Постанова 4819 № 766/5142/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Херсон Номер справи: 766/5142/18 Номер провадження: 22-ц/819/255/26 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В. секретар Середюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2025 року (під головуванням судді Єпішина Ю.М.), у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Херсонської міської ради про визнання права власності в поряду спадкування, в с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст позовної заяви У березні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , звернулись до суду з позовом до Степанівської сільської ради м. Херсона про визнання права власності в поряду спадкування. Свої позовні вимоги позивачі, обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є їхнім родичем. Після його смерті відкрилась спадщина на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачі звернулись до Другої Херсонської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з відсутністю державної реєстрації правовстановлюючого документу на майно спадкодавця. У зв`язку з неможливістю отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, наводячи у позовній заяви норми матеріального права, позивачі звернулися до суду першої інстанції з вказаним позовом та просили: - визнати за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 ; - визнати за ОСОБА_3 право власності на частину домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2025 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Херсонської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційні скарзі ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 , посилаючись на не відповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про визнання права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом, - задовольнити. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В обґрунтування доводів апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, вказала, що судом першої інстанції неправильно застосуванні норм матеріального права, а саме. Відповідно п.3.1. листа ВССУ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно чітко розмежовувати: час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування цього майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції не

встановив: - правовий режим земельної ділянки під будинком, чи була оформлена земельна ділянка у власність; - чи отримав спадкодавець дозволи/затвердження проекту на будівництво; - дату завершення будівництва, чи відбулося завершення будівництва; - чи дотримані державні будівельні, санітарні, пожежні норми; - чи було самочинне будівництво; - чи оформлено право власності на будинок належним чином на момент набуття його спадкодавцем. Матеріали справи містять: технічний паспорт 2017 року, довідку №245 від 24.04.2017, інвентаризаційну справу, план, журнал зовнішніх обмірів, ескізи тощо. На підставі цих документів можливо стверджувати, що будинок належав сім`ї спадкодавця. Проте, судом зроблено помилковий висновок про відсутність доказів належності майна. Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року №533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 №127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року №91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Таким чином, згідно з пунктом 3.2 Інструкції №127 від 24.05.2001 року, індивідуальні житлові будинки, побудовані до 05 серпня 1992 року, не підпадають під визначення самочинного будівництва, тому для них не потрібна процедура прийняття в експлуатацію, включаючи спрощену. Єдиним документом, що офіційно засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна (будинку) й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами технічної інвентаризації. Аналогічно, наказ №91 від 24.06.2011 року підтверджує, що технічний паспорт є документом, який засвідчує відповідність таких будинків вимогам законодавства. Водночас зазначено, що за оціночним актом рік введення в експлуатацію 1967р. Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке згідно із технічним паспортом станом на 2017 рік складалось із житлового будинку, літньої кухні, сараю, колодязю, огорожа, мостіння, із часу побудови належало сім`ї спадкодавця. Доказів про належність цього майна іншим особам матеріали справи не містять. Разом із тим відповідно до записів у домовій книзі спірне домоволодіння належало родині спадкодавця з моменту його побудови. У матеріалах інвентарної справи є заява від вересня 1987 року ОСОБА_5 про виконання технічної документації по домоволодінню за адресою: АДРЕСА_1 . Ці дії свідчать про те, що остання мала намір зареєструвати своє право власності, на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян яким ці будинки належали. На підставі зазначеної заяви у подальшому було проведено інвентаризацію будов і, відповідно, складено наступні документи: зведений акт вартості будівель та споруд (арк. 3 інвентарної справи), план поверхів будівлі літ. «А» по АДРЕСА_1 (арк.6 інвентарної справи), журнал зовнішніх обмірів (арк.8 інвентарної справи), ескіз (арк. 10 інвентарної справи), технічний опис будівель та споруд (арк.11 інвентарної справи). Оскільки, у вищезазначених документах у графі власник зазначено ОСОБА_5 та взагалі в інвентарній справі не згадується іншої особи, як власника даного домоволодіння, то можливо стверджувати, що вона є єдиним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.24 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995, та інших нормативно-правових актів, у випадку виявлення будинків, що збудовані самовільно, бюро технічної інвентаризації повідомляє про це виконком місцевої Ради депутатів трудящих для вжиття заходів у відповідності зі ст.105 Цивільного кодексу УРСР (1540-06), яка застосовується незалежно від часу будівництва будинку. Дослідивши матеріали інвентарної справи щодо домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , апелянт стверджує, що у зазначеній справі відсутні будь-які записи чи відмітки про самочинне будівництво за вказаною адресою, а також відсутні відомості про повідомлення Степанівської селищної ради щодо такого факту. За таких обставин, наявні документи свідчать про те, що власниця домоволодіння - ОСОБА_5 - здійснила будівництво житлового будинку у встановленому законом порядку, без порушення вимог законодавства. Так, згідно з матеріалами інвентарної справи, на аркуші 3а міститься схематичний план земельної ділянки, за яким землекористувачем зазначено ОСОБА_5 , а загальна площа ділянки становить 769 кв.м при встановленій нормі 800 кв.м. Факт виділення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_5 підтверджується Довідкою № 245 від 24.04.2017 року (арк. 23 інвентарної справи), виданою на підставі даних Степанівської сільської ради. Таким чином, відомості, які були використані працівниками БТІ під час проведення інвентаризації, узгоджуються (збігаються) з офіційними даними органу місцевого самоврядування. Попри це, суд першої інстанції, не надавши належної оцінки довідці №245 від 24.04.2017 року, дійшов помилкового висновку про відсутність підтвердження права користування земельною ділянкою та правомірності спорудження будинку. При ухваленні рішення суд першої інстанції взяв до уваги довідку №177 від 05.04.2019 року, надану разом з письмовими поясненнями виконавчого комітету Степанівської сільської ради Суворовського району м. Херсона, в якій зазначено, що у погосподарських книгах, які перебувають у розпорядженні виконавчого комітету Степанівської сільської ради, за адресою розташування: АДРЕСА_1 , обліковується домоволодіння загальною площею будинку 50кв.м, однак інформація про підстави користування земельною ділянкою (рішення, акти, тощо) - відсутня. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що ще у 1987 році ОСОБА_5 подала заяву про проведення технічної інвентаризації зазначеного домоволодіння, а під час повторної інвентаризації у 2017 році, проведеної на підставі даних Степанівської сільської ради, було виготовлено технічний паспорт без будь-яких відміток про самочинне будівництво чи самовільне зайняття земельної ділянки під будівництво цього будинку. Отже, сукупність наведених доказів підтверджує законність спорудження домоволодіння та правомірність користування земельною ділянкою спадкодавцем. Натомість відомості, надані виконавчим комітетом Степанівської сільської ради ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) у довідці №177 від 05.04.2019 року, містять неповні та недостовірні дані, що призвело до неправильного встановлення судом фактичних обставин справи та, відповідно, до ухвалення передчасного й помилкового висновку про відсутність доказів належності спірного домоволодіння родині спадкодавця ОСОБА_4 . Крім того, суд першої інстанції, дійшовши висновку, що спадкодавець не набув права власності на спірний житловий будинок, не перевірив, чи було пов`язане набуття права власності на нерухоме майно у 1967 році із його державною реєстрацією, що має істотне значення для правильного вирішення спору. Також, суд не врахував, що 05 травня 2017 року на спірне домоволодіння виготовлено технічний паспорт, який фіксує фактичний стан нерухомості, та є належним документом, що підтверджує існування об`єкта нерухомого майна та його відповідність технічним і будівельним нормам. У зв`язку з наведеним, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів належності спірного домоволодіння родині спадкоємця ОСОБА_4 та набуття спадкоємцем права на це майно є безпідставними, передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Судом також неправильно застосовані норм спадкового права. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). За змістом норм статей 1268-1269 ЦК порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена. Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку. Апелянт зазначає, що довідка з погосподарської книги, будинкова книга в якій наявні дані про зареєстрованих осіб, рішення суду про встановлення факту родинних відносин позивачів з померлим ОСОБА_4 у сукупності свідчать, що ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину, але не оформив право на спадщину та спадкоємці останнього мають право звернутися до суду, щодо визнання право власності в порядку спадкування Апелянт вважає, що Виконавчий комітет Степанівської сільської ради направив до суду заяву від 24.10.2019 року №02.14/254, зазначивши, що не заперечує у справі про визнання право власності в порядку спадкування ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , а також надав Виписку з погосподарської книги від 24.12.2019 р. №716, в якій засвідчив: власник будинку ОСОБА_5 ; характеристика житлової площі: заг. площа 66,2кв.м, житлова 47,1кв.м, у будинку 4 кімнати, було зареєстровано 3 особи, що у сукупності вказує на те що ОСОБА_5 є власницею, яка не завершила оформлення права власності на будинок, та площа будинку відповідає записам у погосподарській книзі. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні спору у цій справі не були встановлені вищенаведені обставини, внаслідок чого суд дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. (2) Позиція інших учасників Представник Херсонської міської ради Кондратюк С.С., подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області без змін. Вказав, що суд першої інстанції правильно дослідив надані сторонами докази та надав їм оцінку. Оформлення спадщини через визнання права власності судом допускається тільки за умови, якщо це право не можна захистити в нотаріальному порядку. Відповідну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19. Визнання за спадкоємцем права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, за умови прийняття спадщини. Відомостей про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_5 матеріали справи не містять, як і не містять відомостей того, кому саме належав спірний житловий будинок. Наявність родинних зав`язків між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вказує на прийняття ОСОБА_4 спадщини за померлою ОСОБА_5 . Надані позивачами докази, не доводять, що спірне нерухоме майно, право власності на яке належним чином спадкодавцем не зареєстроване, набуте з дотриманням чинного законодавства, при цьому судове рішення за наслідком розгляду справи не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів дослідженої в ході судового розгляду інвентарної справи № 13005, підтверджуючих документів на право власності (користування) на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не вбачається. З довідки №177 від 05.04.2019 року, наданої разом з письмовими поясненнями виконавчого комітету Степанівської сільської ради Суворовського району м. Херсона, убачається, що інформації щодо підстав користування земельною ділянкою (рішень, актів) за вищевказаною адресою в погосподарських книгах не міститься. Позивачами не надано будь-якого рішення або договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва житлового будинку ОСОБА_5 або ОСОБА_4 , також не надано доказів належності спадкового майна померлому та порядку спадкування майна, що є предметом спору за померлою ОСОБА_5 . Суд не прийняв до уваги довідку №24 від 24.04.2017 року, яка знаходиться в матеріалах інвентарної справи про надання земельної ділянки ОСОБА_5 , оскільки даний факт спростовано довідкою Степанівської сільської ради за №177, яка видана пізніше - 05.04.2019 року. Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 2.

Мотивувальна частина ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судом першої встановлено: -Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10.12.2021 року у справі № 766/5519/21, яке набрало законної сили, встановлено факт, який полягає у тому, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 є двоюрідною племінницею ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Степанівської сільської ради Суворовського району м. Херсона, актовий запис № 15 від 24.03.2017 року. - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Степанівською сільською радою Суворовського району м. Херсона, актовий запис № 66 від 26.12.2005 року. -На момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав один, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджуються відомостями, наявними у домовій книзі. -В передбачений законом шестимісячний термін позивачі звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, нотаріусом Другої Херсонської Державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу №180/2017. -З матеріалів спадкової справи № 180/2017, відкритої 11.04.2017 року Другою Херсонською державною нотаріальною конторою, наданої на запит суду державним нотаріусом, убачається, що 11.04.2017 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась позивач ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , який зазначив себе двоюрідним братом померлого, звернувся до державного нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 ( яка є його донькою). -12.04.2017 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась позивач ОСОБА_1 . -26.12.2017 року державним нотаріусом повідомлено позивачам, що Друга Херсонська державна нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, після померлого ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що позивачами не надано документи, що підтверджують право власності на спадкове майно. -З матеріалів дослідженої в ході судового розгляду інвентарної справи № 13005, убачається, що ОСОБА_4 не є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . -З Довідки № 245 від 24.04.2017 року, виданої в.о. сільського голови А.В. Парфеновою, що знаходиться в матеріалах інвентарної справи, вбачається, що ОСОБА_5 надана земельна ділянка площею 0,08 га., в АДРЕСА_1 рішенням №03.10.62 р. змінено в 70 р. Суд першої інстанції також зазначив, що: -з матеріалів дослідженої в ході судового розгляду інвентарної справи № 13005, підтверджуючих документів на право власності (користування) на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не вбачається. -з довідки №177 від 05.04.2019 року, наданої разом з письмовими поясненнями виконавчого комітету Степанівської сільської ради Суворовського району м.Херсона, убачається, що згідно інформації, яка міститься в господарських книгах, які перебувають у розпорядженні виконавчого комітету Степанівської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується домоволодіння загальною площею будинку 50 кв.м.; інформації щодо підстав користування земельною ділянкою (рішень, актів) за вищевказаною адресою в погосподарських книгах не міститься; -позивачами не надано будь-якого рішення або договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва житлового будинку ОСОБА_5 або ОСОБА_4 , також не надано доказів належності спадкового майна померлому та порядку спадкування майна, що є предметом спору за померлою ОСОБА_5 . Суд першої інстанції не прийняв до уваги довідки №24 від 24.04.2017 року, яка знаходиться в матеріалах інвентарної справи про надання земельної ділянки ОСОБА_5 , обґрунтувавши тим, що даний факт спростовано довідкою Степанівської сільської ради за №177, яка видана пізніше - 05.04.2019 року. Суд першої інстанції зазначив, що проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Судом першої інстанції встановлено, що на момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав один, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджуються відомостями, наявними у домовій книзі. Судова колегія зазначає, що і на момент смерті його матері, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . ( т.1 а.с. 28-31) Про реєстрацію в цьому будинку ОСОБА_5 ( з 31.05.1988) та ОСОБА_4 ( з 17.11.1990) свідчить довідка від 24.12.2019 № 716, з погосподарської книги ( а.с.165). Родинні відносини ОСОБА_5 , як матері, та ОСОБА_4 , як сина, підтверджується свідоцтвом про народження останнього ( т.1 а.с.15) Наведене свідчить, що ОСОБА_4 у порядку, встановленому ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 . Крім того, надані суду апеляційної інстанції адвокатом апелянта копії витягу зі спадкового реєстру про заведення спадкової справи 07.06.2006 року після смерті спадкодавця ОСОБА_5 та копія, зареєстрованої нотаріусом, заяви від 07.06.2006 року про прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_5 свідчать про прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_5 ( т.2 а.с.89, 89 зв.с.) Отже, висновок суду першої інстанції, що відомостей про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_5 матеріали справи не містять, а наявність родинних зв`язків між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вказує на прийняття ОСОБА_4 спадщини за померлою ОСОБА_5 , - зроблений без з`ясування обставин справи, врахування вищенаведених доказів та норм права. При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. Матеріали інвентарної справи на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 містять в оцінювальному акті від 25.04.2017 року інформацію: рік введення в експлуатацію будинку «А» ( загальна площа якого 64 м.2) - 1967 рік введення в експлуатацію прибудови «а» ( об`єм 48 м3) - 1967 рік введення в експлуатацію прибудови «а1» (об`єм 20 м3) - 1986 рік введення в експлуатацію господарсько-побутової будівлі «Б» (об`єм 117 м3) - 1986 рік введення в експлуатацію погріб «Б» (об`єм 26 м3) - 1986 рік введення в експлуатацію господарсько-побутової будівлі «В» (об`єм 28 м3) - 1986 рік введення в експлуатацію колодязя питного кам`яного №1, огорожі №2, воріт( хвіртки) №3, вимощення №1 1967, а огорожі №4 2004 ( а.і.с 4-5); схематичний план від 10.05.2017 року містить зазначення, що літ. А, а, а1, Б.В побудовані до 05.08.1992 року, а також відомості щодо площі земельної ділянки 769 кв.м. при нормі -800кв.м. ( з посиланням на аркуш інвентарної справи 23) ( а.і.с.3а); схематичний план від 19.09.1987 року містить зазначення, що приміщення в будівлі літ. «А», а саме: 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; І, ІІ, ІІІ побудовані до 05.08.1992 року ( а.і.с.6); експлікація внутрішньої площі до площі житлового будинку від 15.10.1987 року, яка містить штамп «погашено 10.05.2017» містить площу буд літ «А» -66, 3 кв.м. ( а.і.с. 20); довідка за підписом в.о. сільського голови А.В. Парфенова, скріплена печаткою виконкому сільради для довідок, від 24.04.2017 року за №245 містить інформацію, що ОСОБА_5 дійсно надана земельна ділянка площею 0,08 га в АДРЕСА_1 рішенням від 03.10.1962 р змінено в 70 р ( а.і.с. 23). З довідки №177 від 05.04.2019 року, наданої разом з письмовими поясненнями виконавчого комітету Степанівської сільської ради Суворовського району м. Херсона, убачається, що згідно інформації, яка міститься в господарських книгах, які перебувають у розпорядженні виконавчого комітету Степанівської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується домоволодіння загальною площею будинку 50 кв.м. Інформації щодо підстав користування земельною ділянкою (рішень, актів) за вищевказаною адресою в погосподарських книгах не міститься ( а.с.129-133). Разом з тим, виконавчим комітетом Степанівської сільської ради Суворовського району м. Херсона, надана довідка від 24.12.2019№716, визначена відповідачем як виписка з погосподарської книги , в якій зазначено : номер об`єкта в погосподарський книзі №10, відкритий на громадянку ОСОБА_5 . Власник будинку ОСОБА_5 . Наведена характеристика житлової площі: -66, 2 кв.м., кількість зареєстрованих осіб, їх час реєстрації, дата смерті ( т.1а.с.165). Суд апеляційної інстанції здійснив усі можливі заходи, щодо витребування погосподарської книги у тому рахунку для усунення розбіжностей у довідках, наявних в матеріалах справи та в інвентарній справі, проте відповідач погосподарську книгу не надав ( т.2 а.с. 122-133,136-142, 167). У цьому контексті дії органу місцевого самоврядування, старостату, не були направлені на захист прав члена територіальної громади, яким є апелянт, щодо спадкового майна, розташованого на території цього органу місцевого самоврядування. Ведення погосподарських книг передбачено законодавством з часів СРСР. В Україні наказом Міністерства статистики України №48 від 22.02.1995 року затверджувалася форма та Інструкція по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів , яка визначала порядок ведення записів у погосподарській книзі; розділи погосподарської книги: список членів господарства; худоба в приватній власності господарства; жилий будинок в приватної власності господарства; земля в приватної власності та користування громадян. Також зазначалося, що не застосовуються форми та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Держкомстату СРСР №69 від 25.05.1990 року. В наступному, накази втрачали чинність та останній наказ Державної служби статистики України від 11.04.2016 №56 є «Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах». Слід звернути увагу, що законодавство послідовно зазначало вимоги, що саме має міститися в погосподарській книзі у тому рахунку список членів господарства, жилий будинок в приватної власності господарства, земля в приватної власності та користуванні громадян. Отже, виписка з погосподарської книги надана суду першої інстанції ( т.1. а.с. 165) містить зазначення, що власником будинку є ОСОБА_5 ; довідка в матеріалах інвентарної справи за підписом в.о. сільського голови від 24.04.2017 року за №245 містить інформацію, що ОСОБА_5 дійсно надана земельна ділянка площею 0,08 га в АДРЕСА_1 рішенням від 03.10.1962 ( а.і.с.23), що узгоджується з іншими даними інвентарної справи про рік побудови будинку - 1967 рік, та у 1972 році оформлення будинкової книги для прописки громадян, які проживають у цьому будинку. Технічний паспорт на будинок від 05.05.2017 року, підписаний начальником КП «ХБТІ`ХОР В.А. Абрамовим, містить зазначення про побудовані літ. «а», а, а1,Б,В, до 05.08.1992, приміщення 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; І, ІІ, ІІІ побудовані до 05.08.1992 року; відомості про самовільні будови відсутні ( а.с.34-36). Матеріали інвентарної справи містять копію « висновку про технічний стан господарських будівель, прибудов, надбудов і споруд від 05.05.2017 року, у якому будинок, прибудови та інші приміщення, відповідно до тех документації, зазначені у станах: задовільному, незадовільному ( а.і.с.24-24а). Оскільки, довідки сільської ради в частині зазначення загальної площі будинку, яка обліковується за погосподарською книгою є суперечливими: 50 кв.м., та 66, 2 кв.м., довідка посадової особи органу місцевого самоврядування, що міститься в матеріалах інвентарної справи про надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , належним чином не спростована, матеріали інвентарної справи не містять відомості про самовільні будівлі, прибудови; належність спадкового майна ОСОБА_5 вбачається з наданої довідки-виписки з погосподарської книги, прийняття спадщини після смерті якої , її сином ОСОБА_4 доведено, відсутність у ОСОБА_1 права на спадкування судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 . Спадкове право апелянта ОСОБА_1 ґрунтується на нормах ст.ст.1222,1258,1265 ЦК України. Домоволодіння на частину якого ОСОБА_1 просить визнати право власності в порядку спадкування складається відповідно до матеріалів інвентарної справи, які не містять зазначення, що певні будівлі, будови, прибудови, приміщення є самовільними, з: Літ. «А» - житловий будинок, Літ «Б» - літня кухня, як господарсько-побудова будівля з ганком і погрібом Літ. «В» - сарай, як господарсько-побутова будівля, А також колодязь, огорожа, мостіння. Разом з тим, оскільки позов заявлено двома позивачками про визнання за ними права власності в порядку спадкування по частині за кожною, рішення суду про відмову у задоволенні позову оскаржується лише ОСОБА_1 , враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, щодо диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів, з урахуванням наведеного вище, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її вимог та визнання за ОСОБА_1 права власності на частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 . Щодо суті апеляційної скарги на рішення суду Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення ( ч.1 п.2 ст. 374 ЦПК України). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в його оскарженій частині, та ухвалення нового про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею, в порядку спадкування за законом, права власності на частину домоволодіння. Щодо судових витрат Задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , є підставою, в силу ст. 141 ЦПК України, для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2397,12 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 382 ЦПК України, суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2025 року в оскарженій частині скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 . Стягнути з Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2397,12 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 08.06.2026. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.П. Воронцова В.В. Майданік