Ухвала КАС ВС № 380/18926/25

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа №380/18926/25 адміністративне провадження № К/990/19053/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Білак М.В. Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 380/18926/25 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року задоволено позов частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону щодо незарахування у стаж роботи позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону зарахувати у стаж роботи позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період йог безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону здійснити перерахунок та виплату заробітної плати позивачу за час роботи у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону у період: до 19 липня 2022 року та, починаючи із 17 червня 2025 року, з урахуванням вислуги років, обрахованої у пільговому порядку, за період безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на - територіях Луганської та Донецької областей з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №380/18926/25 скасовано в частині зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснення перерахунку та виплати заробітної плати позивача за час роботи у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону у період: до 19 липня 2022 року та, починаючи із 17 червня 2025 року, з урахуванням вислуги років, обрахованої у пільговому порядку, за період безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на - територіях Луганської та Донецької областей з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону здійснити перерахунок та виплату заробітної плати позивача за час роботи у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону з урахуванням вислуги років, обрахованої у пільговому порядку, за період безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на - територіях Луганської та Донецької областей з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №380/18926/25 залишено без змін. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року (у складі колегії суддів: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,) касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 380/18926/25 залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до Суду: - уточненої касаційної скарги із обґрунтуванням наявності підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. 22 травня 2026 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Перевіривши уточнену касаційну скаргу, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: - від 20 лютого 2020 року у справі № 520/3809/19, від 02 квітня 2020 року у справі № 1.380.2019.001328, від 15 квітня 2020 року у справі № 815/2973/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 2240/2919/18, від 17 березня 2021 року у справі № 160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі № 320/2915/20, від 31 березня 2021 у справі № 240/12017/19, від 08 грудня 2022 року у справі № 200/5338/19-а та від 08 лютого 2023 року у справі № 360/566/22 щодо строку звернення до адміністративного суду та підстав для його поновлення (питання застосування положень ст. ст. 122, 123 КАС України, які безпідставно не застосовані судами попередніх інстанцій); - від 09 листопада 2018 року у справі № 263/15749/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 524/3878/16-а, від 22 березня 2019 року у справі № 815/6832/15, від 01 жовтня 2019 року у справі № 826/3943/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/14837/16, від 15 червня 2021 року у справі № 200/12944/19-а, від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21, від 15 травня 2023 року у справі № 380/25725/21, від 22 червня 2023 року у справі № 480/4288/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 640/10671/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/5032/20 в частині надання оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту - про те, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом (питання застосування положень ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України, які порушено судами першої та апеляційної інстанцій); - від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, від 01 серпня 2023 року у справі № 320/1300/19 щодо дотримання судами вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів з урахуванням наявних стандартів доказування (питання застосування положень ст. 90 КАС України, які порушено судами першої та апеляційної інстанцій). Суд звертає увагу, що системний аналіз положень КАС України дає підстави для висновків, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Також по тексту касаційної скарги заявник цитує постанови Верховного Суду у справах № 233/2021/19, № 20/3809/19, № 1.380.2019.001328, № 815/2973/18, № 811/1664/18, № 2240/2919/18, № 160/3121/20, № 320/2915/20, № 240/12017/19, № 200/5338/19-а та № 360/566/22, 263/15749/16-а, № 524/3878/16-а, № 815/6832/15, № 826/3943/16, № 826/14837/16, № 200/12944/19-а, № 480/4737/19, № 160/6762/21, № 380/25725/21, № 480/4288/21, № 640/10671/22, № 380/5032/20, 263/15749/16-а, № 524/3878/16-а, № 815/6832/15, але не вказує будь-якої із підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень, не наводить відповідного правового обґрунтування, як того вимагає абзац четвертий пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. З цього приводу Суд зауважує, що при встановленні доцільності посилання скаржника на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається. Отже, перевіривши касаційну скаргу і зазначену у ній підставу для відкриття касаційного провадження, Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Наведеним вище критеріям касаційна скарга не відповідає. Скаржником належним чином не викладено підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. У зв`язку із прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 29 травня 2026 року №1056/0/15-26, яким тимчасово відсторонено суддю Верховного Суду Желєзного І.В. від здійснення правосуддя Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року № № 584, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) -Жук А.В., судді: Білак М.В., Уханенко С.А. Ураховуючи, що у період з 19 травня 2026 року до 28 травня 2026 року суддя Желєзний І.В. перебував у відпустці, питання щодо розгляду матеріалів касаційної скарги вирішується після припинення обставин, які перешкоджали такому розгляду. Отже, перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, Суд дійшов висновків, що скаржник належним чином не обґрунтував підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, а отже, не усунув недоліків касаційної скарги в цій частині. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 380/18926/25 - повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук М.В. Білак С.А. Уханенко Судді Верховного Суду