Ухвала КЦС ВС № 522/1965/24

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа № 522/1965/24 провадження № 61-6709ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, треті особи: Київський районний суд м. Одеси, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, ВСТАНОВИВ: 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області(далі - ГУНП в Одеській області), треті особи: Київський районний суд м. Одеси, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури. 12 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, у розмірі 456 799,98 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. 18 травня 2026 року ГУНП в Одеській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 рокуі ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. У касаційній скарзі ГУНП в Одеській області заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на обмежений обсяг фінансування. 21 травня 2026 року Верховний Суд постановив ухвалу, якою відмовив ГУНП в Одеській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишив без руху, надав для усунення недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, та роз`яснив наслідки невиконання вимог ухвали. Заявнику запропоновано: 1) сплатити судовий збір у розмірі 7 308,80 грн; 2) надати суду докази надсилання копії скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи, зокрема, позивачу ОСОБА_1 , з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України, особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України). 23 травня 2026 року (1:24:08) ухвалу Верховного Суду від 21 травня 2026 року доставлено до електронного кабінету ГУНП в Одеській області. Таким чином, останнім днем встановленого судом строку є 04 червня 2026 року. 03 червня 2026 року на виконання вимог вказаної ухвали ГУНП в Одеській області звернулося до Верховного Суду із заявою, у якій повторно просить відстрочити сплату судового збору. Заява мотивована тим, що станом на 02 червня 2026 року на розрахунковому рахунку ГУНП в Одеській області відсутні асигнування по КЕКВ 2800 для сплати судового збору. Таким чином ГУНП в Одеській області не має можливості здійснити своєчасну оплату судового збору за подання касаційної скарги. Вивчивши надані матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21). Передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком й застосовується, як правило, у виключних випадках. Вказане ґрунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. Повторно заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, заявник фактично посилається на ті ж самі обставини, яким вже була надана оцінка Верховним Судом в ухвалі від 21 травня 2026 року. Таким чином, суд вважає, що у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити. При цьому відомості про повну чи часткову сплату ГУНП в Одеській області судового збору за подану касаційну скаргу суду не надано. Крім того, до поданої на усунення недоліків заяви ГУНП в Одеській області не додано докази надсилання копії касаційної скарги скарги та копій доданих матеріалів позивачу ОСОБА_1 , з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. При таких обставинах, оскільки у встановлений судом строк та станом на 08 червня 2026 року недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 21 травня 2026 року, не усунуто, касаційна скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити заявникові, що повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити Головному управлінню Національної поліції в Одеській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року вважати неподаною та повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Коротенко