Постанова 4818 № 646/13642/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 646/13642/24 Номер провадження 22-ц/818/1727/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2025 року в складі судді Благої І.С. по справі № 646/13642/24 за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до АТ «КБ «Глобус» заяву-анкету на приєднання до договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування, чим акцептував Публічну пропозицію АТ «КБ «Глобус». Договір про надання комплексу банківського обслуговування є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України. У Заяві-анкеті позичальник зазначив власні персональні дані, а також погоджено умови кредитування та графік платежів: сума кредиту 40 198,00 грн; строк кредитування - 24 місяці з 28 грудня 2021 року по 27 грудня 2023 року; пільговий період - 15 місяців з 28 грудня 2021 року по 28 березня 2023 року; комісія за управління кредитом - 3% у місяць; розмір процентної ставки % річних - 0,00001%; схема повернення кредиту - ануїтет; реальна процентна ставка % річних 29,30261%; загальна вартість кредиту 47 433,64 грн. Відповідно до графіка платежів позичальник зобов`язаний у період з моменту отримання кредиту кожного місяця, вказаного у графіку платежів, сплачувати визначену суму платежу у розмірі 2127,15 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору у відповідача станом на 01 листопада 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 43 639,58 грн, з яких 35 198,00 грн прострочена заборгованість по кредиту, 8441,58 грн прострочена заборгованість по процентам (комісіям). Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання комплексу послуг банківського обслуговування від 26 грудня 2021 року у розмірі 43 639,58 грн та судові витрати. Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2025 року позовні вимоги АТ «Комерційний банк «Глобус» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний Банк «Глобус» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2021 року у розмірі 43 639,58 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість перед банком, що підлягає стягненню з нього у повному обсязі. На вказане судове рішення 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого зменшити чи скасувати проценти, штрафи і пеню та визначити можливість погашення лише тіла кредиту у розумних частинах. Апеляційна скарга мотивована тим, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Банк жодного разу не направляв йому будь-яких вимог, не вжив заходів для врегулювання питання у досудовому порядку, тоді як він неодноразово намагався зв`язатися з банком, проте це було неможливо через відсутність відкритих відділень. Жодного інформування його про заборгованість не здійснювалось. Нарахування процентів, штрафів і пені у період воєнного стану, який є форс-мажорною обставиною, є безпідставним. Сума процентів та штрафів є надмірною, необґрунтованою та економічно несправедливою. Він є особою з інвалідністю другої групи, обмежений у можливості працевлаштування і має реальну можливість погасити лише фактично отриману суму кредиту. 16 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» від АТ «КБ «Глобус» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, судові витрати покласти на відповідача. Відзив мотивовано тим, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому не підлягає скасуванню. Позивач у зв`язку із поданням відзиву на апеляційну скаргу понесе ще витрати на оплату послуг з професійної правничої (правової) допомоги адвоката у розмірі 5 000,00 грн, докази чого буде надано відповідно до норм ЦПК України. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована, зокрема, тим, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, викласти свої заперечення проти позову тощо. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Тобто, пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівняно з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Крім того, у пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Червонозаводського (Основ`янського) районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, надано відповідачу строк на подачу відзиву протягом 15 днів з дня вручення копії цієї ухвали (а.с. 59). Копія вказаної ухвали судді та позовної заяви з додатками не була вручена відповідачу та повернута до суду з відміткою відділення поштового зв`язку від 09 січня 2025 року «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 61-62). Повторно вказані документи на адресу відповідача суд першої інстанції не направляв. У частині 6 ст. 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду». Системно аналізуючи положення ЦПК України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 дійшла висновку, що особа, не повідомлена про розгляд справи - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи. За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті спору. При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Комерційний банк «Глобус» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву-анкету № 41650494 на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус», згідно якої просив надати йому споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту 40 198,00 грн, в тому числі сума оплати товару 39 499,00 грн, комісія за сервіс смс-інформування 699,00 грн; строк кредитування - 24 місяці з 28 грудня 2021 року по 27 грудня 2023 року; пільговий період - 15 місяців з 28 грудня 2021 року по 28 березня 2023 року; комісія за управління кредитом - 3% у місяць після пільгового періоду; розмір процентної ставки % річних - 0,00001%; схема повернення кредиту - ануїтетна; реальна процентна ставка % річних 29,30%; загальна вартість кредиту 51 051,46 грн (а.с. 41-42). Відповідно до графіка платежів позичальник зобов`язаний у період з 28 січня 2022 року по 27 грудня 2023 року 28 числа кожного місяця сплачувати суму платежу у розмірі 2127,15 грн. У період з 28 квітня 2023 року по 27 грудня 2023 року до складу щомісячного платежу входить комісія за управління кредитом у розмірі 1205,94 грн (а.с. 41 зворот). Підписанням цієї заяви-анкети на приєднання до Договору позичальник підтвердив, що акцептує Публічну пропозицію Банку на укладення Договору про надання комплексу послуг Банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» в повному обсязі з урахуванням умов і правил надання банківських послуг, з Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, іншими додатками, які складають цей Договір, що розміщені на сайті Банку globusbank.com.ua, ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положення яких зобов`язується неухильно дотримуватись та укладання якого підтверджує. Того ж дня ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, Інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому наведено інформацію, аналогічну умовам заяви-анкети (а.с. 43). Згідно інформації щодо руху по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 28 грудня 2021 року по 01 листопада 2024 року, прострочений кредит за договором № 41650494 від 28 грудня 2021 року складає 35 198,00 грн, прострочена комісія 8441,58 грн (а.с. 12-14). Відповідно до детального розрахунку заборгованості станом на 01 листопада 2024 року залишок боргу ОСОБА_1 складає 35 198,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 8441,58 грн простроченої комісії за управління кредитом, що нараховувалась з 28 березня 2023 року по 31 жовтня 2023 року сім платежів у розмірі по 1205,94 грн. На погашення кредиту здійснено один платіж у розмірі 5000,00 грн 12 січня 2022 року (а.с. 7-11). АТ «Комерційний банк «Глобус» 10 липня 2024 року було направлено ОСОБА_1 лист-вимогу щодо повернення суми заборгованості по споживчому кредиту за період з 28 грудня 2021 року по 30 червня 2024 року, яка складала 43 639,58 грн (а.с. 47-50). Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Заява-анкета № 41650494 містить детальну інформацію щодо особи позичальника, погодження останнім істотних умов кредитування та уповноваження банку здійснити переказ суми споживчого кредиту, визначеної в цільовому призначенні як оплата товару, за реквізитами партнера ТОВ «ЦЕТЕХНО» на його рахунок, відкритий у ПАТ «МТБ Банк». Факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у розмірі 40 198,00 грн та наявності заборгованості за тілом кредиту ОСОБА_1 не заперечує. З огляду на те, що фактично отримана сума кредитних коштів відповідачем у повному обсязі не повернута, а сплачено лише 5000,00 грн, та відповідач в апеляційній скарзі визнає свій обов`язок з повернення тіла кредиту, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2021 року у розмірі 35 198,00 грн (40 198,00 5000,00). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо не направлення йому банком досудової вимоги колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки станом на час звернення до суду з позовом строк кредитування сплив, тобто стягнення не є достроковим, і обов`язкового досудового врегулювання спірні правовідносини не передбачають. До того ж, у липні 2024 року банк направляв відповідачу вимогу щодо погашення заборгованості. Посилання ОСОБА_1 на те, що нарахування процентів, штрафів і пені у період воєнного стану, який є форс-мажорною обставиною, є безпідставним, а також, що сума процентів та штрафів є надмірною, необґрунтованою та економічно несправедливою, колегія суддів відхиляє, оскільки банком не нараховувались проценти та неустойка за договором, а лише комісія. Разом з тим, частиною 4 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, стосовно нарахованої позивачем комісії у сумі 8441,58 грн колегія суддів виходить з наступного. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20). Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19 комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до частин 5, 6 статті 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. Із копії Публічної пропозиції АТ «КБ «Глобус» на укладення Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» вбачається, що комісія за управління кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за управління кредитом нараховується від суми виданого Споживчого кредиту за фактично надані послуги з управління кредитом протягом строку дії кредитного договору з періодичністю не рідше, ніж один раз на місяць за період з першого по останній календарний день поточного місяця включно, починаючи з дня надання Споживчого кредиту або з першого дня після закінчення пільгового періоду, незалежно від фактичної кількості днів користування Споживчим кредитом або користування Споживчим кредитом за межами пільгового періоду у відповідному місяці (пункт 2.1.15.5). Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що позичальник ознайомився та підписав Договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» у відповідній редакції, що містила такі умови нарахування комісії. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Як вбачається з заяви-анкети, яку підписав відповідач, у ній відсутні детальні відомості щодо того, за які саме послуги банку сплачується комісія за управління кредитом (наприклад, одноразове щомісячне інформування щодо його заборгованості чи багаторазове). При цьому, сума комісії (1205,94 грн) значно перевищує платіж в якості погашення суми кредиту (921,21 грн). Враховуючи вказані обставини у взаємозв`язку з наведеними положеннями законодавства, роз`ясненнями суду вищої інстанції, колегія суддів вважає, що умови кредитного договору в частині встановлення комісії за управління кредитом без деталізації змісту послуги суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними. Ці умови встановлюють платіж, який відповідач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, і за дії, які відповідач здійснює на користь банку (обслуговування кредитної заборгованості). Отже, комісія у сумі 8441,58 грн стягненню з відповідача на користь банку не підлягає, тож у задоволенні позову в цій частині колегія суддів відмовляє. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2021 року у розмірі 35 198,00 грн тіла кредиту. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду з позовом АТ «КБ «Глобус» сплатило судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с. 4). ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи (а.с. 78) на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 80,66 %, а вимоги апеляційної скарги відповідно на 19,34 %, то позивачу слід компенсувати судовий збір за рахунок держави у розмірі (3028,00*80,66%) (3028,00*1,5%*19,34%) = 2 442,38 - 878,42 = 1 563,96 грн. Крім того, у позовній заяві АТ «КБ «Глобус» просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Як убачається із матеріалів справи, представництво інтересів АТ «КБ «Глобус» в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Прохоренком В.П. на підставі договору № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 лютого 2024 року та довіреності від 05 грудня 2022 року (а.с. 53-54). 28 листопада 2024 року складено акт № 41650494 прийому-передачі послуг за Договором № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 лютого 2024 року, де наведено обсяг наданої допомоги: проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими клієнтом документами, надання консультації в рамках зустрічі, узгодження правової позиції, відшкодування витрат на виїзну консультацію до банку (в тому числі транспортні витрати), витрати на телекомунікаційний зв`язок протягом 2 годин вартістю 3000,00 грн; складання позовної заяви протягом 2 годин вартістю 3000,00 грн, всього 6000,00 грн (а.с. 5). На підтвердження оплати вказаних послуг адвоката надано платіжну інструкцію № 18623 від 28 листопада 2024 року на суму 6000,00 грн (а.с. 6). Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. З урахуванням складності та категорії справи, обсягу доказів, колегія суддів вважає, що складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. Послуга з ознайомлення з документами фактично охоплюється послугою зі складання позовної заяви. При цьому, колегія суддів бере також до уваги, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами банку до інших осіб, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими. Зустріч із клієнтом та погодження заперечень мають організаційний характер, є складовими підготовки позову та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, а тому не підлягають компенсації. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі №756/8241/20. Враховуючи викладене, оскільки позов банку задоволено частково, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Глобус» 3000,00 грн у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» (місцезнаходження: м. Київ, пров. Куренівський, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) заборгованість за договором про надання комплексу послуг банківського обслуговування від 26 грудня 2021 року у розмірі 35 198 (тридцять п`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн 00 коп та 3000 (три тисячі) грн 00 коп у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позову в іншій частині відмовити. Компенсувати Акціонерному товариству «Комерційний Банк «Глобус» (місцезнаходження: м. Київ, пров. Куренівський, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) судовий збір у розмірі 1 563 (одна тисяча п`ятсот шістдесят три) грн 96 коп за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 09 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова