ч.1,2 ст.1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, у матеріалах справи відсутні як докази укладення у письмовій формі договорів (угод), згідно з якими здійснювались грошові операції, як одного цілісного документа, так і докази фіксації факту вчинення правочинів у кількох документах. В свою чергу, скаржник в апеляційній скарзі також посилається на умови укладеного договору фінансової поворотної допомоги, проте, до матеріалів апеляційної скарги ні належним чином засвідченої копії, ні оригіналу такого договору - не подано, як не наведено і підстав неподання такого. Проте, матеріали справи містять належним чином засвідчені копії платіжних інсттрукцій, згідно яких ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" перерахувало на користь ОСОБА_1 кошти у загальній сумі 324 641,00 грн., а ОСОБА_2 повернуто ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" кошти у загальній сумі 142 100,00 грн., що також підтверджується копію Фільтрованої банківської виписки ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" за період з 01.01.2020 по 12.04.2026 (з відмітками банківської установи про її формування), у зв?язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума отриманих ОСОБА_1 від ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" коштів становить загалом 182 541,00 грн. (324 641,00 - 142 100,00), належних та допустимих доказів повернення якої в розумінін ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, - матеріали справи не містять. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що безпідставне набуття майна (грошових коштів) відповідачем, невиконання вимоги позивача про повернення безпідставно набутого майна є правовою підставою для стягнення заявленої суми боргу в розмірі 182 541,00 грн. у судовому порядку. Доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердженян під час апеляційного розгляду справи. Доводи скаржника про те, що позивачем до матеріалів справи подано два платіжних доручення, за однією датою, за одним номером, та із тотожною сумою, а саме платіжні доручення №98 від 09.02.2022 про перерахування 23 492,00 грн., а отже, позивач надав в такому разі, одну і ту ж платіжну інструкцію, що призвело до помилкових розрахунків, оскільки сума у 324 641 грн є спірною містить в собі подвоєння однієї за однією і тою ж платіжною інструкцією - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані та такі, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема копію Фільтрованої банківської виписки ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" за період з 01.01.2020 по 12.04.2026 (з відмітками банківської установи про її формування), в якій містяться відомості про перерахування 09.02.2022 ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" на користь відповідача двох окремих платежів по 23 492,00 грн. кожен. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що присвоєння банком цим платежам одного номеру за двома платіжним інстукціями - не спростовує факт саме перерахування ТОВ "Агрохімтрейд Україна-2019" на користь відповідача двох окремих платежів (саме як банківських операцій) по 23 492,00 грн. кожен. Доводи скаржника про те, що поведінка позивача суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum propriu» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) - судом апеляційної інстанції відхиляється, з огляду ан наступне. В провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа № 925/1116/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна-2019". Постановою Господарського суду Черкаської області від 28.12.2023 у справі № 925/1116/23 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд Україна-2019" (18001, м.Черкаси, вул.Якубовського, буд.12, офіс 2-А, ідентифікаційний код 43224919) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Титаренка Євгенія Ігоровича (адреса офісу: вул.Героїв Дніпра, 53, м.Черкаси, 18021; адреса поштової кореспонденції: а/с 2994, м.Черкаси, 18030, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1899, видане Міністерством юстиції України 04.01.2019, наказ від 07.12.2018 №3845/5), у зв`язку з чим припинено його повноваження як розпорядника майна боржника. Відповідне оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Титаренка Євгенія Ігоровича ліквідатором, опубліковано на офіційному сайті Верховного Суду від 28.12.2023 № 72188. Ч. 1 ст. 61 КУзПБ визначено повноваження ліквідатора, зокрема ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Таким чином, в процесі здійснення ліквідаційної процедури банкрута, ліквідатор після дослідженян руху коштів боржника, виявив відповідні перерахування коштів на користь позивача, у зв?язку з чим, як уповноважена особа банкрута і звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення спірних коштів, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 61 КУзПБ. Доводи скаржника щодо неефективності обраного ліквідатором способу захисту, оскільки належим способи захисту має бути звернення з позовом до директора та головного бухгалтера Товариства, як відповідальних осіб в порядку ст. ч.1, ч.2 ст. 61 КУзПБ, що матиме наслідком реальний захист прав банкрута - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до вимог статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до частин другої та шостої статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. При цьому порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. У кожній конкретній справі позивач на власний розсуд обирає спосіб (способи) захисту його порушеного, оспорюваного чи невизнаного права. Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, суди повинні зважати і на його ефективність в контексті статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене цивільне право чи інтерес підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. В свою чергу, як зазначалось вище, в процесі здійснення ліквідаційної процедури банкрута, ліквідатор після дослідженян руху коштів боржника, виявив відповідні перерахування коштів на користь позивача, у зв?язку з чим, як уповноважена особа банкрута і звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення спірних коштів, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 61 КУзПБ, і що відповідає ефективному способу захисту в розумінін ст. 13 Конвенції, статей 55, 124 Конституції України та ст. 4 ГПК України. При цьому, ч. 2 ст. 61 КУзПБ визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції враховує, що визначення суми збитків кредиторів можливо лише після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів - є передчасним. При цьому, з відповідним позовом ліквідатор звернувся у квітні 2025 року, саме під час ліквідаційної процедури боржника, який визнано банкрутом згідно з постановою Господарського суду Черкаської області від 28.12.2023 у справі № 925/1116/23. Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про задоволення позову. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025 у справі №925/1116/23 (925/403/25), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025 у справі №925/1116/23 (925/403/25) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2025 у справі №925/1116/23 (925/403/25) - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №910/7604/24 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді Б.В. Отрюх О.М. Остапенко